Рішення

від 29.12.2023 по справі 160/13694/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 рокуСправа №160/13694/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, в якій позивач з урахуванням уточнення позовних вимог від 24.10.2022 року, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху щодо не нарахування та не виплати з 24.02.2022 року по 02.09.2022 року додаткової винагороди ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 02.09.2022 року (день звернення до суду) додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000 гривень щомісячно.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він перебуває на військовій службі в Збройних Силах України. Наказом Міністерства оборони України №103 від 06.03.2014 року останній відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху із залишенням на військовій службі. Так, відповідно до Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64 та «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69, згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, що були наказами Міністерства оборони відряджені для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху, з 24.02.2022 року продовжують виконувати завдання в інтересах оборони та безпеки держави, а отже мають право на виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). 11.04.2022 року позивач звернувся до Директора Дніпровського РСП керівника структурного підрозділів Східного регіону з рапортом, в якому просив виплатити додаткову грошову винагороду з 24.02.2022 року, як діючому військовослужбовцю Збройних Сил України. Однак відповіді не було надано. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача та такою, що порушує його права, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 29.09.2022 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви (у кількості примірників, залежно від складу сторін) в якій привести прохальну частину позову у відповідність до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України (конкретизувати періоди щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, та за який конкретно період і в якій сумі просять виплатити винагороду); докази щодо підтвердження невиплати додаткової грошової допомоги позивачу за період з 24.02.2022 року по день звернення до суду, а також відповіді на звернення ОСОБА_1 від 11.04.2022 року щодо виплати додаткової грошової допомоги у період з 24 лютого 2022 року; обґрунтоване клопотання про залучення третьої особи у справі.

Копію ухвали про залишення без руху отримано позивачем 20.10.2022 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.

На виконання ухвали суду від 29.09.2022 року представником позивача 24.10.2022 року подано до суду уточнену позовну заяву до якої додано: докази на підтвердження невиплати додаткової винагороди, а саме історію по картковому рахунку за період з 01.02.2022р. по 21.10.2022р. та обґрунтоване клопотання про залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 28.10.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представниками відповідача та третьої особи 28.10.2022 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.

02 листопада 2022 року від представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що відповідно до наказу Украероруху від 01 березня 2022р. №126 «Про впроваджених режиму простою й оплати праці на період воєнного стану» на підприємстві запроваджено з 01.03.2022р. режим простою до відповідного рішення. На цей час на підприємстві в наявності непередбачувані та непереборні події, які відбулися незалежно від волі й бажання підприємства, які підтверджуються довідкою Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. якою засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та які є об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності по договорах, і виконання яких є неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Таким чином, Украерорух не с розпорядником бюджетних коштів, власні надходження за надані послуги з аеронавігаційного обслуговувания зараз відсутні. Відповідно до Статуту Державне підприємство обслуговувания повітряного руху України є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Міністерство інфраструктури України не визначало порядок і умови виплати додаткової винагороди згідно Постанови №168. Крім того, відповідач зазначає, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху, здійснюється у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 р. №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій". Пунктом 1 постанови №104 встановлено, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, а також окладів за військовими званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців. Тобто, інші виплати (надбавки, доплати та винагороди), що встановлюються військовослужбовцям Збройних Сил України, військовослужбовцям відрядженим до державних органів не здійснюються. Дія Постанови №168 на працівників Украероруху не розповсюджується. Виплата щомісячній додатковій винагороди відповідно до Постанови №168 здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а Украерорух не є розпорядником бюджетних коштів, власні надходження за надані послуги з аеронавігаційного обслуговування зараз відсутні. Також зазначено, що Міністерство інфраструктури України не визначало порядок і умови виплати додаткової винагороди згідно Постанови №168. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги є такими, що не гуртуються на нормах чинного законодавства.

16 листопада 2022 року до суду від представника Міністерства оборони України засобами поштового зв`язку надійшли пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Вказаною постановою передбачено для військовослужбовців виплату додаткової винагороди до грошового забезпечення, яка не входила до складу грошового забезпечення військовослужбовця до 24.02.2022 та була введена Урядом своїм рішенням після початку війни. У свою чергу п. 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Так, в межах повноважень, визначених ст. 9 зазначеного закону, Урядом прийнято постанову від 07.02.2001 року №№104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій». Згідно пункту 1 вказаної Постанови №104 військовослужбовцям, до державних органів, установ та організацій, грошове виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. Аналіз вказаних норм законодавства вказує на те, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, підприємств, установ, організацій інші виплати (надбавки, доплати та винагороди) не здійснюються. Враховуючи зазначене, підстав для виплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 військовослужбовцям Збройних Сил України, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України немає та можливе тільки за умови внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №№104 в частині поширення цієї виплати на зазначену категорію військовослужбовців.

23 листопада 2022 року до суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що згідно розрахункового листа, доданого до матеріалів справи, позивач отримує доплату за таємність, що є частиною його грошового забезпечення. Такий вид додаткового грошового забезпечення передбачений постановою КМУ від 15.06.1994 року № 414. При цьому окремо положення про виплату такої надбавки не передбачені постановою КМУ від 07.02.2001 № 104, однак фактично відповідач виплачує позивачу таку складову додаткового грошового забезпечення. Зазначена обставина суперечить твердженню відповідача, що « інші виплати (надбавки, доплати та винагороди), що встановлюються військовослужбовцям Збройних Сил України, військовослужбовцям відрядженим до державних органів не здійснюються». Крім того, представником позивача наведені аргументи щодо обґрунтованості позовних вимог, аналогічні, що зазначені у позовній заяві, а також позивач заперечує проти відзиву на позовну заяву та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

23 листопада 2022 року до суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахункового листка ОСОБА_1 з лютого 2022 року по вересень 2022 року, який долучено до матеріалів справи.

02 грудня 2022 року до суду засобами поштового зв`язку від представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України надійшло заперечення на відповідь на відзив в якій відповідач зазначає, що доплата за таємність, яка передбачена постановою КМУ від 15.06.1994 року № 414 є нормою прямої дії та не регулюється наказом Міністра Оборони України від 07.06.2018 року №260, яким затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Посилання позивача на відрядження до підрозділів Міністерства Оборони України не може бути доказом зобов`язання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо сплати щомісячній додатковій винагороди відповідно до Постанови №168, тому що саме з Міністерством Оборони України позивачем підписаний контракт на проходження військової служби з визначенням прав та обов`язків сторін. Враховуючи вищевикладене, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України вважає, що відсутні правові підстави для нарахування та виплати щомісячній додатковій винагороди відповідно до Постанови №168 відрядженим до Украероруху військовослужбовцям.

Ухвалою суду від 27.12.2022 року зупинено провадження в адміністративній справі №160/13694/22, до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №260/3564/22.

Копію ухвали про зупинення провадження у справі отримано представником позивача та представниками відповідача і третьої особи 29.12.2022 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронних листів.

23 жовтня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у зв`язку з набранням законної сили рішення Верховного Суду у зразкові справі №260/3464/22.

Ухвалою суду від 26.10.2023 року клопотання представника позивача від 23.10.2023 року задоволено та поновлено провадження в адміністративній справі №160/13694/22.

Копію ухвали про поновлення провадження у справі отримано представником позивача та представниками відповідача і третьої особи 09.11.2023 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронних листів.

21 листопада 2023 року до суду від представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України надійшли пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що відповідно до п.4 Постанови №1281, грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному Постановою №104. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами. займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Державної кримінально-виконавчої служби. Інших додаткових виплат для відряджених військовослужбовців даною постановою не передбачено. Пунктом 1 Постанови №104, також прямо винагороди за підтримання високої службових обов`язків зазначено, що виплата грошової бойової готовності військ, зразкове виконання і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться. У свою чергу, додаткова винагорода, що визначена постановою №168 і є тією винагородою про яку мова йде в п. 1 постанови №104, оскільки встановлена на період дії військового стану та з метою додаткової мотивації особового складу установ та відомств, що зазначені у п. 1 постанови №168. У свою чергу Украерорух не є розпорядником бюджетних коштів не отримує фінансування з Державного бюджету України, а основним його джерелом отримання коштів відповідно до статті 36 Повітряного кодексу України є надходження за надання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів цивільної авіації. Таким чином, виплата щомісячної додаткової винагороди передбаченої постановою №168 не розповсюджується на військовослужбовців відряджених до державних органів. Відтак, у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати позивачеві щомісячної додаткової винагороди передбаченої Постановою №168.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, відрядженим до Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, що підтверджується довідкою від 12.08.2022 №23.3-05/83/06/22, копія якої надана до матеріалів справи.

Факт перебування позивача на військовій службі в Збройних Силах України підтверджується також посвідченням офіцера, серія НОМЕР_1 , копія якого надана до матеріалів справи.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху, здійснюється у порядку, встановленому постановою КМУ від 07 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій».

11 квітня 2022 року позивач звернувся до Державного підприємства обслуговування повітряного руху із рапортом, в якому просив здійснити йому виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 з 24.02.2022р.

Про відсутність зазначених вище доплат позивачу свідчать і його розрахункові листи за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року, копії яких надані до матеріалів справи.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон №2232-XII).

За ч. 1, 2 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-XII.).

Згідно зі ст. 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Як зазначено вище, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого не одноразово було продовжено. Так, згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р.№ 64«Про введення воєнного стану в Україні» та№ 69«Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 р. за № 168 було прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби) , а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року (п. 5 Постанови №168).

В подальшому до вказаної постанови Кабінетом Міністрів України були внесені зміни.

На переконання позивача, оскільки він перебуває на військовій службі в Збройних Силах України і був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі, то останнім повинна здійснюватися виплата додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168.

Такі твердження позивача суд визнає безпідставними і необґрунтованими зважаючи на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» передбачає виплату щомісячної додаткової винагороди за певних обставин.

Перш за все постановою визначено чіткий перелік осіб, яким може бути виплачена щомісячна додаткова винагорода і цей перелік не передбачає її виплату військовослужбовцям, які перебувають на службі в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України.

Тобто, дія постанови №168 на працівників Державного підприємства обслуговування повітряного руху України не розповсюджується.

Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281 «Про створення об`єднаної цивільно-військової організації повітряного руху України» та затверджено Положення про об`єднану військово-цивільну систему організації повітряного руху України, а також погоджено пропозицію Міністерства транспорту та Міністерства оборони України про утворення у складі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України таких структурних підрозділів, в тому числі регіональних структурних підрозділів на базі цього підприємства.

Відповідно до п. 4 цієї постанови грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ".

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» встановлено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

В той же час п. 1 містить застереження, що виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Тобто, інші виплати (надбавки, доплати та винагороди), що встановлюються військовослужбовцям, відрядженим до державних органів не здійснюються.

До аналогічного висновку дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.04.2023 року у справі № 160/13698/22, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 26.09.2023 року у справі № 320/10293/22.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За вимогами ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, а/с 115, код ЄДРПОУ 19477064), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України (місцезнаходження: 03168, Київська обл., м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева