Рішення

від 14.12.2023 по справі 456/4970/23

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/4970/23

Провадження № 2/456/1218/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

14 грудня 2023 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийтеплиця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТзОВ «Стрийтеплиця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з ТзОВ «Стрийтеплиця» на її користь заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 35400,35 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.11.2022 по 14.12.2023 в розмірі 66497,60 грн; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3085,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що відповідно до наказу ТзОВ «Стрийтеплиця» від 17.11.2022 № 76-к її було звільнено з роботи з 21.11.2022 за угодою сторін. Однак при звільнені відповідачем не було проведено повний розрахунок, а саме: не виплачено заробітну плату за попередні місяці та компенсацію за невикористану відпустку. Таким чином, вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 116, 117 КЗпП України, що є підставою для відповідальності, передбаченої КЗпП України, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

В поданій заяві про уточнення позовних вимог позивачкою наведено детальний розрахунок заборгованості відповідача.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2023 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 13/.

Ухвалою від 27.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийтеплиця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишено без руху та надано позивачці термін для усунення недоліків /а.с. 14-15/.

03 жовтня 2023 року позивачкою ОСОБА_1 подано заяву на усунення недоліків /а.с. 18-22/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05.10.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийтеплиця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.10.2022. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 23/.

Ухвалою суду від 14.11.2023 задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 . Витребувано в Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийтеплиця» (82464, Львівська область, Стрийський район, с. Станків, вул. Січових Стрільців, 79) довідку про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 /а.с. 31/.

Розгляд справи по суті відбувся 14.12.2023 без участі сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідач ТзОВ «Стрийтеплиця», будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, ухваливши заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді овочівника у ТзОВ «Стрийтепиця» з 06.09.2017 /а.с. 7-9/.

Наказом директора ТзОВ «Стрийтеплиця» № 76-к від 17.11.2022 ОСОБА_1 звільнено з 21.11.2022 за угодою сторін на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України /а.с. 9/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу реалізації позивачкою ОСОБА_1 права на стягнення наявної заборгованості по заробітній платі та невикористаних днів відпустки, отримання компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Надані позивачкою докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність припинення трудових відносин та заборгованості із заробітної плати, відповідно підстав для стягнення компенсаційних виплат.

Дослідженими обставинами справи судом встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з ТзОВ «Стрийтеплиця».

Як вбачається з наказу директора ТзОВ «Стрийтеплиця» № 76-к від 17.11.2022, ОСОБА_1 звільнено з роботи з 21.11.2022 за угодою сторін на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України /а.с. 9/.

При розгляді справи позивачкою наведено основу причину звільнення, якою є невиплата нарахованої заробітної плати з серпня 2022 року по день звільнення.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України.

Зокрема, положеннями ч. 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За положеннями ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Дослідженими судом доказами встановлено, що позивачка з 06.09.2017 перебувала в трудових відносинах з ТзОВ «Стрийтеплиця», де працювала на посаді овочівника до 21.11.2022.

В період з 01.08.2022 по 21.11.2022 заробітна плата нараховувалася, проте жодного виплаченого доходу позивачка не отримала.

Зазначені обставини підтверджуються індивідуальними відомостями про ОСОБА_2 із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного Фонду України.

26 липня 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мокрицький І.П., маючи намір отримати довідку про заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 , направив директору ТзОВ «Стрийтеплиця» за місцем його знаходження адвокатський запит, який останнім отримано, проте відповіді не надано /а.с. 10/.

При розгляді справи ухвалою суду від 14.11.2023 задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 . Витребувано в Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийтеплиця» (82464, Львівська область, Стрийський район, с. Станків, вул. Січових Стрільців, 79) довідку про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 /а.с. 31/.

Проте станом на день розгляду справи ухвала суду про забезпечення доказів відповідачем не виконана, довідка про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 суду не надана.

Відповідно до положень п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вирішуючи спірні правовідносини, які виникли в даній справі між сторонами, суд вважає доведеною наявність перед позивачкою заборгованості із заробітної плати, яка на момент розгляду справи складає 35400,35 грн (у зв`язку з відсутністю доходів за попередні місяці, наданих відповідачем, такі підтверджуються індивідуальними відомостями про ОСОБА_1 із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного Фонду України), а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивачки слід стягнути заборгованість із заробітної плати в розмірі 35400,35 грн (без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Відповідно з відповідача підлягає стягненню грошова компенсація за 14 днів невикористаної щорічної відпустки в розмірі 3085,04 грн.

Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз`яснення цієї норми права надав Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

У своїй постанові від 30.01.2019 ВП ВС (справа № 910/4518/16) вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів», при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що на момент звільнення, а саме: станом на 21 листопада 2022 року відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачкою. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідно до роз`яснень, даних у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно дост.27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи норми закону, час затримки належних позивачці як звільненому 21 листопада 2022 року працівнику сум складає період з 22 листопада 2022 року по день ухвалення рішення 14 грудня 2023 року.

За таких обставин до стягнення з ТзОВ «Стрийтеплиця» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 листопада 2022 року (наступний робочий день після звільнення) по 14 грудня 2023 року (дата ухвалення рішення).

При цьому, при розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 зазначеного Положення - середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до абзаців третього-п`ятого вказаного Порядку, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає: (7890,93+6700,00):кількість робочих днів = 239,20 грн, де 7890,93 грн - мінімальна заробітна плата за вересень 2022 року; 6700,00 грн - мінімальна заробітна плата за жовтень 2022 року; кількість робочих днів - робочі дні у вересні та жовтні 2022 року.

Відтак суд погоджується з розрахунком середньоденної заробітної плати, наданим позивачкою, оскільки такий здійснювався, виходячи з індивідуальних відомостей про ОСОБА_1 із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного Фонду України.

Розраховуючи розмір середньої заробітної плати, суд враховував, що згідно зі ст. 50 КЗпП України тривалість робочого часу для найманих працівників має бути не більше 40 годин у тиждень. Так, при 5-денному робочому тижні з двома вихідними днями тривалість робочого дня не перевищує 8 годин. А ось точні рамки щоденної роботи (зміни) визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком виходу на роботу (змінності), затвердженими роботодавцем.

Водночас на деяких роботах, за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена щоденна або щотижнева тривалість робочого часу (сторожі, водії тощо). У цьому випадку для таких працівників і встановлюють підсумований облік робочого часу.

У такому разі підрахунок відпрацьованих годин вестиметься не за тиждень, а за більший проміжок часу - обліковий період, але так, щоб тривалість робочого часу за цей період не перевищувала норми згідно зі ст. 50 або 51 КЗпП України (для окремих категорій працівників).

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивачки та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».

Кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 22 листопада 2022 року, дня наступного за днем звільнення, до дня ухвалення рішення складає 278 робочих дні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалась позивачка як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 листопада 2022 року по 14 грудня 2023 року в розмірі 66497,60 грн (із розрахунку 239,20 грн (середньоденний заробіток позивачки) х 278 робочих дні).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Зважаючи на викладене, повністю, всебічно та об`єктивно проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі з урахуванням встановлених судом обставин.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивачки документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1073,60 грн за частину позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, тобто вимоги, при пред`явленні яких позивачка була звільнена від сплати судового збору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.12.2023, є та дата, на яку було призначено розгляд справи, 14.12.2023, а датою складення повного тексту судового рішення 25.12.2023.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265-268, 280-283ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийтеплиця» (82464, Львівська область, Стрийський район, с. Станків, вул. С. Стрільців, 79; ЄДРПОУ 02777916) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Стрийським РВ УМВС України у Львівській області 04.04.1996; РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 35400,35 грн (тридцять п`ять тисяч чотириста гривень 35 копійок); середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.11.2022 по 14.12.2023 в розмірі 66497,60 грн (шістдесят шість тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 60 копійок); компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3085,04 грн (три тисячі вісімдесят п`ять гривень 04 копійки), а всього 104982,99 грн (сто чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дві грн 99 коп.) без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийтеплиця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений нею судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийтеплиця» на користь держави 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачкою до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 25.12.2023.

Суддя Л.В.Гула