Рішення

від 01.01.2024 по справі 160/24954/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2024 рокуСправа №160/24954/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період 02.06.2023 по 30.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 02.06.2023 по 30.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходить військову службу у Національній гвардії України у складі військової частини НОМЕР_1 . У період з 02.06.2023 по 30.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в/ч НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою від 18.07.2023 №2515, тому він має право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000,00грн., в розрахунку на місяць відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Однак, всупереч діючому законодавству у червні місяці 2023 року він не отримав додаткову винагороду у відповідному розмірі. Адвокатом направлялись адвокатські запити щодо підстав і причини ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. У відповідь на запит відповідачем надано, зокрема, копію витягу із відомостей № 402 про нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення, витяги із наказів № 135, 142, 174, 208, а також копію постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 199/5612/23 від 13.07.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП (перебування в стані алкогольного сп`яніння), з аналізу яких вбачається, що відповідні виплати у розмірі до 100 000,00грн. за період з 02.06.2023 по 30.06.2023 не проведені. Позивач не погоджується з відповідачем, вважає, що ним допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, оскільки відповідальність на нього покладена саме постановою суду від 13.07.2023, а особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення. За таких обставин, вчинення дисциплінарного проступку та винесення рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути підставою для позбавлення позивача права на виплату йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 позовну заяви залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

10.10.2023 представником позивача усунено недоліки позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24954/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відомості про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення солдата ОСОБА_1 за червень 2023 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

20.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач проходить військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_5 з 05.05.2023 на посаді навідника-оператора 3-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення. 30.06.2023, знаходячись на території військової частини НОМЕР_1 та виконуючи обов`язки військової служби, позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння під час дії особливого періоду в умовах воєнного стану, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та направлено на розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. 13.07.2023 за результатами розгляду адміністративного протоколу Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було винесено постанову у справі №199/5612/23, відповідно якої позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також, 18.09.2023 близько 6:00 командиром стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 було перевірку особового складу та виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 . Відповідно до наказу командира частини від 18.09.2023 №292 позивача у зв`язка із самовільним залишенням частини виключено з усіх видів забезпечення з 18.09.2023. На даний час військовослужбовець не звільнений з військової служби, не виключений зі списків військової частини та є військовослужбовцем частини, який перебуває незаконно відсутнім та з часу останнього самовільного залишення (18.09.2023) до місця несення служби не з`явився, місцеперебування не відоме. Щодо спірного виплати відповідачем зауважено, що на даний час в Україні діє воєнний стан та особливий період. Оскільки позивачем 30.06.2023 було вчинено військо адміністративне правопорушення та складено матеріали про військове адміністративне правопорушення, відповідно позивач не був включений до наказу на виплату додаткової винагороди за увесь місяць в якому вчинені такі дії, тобто за увесь червень 2023 року. Відступати від вимог Інструкції КНГУ №89 та Порядку КНГУ №89 відповідач не має права. Крім того, зауважував, що командиром підрозділу позивача не було включено у рапорт про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань) та не надано відповідних підтверджуючих документів, у зв`язку із чим відсутня основна підстава для включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди за червень місяць 2023. За викладених обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом із відзивом відповідачем надано витребувані судом докази.

20.10.2023 відповідачем надійшло клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про перехід до розгляду за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що у періоді з 25.12.2023 по 29.12.2023 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно із відомостями з військового квитка серії НОМЕР_6 , виданого 18.11.2022 Черкаським ОТЦК та СП, з 20.04.2022 призваний на військову службу по мобілізації; з 28.04.2023 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.04.2023 №135 солдата ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби по мобілізації із військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ), зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення, а також у розпорядження командира військової частини наказом командувача Національної гвардії України.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2023 №142 солдата по мобілізації ОСОБА_1 ( НОМЕР_7 ) з 05 травня 2023 року визнано таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою навідника-оператора 3-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах, на бойових машинах піхоти) 2-го батальйону оперативного призначення (ВОС 124282П).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.06.2023 №174 навідника-оператора 3-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах, на бойових машинах піхоти) 2-го батальйону оперативного призначення солдата по мобілізації ОСОБА_1 відряджено до Військової частини НОМЕР_4 , ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », для відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з « 02» червня 2023 року.

Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.07.2023 №208 позивач прибув зі службового відрядження 30.06.2023 із Військової частини НОМЕР_4 , ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2023 №2515 солдат ОСОБА_1 у період 02.06.2023 по 30.06.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ВЧ НОМЕР_4 .

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 у справі №199/5612/23 (провадження №3/199/2944/23), яка набрала законної сили 25.07.2023, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Згідно із вказаною постановою судом встановлено, що 30 червня 2023 року близько 11 год. 40 хв. військовослужбовець військової частини, вказаної у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 у розташуванні свого підрозділу, розташованого за вказаною адресою на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, під час виконання службових обов`язків в особливий період перебував в стані алкогольного сп`яніння.

03.08.2023 адвокат Мандрик Владислав Володимирович звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_8 із адвокатським запитом щодо підстав та причин ненарахування додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Листом від 15.08.2023 №6/36/12-2335 «Про надання інформації» відповідачем було повідомлено адвоката про розгляд запиту та надані документи: копія постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 у справі №199/5612/23; витяг з наказу від 28.04.2023 №135, витяг з наказу від 05.05.2023 №142, витяг з наказу від 02.06.2023 №174, витяг з наказу від 02.07.2023 №208, витяг з відомостей №402.

Відповідно до витягу з відомостей №402 нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця, призваного по мобілізації солдата ОСОБА_1 за період з 28.04.2023 по 31.07.2023 у червні 2023 року останньому виплачено 21 805,61 грн.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100000 гривень за період з 02.06.2023 по 30.06.2023, звернувся до суду із цим позовом .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За змістом абзацу 1 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини), визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 ((далі Інструкція №200).

Пунктами 2, 3 Інструкції №200 визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у військових частинах за місцем служби.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, воєнний стан в країні неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не припинений та не скасований.

28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Згідно із пунктом 1 Постанови №168 (в редакції час спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України телеграмою від 25.03.2022 №248/1298 доведено до відома Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини НОМЕР_9 , голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України/керівникам структурних-підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, установ, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00грн. або 30000,00грн. не включаються ті військовослужбовці, які (зокрема) перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення (п.10).

Наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України» було затверджено Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України та Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до пункту 1 вказаної Інструкції визначення безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (далі бойові дії або заходи), здійснюється відповідно до Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 №89.

Пунктом пункту 2 Інструкції №89 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.

Виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) (далі - командири) органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ (далі - військові частини), а командирам військових частин - на підставі наказів командирів вищого рівня (пункт 3 Інструкції №89).

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються не пізніше 10 числа поточного місяця (пункт 4 цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 5 Інструкції підставою включення військовослужбовців до наказу про виплат додаткової винагороди є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище ім`я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях та заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Пунктом 8 Інструкції визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включаються військовослужбовці, щодо яких внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальні правопорушення передбачені: статтями 402-406, 410-413, 418, 420, 422, 425-427, 429, 432, 433 Кримінального кодексу України - за увесь місяць в якому здійснено правопорушення; статтями 407-409, 430 Кримінального кодексу України - з дня здійснення правопорушення.

При цьому у разі ухвалення судом виправдувального вироку, закриття кримінального провадження стосовно військовослужбовця, який вчинив кримінальне правопорушення передбачене вищезазначеними статтям Кримінального кодексу України додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за увесь період.

Також до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які перебувають (за час перебування): за кордоном (у всіх випадках службового стану, в тому числі в миротворчих місіях); під вартою чи домашнім арештом; у відпустках, за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення.

До наказу про виплату додаткової винагороди також не включаються військовослужбовці, щодо яких складено матеріали про військові адміністративні правопорушення - за увесь місяць в якому вчинені такі дії. При цьому, якщо в подальшому по відношенню до таких військовослужбовців не було винесено ухвали суду про притягнення до адміністративної відповідальності, додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за увесь період.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, яким визначено загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (далі - Статут) та дія якого поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Відповідно до статті 13 Статуту військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

Статтею 241 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець повинен утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (Дисциплінарний статут).

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Абзацом 7 статті 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

За змістом частини другої статті 45 Дисциплінарного статуту за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У межах спірних правовідносинах заявлено позовні вимоги щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбаченої Постановою №168, за період з 02.06.2023 по 30.06.2023.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є військовослужбовцем, призваний на військову службу по мобілізації, з 28.04.2023 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У період з 02.06.2023 по 30.06.2023 перебував у службовому відрядженні у Військовій частині НОМЕР_4 , ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.07.2023 №208 позивач прибув зі службового відрядження 30.06.2023.

30.06.2023 близько 11 год. 40 хв. військовослужбовець Військової частини, вказаної у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 у розташуванні свого підрозділу під час виконання службових обов`язків в особливий період перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 у справі №199/5612/23 (провадження №3/199/2944/23) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 у справі 199/5612/23 набрала законної сили 25.07.2023.

У постанові Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 у справі №199/5612/23 (провадження №3/199/2944/23) встановлено, що «…факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення внаслідок винних дій останнього, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об`єктивності: протоколом про адміністративне правопорушення, який оформлений повноважною особою згідно вимог КУпАП та ОСОБА_1 підписаний без зауважень; витягом з наказу командира військової частини, вказаної у наказі, № 142 від 05 травня 2023 року про призначення ОСОБА_1 на посаду; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу від 30 червня 2023 року, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проводився у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: почервоніння шкіри обличчя, порушення координації рухів. Огляд проводився об 11 год. 40 хв. за допомогою технічного засобу «Алкофор 405», результат позитивний - 1,41 проміле; копією військового квитка серії НОМЕР_6 , відповідно до якого ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині, зазначеній у протоколі; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які показали, що 30 червня 2023 року близько 11 год. 40 хв. на території військового містечка № НОМЕР_10 військової частини під час виконання службових обов`язків в особливий період солдат ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, що підтвердилося результатом медичного огляду…».

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння 30.06.2023 під час несення служби в умовах особливого періоду під час дії в Україні воєнного часу встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених правових норм та встановлених обставин, Військовою частиною НОМЕР_1 цілком правомірно не виплачена позивачу додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за увесь місяць, в якому вчинено таке порушення.

Посилання позивача на те, що протягом періоду з 02.06.2023 по 30.06.2023 він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в/ч НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою від 18.07.2023 №2515, не враховують спірних відносин, які пов`язані з питанням дисципліни. Крім того, довідка від 18.07.2023 №2515 видана для надання особі статусу учасника бойових дій.

Доводи позивача про те, що він не може бути притягнутий двічі за одне і те саме порушення є неприйнятними, оскільки постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 у справі №199/5612/23 його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного стягнення.

При цьому, адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, мають різний склад порушення, і притягнення чи не притягнення до дисциплінарної відповідальності не може бути обумовлено наявністю чи відсутність складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності (позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 826/7187/17, від 06.03.2019 у справі 816/1534/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 24.09.2020 у справі №420/602/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 9901/375/19 (провадження № 11-223заі20)).

За таких обставин, доводи позивача про відсутність правових підстав для не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за червень 2023 року безпідставні.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не підтверджено належними доказами обставин, якими обґрунтовує заявлені вимоги, та не спростовано доводи відповідача, заперечуючи їх обґрунтованість.

З огляду на викладене, враховуючи те, що факт перебування позивача на службі у стані алкогольного сп`яніння 30.06.2023 в умовах особливого періоду під час дії в Україні воєнного стану встановлено та підтверджено належними засобами доказування, суд дійшов висновку про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова