Постанова

від 06.03.2024 по справі 160/24954/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/24954/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року в адміністративній справі №160/24954/23 (суддя 1-ї інстанції Бухтіярова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період 02.06.2023 по 30.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 02.06.2023 по 30.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходить військову службу у Національній гвардії України у складі військової частини НОМЕР_1 . У період з 02.06.2023 по 30.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в/ч НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою від 18.07.2023 №2515, тому він має право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000,00грн., в розрахунку на місяць відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Однак, всупереч діючому законодавству у червні місяці 2023 року він не отримав додаткову винагороду у відповідному розмірі. Адвокатом направлялись адвокатські запити щодо підстав і причини ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. У відповідь на запит відповідачем надано, зокрема, копію витягу із відомостей № 402 про нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення, витяги із наказів № 135, 142, 174, 208, а також копію постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 199/5612/23 від 13.07.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП (перебування в стані алкогольного сп`яніння), з аналізу яких вбачається, що відповідні виплати у розмірі до 100 000,00грн. за період з 02.06.2023 по 30.06.2023 не проведені. Позивач не погоджується з відповідачем, вважає, що ним допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, оскільки відповідальність на нього покладена саме постановою суду від 13.07.2023, а особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення. За таких обставин, вчинення дисциплінарного проступку та винесення рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути підставою для позбавлення позивача права на виплату йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року у задоволені позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що Постанова №168 не містить будь яких виключень щодо можливості позбавлення додаткової винагороди, яка має виплачуватись військовослужбовцю. Також зазначає, що судом першої інстанції не проаналізовано та не прийнято до уваги, що в Дисциплінарному Статуті Збройних Сил України від 24 березня 1999 року № 551-XIV відсутній такий вид відповідальності як «позбавлення додаткової винагороди». За наведених обставин вважає, що відповідач не мав законних підстав для позбавлення його додаткової винагороди, яка передбачена Постановою КМУ № 168.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно із відомостями з військового квитка серії НОМЕР_5 , виданого 18.11.2022 Черкаським ОТЦК та СП, з 20.04.2022 призваний на військову службу по мобілізації; з 28.04.2023 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.04.2023 №135 солдата ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби по мобілізації із військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_1 ), зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення, а також у розпорядження командира військової частини наказом командувача Національної гвардії України.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2023 №142 солдата по мобілізації ОСОБА_1 ( НОМЕР_7 ) з 05 травня 2023 року визнано таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою навідника-оператора 3-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах, на бойових машинах піхоти) 2-го батальйону оперативного призначення (ВОС 124282П).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.06.2023 №174 навідника-оператора 3-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах, на бойових машинах піхоти) 2-го батальйону оперативного призначення солдата по мобілізації ОСОБА_1 відряджено до Військової частини НОМЕР_4 , ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », для відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з « 02» червня 2023 року.

Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.07.2023 №208 позивач прибув зі службового відрядження 30.06.2023 із Військової частини НОМЕР_4 , ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2023 №2515 солдат ОСОБА_1 у період 02.06.2023 по 30.06.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ВЧ НОМЕР_4 .

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 у справі №199/5612/23 (провадження №3/199/2944/23), яка набрала законної сили 25.07.2023, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Згідно із вказаною постановою судом встановлено, що 30 червня 2023 року близько 11 год. 40 хв. військовослужбовець військової частини, вказаної у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 у розташуванні свого підрозділу, розташованого за вказаною адресою на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, під час виконання службових обов`язків в особливий період перебував в стані алкогольного сп`яніння.

03.08.2023 адвокат Мандрик Владислав Володимирович звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_8 із адвокатським запитом щодо підстав та причин ненарахування додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Листом від 15.08.2023 №6/36/12-2335 «Про надання інформації» відповідачем було повідомлено адвоката про розгляд запиту та надані документи: копія постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 у справі №199/5612/23; витяг з наказу від 28.04.2023 №135, витяг з наказу від 05.05.2023 №142, витяг з наказу від 02.06.2023 №174, витяг з наказу від 02.07.2023 №208, витяг з відомостей №402.

Відповідно до витягу з відомостей №402 нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця, призваного по мобілізації солдата ОСОБА_1 за період з 28.04.2023 по 31.07.2023 у червні 2023 року останньому виплачено 21 805,61 грн.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100000 гривень за період з 02.06.2023 по 30.06.2023, звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку про його необґрунтованість.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.

Предметом розгляду справи є наявність у позивача права на отримання додаткової грошової винагороди, відповідно до Постанови №168 у період з 02.06.2023 по 30.06.2023.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII (далі Закон № 876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини), визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 (далі Інструкція №200).

Пунктами 2, 3 Інструкції №200 визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у військових частинах за місцем служби.

Встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64 введено воєнний стан в Україні, який неодноразово продовжувався.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», яка підлягає застосуванню з 24.02.2022) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, Державної спеціальної служби транспорту, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (доповнено п.2-1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 - застосовується з 24.02.2022).

На виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України» було затверджено Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України та Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Пунктом 2 Інструкції №89 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.

Виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) (далі - командири) органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ (далі - військові частини), а командирам військових частин - на підставі наказів командирів вищого рівня (пункт 3 Інструкції №89).

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються не пізніше 10 числа поточного місяця (пункт 4 цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 5 Інструкції підставою включення військовослужбовців до наказу про виплат додаткової винагороди є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище ім`я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях та заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Пунктом 8 Інструкції визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включаються військовослужбовці, щодо яких внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальні правопорушення передбачені: статтями 402-406, 410-413, 418, 420, 422, 425-427, 429, 432, 433 Кримінального кодексу України - за увесь місяць в якому здійснено правопорушення; статтями 407-409, 430 Кримінального кодексу України - з дня здійснення правопорушення.

При цьому у разі ухвалення судом виправдувального вироку, закриття кримінального провадження стосовно військовослужбовця, який вчинив кримінальне правопорушення передбачене вищезазначеними статтям Кримінального кодексу України додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за увесь період.

Також до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які перебувають (за час перебування): за кордоном (у всіх випадках службового стану, в тому числі в миротворчих місіях); під вартою чи домашнім арештом; у відпустках, за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення.

До наказу про виплату додаткової винагороди також не включаються військовослужбовці, щодо яких складено матеріали про військові адміністративні правопорушення - за увесь місяць в якому вчинені такі дії. При цьому, якщо в подальшому по відношенню до таких військовослужбовців не було винесено ухвали суду про притягнення до адміністративної відповідальності, додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за увесь період.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, яким визначено загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (далі - Статут).

Відповідно до статті 13 Статуту військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

Статтею 241 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець повинен утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Абзацом 7 статті 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно частини 2 статті 45 Дисциплінарного статуту за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених КУпАП. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

За змістом наказу командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89 простежується висновок про те, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов`язків.

Таким чином, виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, здійснюється на підставі наказу командира військової частини з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Як свідчать встановлені обставини справи, згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.07.2023 №208 позивач прибув зі службового відрядження 30.06.2023.

30.06.2023 близько 11 год. 40 хв. військовослужбовець Військової частини, вказаної у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 у розташуванні свого підрозділу під час виконання службових обов`язків в особливий період перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 у справі №199/5612/23 (провадження №3/199/2944/23) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 у справі 199/5612/23 набрала законної сили 25.07.2023.

У постанові Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 у справі №199/5612/23 (провадження №3/199/2944/23) встановлено, що «…факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення внаслідок винних дій останнього, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об`єктивності: протоколом про адміністративне правопорушення, який оформлений повноважною особою згідно вимог КУпАП та ОСОБА_1 підписаний без зауважень; витягом з наказу командира військової частини, вказаної у наказі, № 142 від 05 травня 2023 року про призначення ОСОБА_1 на посаду; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу від 30 червня 2023 року, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проводився у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: почервоніння шкіри обличчя, порушення координації рухів. Огляд проводився об 11 год. 40 хв. за допомогою технічного засобу «Алкофор 405», результат позитивний - 1,41 проміле; копією військового квитка серії НОМЕР_5 , відповідно до якого ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині, зазначеній у протоколі; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які показали, що 30 червня 2023 року близько 11 год. 40 хв. на території військового містечка № НОМЕР_9 військової частини під час виконання службових обов`язків в особливий період солдат ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, що підтвердилося результатом медичного огляду…».

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, оскільки факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння 30.06.2023 під час несення служби в умовах особливого періоду під час дії в Україні воєнного часу встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, керуючись наказом командувача Національної гвардії України № 89 від 29.03.2022 та Інструкції № 200 від 15.03.2018 у період з 02.06.2023 по 30.06.2023 правомірно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022.

Щодо доводів позивача про неможливість застосування наказу командувача Національної гвардії України № 89 від 29.03.2022 до спірних правовідносин, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

За частиною 1 статті 7 Закону № 876-VII безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.

Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а також управління нею під час виконання службово-бойових завдань.

Відповідно до пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України» командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.

Назване Положення не передбачає оприлюднення цих актів, зокрема і як умову, з якою пов`язується їхня чинність.

Крім того, командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і Наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та Постанови № 168, має правну основу.

Приписи пункту 1 Постанови № 168 пов`язують виплату військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн. з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Відтак, оскільки, Національна гвардія України є військовим формуванням і виконує свої завдання в умовах дії воєнного стану, колегія суддів не має підстав заперечити обов`язковість дотримання вимог Наказу № 89 і затверджених ним актів, які націлені головно на те, щоб розкрити/роз`яснити зміст положень пункту 1 Постанови № 168 (з уваги на основні функції Національної гвардії України) і організувати порядок їх виконання/реалізації, позаяк йдеться про військовослужбовців та публічні кошти.

З наведених міркувань колегія суддів дійшла висновку, що протягом спірного періоду командування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України діяло правомірно, коли у свій діяльності та в умовах дії воєнного стану дотримувалося затверджених Наказом №89 вимог Інструкції і Порядку та діяло відповідним чином.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року в адміністративній справі №340/3863/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак