Рішення

від 01.01.2024 по справі 420/4584/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4584/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за повною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про накладення штрафів на позивача від 09.11.2021 р. № 66 та від 08.12.2021 р. № 73.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області здійснено ряд заходів ринкового нагляду у суб`єкта господарювання ФОП " ОСОБА_1 ". За результатами останніх відповідачем винесено постанови про накладення штрафу на позивача від 09.11.2021 р. № 66, відповідно до якої позивачем порушено вимоги п.2 ч.2 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" - введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених ст.28 та ч.3 ст.29 цього Закону) та від 08.12.2021 р. № 73, згідно якої позивач порушила вимоги п.2 ч.4 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" - невиконання або неповне виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 10.09.2021 р. №356. Вважає постанову від 09.11.2021 р. № 66 протиправною, оскільки під час перевірки продукції відповідач не з`ясував факту розміщення маркування на підошві взуття, яке було предметом перевірки, позивач не є особою, яка ввела його в обіг, жодних дій, спрямованих на встановлення найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила продукцію, відповідачем не здійснено. Також протиправною є постанова від 08.12.2021 р. № 73, оскільки остання винесена на підставі рішення від 10.09.2021 р. № 356 (зі змінами від 06.12.2021 р. № 142), прийнятого в порушення Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", та до закінчення строку, наданого позивачу на його виконання.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

15.08.2022 р. від відповідача надійшов відзив на позову заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що за результатами проведеної в магазині позивача планової перевірки встановлено відсутність маркування на взутті шляхом тиснення, приклеювання, гофрування або прикріплення ярлика, яке було предметом перевірки, що підтверджено записом відеофіксації під час проведення перевірки та актом перевірки характеристик продукції від 10.09.2021 р. № 2077, який підписано позивачем. 28.10.2021 р. позивачу вручено вимогу про надання документів на перевіряєму продукцію. Жодних документів що дають змогу відстежити ланцюг постачання продукції на вказану вимогу позивач не надала, що дає змогу ідентифікувати позивача як особу, яка ввела продукцію в обіг, згідно з приписами ч.7 ст.8 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції". З урахуванням наведеного, постанова від 09.11.2021 р. № 66 є законною та прийнята у відповідності до чинного законодавства. Також рішеннями про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 10.09.2021 р. № 356 до позивача вжито обмежувальний (корегувальний) захід, а саме: обмежено надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність до встановлених вимог. За результатами позапланової перевірки від 25.11.2021 р. встановлено невиконання позивачем обмежувальних (корегувальних) заходів, що надалі стало підставою для винесення постанови від 08.12.2021 р. № 73. Крім того, відповідач відхиляє доводи позивача про передчасність винесення вказаної постанови, оскільки рішеннями про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 10.09.2021 р. №356 та № 357 визначено строк виконання до 10.11.2021 р. Також відповідач ставить під сумнів надання пари взуття до суду, оскільки позивач час перевірки від 25.11.2022 р. ФОП ОСОБА_1 повідомила, що продукція була утилізована. Відповідач зазначає, що позивачем оскаржуються лише постанови про накладання штрафу, при цьому рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, прийняті відповідачем, є окремими індивідуальними актами і тому такі рішення є чинними.

14.10.2022 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечила проти доводів та аргументів, викладених у відзиві. Вказує, що працівником відповідача не досліджувались обидві напівпари взуття на предмет наявності маркування, натомість маркування на предмет перевірки нанесено на підошву однієї пари у вигляді піктограм шляхом тиснення, що відповідає вимогам технічного регламенту. Також вказує, що на момент ознайомлення із актом позивачу було не відомо, відносно якого саме товару його складено, оскільки матеріали перевірки містили чорно-білі паперові копії, з яких неможливо було встановити наявність/відсутність маркування на взуття. Позивач відхиляє доводи відповідача щодо сумнівності можливості надання пари взуття із відповідним маркуванням, оскільки відсутність продукції в тому самому місці, де вона перебувала під час першої перевірки не свідчить про утилізацію такої продукції. Також позивач наголосила, що 06.12.2021 р. Держпродспоживслужбою прийнято рішення № 142 про внесення змін до рішень № 356, № 357 від 10.09.2021 р., відповідно до продовжено термін виконання рішень № 356, № 357 від 10.09.2021 до 26.01.2022 р., натомість постанова № 73 винесена 08.12.2021 р. Крім того, визнання протиправним і скасування рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів не тягне за собою визнання протиправним і не скасовує дію індивідуального акту, яким позивача притягнуто до відповідальності, а саме постанови.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 р., головуючим у справі № 420/4584/22 визначено суддю Бездрабка О.І.

Ухвалою від 19.09.2023 р. адміністративну справу № 420/4584/22 прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати до суду відзив на позовну заяву.

22.09.2023 р. відповідач подав до суду заяву, згідно якої при вирішенні даної справи просить врахувати раніше поданий відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, ОСОБА_1 08.04.2005 р. зареєстрована як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності: оптова торгівля одягом та взуттям (46.42).

В період з 07.09.2021 р. по 10.09.2021 р. спеціалістами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області на підставі направлення на проведення перевірки № 2323 від 03.09.2021 р. проведено позапланову перевірку ФОП " ОСОБА_1 " у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, а саме - перевірку характеристик продукції. Предметом зазначеної перевірки стали характеристики іграшок, взуття.

З метою здійснення заходів державного ринкового нагляду нехарчової продукції відповідачем 07.09.2021 р. висунуто позивачу вимогу про надання в термін до 10.09.2021 р. належним чином завірених копій документів: витягу про державну реєстрацію суб`єкта господарювання, документу, який засвідчує повноваження особи представляти інтереси суб`єкта господарювання, паспорт уповноваженої особи, документів, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг та декларації на відповідність продукції вимогам Технічного регламенту на оглянуту продукцію. Також в даній вимозі вказано, що керівник ФОП " ОСОБА_1 " відмовився від ознайомлення з вимогою та отримання одного примірника, що засвідчено підписом уповноваженої особи відповідача, що підтверджується відеозаписом планової перевірки від 07.09.2021 р. №0000000_00000020210907194558_0007 (20:10).

За результатами проведеної перевірки представниками ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області складено акт перевірки характеристик продукції № 2077 від 10.09.2021 р., відповідно до якого встановлені наступне порушення чинного законодавства: на продукції, а саме на взутті (DSQUARED2, арт. 31051, ш/к: 2900000008472, розмір 40), відсутнє маркування з інформацією про складові взуття, а саме: відсутня інформація про матеріал, який би становив не менш як 80 відсотків площі поверхні верху взуття, підкладки та устілки, а також 80 відсотків об`єму зовнішньої підошви (піктограми щодо матеріалів - додаток 1 Технічного регламенту).

Посадові особи ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області дійшли висновку, що позивачем порушено вимоги п.9 додатку 1 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 358 від 06.03.2019 р.

Спираючись на висновки, викладені в акті № 2077 від 10.09.2021 р., посадовими особами відповідача прийнято рішення № 356 та № 357 від 10.09.2021 р., про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність до встановлених вимог та шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку. Термін виконання зазначених рішень визначено до 10.11.2021 р.

Вважаючи, що продукція взуття (DSQUARED2, арт. 31051, ш/к: 2900000008472, розмір 40) не відповідає встановленим вимогам по ланцюгу постачання, спеціалістами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області на підставі наказу № 315 від 25.10.2021 р. в період з 27.10.2021 р. по 01.11.2021 р. проведено позапланову перевірку ФОП " ОСОБА_1 " сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, а саме - перевірку характеристик взуття.

За результатами проведеної перевірки представниками ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області складено акт перевірки характеристик продукції № 3403 від 01.11.2021 р., відповідно до якого встановлені наступне порушення чинного законодавства: на продукції, на взутті (DSQUARED2, арт. 31051. ш/к: 2900000008472, розмір 40), відсутнє маркування з інформацією про складові взуття, а саме відсутня інформація про матеріал, який би становив не менш як 80 відсотків площі поверхні верху взуття. підкладки та устілки, а також 80 відсотків об`єму зовнішньої підошви (піктограми щодо матеріалів додаток 1 Технічного регламенту), що зафіксовано в акті перевірки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 2077 від 10.09.2021 р.

Даний акт направлено засобами поштового зв`язку 01.11.2021 р., відомості про отримання в матеріалах справи відсутні.

Посадові особи ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області дійшли висновку, що позивачем порушено вимоги п.9 додатку 1 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 358 від 06.03.2019 р.

На підставі виявленого правопорушення посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області складено протокол № 29 від 02.11.2021 р., згідно якого позивачем порушено вимоги Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", що полягають у введенні в обіг продукції (додаток 1 до акта перевірки № 3403 від 01.11.2021 р.), яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених ст.28 та ч.3 ст.29 цього Закону).

На підставі акту перевірки характеристик продукції № 3403 від 01.11.2021 р., посадовими особами відповідача прийнято рішення № 512 та № 513 від 08.11.2021 р., про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність до встановлених вимог та шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку. Термін виконання зазначених рішень визначено до 04.01.2022 р.

Дані документи направлено позивачу засобами поштового зв`язку 02.11.2021 р., однак не були вручені та повернуті відповідачу 12.11.2021 р.

За результатами розгляду акту перевірки характеристик продукції № 3403 від 01.11.2021 р. та протоколу № 29 від 02.11.2021 р. посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області встановлено, що позивачем порушено вимоги п.2 ч.2 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" - введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених ст.28 та ч.3 ст.29 цього Закону) та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 51000 грн. від 09.11.2021 р. № 66.

Дану постанову направлено позивачу засобами поштового зв`язку 09.11.2021 р., однак не були вручені та повернуті відповідачу 23.11.2021 р.

Внаслідок ненадання інформації про стан виконання рішення № 356 та №357 від 10.11.2021 р. на підставі наказу № 3531 від 19.11.2021 р. співробітниками ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з 22.11.2021 р. по 25.11.2021 р. проведено позапланову перевірку ФОП " ОСОБА_1 ", у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, а саме - перевірку характеристик взуття.

З метою здійснення заходів державного ринкового нагляду нехарчової продукції відповідачем висунуто позивачу вимогу про надання в термін до 25.11.2021 р. належним чином завірених копій документів: витягу про державну реєстрацію суб`єкта господарювання, документу, який засвідчує повноваження особи представляти інтереси суб`єкта господарювання, паспорт уповноваженої особи, документів, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг та декларації на відповідність продукції вимогам Технічного регламенту, а також надати інформацію про те, яким чином виконані рішення про обмежувальні (корегувальні) заходи від 10.09.2021 р. Відомості про ознайомлення із даною вимогою та отримання одного примірника позивачем відсутні, зокрема, відсутній підпис позивача чи відмітка уповноваженої особи про відмову від підпису.

За результатами проведеної перевірки представниками ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області складено акт перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 45 від 25.11.2021 р., відповідно до якого встановлено, що рішення від 10.09.2021 р. № 356 не виконане. При виході на позапланову перевірку встановлено, що продукція взуття (DSQUARED2, арт. 31051, ш/к: 2900000008472, розмір 40), відсутня. Під час позапланової перевірки стану виконання рішення ФОП " ОСОБА_1 " повідомлено, що продукція утилізована (копії документів не надано). Будь-якого документального підтвердження того, яким чином виконано рішення про приведення продукції у відповідність до встановлених вимог або інформацію, про те, що продукція приведена у відповідність до встановлених вимог ФОП " ОСОБА_1 " не надано.

На підставі виявленого правопорушення посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області складено протокол №32 від 25.11.2021 р. згідно якого позивачем порушено вимоги Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", що полягають у невиконанні або неповному виконанні рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (від 10.09.2021 р. № 356).

Рішенням відповідача № 142 від 06.12.2021 р. на підставі ст.33, 34 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", Порядку здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затверджених Постановою КМУ від 05.10.2011 р. № 1017 р. за результатами повідомлення ФОП " ОСОБА_1 " внесено зміни до рішень № 356 та № 357 від 10.09.2021 р. та визначено термін їхнього виконання до 26.01.2022 р.

За результатами розгляду акту перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 45 від 25.11.2021 р. та протоколу №32 від 25.11.2021 р. посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області встановлено, що позивачем порушено вимоги п.2 ч.4 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" - п.2 ч.4 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" - невиконання або неповне виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 10.09.2021 р. № 356 та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 68000 грн. від 08.12.2021 р. № 73.

Рішенням відповідача № 159 від 30.12.2021 р. на підставі ст.33, 34 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", Порядку здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затверджених Постановою КМУ від 05.10.2011 р. № 1017 р. за результатами повідомлення ФОП " ОСОБА_1 " внесено зміни до рішень № 512 та № 513 від 08.11.2021 р. та визначено термін їхнього виконання до 15.02.2022 р.

Рішення № 142 від 06.12.2021 р., акт від 10.09.2021 р. № 3403, протокол № 32 від 25.11.2021 р., рішення № 159 від 30.12.2021 р., акт від 25.11.2021 р. № 45, постанова від 08.12.2021 р. № 73 та рішення № 512, № 513 від 08.11.2021 р. направлено позивачу засобами поштового зв`язку 17.01.2021 р. та 18.01.2021 р. вручено позивачу.

Не погоджуючись із постановами про накладення штрафу, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України від 02.12.2010 р. № 2735-VI "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (далі - Закон № 2735-VI).

Згідно з абз.8 ст.1 Закону № 2735-ІV державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Як визначено ч.1 ст.4 Закону № 2735-ІV метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Згідно із п.4 ч.1 ст.11 Закону № 2735-ІV до повноважень органів ринкового нагляду, зокрема, належить проведення перевірок характеристик продукції.

За змістом ст.10 Закону № 2735-VI ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції". Органи ринкового нагляду та сфери їх відповідальності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Приписами ч.1 ст.11 Закону № 2735-VI визначено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності органи ринкового нагляду:

- проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування) (пункт 4);

- вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог (пункт 11).

Згідно із ч.1 ст.15 Закону № 2735-VI посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:

- проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, перевірки документів та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування) (пункт 1);

- вимагати від суб`єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. За згодою органу ринкового нагляду документи і матеріали, необхідні для здійснення ринкового нагляду, їх копії можуть надаватися йому мовою оригіналу або іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, якщо ця мова є зрозумілою для посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб`єкти господарювання зобов`язані у строк не більше ніж тридцять робочих днів за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду (пункт 3);

- складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу до суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог (пункт 5).

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику, зокрема у сфері ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності.

Пунктом 6 цього Положення визначено, що Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема:

- здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону;

- вимагати відповідно до закону від суб`єктів господарювання усунення виявлених порушень;

- вживати у межах повноважень, передбачених законом, заходів до усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону;

- складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом.

Відповідно до п.7 вказаного Положення Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Згідно з п.1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 р. № 153, відповідач є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядкований.

Отже, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області як орган ринкового нагляду наділене повноваженнями здійснювати державний ринковий нагляд щодо позивача, зокрема шляхом перевірки характеристик продукції, яку він реалізує, складати акти за результатами такої перевірки, складати протоколи про адміністративні правопорушення у разі виявлення порушень законодавства, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом.

Згідно із ч.1 ст.22 Закону № 2735-ІV заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:

а) обмеження надання продукції на ринку;

б) заборону надання продукції на ринку;

в) вилучення продукції з обігу;

г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Приписами ст.23 Закону № 2735-ІV встановлено загальний порядок проведення перевірок характеристик продукції. Зокрема, цією нормою передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи. Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів (рішень) органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону.

Перевірки характеристик продукції проводяться: 1) у торговельних та складських приміщеннях суб`єктів господарювання; 2) у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію); 3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; 4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції; 5) за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.

Під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація: 1) декларація про відповідність; 2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); 3) загальний опис продукції, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; 4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю; 5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). Орган ринкового нагляду має право вимагати надання таких документів лише в обсязі, що необхідний для встановлення ланцюга постачання продукції; 7) документи і матеріали щодо стану виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб`єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання; 8) повідомлення та інша інформація, надана суб`єктами господарювання, митними органами, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Строк проведення перевірки характеристик продукції не може перевищувати у розповсюджувача цієї продукції чотирьох робочих днів, у виробника такої продукції - п`яти робочих днів.

У разі проведення перевірки за місцезнаходженням органу ринкового нагляду перебіг строку проведення перевірки починається з дня одержання органом ринкового нагляду від суб`єкта господарювання документів (їх копій) на продукцію, зазначених у частині сьомій цієї статті. Продовження строку проведення перевірки не допускається.

Посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, перед початком перевірки зобов`язана роз`яснити суб`єкту господарювання, продукція якого перевіряється, порядок оскарження рішень, приписів, дій та бездіяльності органів ринкового нагляду та їх посадових осіб.

У разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб`єктом господарювання документів, передбачених пунктами 1 і 6 частини сьомої цієї статті, вживає заходів щодо визначення виробника такої продукції або особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг, особи, яка поставила відповідному суб`єкту господарювання цю продукцію, а також всіх осіб, яким відповідний суб`єкт господарювання поставив таку продукцію.

Судом встановлено, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області під час проведення планової перевірки ФОП " ОСОБА_1 " у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлено факт введення в обіг взуття, а саме DSQUARED2, арт. 31051, ш/к: 2900000008472, розмір 40, без маркування з інформацією про складові взуття, а саме: відсутня інформація про матеріал, який би становив не менш як 80 відсотків площі поверхні верху взуття, підкладки та устілки, а також 80 відсотків об`єму зовнішньої підошви. Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки № 2077 від 10.09.2021 р., згідно з висновками якого це є порушенням п.9 додатку 1 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 358 від 06.03.2019 р.

Позивач заперечує факт виявленого порушення. В обґрунтування своєї позиції вказує, що є розповсюджувачем продукції, яка була предметом перевірки, а не особою, яка ввела його в обіг, а також що інформація про матеріал, який становить не менш як 80 відсотків площі поверхні верху взуття, підкладки та устілки, а також 80 відсотків об`єму зовнішньої підошви нанесено на підошву напівпари взуття у вигляді піктограм шляхом тиснення.

Статтею 7 Закону №2735-ІV фактично надано визначення поняттю "особа, що ввела продукцію в обіг". Відповідно до вказаної статті, у разі, якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строк (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарюванню цю продукцію.

Тобто, з аналізу цією статті слідує, що особою, що ввела продукцію в обіг є: виробник; у разі, якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строк (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарюванню цю продукцію.

Згідно ч.5-6 ст. 8 Закону № 2735-ІV суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати: 1) суб`єкта господарювання, який поставив їм продукцію; 2) суб`єкта господарювання, якому вони поставили продукцію.

Суб`єкти господарювання зобов`язані надавати документацію, визначену частиною п`ятою цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено - протягом десяти років після того, як їм було поставлено відповідну продукцію, та протягом десяти років після того, як вони поставили відповідну продукцію.

Суд зауважує, що в матеріалах справи наявна вимога відповідача до позивача про надання в термін до 10.09.2021 р. належним чином завірених копій документів, які нададуть змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарюванню цю продукцію. Також в даній вимозі вказано, що керівник ФОП " ОСОБА_1 " відмовився від ознайомлення з вимогою та отримання одного примірника, що засвідчено підписом уповноваженої особи відповідача. Наведене підтверджується відеозаписом планової перевірки від 07.09.2021 р. №0000000_00000020210907194558_0007 (23:40), який міститься в матеріалах справи.

Згідно ч.7 ст.8 Закону № 2735-ІV у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що розповсюджувач продукції може бути визнаний особою, що ввела продукцію в обіг лише у випадку ненадання ним документації, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила йому цю продукцію, а отже, неможливості ідентифікації органом ринкового нагляду такої особи, а у випадку надання розповсюджувачем інформації щодо виробника або особи, яка поставила йому продукцію, орган ринкового нагляду зобов`язаний вжити заходів щодо перевірки такої інформації з метою ідентифікації цієї особи.

Подібна правова позиція сформована Верховним Судом в постанові від 13.04.2022 р. в справі № 1440/2024/18.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що у разі, якщо особа вважає себе такою, що не вводила продукцію в обіг, нею протягом строку проведення перевірки мають бути надані документи, які містять необхідну та достатню інформацію для ідентифікації товару, його виробників, постачальників та замовників, тощо (ланцюг постачання).

Однак, ФОП " ОСОБА_1 " ні під час здійснення перевірок відповідача, ні в ході судового розгляду не надала документів, які містять інформацію про походження продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідну документацію, первинні документи бухгалтерської звітності, декларації про відповідність технічним регламентам). Враховуючи наведене, суд погоджується із позицією відповідача, та вважає позивача особою, що ввела цю продукцію в обіг.

Вимоги щодо маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, встановлюються Технічним регламентом маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2019 р. № 358 (далі - Технічний регламент № 358).

Згідно з п.2 Технічного регламенту № 358 для цілей цього Технічного регламенту термін "взуття" означає будь-які вироби з підошвами, призначені для носіння на ногах, включаючи складові (матеріал верху взуття, підкладки й устілки, підошви), зазначені у додатку 1 до цього Технічного регламенту, що окремо надходять в обіг.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", "Про захист прав споживачів", "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Згідно з п.3 та 4 Технічного регламенту № 358 перелік взуття, на яке поширюється дія цього Технічного регламенту, наведений у додатку 2 до цього Технічного регламенту, не є вичерпним.

Дія цього Технічного регламенту не поширюється на: взуття, що було у вжитку (ношене); взуття, на яке поширюється дія інших технічних регламентів.

Позивач не заперечувала, що стосовно взуття, що було предметом перевірки, підлягає застосуванню вищевказаний Технічний регламент.

Пунктом 5 Технічного регламенту № 358 інформація про складові взуття зазначається на маркуванні відповідно до пункту 9 цього Технічного регламенту. На маркуванні обов`язковою є інформація про три основні складові взуття згідно з додатком 1 до цього Технічного регламенту, а саме: матеріал верху; підкладка й устілка; підошва. Складові взуття позначаються відповідно до пункту 9 цього Технічного регламенту у вигляді піктограм або текстових позначень конкретних матеріалів, які зазначено у додатку 1 до цього Технічного регламенту. Визначення матеріалів верху взуття проводиться відповідно до абзацу першого пункту 9 та додатка 1 до цього Технічного регламенту без урахування аксесуарів або елементів, що їх укріплюють (деталі зі шкіри, ремені для закріплення на щиколотці, прикраси, застібки, язички, блочки або аналогічні елементи). Визначення матеріалу підошви має здійснюватися залежно від обсягу використаних матеріалів відповідно до п.9 цього Технічного регламенту.

Відповідно до п.6 Технічного регламенту № 358 введення в обіг взуття здійснюється за умови його маркування згідно з вимогами цього Технічного регламенту та відповідності іншому законодавству України, що до нього застосовується.

У разі невідповідності маркування взуття, яке введене в обіг, вимогам цього Технічного регламенту органи державного ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до Закону №2735-ІV (п.7 Технічного регламенту № 358).

Пунктом 9 Технічного регламенту № 358 визначено, що на маркуванні має зазначатись інформація про матеріал відповідно до додатка 1 до цього Технічного регламенту, який становить не менше 80 відсотків площі верху взуття, підкладки та устілки, а також 80 відсотків об`єму зовнішньої підошви. Якщо немає жодного матеріалу, частка якого б перевищувала 80 відсотків, інформацію належить подавати про два основні матеріали, з яких виготовлено взуття. Інформація про матеріал має наноситись на взуття. Виробник або його уповноважений представник може обрати визначені у додатку 1 до цього Технічного регламенту текстові позначення або піктограми. Маркування згідно з цим Технічним регламентом включає нанесення передбаченої інформації не менш як на одну напівпару з пари взуття. Маркування здійснюється шляхом тиснення, приклеювання, гофрування або прикріплення ярлика. Маркування має бути видимим, добре закріпленим та доступним, а розміри піктограм достатніми для зручності розуміння інформації, зазначеної на маркуванні. Маркування має бути зрозумілим для споживача і не вводити його в оману. Виробник або його уповноважений представник забезпечують маркування взуття і достовірність зазначеної на ньому інформації. Якщо виробник не є резидентом України (та у разі відсутності уповноваженого представника), цей обов`язок покладається на особу, яка вводить в обіг взуття на ринку України. Продавець має переконатися, що взуття, яке він продає, містить маркування, передбачене цим Технічним регламентом.

Таким чином, під час проведення перевірки характеристик взуття, що реалізується позивачем, посадові особи відповідача на початковому етапі цієї перевірки зобов`язані були насамперед перевіряли наявність на цьому взутті знаку відповідно його Технічному регламенту № 358, зокрема щодо наявності на цьому взутті маркування з інформацією про матеріали, що використовувались для виготовлення основних його складових.

Досліджуючи докази, які надані сторонами, зокрема, відеозапис планової перевірки від 07.09.2021 р. №0000000_00000020210907194558_0007 (20:03 - 20:07), долучені фотокопії, здійснені співробітниками ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області безпосередньо під час перевірки, суд відхиляє доводи позивача про наявність маркування, оскільки згідно останніх таке маркування відсутнє. Крім того, суд звертає увагу, що уповноважена особа позивача не заперечувала щодо відсутності маркування, передбаченого Технічним регламентом № 358 на взутті DSQUARED2, арт. 31051, ш/к: 2900000008472, розмір 40, на обох напівпарах, на відміну від інших товарів, де уповноважена особа заперечувала та здійснювала дії щодо пошуку й підтвердження маркування на взутті. Також суд не бере до уваги паперові копії фотографій взуття DSQUARED2, арт. 31051, ш/к: 2900000008472, розмір 40, на якому наявне маркування - піктограми про складові взуття, оскільки останні не дають змогу ідентифікувати товар, що на ньому зображений, як той, що безпосередньо оглядався співробітниками ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області під час здійснення планової перевірки.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позивач є особою, яка ввела продукцію в обіг, що не відповідає вимогам Технічного регламенту № 358.

Приписами п.2 ч.2 ст.44 Закону №2735-ІV визначено, що до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.6 ст.44 Закону №2735-ІV справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками (головою та членами або уповноваженими посадовими особами державного колегіального органу) відповідно до їх компетенції.

Суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, зараховуються до Державного бюджету України.

Постанова надсилається суб`єкту господарювання не пізніше наступного робочого дня за днем її оформлення.

Суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.

Суб`єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов`язковою. У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

До особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам.

При цьому, суд зауважує, що вжиття будь-якого заходу щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вказує на відсутність загрози суспільним інтересам (відсутність шкоди, завданої споживачам (користувачам) продукції), не є підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності.

Судом встановлено, що під час проведення перевірок співробітниками ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області виявлено факт відсутності на продукції взуття (DSQUARED2, арт. 31051, ш/к: 2900000008472, розмір 40) інформації про матеріал, який би становив не менш як 80 відсотків площі поверхні верху взуття, підкладки та устілки, а також 80 відсотків об`єму зовнішньої підошви, чим порушено вимоги Технічного регламенту № 358.

Таким чином, у відповідача були наявні підстави для прийняття оскаржуваної постанови саме у зв`язку з введенням в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, відповідно до п.2 ч.2 ст.44 Закону № 2735-ІV. На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 09.11.2021 р. № 66 задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови про накладення штрафу від 08.12.2021 р. № 73, суд зазначає наступне.

Після визначення виробника або особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг, орган ринкового нагляду розпочинає проведення перевірки характеристик такої продукції в її виробника або особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг, та визначає всю послідовність суб`єктів господарювання в ланцюгу постачання такої продукції (абз.2 ч.12 ст.23 Закону № 2735-ІV).

Згідно ч.5 ст.23-1 Закону № 2735-ІV за результатами здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції посадова особа органу ринкового нагляду складає акт.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу ринкового нагляду, які здійснювали перевірку, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, або уповноваженій нею особі в останній день перевірки, а другий зберігається в органі ринкового нагляду.

Відповідно до ст.28 Закону № 2735-ІV якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб`єкта господарювання вилучити таку продукцію з обігу та/або відкликати її чи забороняє надання такої продукції на ринку.

Оцінка ризику проводиться органом ринкового нагляду відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Продукція не може вважатися такою, що становить серйозний ризик, за тих лише підстав, що існують можливості для досягнення більш високого рівня безпечності продукції або на ринку пропонується інша продукція, що становить менший ступінь ризику.

Орган ринкового нагляду повідомляє про продукцію, що становить серйозний ризик, та обмежувальні (корегувальні) заходи, вжиті щодо неї, органам з оцінки відповідності, що виконували процедури оцінки відповідності цієї продукції.

Технічним регламентом на певний вид продукції може бути встановлено особливості застосування обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цією статтею.

Частиною 1 ст.29 Закону № 2735-ІV визначено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.30 Закону № 2735-ІV обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом:

1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно із частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону);

2) усунення формальної невідповідності (згідно із частиною третьою статті 29 цього Закону);

3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.33 Закону № 2735-ІV рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті:

1) за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень митних органів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону;

2) за результатами моніторингу результативності запровадженої заборони надання продукції на ринку, здійсненого відповідно до частини десятої статті 34 цього Закону;

3) на підставі повідомлень про продукцію, що становить ризик, наданих суб`єктами господарювання відповідно до вимог відповідних технічних регламентів;

4) на підставі повідомлень про продукцію, що не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції, наданих суб`єктами господарювання відповідно до Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.

Згідно з положеннями ч.11-13 ст.33 Закону № 2735-ІV до прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб`єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.

Суб`єкт господарювання, якого стосується проект рішення, має право надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. Цей строк може бути продовжено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням відповідного суб`єкта господарювання.

До своїх пояснень, заперечень та/або інформації суб`єкт господарювання може додавати документи чи їх копії, що обґрунтовують його позицію та підтверджують наведені ним дані.

Приписами ч.15 ст.33 Закону № 2735-ІV у разі необхідності термінового вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з метою запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам орган ринкового нагляду може прийняти рішення про вжиття відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів без надання (надіслання) суб`єкту господарювання проекту такого рішення. У такому разі суб`єкт господарювання, якого стосується рішення, має право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до такого рішення в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення. Орган ринкового нагляду має негайно розглянути одержані пояснення, заперечення та інформацію суб`єкта господарювання та за результатами такого розгляду оцінити адекватність і пропорційність прийнятого ним рішення.

Отже, органом ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності за результатом проведення планової чи позапланової перевірки характеристик продукції може прийматися рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, зокрема, щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку; обмежувальні заходи можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання у випадку, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція становить серйозний ризик, який оцінюється відповідно до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. № 1407.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 р. у справі № 640/15352/19, від 07.09.2022 р. у справі № 440/539/21 та 19.01.2023 р. у справі № 520/6006/21.

Прийняттю даного рішенню передує надання (надсилання) суб`єкту господарювання проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Однак, у випадку необхідності термінового вжиття таких заходів - проект не надається (не надсилається).

Судом встановлено, що рішеннями відповідача № 356 та № 357 від 10.09.2021 р. відносно позивача вжито обмежувальні (корегувальні) заходи у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність до встановлених вимог та шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку. Термін виконання зазначених рішень визначено до 10.11.2021 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказані рішення винесено без попереднього надання (надсилання) позивачу відповідних проектів. Суд відхиляє дані доводи, оскільки за результатами судового розгляду встановлено, що продукція, а саме взуття (DSQUARED2, арт. 31051, ш/к: 2900000008472, розмір 40), не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності) через відсутність інформації про матеріал, який би становив не менш як 80 відсотків площі поверхні верху взуття, підкладки та устілки, а також 80 відсотків об`єму зовнішньої підошви, що порушує вимоги Технічного регламенту № 358.

На підставі наведеного, суд вважає, що орган ринкового нагляду згідно ч.1 ст.29 Закону № 2735-ІV був уповноважений невідкладно вимагати від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Процедуру здійснення контролю стану виконання суб`єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів визначено у Порядку здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2007 р. № 1017 (далі - Порядок № 1017).

Пунктом 4, 8, 9 Порядку № 1017 встановлено, що суб`єкт господарювання, якого стосується рішення, повинен у встановлений у рішенні строк подати органу ринкового нагляду, що прийняв рішення, повідомлення про його виконання за формою згідно з додатком. Повідомлення про виконання рішення подається суб`єктом господарювання незалежно від ступеня або результативності виконання ним рішення. Суб`єкт господарювання може додавати до повідомлення документи або їх копії, які підтверджують факт результативності виконання рішення.

Перевірка стану виконання рішення починається не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня надходження до органу ринкового нагляду повідомлення про його виконання, а в разі неподання суб`єктом господарювання такого повідомлення в установлений строк - не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня настання такого строку.

Під час проведення перевірки стану виконання рішення орган ринкового нагляду визначає ступінь та результативність виконання суб`єктом господарювання такого рішення.

Згідно ч.ч.3, 4 Закону № 2735-ІV, п.13 Порядку № 1017 рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб`єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб`єктами господарювання відповідно до частин десятої і п`ятнадцятої цієї статті. Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, внесення змін до таких рішень чи їх скасування приймаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками (головою та членами або уповноваженою особою державного колегіального органу) відповідно до їх повноважень, визначених законами України.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області № 142 від 06.12.2021 р. внесено зміни до рішень № 356 та № 357 від 10.09.2021 р., а саме продовжено термін їхнього виконання до 26.01.2022 р.

Відповідно до ч.8 ст.34 Закону № 2735-ІV у разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про внесення змін до зазначеного рішення. Такі зміни можуть передбачати вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.01.2023 р. у справі № 520/6006/21, належність виконання рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів оцінюється органом ринкового нагляду на підставі, зокрема здійснення аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання ним рішень про вжиття обмежувальних заходів та поданих на підтвердження цього документів, проведення моніторингу результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів та застосування інших засобів перевірки повноти та достовірності поданих розповсюджувачем доказів на підтвердження виконання ним вимог рішення про вжиття обмежувальних заходів (зокрема, у разі необхідності проведення перевірки постачальника або імпортера товарів).

Приписами п.2 ч.4 ст.44 Закону № 2735-ІV визначено, що до суб`єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі: невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених статтею 29 цього Закону, крім усунення формальної невідповідності, передбаченої частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів.

З системного аналізу положень Порядку № 1017 та Закону № 2735-ІV слідує, що визнання відповідачем невиконаним або неповністю виконаним рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можливе лише після закінчення встановлено строку на його виконання.

Водночас, не зважаючи на те, що рішенням № 142 від 06.12.2021 р. внесено зміни до рішень № 356 та № 357 від 10.09.2021 р. та продовжено термін їхнього виконання до 26.01.2022 р., замість попередньо визначного строку 10.11.2021 р., відповідачем винесено постанову від 08.12.2021 р. № 73, згідно якої позивач порушила вимоги п.2 ч.4 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" - невиконання або неповне виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 10.09.2021 р. № 356.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що постанова від 08.12.2021 р. № 73 є такою, що прийнята з порушеннями чинного законодавства, є передчасною та позбавляє позивача можливості виконати вказані рішення, тобто є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), "Проніна проти України" (18.07.2006 р.; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; 09.12.1994 р., п.29).

З огляду на викладене, позовна заява ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволеню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 536,80 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу 30000 грн., суд зазначає наступне.

За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Як зазначалося вище, за правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.09.2018 р. у справі № 816/416/18.

Приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п.п.6, 9 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст.30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано: копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 26.01.2021 р., укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Адвокатським бюро "Олексія Чорного" від 26.01.2022 р.; ордера на надання правничої (правової) допомоги ФОП " ОСОБА_1 " адвокатом Чорним Олексієм Віталійовичем № 1132540; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 1742 від 30.01.2009 р.; акта надання послуг від 18.10.2022 р. № 7; квитанції від 18.10.2022 р. до прибуткового касового ордеру № 8; звіту про надану правову (правничу) допомогу від 18.10.2022 р.

Так, 26.01.2021 р. між Адвокатським бюро "Олексія Чорного" та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, для чого здійснювати передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими нормативно-правовими актами України заходи представництва, а клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському бюро гонорар за надання правової (правничої) допомоги, а також погоджені сторонами фактичні витрати Адвокатського бюро, що необхідні при виконанні цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору, гонорар за надання адвокатським бюро правової (правничої) допомоги, визначеної в п.1.1 цього договору, є фіксованим і складає 30 000,00 грн.

Згідно звіту про надану правову (правничу) допомогу від 18.10.2022 р., Адвокатським бюро "Олексія Чорного" надано клієнту правову допомогу: усна консультація (2 год.) х 750 грн., вивчення матеріалів та інформації, наданих клієнтом (3 год.) х 1500 грн.; здійснення адвокатського запиту з метою отримання документів та інформації; ознайомлення із наданими у відповідь документами (2 год.) х 1500 грн.; написання позовної заяви (7 год) х 1500 грн.; написання та подання заяв з процесуальних питань (2 год.) х 1500 грн.; ознайомлення з матеріалами справи (1 год.) х 1500 грн.; написання відповіді на відзив (4 год.) х 1500 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а підготовка позовної заяви не вимагає багато часу. На підставі наведеного, суд вважає, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, оскільки позивач, внаслідок винесення протиправної постанови відповідача, був вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав, у зв`язку із чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., оскільки така вартість наданих адвокатом послуг є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи підлягає частковому задоволенню у розмірі 4000 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042, м.Одеса, вул.7-а Пересипська, буд.6, код ЄДРПОУ 40342996) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042, м.Одеса, вул.7-а Пересипська, буд.6, код ЄДРПОУ 40342996) від 08.12.2021 р. № 73 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042, м.Одеса, вул.7-а Пересипська, буд.6, код ЄДРПОУ 40342996) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042, м.Одеса, вул.7-а Пересипська, буд.6, код ЄДРПОУ 40342996) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко