Рішення

від 11.01.2023 по справі 160/23053/21

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 160/23053/21

№ 2-а/207/9/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року м.Кам`янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Юрченко І.М.

при секретарі: Сівачук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Серії ВМ № 00000895 від 05.11.2021 року, складену Старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко В.О., та стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувать.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що він являється фізичною особою - підприємцем (запис про державну реєстрацію № 22230170000007222 від 23.03.2006 р.) і, серед іншого, здійснює вантажні перевезення (КВЕД 49.41).

17 листопада 2021 року на його домашню адресу надійшла Постанова Серія ВМ № 00000895 від 05.11.2021р. (далі - Постанова) складена Старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко В.О. Згідно фабули Постанови 13.10.2021р. о 21 год. 20 хв. за адресою Н-23, км. 2+998, Кіровоградська обл. зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460 ДНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одну вісь транспортного засобу на 6,7 % (2,983 тон) відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 132-1 КУпАП. Його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу 8 500 грн. Строк пред`явлення постанови до виконання 05 грудня 2021 року.

На думку позивача, дана Постанова Серії ВМ №00000895 підлягає скасуванню, як протиправна, зважаючи на наступне.

За товарно-транспортною накладною № 131001 від 13.10.2021 транспортним засобом DAF XF 105.460 ДНЗ НОМЕР_1 з напівпричепом здійснювалося перевезення подільного вантажу - суміш вуглеводнів. Оскільки абз. 3 пункту 22.5 ПДР України рух такого транспортного засобу з перевищенням вагових нормативів заборонено, це унеможливлювало отримання дозволу на право на рух автомобільними дорогами України. При цьому загальна маса транспортного засобу не перевищувала вагові обмеження, а саме при дозволеній загальній масі для вантажних автомобілів - 40 тон.

Методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Проте вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі. Зважаючи на те, що суміш вуглеводнів є рідким вантажем - при русі автомобіля воно змінювало навантаження на осі транспортного засобу.

На час складання Постанови методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, відсутня.

Тому проведення зважування у русі, без дотримання часу, необхідного для врівноваження рідкого (подільного) вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час руху, тоді як рідкий вантаж, в силу своїх властивостей, легко переміщується з осі на вісь під дією мінімального руху чи мінімального зміщення кута нахилу.

Виходячи з зазначеного, на думку позивача, винесена Постанова Серії ВМ № 00000895 від 05.11.2021 року, складена Старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко В.О. є необґрунтованою.

У судове засідання позивач не з`явився. Через канцелярію представник позивача надав заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не прибув, будучи повідомленим належним чином, причини неявки суду невідомі. Відповідно до позиції, викладеної у відзиві на позов, зазначили, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті здійснюється за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. Закріплений в законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи, а також унеможливлює наявність корупційної складової.

Оскаржувана позивачем постанова містить необхідну інформацію, передбачену законодавством України, також в постанові зазначені подія та склад адміністративного правопорушення для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що загальна маса та навантаження на осі транспортного засобу не перевищувало нормативні параметри, визначені п.22.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджується товарно - транспотною накладною, оскільки вона не містить жодних відомостей про по осьове навантаження і жодним чином не може спростувати, зокрема, факт перевищення навантаження на одиничну вісь. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно - транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей, в аспекті підтвердження факту. Тому сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу. Отже, неможливість отримання дозволу на перевищення габаритно-вагових норм під час перевезення подільного вантажу означає те, що перевищення вагових параметрів недопустимо у будь-яких випадках і відповідальна особа повинна розподілити вантаж (або контролювати таке розподілення) так, щоб транспортні засоби з подільним вантажем не перевищували такі вагові норми (до прикладу, перевезення частинами). Таким чином, з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичні маси та навантаження на вісь (осі).

Враховуючи вищезазначене, заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає винесену постанову законною, а вимоги позивача безпідставними. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

За таких обставин суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вивчивши доводи позивача, відповідача, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченком В.О. 05.11.2021 року винесена постанова серії ВМ №00000895 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створених системою за допомогою технічних засобів Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM, 10026, відповідач установив, що 13.10.2021 року о 21 год. 20 хв. за адресою Н-23, км 2+998, Кіровоградська область, зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 6,7% (2.983 тон), відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, на підставі чого було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в таких розмірах: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Позивач є належною особою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Основним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого

частиною 2 статті 132-2 КУпАП є, автоматично внесені до автоматично сформованої

постанови, показання технічних приладів, технічних засобів, що працюють в

автоматичному режимі, та мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Зазначені докази долучені до відзиву, зокрема: 1) фотографії транспортного

засобу, в момент проїзду через автоматичний пункт; 2) інформаційна картка

автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформована автоматичним

пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого Позивачем.

Фотографії руху транспортного засобу через автоматичний пункт, також містяться

на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за посиланнями, які є у

кожній постанові. Зазначена інформаційна картка безпосередньо формується автоматичним пунктом та надсилається у вигляді метаданих уповноваженій посадовій особі, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення і використовується нею при встановленні події та складу адміністративного правопорушення та відображає, як саме відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, усі відомості, які містяться в оскаржуваній постанові відповідають вимогам

чинного законодавства.

Зокрема, постанова містить інформацію про перевищення встановлених

законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним

засобом автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді

зазначення конкретних вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили

нормативні вагові параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.

Із матеріалів, долучених до відзиву, вбачається, що порушення стосуються саме

нормативних вагових параметрів в аспекті перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Вказані відомості містяться у інформаційній картці автоматичного пункту габаритно-

вагового контролю, сформованій автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого Позивачем, які використовувались Відповідачем при розгляді справи про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності (ар.с.39-40; 104-107).

Таким чином, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зазначено виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України, на підтвердження чого до відзиву надано копію сертифікату перевірки типу UА.ТR. 001 62-21 RЕV 0, копію сертифікату відповідності типу UА.ТR.001 35 376-21 (ар.с.44-46).

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174).

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Пунктом 8 Порядку № 1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.

Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Таким чином технічний засіб фіксації вищевказаного адміністративного правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам вказаного Технічного регламенту, що підтверджується сертифікатами перевірки типу та сертифікатами відповідності на вказаний прилад (а.с. 38, 43-47).

Відповідно до п.12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

З метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі).

У контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.07.2019 року у справі №803/1540/16 та від 31.07.2019 року у справі №802/518/17-а.

Окрім цього суд звертає увагу на те, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей.

Верховний Суд в постанові від 31.07.2019 р. у справі №802/518/17-а дійшов висновку,

що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує

фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується

виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження

факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає

перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в

первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28.02.2019 р. у справі

№805/3598/16-а.

Тобто, товарно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про

достовірність важення транспортного засобу та вантажу з боку позивача, тому

посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-

транспортних накладних, з урахуванням ваги автомобіля та причепу, виключає

перевантаження транспортних засобів, суд вважає необґрунтованими.

Щодо посилання Позивача про те, що відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування вагами, суд зазначає таке.

Вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у п. 19 Порядку №879, виключена з 08.09.2017 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 671.

З огляду на виключення п. 19 Порядку №879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у Відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 року у справі №820/1420/17.

До того ж, пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до п. 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Згідно експертного висновку, сертифікату відповідності виданого 09.09.2021 року Національним науковим центром «Інститут метрології» та сертифікату відповідності виданого 10.09.2021 року Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», засіб вимірювальної техніки - прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів в русі Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM відповідає вимогам ДСТУ та експлуатаційної документації (а.с. 38, 43-47).

Таким чином, суд приходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, підтверджується належними і допустимим доказами, оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, інспектор відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень.

Підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення суд не вбачає.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обов`язок Відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою статті 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.», така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, в постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, те, що не встановлено факту порушення відповідачем вимог закону при винесенні постанови Серії ВМ № 00000895 від 05.11.2021 року, суд приходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.9, 126, 251, 258, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 3, 5, 9, 73-77, 139, 162, 241-246, 250, 255, 257, 268, 269, 271, 286, 293КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, місцезнаходження за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14 про визнання протиправною та скасування постанови постанови Серії ВМ № 00000895 від 05.11.2021 року, складену Старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко В.О, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Юрченко