Ухвала

від 21.11.2023 по справі 132/1623/23

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1623/23

У Х В А Л А

Іменем України

"21" листопада 2023 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання РЯБІШИНОЇ Ю.С., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області у порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи № 132/1623/23 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 132/1623/23 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд закрити провадження у справі, оскільки даний спір є публічно правовим та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 124 Конституції Українипередбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третястатті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина першастатті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання підсудності спорів, що виникають із трудових відносин, зокрема розмежування між цивільною та адміністративною юрисдикцією (постанови Великої Палати від 06.02.2019 року у справі № 146/885/17-ц; від 27.02.2019 року у справі № 815/6096/17, від 05.06.2019 року у справі № 686/23445/17, від 11.09.2019 року у справі № 523/4139/17, від 28.11.2018 року у справі № 559/321/16-ц).

Згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина першастатті 2 КАС України).

Пунктами 1, 2, частини першоїстатті 4 КАС Українипередбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

За частиною першоюстатті 19 КАС України,юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 частини першоїстатті 4 КАС Українивизначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

При наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, єЗакон України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу»(далі -Закон № 889-VIII).

Відповідно до частини другоїстатті 1 Закону № 889-VIII, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

В справі яка розглядається, ОСОБА_1 звертаючись із цим позовом, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 11.04.2023 року № 112-к/тр; поновити його на посаді начальника відділення начальника відділу профілактики страхових випадків страхового експерта з охорони праці; зобов`язати виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 19.04.2023 року.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не був державним службовцем, посада, з якої його було звільнено, не відноситься до державної служби. ОСОБА_1 не складав Присягу державного службовця, і йому не присвоювався ранг державного службовця.

Тобто, така посада не відноситься до публічної служби, оскільки не пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що даний спір є публічно правовим та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, є безпідставними та помилковими.

Щодо клопотання відповідача про залучення в якості належного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, то вона також не підлягає до задоволення, оскільки згідно норм статті 51 ЦПК України правом на звернення до суду із клопотанням про залучення належного відповідача по справі наділений позивач, а не відповідач.

Разом із цим, згідно частини першої статті 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

За частиною п`ятою статті 53 ЦПК України, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи конкретні обставини в справі, суд вважає, що до участі в справі повинне бути залучене у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Строки підготовчого провадження чітко встановлені в частини третій статті 189 ЦПК України, згідно приписів якої підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист.

Суд, як передбачено в статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ця норма кореспондується із постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», яка наголошує, що суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дана норма втілена в національному законодавстві, зокрема в частині першій статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка регламентує, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Завданням цивільного судочинства згідно частини першої статті 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначенні законом.

Згідно частини першої статті 56 цього ж Закону, суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотримання засад і правил судочинства.

Враховуючи вищевикладене, з метою вжиття всіх необхідних заходів відносно неухильного дотримання процесуальних строків та не порушення прав учасників провадження щодо справедливого розгляду та вирішення справи в розумні строки, уникнення обставин, які негативно впливають на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади, керуючись вимогами Конституції України, нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ЦПК України, роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративне правопорушення», суд вважає, що підстав для подальшого відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви у його проведенні, відповідно до вимог ст.198 ЦПК України, не має.

По справі проведено підготовчі дії відповідно до ст.197 ЦПК України.

За умовами частини другої статті 200 ЦПК України, суд вважає за можливе, закрити підготовче провадження у цій справі та призначити її до судового розгляду по суті.

В цей же час, суд вважає за необхідне, надати учасникам процесу можливість подати докази, які не були подані з поважної причини під час проведення підготовчого провадження у справі, заперечення чи пояснення завчасно до початку визначеної нижче дати судового засідання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 189, 196-200, 258-260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Пенсійного фонду України про залучення належного відповідача та закриття провадження у справі залишити без задоволення.

Залучити до участі у даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, якому невідкладно надіслати копію цієї ухвали одночасно із копією позовної заяви.

Закрити підготовче провадження у даній цивільній справі, призначити її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 08 січня 2024 року на 13год.30хв. в приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області за адресою: Вінницька обл., м. Калинівка, вул. В. Нестерчука, 70.

Встановити наступний порядок з`ясування обставин: надання вступного слова учасникам справи, з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оголошення та дослідження доказів, проведення судових дебатів.

Отримати інформацію щодо справи можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за наступною сторінкою: http//court.gov.ua/fair/.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя