Рішення

від 21.12.2023 по справі 916/3208/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3208/23За позовом: Нижньодністровського національного природного парку (65009, м. Одеса, Французький бульвар, буд.89, код ЄДРПОУ - 36345146, електронна адреса: lowerdniester@ukr.net)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ" (65003, Одеська обл., місто Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, будинок 72, код ЄДРПОУ - 33140382, електронна адреса: mykytayakivets@gmail.com)

про визнання недійсним повідомлення про односторонню відмову від договору

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Ісак Д.П.

Представники сторін:

Від позивача: Фіщенко І.О.- в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Яківець М.В. - на підставі ордера серії ВН №1276698 від 21.08.2023р.

Суть спору: Позивач - Нижньодністровський національний природний парк, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» про визнання недійсним повідомлення ( лист від 01.02.2023р. за вих.№8) про одностороннє розірвання та односторонню відмову від договору №4 про закупівлю послуг за державні кошти від 07.07.2011р. з моменту підписання.

Ухвалою суду від 02.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3208/23, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.08.2023р. Ухвалою суду від 24.08.2023р. відкладено підготовче засідання на 19.09.2023р. Протокольною ухвалою суду від 19.09.2023р. відкладено підготовче засідання на 03.10.2023р. Протокольною ухвалою суду від 03.10.2023р. відкладено підготовче засідання на 10.10.2023р. Протокольною ухвалою суду від 10.10.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.11.2023р. Протокольною ухвалою суду від 07.11.2023р. відкладено судове засідання на 05.12.2023р.

Судове засідання у справі №916/3208/23, призначене судом на 05.12.2023р. 0 14:00 не відбулося у зв`язку із хакерською атакою на інформаційні (автоматизовані), електронні комунікаційні мережі і ресурси Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 11.12.2023р. призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 21.12.2023р.

Позивач - Нижньодністровський національний природний парк, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 15.09.2023р.

Відповідач - ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ», заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 08.09.2023р.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи все викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що за результатами проведення тендерних процедур, на підставі Закону України «Про здійснення державних закупівель», 07.07.2011р. між Нижньодністровським національним природним парком, як Замовником, та ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ», як Виконавцем, було укладено Договір №4 на закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого та тендерної документації, предметом цього Договору було визначено надання послуг Виконавцем, за результатом надання яких Замовник мав отримати три документи: затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Нижньодністровського національного природного парку, закріплення їх межовими знаками; державний акт на право постійного користування земельними ділянками; затверджений проект землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що входять до складу Нижньодністровського національного природного парку без вилучення.

Згідно додатку №1 до Договору «Завдання на виконання робіт» за результатами виконаних робіт Виконавець мав надати Замовнику наступні документи та матеріали: результати координування зовнішніх меж парку та необхідні планово-картографічні матеріали з відображенням номерів межових знаків, мір ліній, назв власників і користувачів суміжних земельних ділянок, межі та площі земель, які включаються до території без їх вилучення; погоджені та затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Нижньодністровського національного природного парку, закріплення їх межовими знаками та отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками, проект землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі(на місцевості) земельних ділянок, що входять до Нижньодністровського національного природного парку без вилучення.

Позивач також зазначив, що загальна вартість Договору відповідно до п.4.1 Договору складала 1 279 968 грн 62 коп. і позивач, за рахунок державного бюджету України, платіжними дорученнями №1 від 19.09.2011р., №2 від 26.09.2011р., №1 від 14.12.2016р. сплатив на користь ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» 1 227 796 грн 94 коп.

За умовами п.6.1 Договору та додатку №2 до Договору «Календарний план виконання робіт», кінцевим строком надання послуг є 25.11.2011р. При цьому, було передбачено 3 етапи виконання робіт: 1 етап - підготовчі роботи, а саме - збір та систематизація матеріалів по об`єкту. Рекогносцирування пунктів тріангуляції. Визначення координат автоматичними супутниковими методами GPS. Опрацювання матеріалів супутникових спостережень. Строк виконання робіт за даним етапом - до 14.07.2011р., вартість робіт - 15 322 грн 46 коп. ( без ПДВ), 18 386 грн 95 коп. з ПДВ; 2 етап - геодезично - вишукувальні роботи, а саме: прокладання тахіометричних ходів. Тахіометрична зйомка. Урівноваження, обчислення координат геодезичних пунктів на ПК. Планова та вистона прив`язка геологічних виробіток, кітів будівель та споруд та інших окремих точок. Складання технічного звіту. Строк виконання робіт за даним етапом - до 30.07.2011р., вартість робіт - 895 964 грн 08 коп. (без ПДВ), 1 075 156 грн 90 коп. з ПДВ; 3 етап - землевпорядні роботи, а саме: підготовчі роботи. Землевпорядні роботи з оформлення документів та право користування землею. Нанесення на планову основу меж земельних ділянок. Складання викреслювання кадастрових планів меж земельних ділянок. Опис і погодження меж землекористування. Установлення (відновлення) меж землекористування. Виготовлення світлокопій. Строк виконання робіт за цим етапом - до 25.11.2011р. Вартість робіт 155 353 грн 92 коп. (без ПДВ).

Додатковими угодами №3 від 22.11.2011р., №4 від 28.05.2012р., №5 від 28.12.2012р., №6 від 29.11.2013р., №7 від 30.12.2013р., №8 від 30.12.2014р., №9 від 14.12.2016р., №10 від 30.12.2016р., №11 від 30.12.2017р., №9 від 29.12.2018р., №9/1 від 29.11.2019р., №9/2 від 31.12.2019р., №10 від 31.12.2020р., №11 від 31.12.2021р. остаточний строк виконання робіт неодноразово переносився, та згідно додаткової угоди №11 від 31.12.2021р. роботи мали бути повністю виконані до 31.12.2022р.

Позивач зазначив, що роботи за етапами 1 та 2 ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» було виконано та здано Замовнику, яким повністю оплачено ще у 2011р. Зокрема, відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000016 від 16.09.2011р. Виконавець здав Замовнику виконані роботи (надані послуги) за першим етапом, які було оплачено платіжним дорученням 31 від 19.09.2011р. Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 від 23.09.2011р. Виконавцем було повністю виконані роботи (надані послуги) за другим етапом, які було повністю оплачено Замовником платіжним дорученням №2 від 26.09.2011р.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 14.12.2016р. Виконавцем було виконано та здано Замовнику більшу частину робіт за 3 етапом (крім «Установлення (відновлення) меж землекористування. Виготовлення світлокопій»), які було оплачено Замовником платіжним дорученням №1 від 14.12.2016 р.

Але остаточно роботи за 3 етапом, а саме: «Установлення (відновлення) меж землекористування. Виготовлення світлокопій» виконано не було, у зв`язку із чим позивач зазначає, що ним не було отримано кінцевого результату, на який він розраховував. укладаючи Договір №4 на закупівлю послуг за державні кошти від 07.07.2011р., при цьому сплатив за рахунок Державного бюджету України практично повну ціну Договору, а саме: 1 227 796 грн 94 коп. із загальної вартості 1 279 968 грн 62 коп.

При цьому, як зазначає позивач, листами за №149 від 15.12.2022р. відповідач запропонував підписати додаткову угоду про розірвання Договору №4 на закупівлю послуг за державні кошти від 07.07.2011р., і отримавши відмову (лист за вих.№722/01 від 26.12.2022р. та №738/01 від 30.12.2022р.), листом за вих. №8 від 01.02.2023р. повідомив про розірвання Договору з шостого дня після отримання замовником цього листа. Лист Нижньодністровським національним природним парком було отримано 14.02.2023р. (вх.№79).

У своєму листі - повідомленні за вих. №8 від 01.02.2023р. у якості підстави односторонньої відмови від Договору відповідач послався на невиконання Замовником своїх зобов`язань за Договором, а саме: невідповідність графічних матеріалів проекту формування описувальній частині проекту в частині визначення площі земель в межах Калаглійської сільської ради, а саме площа фактично та в матеріалах погодження складає 2509,0 га, а на графічних матеріалах проекту формування відображена площа менша на 1000 га; невідповідність даних додатку до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» актуальним даним щодо адміністративно-територіального устрою та даним Державного земельного кадастру, та необхідність виключення з території ПЗФ об`єктів з великим антропогенним навантаженням; зауваження щодо необхідності внесення змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» ; необхідність розроблення принципово нового проекту землеустрою у зв`язку із внесенням змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 «Про створення Нижньодністровського національного природного парку»; відмову ДП «Одеське лісове господарство» у погодженні меж земельної ділянки, що у зв`язку із внесенням змін до земельного законодавства призвело до «втрати актуальності розробленого проекту землеустрою»; неможливість виконання робіт на земельних ділянках площами 1200 та 2500 га, які згідно з Указом Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 ДП «Одеське лісове господарство» повинно передати у користування Нижньодністровського національного природного парку, у зв`язку із тим, що вказану процедуру до цього часу не завершено.

Позивач зазначає, що враховуючи підписані сторонами Договору акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), практично всі зауваження відповідача відносяться до виконаних ним самим робіт, а тому не можуть кваліфікуватись як порушення позивачем своїх зобов`язань за Договором та бути підставою для дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку. При цьому, вказані відповідачем зауваження взагалі не відносяться до зобов`язань Замовника ані за Договором, ані за законодавством.

При цьому, виходячи з положень ст.28 Закону України «Про землеустрій» позивач вважає, що законодавець надав розробнику документації право вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою; у процесі розробки документації із землеустрою, на підставі якої формуються відомості про об`єкти Державного земельного кадастру (у тому числі документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією), одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацію про місце розташування таких об`єктів та їх характеристики (з урахуванням законодавства про користування інформацією, що становить державну таємницю).

Також, посилаючись на положення ст. 599 Цивільного кодексу України та ст.202 Господарського кодексу України, позивач зазначає, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки такою підставою є виконання, проведене належним чином. Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати незважаючи на закінчення строку дії договору, а саме факт закінчення строку двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Позивач вважає, що викладене у листі-повідомленні ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» за вих.№8 від 01.02.2023р. рішення про односторонню відмову та дострокове розірвання договору за своєю правовою природою є правочином, адже за змістом ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч.3 ст.202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно ч.5 зазначеної статті до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Також, позивач зауважив, що за змістом положень ст.651 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.188 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороньього розірвання договору, а право на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

За приписами ч.4 ст.188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як зазначає позивач, умовами п.7.4.3 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання зобов`язань Замовником Виконавець має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це Замовника у строк 5 днів.

Однак, у листі-повідомленні ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» за вих.№8 від 01.02.2023р. відсутні посилання на конкретні порушення Замовником своїх зобов`язань за Договором, що, на думку позивача, свідчить про безпідставність односторонньої відмови від Договору.

За таких обставин, позивач вважає, що лист-повідомлення ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» за вих.№8 від 01.02.2023р. суперечить як положенням Договору про закупівлю послуг за державні кошти №4 від 07.07.2011р., так і положенням законодавства, що є підставою для визнання цього одностороннього правочину недійсним.

Відповідач у справі - ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ», проти позову заперечує, посилаючись на те, що укладанням Додаткових угод до Договору про закупівлю послуг за державні кошти №4 від 07.07.2011р. сторони неодноразово погоджували зміну термінів виконання зобов`язань Виконавця за Договором у зв`язку із затриманням погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Нижньодністровському національному природному парку площею 2500 га ДП «Одесалісгосп», а також необхідністю внесення змін до Указу Президента України від 13.11.2008 № 1033/2008.

Додатковою угодою № 11 від 31.12.2021р. сторони погодили кінцевий строк надання

послуг (виконання робіт) та дії Договору - до 31.12.2022р.

Відповідно до п.7.3. Договору Виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечити надання послуг, в обсязі та у відповідності до завдання на виконання робіт (Додаток №1), з урахуванням вимог діючого законодавства на момент укладення даного Договору.

Як зазначає відповідач, листами №408 від 21.06.2019р., №463 від 30.07.2019р., №175/1 від 20.07.2020р., №176 від 20.07.2020р., №135 від 14.11.2022р., №149 від 15.12.2022р. тощо він повідомляв позивача про наявність обставин, які унеможливлюють подальше виконання робіт (надання послуг) за Договором, і необхідність вчинення позивачем дій, без вчинення

яких Виконавець не зможе виконати свою частину зобов`язань за Договором, а саме: 1) встановлено, що графічні матеріали проекту формування не відповідають описувальній частині проекту в частині визначення площі земель в межах Калаглійської сільської ради, а саме площа фактично та в матеріалах погодження складає 2509,0 га, а на графічних матеріалах проекту формування відображена площа менша на 1000 га; 2) невідповідність даних додатку до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 до актуальних даних щодо адміністративно-територіального устрою та даних Державного земельного кадастру, а саме: новостворені ОТГ (замість адміністративно - територіальних одиниць, що зазначені в додатку), нові землекористувачі в межах території об`єкту ПЗФ, об`єкти, які в силу свого антропогенного навантаження мають бути виключені з території об`єкту ПЗФ (проектна дорога, проектні ЛЕП, існуючі будинки човнової станції та ін.), Концерн «Чорне море», територія якого фактично не входить до складу території об`єкту ПЗФ та ін.; 3) зміни меж та території об`єктів ПЗФ відбуваються, відповідно до ст.54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», так само, як і їх створення (відповідно до ст. 51-53 Закону), а саме шляхом внесення відповідних змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 на підставі схваленого Міністерством екології та природних ресурсів України клопотання (разом з обґрунтовуючими матеріалами), таким чином, будь-які дії щодо включення або виключення територій зі складу об`єкту ПЗФ мають бути виконані у відповідності до вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України»; 4) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування площею 1200га було розроблено та погоджено у відповідності до діючого на момент складання проекту законодавства та передано для проведення державної експертизи землевпорядної документації. Після здійснення процедури розробки та погодження зазначеного проекту було встановлено факт, що земельна ділянка 1200 га відноситься до земель лісового фонду (ДП «Одеське лісове господарство»), а не до земель Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, як було зазначено в додатку № 1 до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008.Таким чином, виникла необхідність внесення змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008. Зазначені зміни було внесено. Після цього необхідним є отримання розпорядження Кабінету Міністрів України щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1200 га у постійне користування. Після отримання зазначеного розпорядження необхідним є розроблення та погодження принципово нового проекту землеустрою відповідно до діючого на теперішній час законодавства; 5) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування площею 2500 га було розроблено та отримано низку погоджень відповідно до діючого на момент розроблення проекту законодавства. Процедуру подальшої розробки та погодження було припинено у зв`язку з тим, що ДП «Одеське лісове господарство» відмовляло у погодженні меж земельної ділянки як суміжний землекористувач, наголошуючи на необхідності сплати лісогосподарських втрат. Про зазначену проблему було неодноразово проінформовано адміністрацію парку. Однак до теперішнього часу зазначене питання не вирішено. Це, в свою чергу, призвело до того, що розроблений Виконавцем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування площею 2500 га втратив свою актуальність у зв`язку з тим, що було внесено зміни до діючого законодавства, а саме: зміни до Земельного кодексу України, прийняття Закону України «Про державний земельний кадастр», визначення Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051; 6) земельні ділянки площами 1200 та 2500 та, які згідно з Указом Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 передбачені до відведення у постійне користування Нижньодністровському національному природному парку, на теперішній час є частинами

сформованих земельних ділянок лісового фонду (кадастрові номери 5120800000:01:001:0035 та 5121010100:01:001:0259 відповідно), що взагалі унеможливлює

виконання робіт по зазначених земельних ділянках.

У зв`язку із не вирішенням замовником зазначених питань відповідач зазначає, що він не може виконати свої зобов`язання за Договором у повному обсязі.

Також відповідач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

Умовами п. 7.4.3 Договору встановлено, що у разі невиконання зобов`язань Замовником

Виконавець має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це Замовника у строк 5-ти днів.

За таких обставин, у зв`язку з неналежним виконанням Нижньодністровським національним природним парком своїх обов`язків, ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» було підготовлено та направлено на адресу Позивача повідомлення про розірвання Договору від 07 липня 2011 року.

Крім того, відповідач зауважив, що ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який було погоджено у відповідності до діючого, на момент його розроблення, законодавства. Після погодження проект було подано до Головного управління Держземагентства в Одеській області для направлення проекту землеустрою до Держземагентства України на обов`язкову первинну державну експертизу землевпорядної документацію (на вимоги Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004р. №391). Декілька разів проект повертався на доопрацювання (приблизно з 04.2013 до 02.2014р.р.).

До Держземагентства України проект надійшов 27.02.2014р. за результатами розгляду проекту було підготовлено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 24.03.2014р. №259-14.

Згідно зі ст.39 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» державна експертиза здійснюється за рахунок коштів замовника державної експертизи. Розмір сплати за проведення експертизи становить 3 відсотки від кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт.

Відповідач зазначив, що адміністрацію парку було неодноразово проінформовано про необхідність сплати

за висновок державної експертизи, проте, але сплата не була здійснена, а тому, ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» не мало можливості отримати оригінал проекту задля можливості подальшого його завершення.

Одночасно з цим відкрились нові обставини про те, що земельна ділянка, яка відводилась (1200 га) є складовою частиною земель ДП «Одеське лісове господарство» (нами було отримано лист ДП «Одеське лісове господарство» від 16.02.2015р. №36), про що одразу було проінформовано адміністрацію парку.

Відмова у погодженні меж земельної ділянки, що була передбачена до відведення у постійне користування, площею 2500 га ДП «Одесалісгосп», насамперед, була обумовлена тим фактом, що ДП «Одесалісгосп» наполягало на виплаті збитків, про що повідомило адміністрацію парку листом від 04.10.2013 р. №02-19/936. Проте, ніяких дій зі сторони позивача не було здійснено.

Таким чином, як зазначив відповідач, було втрачено багато часу, що призвело, в свою чергу, до втрати актуальності проекту землеустрою та можливості його завершення, взагалі.

Окремо відповідач зазначив, що проект землеустрою був розроблений та повністю

погоджений відповідно до діючого на той момент законодавства.

Також, відповідач зауважив, що ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки

виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,

що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За таких обставини, відповідач дійшов висновку, що припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до ч.2 ст. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво - або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Згідно ч.ч.1.4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, відповідач вважає, що розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

При цьому за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Частинами 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням

суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути

після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні

договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин

несе заінтересована сторона.

Таким чином, відповідач зауважив, що зі змісту ст. 652 Цивільного кодексу України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь- якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається

істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Проте, зміни щодо користувача (без урахування зауважень ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» щодо необхідності внесення змін) були внесені позивачем лише у 2019 році, що, на думку відповідача, свідчить про неналежне виконання Замовником умов договору.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.

З урахування приписів ст. 4 ГПК України приписи ст.15 Цивільного кодексу України визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як правило, той чи інший спосіб захисту спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів. При визнанні правочину недійсним потреба встановлення порушених цивільних прав та інтересів залежить від того, чи виконаний недійсний правочин. Тому якщо він виконаний або виконується, то слід встановлювати порушені права і (або) інтереси.

Позивач, як заінтересована особа, повинен довести, що його права порушені договором і можуть бути відновленні саме внаслідок визнання спірного договору недійсним.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 20.01.2021р. у справі № 910/8992/19, від 16.03.2021р. у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 р. у справі № 916/325/20, від 19.02.2021р. у справі N 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 07.07.2011р. між Нижньодністровським національним природним парком, як Замовником, та ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ», як Виконавцем, було укладено Договір №4 на закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого та тендерної документації, предметом цього Договору було визначено надання послуг Виконавцем, за результатом надання яких Замовник мав отримати три документи: затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Нижньодністровського національного природного парку, закріплення їх межовими знаками; державний акт на право постійного користування земельними ділянками ; затверджений проект землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що входять до складу Нижньодністровського національного природного парку без вилучення.

Згідно додатку №1 до Договору «Завдання на виконання робіт» за результатами виконаних робіт Виконавець мав надати Замовнику наступні документи та матеріали: результати координування зовнішніх меж парку та необхідні планово-картографічні матеріали з відображенням номерів межових знаків, мір ліній, назв власників і користувачів суміжних земельних ділянок, межі та площі земель, які включаються до території без їх вилучення; погоджені та затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Нижньодністровського національного природного парку, закріплення їх межовими знаками та отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками, проект землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі(на місцевості) земельних ділянок, що входять до Нижньодністровського національного природного парку без вилучення.

Загальна вартість Договору відповідно до п.4.1 Договору складала 1 279 968 грн 62 коп. і позивач, за рахунок державного бюджету України, платіжними дорученнями №1 від 19.09.2011р., №2 від 26.09.2011р., №1 від 14.12.2016р. сплатив на користь ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» 1 227 796 грн 94 коп.

За умовами п.6.1 Договору та додатку №2 до Договору «Календарний план виконання робіт», кінцевим строком надання послуг є 25.11.2011р. При цьому, було передбачено 3 етапи виконання робіт: 1 етап - підготовчі роботи, а саме - збір та систематизація матеріалів по обєкту. Рекогносцирування пунктів тріангуляції. Визначення координат автоматичними супутниковими методами GPS. Опрацювання матеріалів супутникових спостережень. Строк виконання робіт за даним етапом - до 14.07.2011р., вартість робіт - 15 322 грн 46 коп. (без ПДВ), 18 386 грн 95 коп. з ПДВ; 2 етап - геодезично -вишукувальні роботи, а саме: прокладання тахіометричних ходів. Тахіометрична зйомка. Урівноваження, обчислення координат геодезичних пунктів на ПК. Планова та вистона привязка геологічних виробіток, кітів будівель та споруд та інших окремих точок. Складання технічного звіту. Строк виконання робіт за даним етапом- до 30.07.2011р., вартість робіт - 895 964 грн 08 коп. (без ПДВ), 1 075 156 грн 90 коп. з ПДВ; 3 етап - землевпорядні роботи, а саме: підготовчі роботи. Землевпорядні роботи з оформлення документів та право користування землею. Нанесення на планову основу меж земельних ділянок. Складання викреслювання кадастрових планів меж земельних ділянок. Опис і погодження меж землекористування. Установлення (відновлення) меж землекористування. Виготовлення світлокопій. Строк виконання робіт за цим етапом - до 25.11.2011р. Вартість робіт 155 353 грн 92 коп. ( без ПДВ).

Додатковими угодами №3 від 22.11.2011р., №4 від 28.05.2012р., №5 від 28.12.2012р., №6 від 29.11.2013р., №7 від 30.12.2013р., №8 від 30.12.2014р., №9 від 14.12.2016р., №10 від 30.12.2016р., №11 від 30.12.2017р., №9 від 29.12.2018р., №9/1 від 29.11.2019р., №9/2 від 31.12.2019р., №10 від 31.12.2020р., №11 від 31.12.2021р. остаточний строк виконання робіт неодноразово переносився, та згідно додаткової угоди №11 від 31.12.2021р. роботи мали бути повністю виконані до 31.12.2022р.

Згідно п.6.5 Договору Виконавець зобов`язується у визначений цим Договором строк для надання послуг, до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, передати Замовнику результати наданих послуг, а також всю документацію, отриману від замовника для надання послуг.

Акт приймання-передачі послуг підписується Замовником після фактичного отримання послуг протягом 10 робочих днів з моменту одержання від виконавця проекту Акту, підписаного Виконавцем, після чого Замовник направляє Виконавцю зазначений Акт або мотивовану відмову в прийманні наданих послуг (п.6.6 Договору).

Датою виконання зобов`язання Виконавця за цим Договором є дата підписання Замовником Акту прийому-передачі послуг п.6.8 Договору).

Обов`язки Замовника визначені сторонами у п.7.1 договору, відповідно до якого Замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за послуги; прийняти від Виконавця послуги в обсязі та у відповідності до завдання на виконання робіт (додаток №1).

Будь-яких інших зобов`язань на Замовника умовами Договору не покладено.

Натомість, відповідно до п.7.3 Договору Виконавець зобов`язався забезпечити виконання послуг в обсязі та у відповідності до завдання на виконання робіт ( додаток №1), з урахуванням вимог діючого законодавства на момент укладання даного договору.

За матеріалами справи, роботи за етапами 1 та 2 ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» було виконано та здано Замовнику, яким повністю оплачено ще у 2011р. Зокрема, відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000016 від 16.09.2011р. Виконавець здав Замовнику виконані роботи (надані послуги) за першим етапом, які було оплачено платіжним дорученням 31 від 19.09.2011р. Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 від 23.09.2011р. Виконавцем було повністю виконані роботи (надані послуги) за другим етапом, які було повністю оплачено Замовником платіжним дорученням №2 від 26.09.2011р.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 14.12.2016р. Виконавцем було виконано та здано Замовнику більшу частину робіт за 3 етапом (крім «Установлення (відновлення) меж землекористування. Виготовлення світлокопій»), які було оплачено Замовником платіжним дорученням №1 від 14.12.2016р.

Але остаточно роботи за 3 етапом, а саме: «Установлення (відновлення) меж землекористування. Виготовлення світлокопій» виконано не було.

При цьому, Замовник сплатив за рахунок Державного бюджету України практично повну ціну Договору, а саме: 1 227 796 грн 94 коп. із загальної вартості 1 279 968 грн 62 коп., але, кінцевий результат за Договором не отримав.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що листами № 408 від 21.06.2019р., № 463 від 30.07.2019р., № 175/1 від 20.07.2020р., № 176 від 20.07.2020р., №135 від 14.11.2022р., № 149 від 15.12.2022р. відповідач у справі повідомляв позивача про наявність обставин, які унеможливлюють подальше виконання робіт (надання послуг) за Договором, і необхідність вчинення позивачем дій, без вчинення яких Виконавець не зможе виконати свою частину зобов`язань за Договором, а саме: встановлено, що графічні матеріали проекту формування не відповідають описувальній частині проекту в частині визначення площі земель в межах Калаглійської сільської ради, а саме площа фактично та в матеріалах погодження складає 2509,0 га, а на графічних матеріалах проекту формування відображена площа менша на 1000 га; невідповідність даних додатку до Указу Президента України від 13.11.2008р. № 1033/2008 до актуальних даних щодо адміністративно-територіального устрою та даних Державного земельного кадастру, а саме: новостворені ОТГ (замість адміністративно - територіальних одиниць, що зазначені в додатку), нові землекористувачі в межах території об`єкту ПЗФ, об`єкти, які в силу свого антропогенного навантаження мають бути виключені з території об`єкту ПЗФ (проектна дорога, проектні ЛЕП, існуючі будинки човнової станції та ін.), Концерн «Чорне море», територія якого фактично не входить до складу території об`єкту ПЗФ та ін.;зміни меж та території об`єктів ПЗФ відбуваються, відповідно до ст.54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», так само, як і їх створення (відповідно до ст. 51-53 Закону ), а саме шляхом внесення відповідних змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 на підставі схваленого Міністерством екології та природних ресурсів України клопотання (разом з обґрунтовуючими матеріалами), таким чином, будь-які дії щодо включення або виключення територій зі складу об`єкту ПЗФ мають бути виконані у відповідності до вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України»; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування площею 1200га було розроблено та погоджено у відповідності до діючого на момент складання проекту законодавства та передано для проведення державної експертизи

землевпорядної документації. Після здійснення процедури розробки та погодження зазначеного проекту було встановлено факт, що земельна ділянка 1200 га відноситься до земель лісового фонду (ДП «Одеське лісове господарство»), а не до земель Білгород -Дністровської районної державної адміністрації, як було зазначено в додатку № 1 до Указу

Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008.Таким чином, виникла необхідність внесення змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008. Зазначені зміни було внесено. Після цього необхідним є отримання розпорядження Кабінету Міністрів України щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1200 га у постійне користування. Після отримання зазначеного розпорядження необхідним є розроблення та погодження принципово нового проекту землеустрою відповідно до діючого на теперішній час законодавства; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування площею 2500 га було розроблено та отримано низку погоджень відповідно до діючого на момент розроблення проекту законодавства. Процедуру подальшої розробки та погодження було припинено у зв`язку з тим, що ДП «Одеське лісове господарство» відмовляло у погодженні меж земельної ділянки як суміжний землекористувач, наголошуючи на необхідності сплати лісогосподарських втрат. Про зазначену проблему було неодноразово проінформовано адміністрацію парку. Однак до теперішнього часу зазначене питання не вирішено. Це, в свою чергу, призвело до того, що розроблений Виконавцем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування площею 2500 га втратив свою актуальність у зв`язку з тим, що було внесено зміни до діючого законодавства, а саме: зміни до Земельного кодексу України, прийняття Закону України «Про державний земельний кадастр», визначення Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051; земельні ділянки площами 1200 та 2500 та, які згідно з Указом Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 передбачені до відведення у постійне користування Нижньодністровському національному природному парку, на теперішній час є частинами сформованих земельних ділянок лісового фонду (кадастрові номери 5120800000:01:001:0035 та 5121010100:01:001:0259 відповідно), що взагалі унеможливлює виконання робіт по зазначених земельних ділянках.

При цьому, будь-яких пропозицій щодо внесення змін до умов Договору, враховуючи наявність обставин, що впливали на можливість виконання Виконавцем своїх зобов`язань за Договором, відповідач у справі на адресу позивача не направляв.

Натомість, листом за вих. №8 від 01.02.2023р. повідомив про розірвання Договору з шостого дня після отримання замовником цього листа. Лист Нижньодністровським національним природним парком було отримано 14.02.2023р. (вх.№79). У зазначеному листі - повідомленні за вих. №8 від 01.02.2023р. у якості підстави односторонньої відмови від Договору відповідач послався на невиконання Замовником своїх зобов`язань за Договором, а саме: невідповідність графічних матеріалів проекту формування описувальній частині проекту в частині визначення площі земель в межах Калаглійської сільської ради, а саме площа фактично та в матеріалах погодження складає 2509,0 га, а на графічних матеріалах проекту формування відображена площа менша на 1000 га; невідповідність даних додатку до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» актуальним даним щодо адміністративно-територіального устрою та даним Державного земельного кадастру, та необхідність виключення з території ПЗФ об`єктів з великим антропогенним навантаженням; зауваження щодо необхідності внесення змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» ; необхідність розроблення принципово нового проекту землеустрою у зв`язку із внесенням змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 «Про створення Нижньодністровського національного природного парку»; відмову ДП «Одеське лісове господарство» у погодженні меж земельної ділянки, що у зв`язку із внесенням змін до земельного законодавства призвело до «втрати актуальності розробленого проекту землеустрою» ; неможливість виконання робіт на земельних ділянках площами 1200 та 2500 га, які згідно з Указом Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 ДП «Одеське лісове господарство» повинно передати у користування Нижньодністровського національного природного парку, у зв`язку із тим, що вказану процедуру до цього часу не завершено.

Дійсно, відповідно до п.7.4.3 Договору у разі невиконання зобов`язань Замовником Виконавець має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це замовника у строк 5-ти днів.

Але, як вже зазначалося судом вище, всі зобов`язання замовника викладені у п.7.1 Договору і будь-яких інших зобов`язань позивач у справі на себе не брав, тому відсутні підстави вважати, що позивач у даній справі не виконав свої зобов`язання, що були встановлені сторонами у Договору №4 на закупівлю послуг за державні кошти.

Суд також зазначає, що у даному випадку лист - повідомлення ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» за вих. №8 від 01.02.2023р. є одностороннім правочином, адже згідно ч.3 ст.202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно ч.5 зазначеної статті до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом положень ст.651 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.188 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість односторонього розірвання договору, а право на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

Згідно зі ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у ст. 3 Цивільного кодексу України.

Разом з тим за ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим т. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме ст.ст. 3, 628, 629 Цивільного кодексу України, лід керуватися визначеним ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

В ході розгляду справи судом встановлено, що одностороння відмова та одностороннє розірвання ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» від Договору №4 про закупівлю послуг за державні кошти від 07.07.2011р., що викладені у листі від 01.02.2023р. за вих.№8, суперечать як умовам цього Договору, так нормам законодавства, що є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зміст прав та обов`язків учасників господарських відносин за договором підряду полягає в тому, що одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції ( J.K. AND OTHERS v. SWEDEN ) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ).

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Нижньодністровського національного природного парку до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» про визнання недійсним повідомлення ( лист від 01.02.2023р. за вих.№8) про одностороннє розірвання та односторонню відмову від Договору №4 про закупівлю послуг за державні кошти від 07.07.2011р.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Нижньодністровського національного природного парку до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» про визнання недійсним повідомлення (лист від 01.02.2023р. за вих.№8) про одностороннє розірвання та односторонню відмову від договору №4 про закупівлю послуг за державні кошти від 07.07.2011р. з моменту підписання - задовольнити.

2. Визнати недійсним односторонній правочин у вигляді листа-повідомлення (вих.№8 від 01.02.2023р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» про односторонню відмову від Договору №4 на закупівлю за державні кошти, укладеного 07.07.2011р. Нижньодністровським національним природним парком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 72, код ЄДРПОУ - 33140382) на користь Нижньодністровського національного природного парку 65009, м. Одеса, Французький бульвар, 89, код ЄДРПОУ - 36345146) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 01 січня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога