Постанова

від 04.04.2024 по справі 916/3208/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3208/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін у справі:

Від ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» - адвокат Яківець М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023, суддя суду першої інстанції Рога Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 01.01.2024

по справі №916/3208/23

за позовом Нижньодністровського національного природного парку

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ»

про визнання недійсним повідомлення про односторонню відмову від договору,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Нижньодністровський національний природний парк звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» про визнання недійсним повідомлення (лист від 01.02.2023 за вих.№8) про одностороннє розірвання та односторонню відмову від договору №4 про закупівлю послуг за державні кошти від 07.07.2011 з моменту підписання.

Даний позов обґрунтовано тим, що лист-повідомлення ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» за вих.№8 від 01.02.2023 суперечить як положенням Договору про закупівлю послуг за державні кошти №4 від 07.07.2011, так і положенням законодавства, що є підставою для визнання цього одностороннього правочину недійсним.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 позовну заяву Нижньодністровського національного природного парку до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» про визнання недійсним повідомлення (лист від 01.02.2023 за вих.№8) про одностороннє розірвання та односторонню відмову від договору №4 про закупівлю послуг за державні кошти від 07.07.2011 з моменту підписання задоволено; визнано недійсним односторонній правочин у вигляді листа-повідомлення (вих.№8 від 01.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» про односторонню відмову від Договору №4 на закупівлю за державні кошти, укладеного 07.07.2011 Нижньодністровським національним природним парком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» на користь Нижньодністровського національного природного парку витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що всі зобов`язання замовника викладені у п.7.1 Договору і будь-яких інших зобов`язань позивач у справі на себе не брав, тому відсутні підстави вважати, що позивач у даній справі не виконав свої зобов`язання, що були встановлені сторонами у Договорі №4 на закупівлю послуг за державні кошти.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що одностороння відмова та одностороннє розірвання ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» Договору №4 про закупівлю послуг за державні кошти від 07.07.2011, що викладені у листі від 01.02.2023 за вих.№8, суперечать як умовам цього Договору, так нормам законодавства, що є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 по справі №916/3208/23.

Відповідач зазначає, що листами №408 від 21.06.2019, №463 від 30.07.2019, №175/1 від 20.07.2020, №176 від 20.07.2020, №135 від 14.11.2022, №149 від 15.12.2022 він повідомляв позивача про наявність обставин, які унеможливлюють подальше виконання робіт (надання послуг) за Договором, і необхідність вчинення позивачем дій, без вчинення яких Виконавець не зможе виконати свою частину зобов`язань за Договором. Однак жодне з даних питань позивачем вирішено не було, без чого відповідач не міг виконати свою частину зобов`язання за договором.

Саме у зв`язку з неналежним виконанням позивачем своїх обов`язків, відповідачем було підготовлено повідомлення про розірвання договору від 07.07.2011.

На думку апелянта, судом не було враховано те, що зобов`язання має належним чином виконуватися не лише на підставі договору, а і з урахуванням вимог ЦК України.

Апелянт зазначає, що у даному випадку позивачем були допущені такі порушення умов договору, які тягнуть для відповідача неможливість досягнення ним цілей договору, а саме позивачем не було надано всю необхідну інформацію та документацію належного рівня.

На думку апелянта, таке неналежне виконання позивачем умов договору дали відповідачу повне право ініціювати процедуру його розірвання.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 по справі №916/3208/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 по справі №916/3208/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3208/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3208/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 по справі №916/3208/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 14.03.2024; призначено справу №916/3208/23 до розгляду на 28 березня 2024 року о 11:00.

Судове засідання по справі №916/3208/23, призначене на 28.03.2024 о 11:00, не відбулося у зв`язку з оголошенням на території Одеської області повітряної тривоги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 призначено справу №916/3208/23 до розгляду на 04 квітня 2024 року о 14:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

04.04.2024 у судовому засіданні прийняв участь представник ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» - адвокат Яківець М.В.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024, якою призначено справу №916/3208/23 до розгляду на 04 квітня 2024 року о 14:30, була отримана позивачем в його електронному кабінеті 29.03.2024.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 04.04.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 по справі №916/3208/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 по справі №916/3208/23 по суті, не дивлячись на відсутність представника позивача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

07.07.2011 між Нижньодністровським національним природним парком, як Замовником, та ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ», як Виконавцем, було укладено Договір №4 на закупівлю послуг за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець, як переможець за результатами відкритих конкурсних торгів, зобов`язується у 2011 році виконати Замовникові: «Розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Нижньодністровського національного природного парку, закріплення їх межовими знаками та отримання державного акту на право постійного користування земельними ділянками. Розроблення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що входять до складу Нижньодністровського національного природного парку без вилучення» згідно ДК код 016-9774.20.3 (інженерні послуги).

Згідно додатку №1 до Договору «Завдання на виконання робіт» за результатами виконаних робіт Виконавець мав надати Замовнику наступні документи та матеріали: результати координування зовнішніх меж парку та необхідні планово-картографічні матеріали з відображенням номерів межових знаків, мір ліній, назв власників і користувачів суміжних земельних ділянок, межі та площі земель, які включаються до території без їх вилучення; погоджені та затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Нижньодністровського національного природного парку, закріплення їх межовими знаками та отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками, проект землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що входять до Нижньодністровського національного природного парку без вилучення.

Відповідно до п. 1.2. Договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити розроблення: «Розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Нижньодністровського національного природного парку, закріплення їх межовими знаками та отримання державного акту на право постійного користування земельними ділянками. Розроблення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що входять до складу Нижньодністровського національного природного парку без вилучення» згідно ДК код 016-9774.20.3 (інженерні послуги)», надалі Послуги.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг за даним договором становить 1 279 968,62 грн у тому числі ПДВ 213 328,10 грн.

За умовами п.6.1 Договору та додатку №2 до Договору «Календарний план виконання робіт», кінцевим строком надання послуг є 25.11.2011. При цьому, було передбачено 3 етапи виконання робіт:

1 етап підготовчі роботи, а саме - збір та систематизація матеріалів по об`єкту. Рекогносцирування пунктів тріангуляції. Визначення координат автоматичними супутниковими методами GPS. Опрацювання матеріалів супутникових спостережень. Строк виконання робіт за даним етапом до 14.07.2011, вартість робіт - 15 322 грн 46 коп. (без ПДВ), 18 386 грн 95 коп. з ПДВ;

2 етап - геодезично-вишукувальні роботи, а саме: прокладання тахіометричних ходів. Тахіометрична зйомка. Урівноваження, обчислення координат геодезичних пунктів на ПК. Планова та висотна прив`язка геологічних виробіток, кутів будівель та споруд та інших окремих точок. Складання технічного звіту. Строк виконання робіт за даним етапом - до 30.07.2011, вартість робіт - 895 964 грн 08 коп. (без ПДВ), 1 075 156 грн 90 коп. з ПДВ;

3 етап - землевпорядні роботи, а саме: підготовчі роботи. Землевпорядні роботи з оформлення документів та право користування землею. Нанесення на планову основу меж земельних ділянок. Складання викреслювання кадастрових планів меж земельних ділянок. Опис і погодження меж землекористування. Установлення (відновлення) меж землекористування. Виготовлення світлокопій. Строк виконання робіт за цим етапом до 25.11.2011. Вартість робіт 155 353 грн 92 коп. ( без ПДВ).

Додатковими угодами №3 від 22.11.2011, №4 від 28.05.2012, №5 від 28.12.2012, №6 від 29.11.2013, №7 від 30.12.2013, №8 від 30.12.2014, №9 від 14.12.2016, №10 від 30.12.2016, №11 від 30.12.2017, №9 від 29.12.2018, №9/1 від 29.11.2019, №9/2 від 31.12.2019, №10 від 31.12.2020, №11 від 31.12.2021 остаточний строк виконання робіт неодноразово переносився, та згідно додаткової угоди №11 від 31.12.2021 роботи мали бути повністю виконані до 31.12.2022.

Згідно п.6.5 Договору Виконавець зобов`язується у визначений цим Договором строк для надання послуг, до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, передати Замовнику результати наданих послуг, а також всю документацію, отриману від замовника для надання послуг.

Акт приймання-передачі послуг підписується Замовником після фактичного отримання послуг протягом 10 робочих днів з моменту одержання від виконавця проекту Акту, підписаного Виконавцем, після чого Замовник направляє Виконавцю зазначений Акт або мотивовану відмову в прийманні наданих послуг (п.6.6 Договору).

Датою виконання зобов`язання Виконавця за цим Договором є дата підписання Замовником Акту прийому-передачі послуг (п.6.8 Договору).

Обов`язки Замовника визначені сторонами у п.7.1 договору, відповідно до якого Замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за послуги; прийняти від Виконавця послуги в обсязі та у відповідності до завдання на виконання робіт (додаток №1).

Будь-яких інших зобов`язань на Замовника умовами Договору не покладено.

Натомість, відповідно до п.7.3 Договору Виконавець зобов`язався забезпечити виконання послуг в обсязі та у відповідності до завдання на виконання робіт ( додаток №1), з урахуванням вимог діючого законодавства на момент укладання даного договору.

Відповідно до п. 7.4.3. Договору Виконавець має право у разі невиконання зобов`язань Замовником достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це замовника у строк 5-ти днів.

Відповідно до Акту №ОУ-0000016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.09.2011 Виконавець здав Замовнику виконані роботи (надані послуги) за першим етапом, а саме:

- збір та систематизація матеріалів по об`єкту;

- рекогносцирування пунктів тріангуляції;

- визначення координат автоматичними супутниковими методами GPS;

- опрацювання матеріалів супутникових спостережень.

Вартість робіт - 15 322,46 грн (без ПДВ), 18 386,95 грн з ПДВ.

Дані послуги були оплачені платіжним дорученням №1 від 19.09.2011, відповідно до якого замовник сплатив на користь виконавця 18 386,95 грн.

Відповідно до Акту №ОУ-0000017 здачі-прийняття робі (надання послуг) від 23.09.2011 Виконавець здав Замовнику виконані роботи (надані послуги) за другим етапом, а саме:

- прокладання тахеометричних ходів;

- тахеометрична зйомка;

- урівноваження, обчислення координат геодезичних пунктів на ПК;

- складання каталогів геодезичних пунктів на ПК;

- планова та висотна прив`язка геологічних виробіток, кутів будівель та споруд та інших окремих точок;

- складання технічного звіту.

Вартість робіт - 895 964,08 грн (без ПДВ), 1 075 156,90 грн з ПДВ.

Дані послуги були оплачені платіжним дорученням №2 від 26.11.2011, відповідно до якого замовник сплатив на користь виконавця 1 075 156,90 грн.

Відповідно до Акту №ОУ-0000007 здачі-прийняття робі (надання послуг) від 14.12.2016 Виконавець здав Замовнику частину виконаних робіт (наданих послуг) за третім етапом, а саме:

- підготовчі роботи;

- землевпорядні роботи з оформлення документів та право користування землею;

- нанесення на планову основу меж земельних ділянок;

- складання викреслювання кадастрових планів меж земельних ділянок;

- опис і погодження меж землекористування;

- виготовлення світлокопій;

- витрати з зовнішнього транспорту;

- витрати по організації та ліквідації робіт;

- метрологічне забезпечення та амортизаційній відрахування.

Вартість робіт 134 253,09 грн.

Дані послуги були оплачені платіжним дорученням №1 від 14.12.2016, відповідно до якого замовник сплатив на користь виконавця 134 253,09 грн.

Однак, остаточно роботи за 3 етапом, а саме: «Установлення (відновлення) меж землекористування. Виготовлення світлокопій» виконано не було.

При цьому, Замовник сплатив за рахунок Державного бюджету України майже повну ціну Договору, а саме: 1 227 796,94 грн із загальної вартості 1 279 968,62 грн.

Листами № 408 від 21.06.2019, № 463 від 30.07.2019, № 175/1 від 20.07.2020, № 176 від 20.07.2020, №135 від 14.11.2022, № 149 від 15.12.2022 відповідач у справі повідомляв позивача про наявність обставин, які унеможливлюють подальше виконання робіт (надання послуг) за Договором, і необхідність вчинення позивачем дій, без вчинення яких Виконавець не зможе виконати свою частину зобов`язань за Договором, а саме:

- встановлено, що графічні матеріали проекту формування не відповідають описувальній частині проекту в частині визначення площі земель в межах Калаглійської сільської ради, а саме площа фактично та в матеріалах погодження складає 2509,0 га, а на графічних матеріалах проекту формування відображена площа менша на 1000 га;

- невідповідність даних додатку до Указу Президента України від 13.11.2008р. № 1033/2008 до актуальних даних щодо адміністративно-територіального устрою та даних Державного земельного кадастру, а саме: новостворені ОТГ (замість адміністративно - територіальних одиниць, що зазначені в додатку), нові землекористувачі в межах території об`єкту ПЗФ, об`єкти, які в силу свого антропогенного навантаження мають бути виключені з території об`єкту ПЗФ (проектна дорога, проектні ЛЕП, існуючі будинки човнової станції та ін.), Концерн «Чорне море», територія якого фактично не входить до складу території об`єкту ПЗФ та ін.;

- зміни меж та території об`єктів ПЗФ відбуваються, відповідно до ст.54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», так само, як і їх створення (відповідно до ст. 51-53 Закону ), а саме шляхом внесення відповідних змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 на підставі схваленого Міністерством екології та природних ресурсів України клопотання (разом з обґрунтовуючими матеріалами), таким чином, будь-які дії щодо включення або виключення територій зі складу об`єкту ПЗФ мають бути виконані у відповідності до вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України»;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування площею 1200га було розроблено та погоджено у відповідності до діючого на момент складання проекту законодавства та передано для проведення державної експертизи землевпорядної документації. Після здійснення процедури розробки та погодження зазначеного проекту було встановлено факт, що земельна ділянка 1200 га відноситься до земель лісового фонду (ДП «Одеське лісове господарство»), а не до земель Білгород -Дністровської районної державної адміністрації, як було зазначено в додатку № 1 до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008.Таким чином, виникла необхідність внесення змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008. Зазначені зміни було внесено. Після цього необхідним є отримання розпорядження Кабінету Міністрів України щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1200 га у постійне користування. Після отримання зазначеного розпорядження необхідним є розроблення та погодження принципово нового проекту землеустрою відповідно до діючого на теперішній час законодавства;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування площею 2500 га було розроблено та отримано низку погоджень відповідно до діючого на момент розроблення проекту законодавства. Процедуру подальшої розробки та погодження було припинено у зв`язку з тим, що ДП «Одеське лісове господарство» відмовляло у погодженні меж земельної ділянки як суміжний землекористувач, наголошуючи на необхідності сплати лісогосподарських втрат. Про зазначену проблему було неодноразово проінформовано адміністрацію парку. Однак до теперішнього часу зазначене питання не вирішено. Це, в свою чергу, призвело до того, що розроблений Виконавцем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування площею 2500 га втратив свою актуальність у зв`язку з тим, що було внесено зміни до діючого законодавства, а саме: зміни до Земельного кодексу України, прийняття Закону України «Про державний земельний кадастр», визначення Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051;

- земельні ділянки площами 1200 та 2500 га, які згідно з Указом Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 передбачені до відведення у постійне користування Нижньодністровському національному природному парку, на теперішній час є частинами сформованих земельних ділянок лісового фонду (кадастрові номери 5120800000:01:001:0035 та 5121010100:01:001:0259 відповідно), що взагалі унеможливлює виконання робіт по зазначених земельних ділянках.

Будь-яких пропозицій щодо внесення змін до умов Договору, враховуючи наявність обставин, що впливали на можливість виконання Виконавцем своїх зобов`язань за Договором, відповідач у справі на адресу позивача не направляв.

Листом за вих. №8 від 01.02.2023 відповідач повідомив позивача про розірвання Договору з шостого дня після отримання замовником цього листа. Лист Нижньодністровським національним природним парком було отримано 14.02.2023 (вх.№79). У зазначеному листі повідомленні за вих. №8 від 01.02.2023 у якості підстави односторонньої відмови від Договору відповідач послався на невиконання Замовником своїх зобов`язань за Договором, а саме:

- невідповідність графічних матеріалів проекту формування описувальній частині проекту в частині визначення площі земель в межах Калаглійської сільської ради, а саме площа фактично та в матеріалах погодження складає 2509,0 га, а на графічних матеріалах проекту формування відображена площа менша на 1000 га;

- невідповідність даних додатку до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» актуальним даним щодо адміністративно-територіального устрою та даним Державного земельного кадастру, та необхідність виключення з території ПЗФ об`єктів з великим антропогенним навантаженням; зауваження щодо необхідності внесення змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 «Про створення Нижньодністровського національного природного парку»;

- необхідність розроблення принципово нового проекту землеустрою у зв`язку із внесенням змін до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 «Про створення Нижньодністровського національного природного парку»;

- відмову ДП «Одеське лісове господарство» у погодженні меж земельної ділянки, що у зв`язку із внесенням змін до земельного законодавства призвело до «втрати актуальності розробленого проекту землеустрою»;

- неможливість виконання робіт на земельних ділянках площами 1200 та 2500 га, які згідно з Указом Президента України від 13.11.2008р. №1033/2008 ДП «Одеське лісове господарство» повинно передати у користування Нижньодністровського національного природного парку, у зв`язку із тим, що вказану процедуру до цього часу не завершено.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як правило, той чи інший спосіб захисту спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів. При визнанні правочину недійсним потреба встановлення порушених цивільних прав та інтересів залежить від того, чи виконаний недійсний правочин. Тому якщо він виконаний або виконується, то слід встановлювати порушені права і (або) інтереси.

Позивач, як заінтересована особа, повинен довести, що його права порушені договором і можуть бути відновленні саме внаслідок визнання спірного договору недійсним.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 р. у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

Колегія суддів вважає, що в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як було встановлено вище, 07.07.2011 між Нижньодністровським національним природним парком, як Замовником, та ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ», як Виконавцем, було укладено Договір №4 на закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого та тендерної документації, предметом цього Договору було визначено надання послуг Виконавцем, за результатом надання яких Замовник мав отримати три документи: затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Нижньодністровського національного природного парку, закріплення їх межовими знаками; державний акт на право постійного користування земельними ділянками; затверджений проект землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що входять до складу Нижньодністровського національного природного парку без вилучення.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За таких обставини, відповідач дійшов висновку, що припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до ч.2 ст. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво - або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, за загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість односторонього розірвання договору, а право на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Відповідно до п.7.4.3 Договору у разі невиконання зобов`язань Замовником Виконавець має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це замовника у строк 5-ти днів.

Тобто право відповідача достроково в односторонньому порядку розірвати Договір обмежено випадком, коли позивач не виконав свої зобов`язання за даним договором. В інших випадках, у відповідача відсутнє право на одностороннє дострокове розірвання договору.

Відповідач скористався таким правом і листом за вих. №8 від 01.02.2023 повідомив позивача про розірвання Договору з шостого дня після отримання замовником цього листа. Лист Нижньодністровським національним природним парком було отримано 14.02.2023 (вх.№79). У зазначеному листі повідомленні за вих. №8 від 01.02.2023 у якості підстави односторонньої відмови від Договору відповідач послався на невиконання Замовником своїх зобов`язань за Договором.

Обов`язки Замовника визначені сторонами у п.7.1 договору, відповідно до якого Замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за послуги; прийняти від Виконавця послуги в обсязі та у відповідності до завдання на виконання робіт (додаток №1).

Будь-яких інших зобов`язань на Замовника умовами Договору не покладено.

Натомість, відповідно до п.7.3 Договору Виконавець зобов`язався забезпечити виконання послуг в обсязі та у відповідності до завдання на виконання робіт ( додаток №1), з урахуванням вимог діючого законодавства на момент укладання даного договору.

За матеріалами справи, роботи за етапами 1 та 2 ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» було виконано та здано Замовнику, яким повністю оплачено ще у 2011р. Зокрема, відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000016 від 16.09.2011р. Виконавець здав Замовнику виконані роботи (надані послуги) за першим етапом, які було оплачено платіжним дорученням 31 від 19.09.2011р. Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 від 23.09.2011р. Виконавцем було повністю виконані роботи (надані послуги) за другим етапом, які було повністю оплачено Замовником платіжним дорученням №2 від 26.09.2011.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 14.12.2016 Виконавцем було виконано та здано Замовнику більшу частину робіт за 3 етапом (крім «Установлення (відновлення) меж землекористування. Виготовлення світлокопій»), які було оплачено Замовником платіжним дорученням №1 від 14.12.2016р.

Але остаточно роботи за 3 етапом, а саме: «Установлення (відновлення) меж землекористування. Виготовлення світлокопій» виконано не було.

При цьому, Замовник сплатив за рахунок Державного бюджету України майже повну ціну Договору, а саме: 1 227 796,94 грн 94 із загальної вартості 1 279 968,62 грн, але, кінцевий результат за Договором не отримав.

Таким чином, позивач прийняв та оплатив всі надані йому відповідачем послуги, що свідчить про виконання всіх зобов`язань замовника, викладених у п.7.1 Договору і будь-яких інших зобов`язань позивач у справі на себе не брав, тому відсутні підстави вважати, що позивач у даній справі не виконав свої зобов`язання, що були встановлені сторонами у Договору №4 на закупівлю послуг за державні кошти.

Згідно до ч. 3 ст. 202 одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно ч.5 зазначеної статті до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист- повідомлення ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» за вих. №8 від 01.02.2023 є одностороннім правочином.

В той же час, такий односторонній правочин прямо суперечить умовам Договору, адже замовником не було порушено зобов`язання, взяті на себе договором, а отже у виконавця не виникло право на одностороннє дострокове розірвання договору.

Згідно зі ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У даному випадку, судом першої інстанції було вірно встановлено, що одностороння відмова та одностороннє розірвання ТОВ «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» Договору №4 про закупівлю послуг за державні кошти від 07.07.2011, що викладені у листі від 01.02.2023 за вих.№8, суперечать як умовам цього Договору, адже відповідач не набув права на одностороннє розірвання договору, так і нормам законодавства, відповідно до яких одностороннє розірвання можливе за умовами договору.

Вищенаведені обставини є підставою для визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді листа-повідомлення (вих.№8 від 01.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» про односторонню відмову від Договору №4 на закупівлю за державні кошти, укладеного 07.07.2011 Нижньодністровським національним природним парком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» та для задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що він повідомляв позивача про наявність обставин, які унеможливлюють подальше виконання робіт (надання послуг) за Договором, і необхідність вчинення позивачем дій, без вчинення яких Виконавець не зможе виконати свою частину зобов`язань за Договором, однак жодне з даних питань позивачем вирішено не було, без чого відповідач не міг виконати свою частину зобов`язання за договором, колегія суддів не приймає до уваги.

З матеріалів справи дійсно вбачається, що листами № 408 від 21.06.2019, № 463 від 30.07.2019, № 175/1 від 20.07.2020, № 176 від 20.07.2020, №135 від 14.11.2022, № 149 від 15.12.2022 відповідач у справі повідомляв позивача про наявність обставин, які унеможливлюють подальше виконання робіт (надання послуг) за Договором, і необхідність вчинення позивачем дій, без вчинення яких Виконавець не зможе виконати свою частину зобов`язань за Договором.

При цьому, будь-яких пропозицій щодо внесення змін до умов Договору, враховуючи наявність обставин, що впливали на можливість виконання Виконавцем своїх зобов`язань за Договором, відповідач у справі на адресу позивача не направляв.

Крім того, направлення відповідачем таких листів на адресу позивача не створюють позивачу нових обов`язків за договором, невиконання яких могло б бути підставою для одностороннього розірвання такого договору відповідачем.

Безпідставним є посилання апелянта на те, що у даному випадку позивачем були допущені такі порушення умов договору, які тягнуть для відповідача неможливість досягнення ним цілей договору, а саме позивачем не було надано всю необхідну інформацію та документацію належного рівня, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Відповідно до ч. 1 ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

У постанові від 12.12.2018 у справі №902/1107/15 Верховний Суд зазначив, що враховуючи приписи ч. 2 ст. 888 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 890 Цивільного кодексу України, якими визначено саме обов`язки підрядника, підрядник зобов`язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проектування та згідно з договором. Наведені норми цивільного законодавства в сукупності з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 850, ст. 851 Цивільного кодексу України дають підстави для висновку, що підрядник не має права виконувати певний перелік робіт без наданих замовником вихідних даних, а обсяг його прав передбачає, зокрема, право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, та, як наслідок, вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.

Таким чином, не надання позивачем вихідних даних, які запитував відповідач, не може бути підставою для одностороннього розірвання такого договору відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, обидві сторони договору неодноразово протягом 2011-2022 років врегульовували кінцевий строк виконання робіт шляхом його продовження у зв`язку з виникненням різних обставин, які заважали виконавцю виконувати роботи у встановлений строк. Таким чином, замовник неодноразово вживав дії щодо сприяння виконання умов договору виконавцем.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем було допущено істотні порушення умов договору, з огляду на наступне.

По-перше, апелянт не навів, які саме умови договору були порушені позивачем.

По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням його умов другою стороною, відбувається за рішенням на суду, а не на підставі одностороннього правочину сторони договору.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 по справі №916/3208/23, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 по справі №916/3208/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ІНСТИТУТ ГРУНТІВ І ГРУНТОВЕДЕННЯ» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 по справі №916/3208/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 по справі №916/3208/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.04.2024 у зв`язку з проходженням судді зі складу колегії суддів Поліщук Л.В. підготовки у Національній школі суддів України у період з 08.04.2024 по 12.04.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран