Ухвала від 30.11.2023 по справі 523/11171/20

УХВАЛА

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 523/11171/20

провадження № 61-16469ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павлова Ольга Вячеславівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

На обґрунтування позову посилався на те, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:19:007:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Поміж належними земельними ділянками та будинками розміщується проїзд загального користування з АДРЕСА_1 до земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що відноситься до земель м. Одеси. Вказаний проїзд тривалий час перекритий воротами, які зачинені на замок, та використовуються виключно відповідачем.

Зазначений проїзд є єдиним шляхом доступу до земельної ділянки кадастровий номер 5110137600:19:007:0042, що належить ОСОБА_3 , та до земельної ділянки кадастровий номер 5110137600:19:007:0063, що належить ОСОБА_1 , а неможливість користуватися вказаним проїздом порушує права позивача.

Позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, загального користування (проїзд) за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу самочинно збудованих воріт та приведення земельної ділянки загального користування (проїзд), у попередній стан; зобов`язати Одеську міську раду усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, загального користування (проїзд) за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу самочинно збудованих воріт привести земельну ділянку загального користування (проїзд) у попередній стан.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, загального користування (проїзд) за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу самочинно збудованих воріт та приведення земельної ділянки загального користування (проїзд), у попередній стан.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 травня 2023 року в оскаржуваній частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно збудованих воріт та приведення земельної ділянки у попередній стан, стягнення судового збору скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

17 листопада 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павлова О. В., (далі - заявник) надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 травня 2023 року.

Дослідивши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі незначної складності, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Зазначення у постанові Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павлова Ольга Вячеславівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська