Ухвала

від 02.01.2024 по справі 757/16977/21-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 січня 2024 року

м. Київ

справа № 757/16977/21-ц

провадження № 61-16960ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва 20 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва 20 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме сплатити судовий збір та вказати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

На виконання ухвали Верховного Суду від 05 грудня 2023 року ОСОБА_1 направило матеріали на усунення недоліків, а саме: квитанцію про сплату судового збору та уточнену касаційну скаргу.

Разом з тим, ухвала Верховного Суду від 05 грудня 2023 року не виконана, а саме особою, яка її подала, підставою, на якій подається касаційна скарга, указує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Разом з тим, на підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Посилаючись в уточненій касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження судового рішення на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, особа, яка подала касаційну скаргу, не указує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. У частині другій статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Аналіз матеріалів на усунення недоліків ОСОБА_1 свідчить про наявність підстав для продовження строку на усунення недоліків, оскільки ухвала Верховного Суду від 05 грудня 2023 року не виконана. Тому суд, на підставі частини другої статті 127 ЦПК України, продовжує його.

Керуючись статтями 120, 127, 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 02 лютого 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Дундар