Рішення

від 21.12.2023 по справі 909/678/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/678/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

секретар судового засідання Поп`юк Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, у якій

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго",

про відшкодування збитків у розмірі 2 989 119, 12 грн,

за участю представників:

від позивача Семків М. Н.,

від відповідача Мороз О. М.,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

1.1. ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ "Прикарпаттяобленерго" про відшкодування збитків у розмірі 2 989 119, 12 грн.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Форма судочинства.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.08.2023 суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2.2. Продовження процесуальних строків.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України суд задовольнив клопотання відповідача від 29.08.2023 (вх.№10107/23 від 29.08.2023) - продовжив строк на подання відзиву на позовну заяву до 06.09.2023.

На підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України в судовому засіданні 20.10.2023 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - до 05.11.2023.

2.3. Поновлення процесуальних строків.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України в судовому засіданні 01.11.2023 суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку на подання доказів, поновив цей строк та прийняв докази до розгляду.

2.4. Перерви в судовому засіданні, відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України в судовому засіданні 01.11.2023 оголошувалась перерва до 23.11.2023.

Судове засідання 23.11.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, наступне судове засідання було призначене на 11.12.2023.

Судове засідання 11.12.2023 не відбулось, оскільки на цей же день і цей же час було призначено збори суддів Господарського суду Івано-Франківської області по обранню голови суду. Згідно з ухвалою суду від 11.12.2023 судове засідання було призначено на 21.12.2023.

3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов, пояснення представників сторін.

3.1. Позовна заява від 12.06.2023 (вх.№ 8518/23 від 19.07.2023)

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що з 2007 р. до 2021 р. позивач здійснював підприємницьку діяльність і з 01.07.2016 орендував у Надвірнянського РайСТ "Ринок" приміщення площею 32,8 кв.м. Він щомісяця вчасно вносив орендні платежі, і договір оренди автоматично продовжувався. Зазначена обставина встановлена рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2019 у справі №909/899/19 (набрало законної сили 26.12.2019).

Електропостачання до орендованого приміщення здійснювалось за договором від 27.12.2007, який був укладений з відповідачем. Відповідач 03.01.2018 в односторонньому порядку протиправно припинив надання послуг з електропостачання, чим зупинив здійснення підприємницької діяльності позивача до закінчення строку дії договору оренди, а саме до 31.12.2019. Факт протиправності дій відповідача в частині одностороннього припинення електропостачання до орендованого приміщення встановлено під час вирішення господарської справи № 909/520/19 (постанова ВС від 26.08.2020). Також вказує на постанову НКРЕКП від 30.10.2018 № 1325, в якій регулятор визнав неправомірними дії відповідача та зобов`язав його у строк до 01.12.2018 відновити електропостачання.

До збитків відносить сплачену орендну плату за приміщення за період з 03.01.2018 до 31.12.2019 в сумі 47 232 грн (1 968 грн в місяць), а також упущену вигоду за 2018-1019 роки в розмірі 2 941 887, 12 грн, яка підтверджується аудиторською довідкою, що складена на підставі податкової звітності і підтвердженого доходу в 2017 році.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 224 ГК України. ст. 22 ЦК України; посилається на правові висновки, викладені в постанові ВС від 13.12.2018 у справі №923/700/17.

3.2. Відзив на позов від 06.09.2023 (вх. №12884/23 від 06.09.2023).

Позов не визнає. Вказує на те, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання; наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови ВС від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 21.04.2021 у справі № 916/3674/19).

Вважає, що позивач на підтвердження розміру упущеної вигоди надав тільки аудиторську довідку, яка носить теоретичний, абстрактний характер, оскільки нею не враховано реальні обставини, які стали причиною відсутності постачання електричної енергії на об`єкт оренди.

Звертає увагу на те, що право особи на відшкодування збитків має ставитися у пряму залежність від добросовісності поведінки особи, яка стверджує про наявність збитків, та виконання нею своїх обов`язків (постанова ВС від 15.06.2021 у справі № 910/8926/20). Вказує на відсутність доказів того, що позивач вчиняв будь-які дії щодо урегулювання спірного питання із власником об`єкта оренди, незважаючи на те, що договором оренди прямо передбачене таке його право, а також відсутність доказів бажання позивача розірвати договір оренди у зв`язку з неможливістю використання об`єкта оренди згідно цільового призначення.

Щодо обставин, встановлених в постанові ВС від 26.08.2020 у справі № 909/520/19, відмічає, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про відновлення електропостачання, оскільки з 01.01.2019 було анульовано ліцензію відповідача на право здійснення господарської діяльності з передачі та постачання електричної енергії, і він втратив право постачати електричну енергію споживачам. Водночас, позивач для відновлення електропостачання не звертався із заявою безпосередньо до постачальника електричної енергії.

Заперечує можливість застосування висновків Верховного Суду, які зазначені позивачем, оскільки вони зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними.

З приводу виконання постанови НКРЕКП від 30.10.2018 №1325 пояснює, що 22.11.2018 представник орендодавця не допустив представників відповідача для здійснення заходів з підключення електроустановок зазначеного об`єкта позивача, а тому позивачу належало врегулювати правовідносини з орендодавцем. Згідно з постановою НКРЕКП від 05.07.2019 визнано, що вимоги постанови НКРЕКП від 30.10.2018 №1325 належить вважати такими, що виконані.

Як підсумок, вважає не доведеним той факт, що дії відповідача створювали позивачеві перешкоди щодо здійснення ним права користування майном і що такі дії мали причинно-наслідковий зв`язок з заявленими до стягнення збитками.

3.3. Додаткові пояснення відповідача від 19.10.2023.

Звертає увагу на те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Наводить визначення неодержаного доходу (упущеної вигоди), викладене в постанові ВС від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19. Вказує на обов`язок кредитора довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання; а при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання (постанова ВС від 15.06.2021 у справі № 910/8926/20).

Вважає, що аудиторська довідка від 25.07.2022 не може бути належним доказом у справі, оскільки підтверджує лише фінансовий результат господарської діяльності підприємця, а не розмір заподіяних збитків.

Вказує, що позивач не довів вжиття ним заходів, які б підвищували його дохід, покращували фінансовий результат та підтверджували його бажання зменшити розмір збитків, що суперечить положенням ч. 4 ст. 623 ЦК України.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1. Позивач з 2007 р. до 2021 р. здійснював підприємницьку діяльність, зокрема щодо роздрібної торгівлі на ринках (витяг з ЄДРЮОФОПГФ від 13.07.2020 за №1006893324). Державна реєстрація припинення ФОП здійснена ним 02.02.2022 (витяг з ЄДРЮОФОПГФ на запит суду від 21.07.2023 №153759).

4.2. Між Підприємством споживчої кооперації Ринок Надвірнянського районного споживчого товариства як орендодавцем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 як орендарем 01.07.2016 був укладений договір оперативної оренди об`єкта нерухомості, а саме приміщення загальною площею 32, 8 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Орендодавець 10.08.2019 склав акт обстеження вказаного приміщення, в якому вказав на те, що позивач орендував приміщення до кінця 2016 року, а з 01.01.2017 займає його без договору. Також було попереджено позивача про необхідність звільнення приміщення до 19.08.2019. Позивач вважав такі дії відповідача неправомірними і звернувся до суду з позовом про визнання права користування приміщенням, а договір оренди таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк до 31.12.2019.

Згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської від 27.11.2019 у справі № 909/899/19, яке набрало законної сили 26.12.2020, позов було задоволено.

Суд встановив, що спірний договір був укладений на строк шість місяців до 31.12.2016 з визначеною орендною платою 1 968, 00 гривень в місяць. В пункті 7.1. договору сторони передбачили, що всі зміни та доповнення до цього договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін. Доказів будь-яких змін чи доповнень до договору суду не надано. З 01.07.2016 до цього часу позивач користувався приміщенням та сплачував за нього орендну плату. Враховуючи відсутність заперечення сторін щодо продовження дії договору у відповідні місячні терміни, договір оперативної оренди об`єкта нерухомості не припинив своєї дії 31.12.2016, а пролонговувався на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Так, 31.07.2019 договір був продовжений до 31.12.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України наведені обставини не доказуються при розгляді цієї справи.

4.3. Між відповідачем як постачальником та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 як споживачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 498 від 27.12.2007, за умовами якого постачальник зобов`язався продавати споживачу електричну енергію для забезпечення об`єкта - кіоску споживача за адресою м. Надвірна (ринок), а споживач оплачувати вартість використаної електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

За зверненням орендодавця від 30.10.2017 відповідач 22.11.2017 направив позивачу лист №030/724/43 щодо підтвердження права власності (користування) об`єктом та припинення з 02.01.2018 електропостачання на підставі п. 7.5.7 ПКЕЕ після припинення терміну дії договору у разі ненадання відповідних документів. Позивач 02.01.2018 подав відповідачу заяву щодо підтвердження права користування об`єктом, надав копію вказаного договору оренди об`єкта від 01.07.2016 та зазначив, що договір є продовженим на новий термін.

Відповідач 03.01.2018 припинив електропостачання до вказаного об`єкта.

Дії відповідача щодо припинення постачання електричної енергії позивач оскаржив до НКРЕКП. Листом № 9863/20/9-18 від 14.11.2018 НКРЕКП повідомила позивача, що комісією прийнято постанову від 30.10.2018 № 1325, якою зобов`язано ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" у строк до 01.12.2018 відновити електропостачання орендованого об`єкта ФОП ОСОБА_1 .

Відповідач 19.11.2018 направив позивачу лист щодо надання доступу до об`єкта для відновлення електропостачання. Проте, 20.11.2018 орендодавець звернувся до відповідача із запереченнями щодо відновлення електропостачання об`єкта. Відповідач 22.11.2018 склав акт про не допуск працівників ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" до об`єкта.

У відповідь на звернення орендодавця 21.12.2018 НКРЕКП повідомило Підприємство споживчої кооперації "Ринок", ФОП ОСОБА_1 та ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про необхідність врегулювання спору щодо права користування (оренди) об`єктом у встановленому чинним законодавством порядку для відновлення електропостачання.

НКРЕКП 05.07.2019 з урахуванням листа ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" від 26.11.2018 щодо стану виконання вимоги постанови НКРЕКП від 30.10.2018 № 1325 (неможливості відновлення електропостачання у зв`язку із запереченнями власника об`єкта) прийняло постанову № 1362, згідно якої вимоги постанови НКРЕКП від 30.10.2018 № 1325 вважаються такими, що виконані.

Відповідач електропостачання орендованого позивачем об`єкта не відновив.

Вказані обставини встановлені під час вирішенні справи № 909/520/19 за позовом позивача до відповідача про визнання протиправними дій в частині одностороннього припинення електропостачання та відновлення електропостачання.

Згідно з постановою ВС від 26.08.2020 у справі № 909/520/19 касаційний суд погодився з висновками про те, що відповідач не надав докази припинення, розірвання або не укладення договору про постачання електричної енергії № 498 від 27.12.2007, а тому були відсутні передумови, передбачені пп.7 п. 7.5 ПЕКК та п. 3.1.2 договору, для припинення електропостачання на орендований позивачем об`єкт. Повідомлення відповідача від 14.06.2017 та 22.11.2017 про необхідність підтвердження права власності (користування) об`єктом оренди та припинення електропостачання у разі ненадання такого підтвердження, суперечить п. 5.4 ПЕКК, оскільки вказані документи необхідні саме для укладення договору, а не для продовження його дії. Крім того, листи-повідомлення від 14.06.2017 та 22.11.2017, якими позивача повідомлено про припинення договору постачання електроенергії та припинення електропостачання, не є попередженнями про припинення постачання електричної енергії в розумінні п. 7.5 ПКЕЕ. Касаційний суд вказав, що припинення електропостачання на об`єкт позивача здійснено з порушенням умов договору та не відповідає положенням ПКЕЕ, тобто відповідач при повідомленні позивача про припинення електропостачання порушив умови договору та норми права, які регулюють правовідносини у сфері надання послуг з електропостачання, у зв`язку з чим такі дії відповідача обґрунтовано визнано протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відновити електропостачання, то касаційний суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для її задоволення, оскільки на виконання положень ЗУ "Про ринок електричної енергії" постановою НКРЕКП від 16.11.2018 № 1443 анульовано ліцензію відповідача на право здійснення господарської діяльності з передачі та постачання електричної енергії, тобто з 01.01.2019 відповідач не наділений правом постачати електричну енергію споживачам, що унеможливлює відновлення ним електропостачання позивачу.

4.4. За період з 03.01.2018 до 31.12.2019 позивач сплачував орендодавцю орендну плату в розмірі 1 968 грн в місяць. Ця обставина сторонами визнана і не підлягає доказуванню (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

4.5. За даними декларацій позивача як платника єдиного податку другої групи в 2016 р. він задекларував доходи в розмірі 1 200 000 грн, в 2017 р. - 1 480 000 грн, в 2018 р. - 0 грн, в 2019 р. - 10 000 грн

4.6. В аудиторській довідці ТОВ АФ "ЮРЕК-АУДИТ" від 25.07.2022, складеної на підставі податкової звітності позивача за 2017 -2019 роки, розрахована упущена вигода (неотриманий дохід) за період з 03.01.2018 до 31.12.2019 в розмірі 2 941 887, 12 грн.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1. При вирішенні даного спору суд керується приписами ч. 1 ст. 67 ГК України, згідно з якою відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст.173, 174 ГК України).

5.2. В ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд встановив, що між сторонами був укладений договір постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався здійснювати постачання електричної енергії до кіоску позивача на ринку. Водночас відповідач 03.01.2018 припинив електропостачання об`єкта з порушенням умов договору та положень ПКЕЕ, у зв`язку з чим вказані дії відповідача визнано протиправними під час вирішенні справи № 909/520/19. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України наведені обставини не підлягають доказуванню.

5.3. За приписами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Ураховуючи положення ст. 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 623, 1166 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Викладена правова позиція послідовно підтримується Верховним Судом. Зокрема, вона наведена в постанові КГС ВС від 13.12.2022 у справі № 910/20675/20.

5.4. Вимоги позивача про стягнення сплаченої ним орендної плати за приміщення в період з 03.01.2018 до 31.12.2019 в сумі 47 232 грн за своїм правовим змістом є втраченим майном. Суд вважає, що вказані втрати за період з 03.01.2018 до 31.12.2018 є наслідком протиправної поведінки відповідача, оскільки позивач при відсутності електропостачання не міг використовувати орендоване майно для здійснення підприємницької діяльності, хоча орендну плату за нього сплачував. Тому причинно - наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача є очевидним. Відповідач відсутність своєї вини не довів. Доводам відповідача щодо існування спору з приводу продовження договору оренди приміщення суд дав оцінку при вирішенні справи № 909/520/19, зокрема вказав, що відповідач не вправі був витребовувати документи, які необхідні саме для укладення договору.

При визначенні періоду сплати орендної плати суд враховує висновки суду, викладені у справі № 909/520/19, а саме те, що з 01.01.2019 відповідач не був наділений правом постачати електричну енергію споживачам, що унеможливлювало відновлення ним електропостачання позивачу. А тому в цей період причинний зв`язок між діями відповідача і втратами позивача - відсутній.

Враховуючи те, що орендна плата становила 1 968 грн в місяць, за період з 03.01.2018 до 31.12.2019 позивач сплатив 23 489, 03 грн (1 968 грн х 11 місяців + 1968 грн : 31 день х 29 днів січня), що і його прямими збитками.

5.5. Що стосується упущеної вигоди за 2018-1019 роки в розмірі 2 941 887, 12 грн, то належить врахувати, що ст. 225 ГК України до складу збитків відносить неодержаний прибуток, втрачену вигоду, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

За приписами ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Тобто, неодержаний дохід або прибуток - це те майно, яке потерпіла особа не набула, і він визначається за мінусом витрат безпосередньо пов`язаних із одержанням доходу.

Інакше кажучи, дохід - це всі грошові кошти, отримані за певний період часу, а прибуток - це кошти за вирахуванням податків, собівартості продукції та інших витрат. Дохід розраховується як загальна сума грошей, отримана в результаті реалізації товарів або послуг, а прибуток - це дохід з вирахуванням витрат на виробництво, придбання і збут товарів або послуг.

Суд встановив, що позивач як платник єдиного податку другої групи у деклараціях відображав обсяг доходу. Зокрема, станом на 01.01.2017 в п.1 ст. 292.1 ПК України було визначено, що доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця - є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті.

Вказані в податкових деклараціях суми не є неодержаним прибутком (доходом) позивача. Тому належить вважати, що розмір неодержаного прибутку (доходу) позивач не довів.

6. Висновки суду.

6.1. З огляду на викладене позов належить задовольнити частково - стягнути з відповідача на користь позивача 23 489, 03 грн збитків, відмовити в позові в частині стягнення збитків в розмірі 2 965 630, 09 грн.

7. Судові витрати.

7.1. Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.2. При зверненні з позовом належало сплатити судовий збір в розмірі 44 836, 79 грн (1,5% від майнової вимоги про стягнення 2 989 119, 12 грн). Позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" (посвідчення № 042357 від 29.11.2002).

Як передбачено ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Тому судовий збір, який належить стягнути з відповідача в дохід бюджету пропорційно до задоволених вимог становить 352, 34 грн.

7.3. Згідно з ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

При оцінці вказаних витрат суд виходить з того, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (постанова ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

В постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 викладено правовий висновок про те, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, у справах "Ніколова проти Болгарії (п. 79) та "Єчюс проти Литви" (п. 112)). У справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Тому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

7.4. Позивач визначив витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 500 грн, які складаються з таких послуг: вступ в справу - 5 500 грн, вивчення матеріалів та правове обґрунтування - 6 000 грн, складання позову - 5 000 грн, участь в судовому засіданні 3 по 2 000 грн - 6 000 грн. На підтвердження цих витрат подав договір про надання юридичних послуг від 15.07.2023, акт приймання - передачі юридичних послуг у справі від 31.10.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера №03 від 31.10.2023 на суму 22 500 грн.

Представниця відповідача заперечила щодо реальності та співмірності вказаних витрат.

Суд вважає, що така складова зазначених витрат як "вступ у справу" не є певним видом послуги, а тому її належить виключити. Всі інші витрати відповідають наведеним критеріям, а їх не співмірність відповідно до ч. 6 ст.126 ГПК України не доведена. Тому належить визнати обґрунтованими витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 16 500 грн.

7.5. Представниця відповідача визначила витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 58 000 грн, які складаються з проведення попереднього аналізу справи, збір інформації щодо позовних вимог - 10 000 грн, складення відзиву - 20 000 грн, складення інших клопотань та заяв (кількість - 2 по 5000 грн) - 10 000 грн, участь в судових засіданнях (кількість - 6 по 3 000 грн) - 18000 грн. На підтвердження цих витрат подала договір про надання професійної правничої допомоги № 2023/20 від 02.01.2023, акт приймання-передачі послуг від 02.11.2023, платіжну інструкцію №V30034/1 від 06.11.2023 на суму 58 000 грн.

Представник позивача заперечив щодо реальності та співмірності вказаних витрат.

Суд встановив, що представниця відповідача брала участь у 4-х судових засіданнях (05.10.2023, 20.10.2023, 01.11.2023, 21.12.2023), а тому реальними по цьому виду послуг є витрати в сумі 12 000 грн.

При оцінці витрат на суму 52 000 грн за критерієм розумності і співмірності суд вважає, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи і обсяг наданих адвокатом послуг. А тому відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України вважає за необхідне зменшити розмір цих витрат на 50 відсотків, тобто до розміру 26 000 грн.

7.6. Розподіляючи вказані витрати на професійну правничу допомогу суд керується приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої суд має право покласти на сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Належить врахувати, що вказаний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача щодо позивача, що встановлено при вирішенні справи № 909/520/19. Незважаючи на це рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач заперечував наявність підстав для стягнення збитків, не визнав позов в повному обсязі, що вплинуло на судовий процес у цій справі і, відповідно, на розмір витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 00131564) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 23 489, 03 грн (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят дев`ять гривень три копійки) збитків.

Відмовити в позові в частині стягнення 2 965 630, 09 грн збитків.

Стягнути з Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 00131564) в дохід бюджету 352, 34 грн (триста п`ятдесят дві гривні тридцять чотири копійки) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.01.2024.

Суддя О. В. Малєєва