Рішення

від 21.12.2023 по справі 916/9/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/9/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСП ВІПЛАН" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.26, оф.91/1, код ЄДРПОУ - 38620972, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2)

До відповідача: 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Буніна, буд.41, код ЄДРПОУ - 39010880, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3)

За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Ісак Д.П.

Представники сторін:

Від позивача: Руденко Д.В.- на підставі ордера серії ВК №1064238 від 30.12.2022р. ;

Від відповідача: Дмитрієва Г.А. - на підставі довіреності №19 від 04.01.2023р.;

Від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ІСП ВІПЛАН», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі - 6 ДПРЗГУ ДСНС України в Одеській області) про стягнення шкоди у розмірі 139 000 грн 10 коп.

Ухвалою суду від 23.01.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, судове засідання призначено на 14.02.2023р. Ухвалою суду від 14.02.2023р. відкладено судове засідання на 07.03.2023р. Ухвалою суду від 07.03.2023р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 , судове засідання відкладено на 30.03.2023р.

02 березня 2023р. від ТОВ «ІСП ВІПЛАН» до суду надійшло клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.03.2023р. вирішено розглядати справу №916/9/23 за правилами загального підготовчого провадження. Крім того, ухвалою суду від 30.03.2023р. призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено, матеріали справи направлено до експертної установи.

Ухвалою суду від 06.09.2023р. провадження у справі поновлено у зв`язку із отриманням експертного висновку та призначено підготовче засідання на 28.09.2023р.

26 вересня 2023р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої ТОВ «ІСП ВІПЛАН» просить суд стягнути з 6 ДПРЗГУ ДСНС України в Одеській області шкоду у розмірі 169 694 грн 55 коп.

Ухвалою суду від 28.09.2023р. відкладено підготовче засідання на 10.10.2023р. Протокольною ухвалою суду від 10.10.2023р. закрито підготовче провадження у справі №916/9/23 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 07.11.2023р. Протокольною ухвалою від 07.11.2023р. відкладено розгляд справи по суті на 05.12.2023р. Ухвалою суду від 11.12.2023р. призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 21.12.2023р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи все викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач - ТОВ «ІСП ВІПЛАН», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог, відповіді на відзив, що надійшла до суду 02.03.2023р..

Відповідач - 6 ДПРЗГУ ДСНС України в Одеській області, заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 10.02.2023р., запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог, що надійшли до суду 03.10.2023р.

Третя особа - ОСОБА_1 , своєї позиції щодо позову до суду не надала, у судові засідання ані третя особа, ані її представник не з`являлися. Про місце, дату та час судових засідань третя особа повідомлялася за адресою місця реєстрації.

Позивач у справі - ТОВ «ІСП ВІПЛАН», зазначає, що 15.08.2020р. о 18 год 35 хвилин на автодорозі Одеса-Южний на регульованому перехресті сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів ЗІЛ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Nissan державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті якої вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 11.11.2021р. у справі №504/3055/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10.01.2022р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, у зв`язку із чим Постанова Комінтернівського районного суду Одеської області від 11.11.2021р. у справі №504/3055/21 набрала законної сили 10.01.2022р.

На думку позивача, вина ОСОБА_1 підтверджується зазначеною постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 11.11.2021р. у справі №504/3055/21.

Позивач зазначає, що транспортний засіб Nissan X-Trail державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ТОВ «ІСП ВІПЛАН», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 13.06.2018р. На момент завдання шкоди позивачу ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з 6 ДПРЗГУ ДСНС України в Одеській області, що підтверджується листом ГУ ДСНС України в Одеській області від 28.10.2022р. за №6001.0-4935/6003.

Відповідно до звіту №0459-УУ від 08.09.2021р. про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку становить 269 711 грн 10 коп. Вартість виготовлення звіту становить 3 500 грн, що підтверджується актом виконаних робіт №04059-УУ та платіжним дорученням №454 від 02.09.2021р.

Згідно експертного висновку №23-2880, виготовленого на виконання ухвали суду про призначення судової автотоварознавчої експертизи у справі №916/9/23, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Nissan X-Trail державний реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15.08.2021р., становить 299 694 грн 55 коп.

Як зазначив позивач, цивільно-правова відповідальність осіб, які на правових підставах керують транспортним засобом ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 15.08.2021р. була забезпечена в ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі договору ОСЦПВВНТЗ №201330650, відповідно до умов якого страхова сума на одного потерпілого (ліміт відповідальності) за шкоду майну потерпілого становить 130 000 грн, розмір франшизи - 0 грн 00 коп.

За таких обставин, керуючись положеннями ст.ст.1172, 1187,1188, 1194 позивач дійшов висновку про наявність підстав щодо стягнення з 6 ДПРЗГУ ДСНС України в Одеській області шкоду, яку було завдано водієм ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з 6 ДПРЗГУ ДСНС України в Одеській області, у розмірі 169 694 грн 55 коп.

Відповідач - 6 ДПРЗГУ ДСНС України в Одеській області, проти позову заперечує, посилаючись на те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов?язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов?язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що позивачем не надано доказів про те, що відповідач не є добросовісним страхувальником, і до 6 ДРЗ, позивач може пред?явити відповідні вимоги лише у тому випадку, коли у страховика не виник обов?язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Наданий позивачем на підтвердження позовних вимог звіт №0459-УУ від 08.09.2021р. про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, відповідач не вважає належним доказом на підтвердження розміру матеріального збитку, посилаючись на відсутність у даному звіті інформації про попередження експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Експертний висновок №23-2880, виготовлений на виконання ухвали суду про призначення судової автотоварознавчої експертизи у справі №916/9/23, відповідач також не вважає належним доказом у зв`язку із відсутністю у ньому інформації про попередження експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а також у зв`язку із відсутність у матеріалах справи рішення органу (особи), який призначив експертизу та в якому міститься обгрунтування неможливості надання об`єкта дослідження (транспортного засобу Nissan X-Trail державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження, як то передбачено п.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту України від 24.11.2003р. №142/5/2092 (у редакції наказу від 24.07.2009р. №1335/5/2259).

Третя особа - ОСОБА_1 , своєї позиції щодо позову до суду не надала.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1 та 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п 1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2020р. о 18 год 35 хвилин на автодорозі Одеса - Южний на регульованому перехресті сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів ЗІЛ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Nissan державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті якої вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 11.11.2021р. у справі №504/3055/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10.01.2022р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, у зв`язку із чим Постанова Комінтернівського районного суду Одеської області від 11.11.2021р. у справі №504/3055/21 набрала законної сили 10.01.2022р.

Суд зауважує на тому, що згідно листа ГУ ДСНС України в Одеській області від 28.10.2022р. за №6001.2-4935/6003 та листа 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області від 06.12.2022р. за №6026.6/505/01 станом на 15.08.2021р. ОСОБА_1 служив у 6 Державному пожежно-рятувальному загоні ГУ ДСНС України в Одеській області на посаді командира відділення - водія 3 ДПРЧ 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Положення про 6 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України в Одеській області, затвердженого наказом ДСНС 15.08.2013р. №527 (у редакції наказу ДСНС 19.05.2021р. №436) 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області є юридичною особою, за організаційно-правовою формою господарювання є державною організацією.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.07.2021р. у справі № 646/989/18.

Сторони у справі не заперечують проти того, що цивільно-правова відповідальність осіб, які на правових підставах керують транспортним засобом ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 15.08.2021р. була забезпечена в ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі договору ОСЦПВВНТЗ №201330650, відповідно до умов якого страхова сума на одного потерпілого (ліміт відповідальності) за шкоду майну потерпілого становить 130 000 грн, розмір франшизи -0 грн 00 коп.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком авто товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідно до висновку експерта №23-2880 транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу Nissan X-Trail державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , виготовленого експертами ОНДІСЕ 01.06.2023р. на виконання ухвали Господарського суду Одеської області вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Nissan X-Trail державний реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригодим від 15.08.2021р., становить 299 694 грн 55 коп.

Згідно ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Так, суд зазначає про те, що згідно з ч.ч.1,2 ст.98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст.86 ГПК України. Такий правовий висновок, який є загальним алгоритмом судового розгляду спору, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/21067/17 та у постанові від 15.06.2021 у справі №916/2479/17.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача у справі на те, що висновок експерта №23-2880 транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу Nissan X-Trail державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , виготовлений експертами ОНДІСЕ 01.06.2023р. на виконання ухвали Господарського суду Одеської області, є неналежним доказом, адже, даний висновок містить інформацію про попередження експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку (а.с.20 т.2), попередження підписане електронним підписом експерта та засвідчене електронною печаткою ОНДІСЕ. Попередження оформлене на окремому аркуші, про що зазначено у тексті висновку.

Щодо посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи рішення органу (особи), який призначив експертизу та в якому міститься обгрунтування неможливості надання обєкта дослідження (транспортного засобу Nissan X-Trail державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження, як то передбачено п.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту України від 24.11.2003р. №142/5/2092 ( у редакції наказу від 24.07.2009р. №1335/5/2259), суд зазначає, що в ході розгляду справи було встановлено, що станом на дату призначення судом судової автотоварознавчої експертизи, транспортний засіб Nissan X-Trail державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було відремонтовано, у звязку із чим в ухвалі суду від 25.07.2023р. про зупинення провадження у справі суд ухвалив провести зазначену експертизу за матеріалами справи №916/9/23.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи все викладене вище, виходячи з матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ІСП ВІПЛАН» та стягнення з 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області майнової шкоди у розмірі 169 694 грн 55 коп.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСП ВІПЛАН» до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про стягнення шкоди у розмірі 169 694 грн 55 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Буніна, буд.41, код ЄДРПОУ - 39010880, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСП ВІПЛАН» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.26, оф.91/1, код ЄДРПОУ - 38620972, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2) шкоду у розмірі 169 694 грн 55 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн та витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 5 735 грн 52 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 01 січня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога