Рішення

від 28.11.2023 по справі 925/856/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року м. Черкаси справа № 925/856/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Брус Л.П., за участі прокурора Черкаської обласної прокуратури Пидорича Д.М., представників сторін: позивача не з`явились, відповідача адвоката Вавдійчика Б.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол про визнання недійсними пункту договору, додаткової угоди та стягнення 82633 грн. 33 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради (далі позивач) звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол (далі відповідач, а разом - сторони), в якому просив суд:

визнати недійсним пункт 3.1. розділу 3 Ціна договору та порядок його оплати, специфікацію додатку № 1 до договору № 35-03 від 21.03.2023 року, укладеного між Виконавчим комітетом Ладижинської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол, в частині включення до договору податку на додану вартість у розмірі 16% від договірної вартості генераторів дизельних Yichen Power YC-30 потужністю 30 кВт у кількості 2 штуки в сумі 82633 грн. 33 коп.;

визнати недійсною додаткову угоду № 1 до договору № 35-03 від 21.03.2023 року, укладену між Виконавчим комітетом Ладижинської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол;

стягнути надмірно сплачені кошти в сумі 82633 грн. 33 коп.;

відшкодувати судові витрати.

Позов мотивовано тим, що після укладення сторонами договору № 35-03 від 21.03.2023 року, укладенням до нього (договору № 35-03 від 21.03.2023 року) додаткової угоди № 1 від 03.04.2023 року сторони виключили із вартості товару ПДВ у розмірі 82 633,33 грн., чим безпідставно збільшили ціну договору на 16%. Проведена зміна умов договору на користь відповідача суперечить законним інтересам позивача, нормам ч. 2 ст. 632 ЦК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що є підставою визнання недійсним договору в цій частині у відповідності до ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України та стягнення надміру сплачених позивачем коштів з відповідача згідно з нормами ч. 1 ст. 216 ЦК України, ч. 2 ст. 208 ГК України у відповідних редакціях.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 29.06.2023 року, 24.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/856/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.09.2023 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду:

06.07.2023 клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду за підсудністю Господарському суду міста Києва (вх. № 11212/23, а.с. 54-55);

19.07.2023 року, 06.09.2023 року відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив прокурора (вх. № 11951/23, а.с. 63-66, вх. № 14601/23, а.с. 96-99) за змістом яких заперечував проти позову з мотивів їх необґрунтованості і безпідставності позовних вимог, на підтвердження чого вказав наступне:

тендерну документацію по процедурі відкриті торги (з особливостями) на закупівлю ДК 021:2015 - 31120000-3 «Генератори» (генератори дизельні), затверджену протокольним рішенням уповноваженої особи Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області №10 від 23.02.2023 року та чотири додатки до неї, у тому числі № 3 «Форма "Тендерна пропозиція за результатами аукціону", у яких передбачено графи для заповнення відомостей про ПДВ;

протокольне рішення уповноваженої особи Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області № 10 від 23.02.2023 року щодо проведення закупівлі, де про ПДВ не йдеться взагалі;

службова записка від 22.02.2023 року за підписом позивача на закупівлю генераторів, де вказана очікувана вартість закупівлі у розмірі 800000 грн. без ПДВ;

відповідач у поданих тендерних документах пропонував продати позивачу два генератори за загальною ціною 495800 грн з ПДВ обчисленим за ставкою « 0» (додається) - тобто ціна включала ПДВ у розмірі 0 грн.;

досягнуті у процедурі умови закупівлі сторони оформили договором про закупівлю № 35-03 від 21.03.2023 року, однак у пункті 3.1 Договору та Специфікації до нього (додаток № 1) внаслідок технічної помилки зазначили загальну вартість цього Договору у розмірі 495800 грн., яка включала в себе ПДВ у розмірі 82 633 грн. 33 коп.;

виявивши зазначену технічну помилку, сторони уклали спірну Додаткову угоду № 1 від 03.04.2023 року до Договору, якою погодили викласти Специфікацію, що є Додатком 1 до Договору, в новій редакції та викласти пункт 3.1. Договору в новій редакції, якими усунули технічну помилку, зазначивши ціну товару без ПДВ, тобто привели умови Договору до тих умов, що були зазначені в оферті (тендерній пропозиції) учасника - переможця та акцептовані Замовником за результатом закупівлі (повідомлення про намір укласти договір). Збільшення ціни, про яке стверджує прокурор у позові, не відбувалось - ціна запропонована відповідачем у тендерній пропозиції у розмірі 495800 грн. та прийнята позивачем, як найвигідніша, залишилась незмінною;

сторонами також укладено 19.04.2023 року додаткову угоду № 2 до Договору, якою розірвано договір № 35-03 від 21.03.2023 року.

Також відповідач вказав на непідсудність даного спору Господарському суду Черкаської області, просив здійснити огляд електронних доказів, повідомив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат за надання правової допомоги у розмірі -20000 грн., докази на підтвердження якого будуть надані відповідачем до закінчення судових дебатів.

Прокурор подав суду 02.08.2023 року відповідь на відзив (вх. №12757/23, а.с. 81-88), в якій спростовував доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю Господарському суду міста Києва, позовні вимоги просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позові.

Ухвалами суду від 06.09.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю (ухвала суду в протоколі судового засідання), підготовче провадження у справі № 925/856/23 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 07.11.2023 року, забезпечено проведення судового засідання у справі для представника Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол адвоката Вавдійчика Б.П. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.

В судовому засіданні 07.11.2023 року оголошено перерву в розгляді справи по суті до 28.11.2023 року, забезпечено проведення судового засідання у справі для представника Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол адвоката Вавдійчика Б.П. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.

Відповідач в особі свого представника подав суду через систему «Електронний суд» 16.11.2023 року клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. №19104/23, а.с. 142-143) і про приєднання доказів розміру судових витрат, понесених відповідачем на правову допомогу (вх. № 19127/23, а.с. 142-143).

Позивач в судове засідання 28.11.2023 року явку свого представника не забезпечив, в заяві (вх. № 15952/23 від 28.09.2023 року) підтримав позовні вимоги, просив розгляд справи проводить без участі його представника.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

В засіданні суду 28.11.2023 року прокурор позовні вимоги з підстав та у розмірі, зазначених у позовній заяві, підтримав і просив суд позов задовольнити повністю. Представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у його заявах по суті справи і з процесуальних питань, стягнути понесені відповідачем судові витрати на правову допомогу за наданими у справу доказами.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 28.112023 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення прокурора і представника відповідача, дослідивши подані прокурором і сторонами заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову з таких підстав.

23.02.2023 року позивач - виконавчий комітет Ладижинської сільської ради, як замовник, на вебпорталі публічних закупівель Prozorro розмістив оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-02-23-010138-a для закупівлі ДК 021:2015 - 31120000-3 «Генератори» (генератори дизельні) відповідно до умов службової записки на закупівлю товарів/послуг від 22.02.2023 року за підписом начальника відділу комунальної власності та ЖКГ Ладижинської сільської ради, сільського голови та за узгодження бухгалтером на закупівлю 2-х генераторів у строк до 01.04.2023 року з розміром бюджетного призначення за кошторисом 800000 грн. без ПДВ (а.с. 67).

Директор відповідача 28.02.2023 року за вих. № 14/1 надіслав позивачу форму тендерної пропозиції за результатами аукціону, яка є додатком № 3 до тендерної документації, щодо продажу 2-х генераторів дизельних Yichen Power YC-30 потужністю 30 кВт за ціною 247900 грн. за одиницю загалом на суму 495800 грн., ПДВ 0 грн. (а.с. 68).

07.03.2023 року позивач протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою № 13 (а.с. 69) вирішив визнати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол переможцем щодо закупівлі, прийняти рішення про намір укласти договір про закупівлю та оприлюднити відповідне рішення.

Директор відповідача 08.03.2023 року за вих. № 14/2 надіслав позивачу форму тендерної пропозиції за результатами аукціону, що є додатком № 3 до тендерної документації, щодо продажу 2-х генераторів дизельних Yichen Power YC-30 потужністю 30 кВт за ціною 247900 грн. за одиницю загалом на суму 495800 грн., ПДВ 0 грн. (а.с. 70).

21.03.2023 року, за результатом проведення відкритих торгів в системі «Prozorro», позивачем - виконавчим комітетом Ладижинської сільської ради, як покупцем, і відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол, як постачальником, укладено договір № 35-03 (далі Договір або договір від 21.03.2023 № 35-03, а.с. 25-28).

У Договорі сторони домовилися, зокрема, про наступне:

п.п. 1.1 постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар відповідно до додатку №1 (специфікація) до договору за кодом ДК 021:2015 - 31120000-3 «Генератори» (генератори дизельні) (далі товар0, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах , визначених цим договором;

п.1.3. найменування, загальна кількість та ціна (вартість)за одиницю товару, що є предметом цього договору, визначаються у додатку №1 (специфікації), який є невідомою частиною цього договору;

п. 3.1. загальна вартість договору становить 495800 грн., у т.ч. ПДВ 82 633 грн. 33 коп.;

п. 3.2. - вартість поставки, у тому числі завантаження, доставки (транспортування), вивантаження, страхування, а також тари, упаковки та маркування включена у ціну (вартість) Товару;

п. 3.3. - ціна договору не може бути змінена постачальником протягом строку дії договору. Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін. У разі зменшення реального фінансування видатків бюджету, обсяги закупівлі товару та ціна договору відповідно зменшуються, про що Покупець повідомляє постачальника шляхом надсилання на його адресу або вручення уповноваженому представнику постачальника відповідного письмового повідомлення;

п. 4.2. місце поставки товару: Україна, 20382, Черкаська обл., Уманський район, с. Ладижинка, вул. Шкільна, 2;

п. 9.1. - договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2023 року, та у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань;

п. 11.7. - відповідно до пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.ч. 1-8 п. 19 Особливостей;

п. 12.1. невід`ємною частиною договору є додатки, акти, видаткові накладні, інші документи, підписані сторонами у зв`язку з виконанням цього договору, в т.ч. додаток № 1 специфікація.

Договір підписаний представниками його сторін та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов Договору сторонами - виконавчим комітетом Ладижинської сільської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол складено додаток № 1 - специфікацію (а.с. 29) щодо продажу 2-х генераторів дизельних Yichen Power YC-30 потужністю 30 кВт за ціною 247900 грн. за одиницю загалом на суму 495800 грн., в тому числі ПДВ - 82633 грн. 33 коп.

03.04.2023 року, керуючись вимогами п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, п. 71 підр. 2 розділу XX ПКУ (з урахуванням постанови КМУ № 224 від 20.03.2020) зі змінами від 09.11.2022 та від 29.11.2022, сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода № 1 від 03.04.2023 року, а.с. 30) в якій дійшли згоди викласти специфікацію, що є додатком № 1 до Договору, п. 3.1. Договору в новій редакції: «загальна вартість договору становить 495800 грн. без ПДВ» (п. 1). Також сторонами погоджена специфікація у новій редакції (а.с. 31).

Із видаткової накладної № 5 від 03.04.2023 року (а.с. 32), товарно-транспортної накладної № 0001 від 04.04.2023 року (а.с. 33) вбачається, що відповідач поставив обмовлений договором товар на суму 495800 грн. без ПДВ позивачу, який прийнято останнім без зауважень.

03.04.2023 року сторонами складено акт прийому-передачі товару № 000-1 на суму 495800 грн. без зазначення даних про ПДВ (а.с. 34).

Платіжною інструкцією № 1 від 05.04.2023 року (а.с. 35) позивачем сплачено на рахунок відповідача 495800 грн. з призначенням платежу « 0218775;3110; генератори дизельні Yichen Power YC-30 потужністю 30 кВт; зг. Дог. №35-03 від 21.03.2023, д/у № 1 від 03.04.2023, накладна № 5 від 03.04.2023, звіт від 21.03.2023; без ПДВ».

Із листів сторін, адресованих один одному, від 08.08.2023, 14.08.2023 року також вбачається, що 19.04.2023 року ними укладено додаткову угоду № 2 до договору від 21.03.2023 № 35-03, в якій сторони дійшли згоди припинити зобов`язання за цим договором шляхом розірвання (припинення) його дії (а.с. 101, 102).

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору № 35-03 від 21.03.2023 року, вимоги прокурора і заперечення відповідача витікають із змісту прав і зобов`язань сторін цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України. Крім того, правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання Закону України «Про публічні закупівлі», який з урахуванням предмету спору є спеціальним нормативним актом.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 2, 4, 5, 8 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним: відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України визначені вимоги до форми правочину, способів волевиявлення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

При цьому приписи вказаної статті ЦК кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною 3 вказаної норми, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217).

Згідно з частиною 1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вищенаведені норми віднесені до глави 16 розділу IV книги І ЦК України і врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612);

боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);

зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651);

у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652);

у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653);

зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 654).

Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У статті 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 208 ГК України передбачено, якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Згідно з ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VІІІ в редакції, чинній з 01.04.2023, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Закон № 922-VІІІ).

Статтею 1 Закону № 922-VІІІ визначено основні терміни, які в цьому законі вживаються в такому значенні: договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі /спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (п. 6); замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону (11); переможець спрощеної закупівлі - учасник, пропозиція якого відповідає всім умовам, що визначені в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, вимогам до предмета закупівлі і визнана найбільш економічно вигідною та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю (19).

Нормами Закону № 922-VІІІ також встановлено, що:

закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника (п.п. 1-6 ч. 1, ч. 5 ст. 5);

договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41);

істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41).

Законом України № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі Закон № 530-ІХ) від 17.03.2020, розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» доповнено пунктом 3 і такого змісту:

«Установити, що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19). Перелік таких товарів, робіт чи послуг та порядок їх закупівлі затверджуються Кабінетом Міністрів України».

Крім того, пунктом 4 розділу І цього ж Закону підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 71, за змістом якого тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість», затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим, постановами КМУ від 09.11.2022 № 1260 та в подальшому від 29.11.2022 № 1340 затверджено зміни до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co'V-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита, якими відповідно внесено зміни до постанови КМУ від 20.03.2020 №224.

Відповідно до затверджених КМУ змін до переліку товарів, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, до таких товарів в розділі «Інше», згідно постанови КМУ № 1260 від 09.11.2022 включено електрогенераторні установки (код згідно УКТЗЕД 8502), а в подальшому, відповідно до постанови КМУ від 29.11.2022 № 1340 доповнено генераторами змінного струму (синхронні генератори), потужністю понад 7,5 кВА, але не більш як 75 кВА, інші (код згідно УКТЗЕТ 8501 61 80 90).

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що за результатами відкритих торгів UA-2023-02-23-010138-а для закупівлі ДК 021:2015 - 31120000-3 «Генератори» (генератори дизельні) 21.03.2023 року позивачем - виконавчим комітетом Ладижинської сільської ради, як замовником торгів і покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол, як переможцем торгів і постачальником, укладено договір № 35-03.

Умовами тендерної документації позивача і тендерної пропозиції відповідача погоджено продаж товарів - 2-х генераторів дизельних Yichen Power YC-30 потужністю 30 кВт за ціною 247900 грн. за одиницю, разом на суму 495800 грн. з « 0» розміром ПДВ, така умова публічних закупівель відповідала вимогам чинного законодавства. Натомість в п. 3.1. Договору та специфікації до Договору від 03.04.2023 року сторонами визначено загальну вартість договору у розмірі 495800 грн., у т.ч. ПДВ 82 633 грн. 33 коп. та поставку товару на вказану суму з ПДВ.

03.04.2023 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, в якій погоджено викласти специфікацію, що є додатком № 1 до Договору, і п. 3.1. Договору в новій редакції: «загальна вартість договору становить 495800 грн. без ПДВ», на цих умовах сторонами договору свої зобов`язання виконані повністю.

Метою укладання сторонами додаткової угоди № 1 від 03.04.2023 року до договору № 35-03 від 21.03.2023 року було усунення виявленого протиріччя, сторонами врегульовано безпідставне зазначення в договорі суми ПДВ, умови Договору приведено у відповідність умовам тендерної документації.

Враховуючи викладене суд суперечності укладеної сторонами додаткової угоди № 1 від 03.04.2023 року до договору № 35-03 від 21.03.2023 року нормам ч. 2 ст. 632 ЦК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не вбачає, тому не вбачає і підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України, для визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 03.04.2023 року до договору № 35-03 від 21.03.2023 року і договору № 35-03 від 21.03.2023 року в частині визначення його ціни (пункт 3.1. розділу 3 «Ціна договору та порядок його оплати», специфікація - додаток № 1 до договору № 35-03 від 21.03.2023 року).

Ці вимоги прокурора, заявлені в інтересах позивача, є основними, тому у зв`язку з відсутністю підстав для їх задоволення, відсутні підставі для задоволення похідної вимоги прокурора про стягнення 82633 грн. 33 коп. надмірно сплачених коштів, заявленої ним у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України, ч. 2 ст. 208 ГК України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд вправі застосувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії «ефективності» таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і правові висновки Верховного Суду, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам відповідача, наведеним у його заявах по суті справи, а позов із заявлених у ньому підстав визнає необґрунтованим та у його задоволенні прокурору відмовляє повністю. Інші доводи прокурора на підтвердження своїх вимог не впливають на прийняте судом рішення, тому суд їх приймає до уваги, але відхиляє.

Разом з тим, судом враховано, що умовами п. 4.2. укладеного сторонами договору № 35-03 від 21.03.2023 року передбачено місце поставки товару: Україна, 20382, Черкаська обл., Уманський район, с. Ладижинка, вул. Шкільна 2, цю умову суд вважає умовою про місце виконання договору.

Статтею 29 ГПК України визначено підсудність господарським судам справ за вибором позивача. Частиною 5 ст. 29 ГПК України встановлено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

З урахуванням норми ч. 5 ст. 29 ГПК України, суд вважає, що підсудність спору, що розглядається у цій справі, Господарському суду Черкаської області прокурором визначена правильно, тому у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю іншому суду відмовив.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.

Відповідач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у справі у виді витрат на професійну правничу допомогу адвоката Вавдійчика Б.П. у розмірі 20000 грн., за результатами судового розгляду судом прийнято рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовив повністю.

Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, представник відповідача адвокат Вавдійчик Б.П. надав суду копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 32 від 28.04.2023 року, укладеного відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол з Адвокатським об`єднанням «Пріус»; додаткової угоди № 1 від 11.05.2023 року; договору про співпрацю від 01.05.2023 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Пріус» з адвокатом Вавдійчиком Б.П.; ордера серії АА № 0031023 від 06.07.2023 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2907 від 31.05.2007 року; рахунку на оплату № 32-1/2 від 10.07.2023 року у сумі 15000 грн.; виписки з рахунку Адвокатського об`єднання «Пріус», відкритого у АТ «Райффайзен Банк» за 18.07.2023 року; платіжної інструкції № 712 від 18.07.2023 року про сплату відповідачем на користь Адвокатського об`єднання «Пріус» 15000 грн. послуг з надання правової (правничої) допомоги згідно рахунку № 32-1/2 від 10.07.2023 року; акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 13.11.2023 року суму 20000 грн. з ПДВ.

Із цих документів вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол, як замовником, та Адвокатським об`єднанням «Пріус», укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 32 від 28.04.2023 року (а.с. 103-104), в якому сторони погодили зокрема наступне:

п. 4.1. вартість послуг за надання правової допомоги за конкретними завданнями клієнта, а також можливі уточнення порядку їх оплати, визначаються додатковими угодами до цього договору, як невід`ємними його частинами;

п. 4.2. плата за надання послуг за цим договором здійснюється замовником в 5-ти денний строк з моменту направлення адвокатським об`єднанням відповідного рахунку замовнику в порядку та спосіб, визначені цим договором;

п. 4.4. на підтвердження факту надання адвокатським об`єднанням замовнику послуг по мірі надання сторони складають та підписують акт про надані послуги.

11.05.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 32 від 28.04.2023 року укладено додаткову угоду № 1 (а.с. 105), пунктом 2.1. якої сторонами погоджено, що надання правової допомоги з супроводу справи в суді першої інстанції, що включає усі види правової допомоги визначені п. 2.2. договору, визначається сторонами в розмірі 20000 грн. та підлягає сплаті замовником на користь адвокатського об`єднання таким чином: 15000 грн. авансом та 5000 грн. в 5-ти денний строк з дня оголошення господарським судом рішення по справі або його отримання замовником.

01.05.2023 року між Адвокатським об`єднанням «Пріус», як сторона-1, та адвокатом Вавдійчиком Б.П., як сторона-2, укладено договір про співпрацю (а.с. 106), пунктом 1.1. якого сторона-2 зобов`язується надавати правову допомогу від імені та за рахунок сторони-1 відповідно до вимог законодавства України.

Платіжною інструкцією № 712 від 18.07.2023 року відповідачем сплачено на рахунок Адвокатського об`єднання «Пріус» 15000 грн. передоплати за послуги з надання правової (правничої) допомоги згідно рахунку № 32-1/2 від 10.07.2023 року (а.с. 109, 108).

Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 13.11.2023 року містить перелік наданих адвокатом Вавдійчиком Б.П. послуг у справі № 925/856/23 на загальну суму 20000 грн. з ПДВ, а саме: ознайомлення з позовною заявою прокурора та доданими до неї документами, наявними у заявника та розміщеними матеріалами закупівлі на сайті Прозоро; детальне вивчення, дослідження, перевірка та аналіз пред`явленого позову і заявленої правової позиції, підготовка правової позиції клієнта із захисту його прав та законних інтересів у порядку господарського судочинства, визначення обсягу та якості доказової бази, перевірка їх відповідності актуальній судовій практиці та висновкам Верховного суду; узгодження з клієнтом правової позиції з доказовою базою, перспективності судового провадження ; підготовка та подання заяв по суті спору та з процесуальних питань, моніторинг стану провадження у справі; здійснення представництва клієнта у Господарському суді Київської області. Виконавець у період часу з 04.07.2023 року по 13.11.2023 року загалом витратив на надання правничої допомоги клієнту 32 години при орієнтовній середній вартості години роботи у розмірі 2000 грн.

Також вказує на фіксований розмір правової допомоги у справі № 925/856/23 відповідно до п. 2.1. додаткової угоди № 1 від 11.05.2023 року у розмірі 20000 грн. з обумовленим порядком її оплати.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує правову позицію об`єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Судом враховано зазначення Адвокатським об`єднанням «Пріус» в акті прийманні-передачі наданої правової допомоги №1 від 13.11.2023 року про представництвом адвокатом інтересів клієнта у справі № 925/856/23 у Господарському суді Київської області, разом з тим, наявні у справі докази підтверджують участь адвоката Вавдійчика Б.В., який на підставі договору про співпрацю від 01.05.2023 року надає правову допомогу від імені Адвокатського об`єднання «Пріус» та представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол у справі № 925/856/23 у Господарському суді Черкаської області. У задоволенні його ж клопотання про передачу справи № 925/856/23 за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва відмовлено.

Наявні в матеріалах справи докази надання відповідачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, дають суду достатні підстави для покладення витрат відповідача на отримання правничої допомоги на сторону позивача у заявленому розмірі, разом з тим, суд зазначає наступне.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг Адвокатським об`єднанням «Пріус» до справи прокурор не надав. Дослідивши додані до відзиву на позов і заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд недотримання відповідачем (його представником) вимог частини третьої статті 126 ГПК України також не встановив.

Поряд з цим, аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також частини п`ятої статті 129 цього Кодексу дає суду підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Судом враховано, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг наданих адвокатом Вавдійчиком Б.В. від імені Адвокатського об`єднання «Пріус» послуг, суд доходить висновку про наявність підстав для не покладення на Черкаську обласну прокуратуру та позивача усіх витрат на професійну правничу допомогу відповідача, на користь якого ухвалено судове рішення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про покладення на Черкаську обласну прокуратуру судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу у справі № 925/856/23 лише частково у розмірі 10000 грн.

Доводи прокурора про безпідставність заявлених вимог про стягнення з нього судових витрат на правничу допомогу, суд оцінює критично, враховуючи наявні у справі докази.

На підставі статті 129 ГПК України, судові витрати Черкаської обласної прокуратури зі сплати судового збору покладаються на прокуратуру, а з Черкаської обласної прокуратури на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 234, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Черкаської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: 18015, Черкаська область, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 286 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол, ідентифікаційний код юридичної особи 42834213, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 102, корпус літера З 10000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Інсол в частині вимог про стягнення 10000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.01.2024 року.

Суддя В.М. Грачов