Рішення

від 20.12.2023 по справі 278/2407/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/2407/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить постановити рішення, яким визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 на відповідну частку такого майна, як одного із спадкоємців.

Зазначає, що за життя померла матір набула права власності на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку. Після її смерті відкрилась спадщина на вказане майно.

Позивач для отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно звернувся до нотаріуса, однак отримав відмову, оскільки були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на таке спадкове майно.

Крім того зазначів, що оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у його сестри - відповідача ОСОБА_2 . У зв`язку з наведеним, позивач вимушений був звернутися до суду за захистом своїх прав, де відповідачем було визначено Руднє-Городищенську сільську раду Житомирського району Житомирської області, оскільки відповідачі у даній справі на спадкове майно на той час не претендували.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27.11.2015 року позов ОСОБА_1 до Руднє-Городищенської сільської ради Житомирського району Житомирської області було задоволено та визнано право власності на зазначені будинок та земельні ділянки.

Рішенням суду апеляційної інстанції від 24.05.2016 року було скасовано рішення першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до вказаної сільської ради.

Відтак просить суд визнати право власності на 1/3 частку наступного спадкового майна - об`єктів нерухомості:

- житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 1822086200:03:001:0086 площею 0,25 га для обслуговування вище вказаного житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства;

- земельну ділянку з кадастровим номером 1822086200:03:001:0087 площею 0,35 га для ведення особистого підсобного господарства.

У судове засідання з`явились представники сторін.

Представником позивача - адвокатом Маковієм О. Є. позовні вимоги підтримано у повному обсязі, просив їх задовольнити та вирішити питання про розподіл судових витрат, які було понесено стороною позивача під час розгляду справи. Зауважив, що спірна земельна ділянка, яка належала померлій матері, була поділена на дві земельних ділянки, яким було присвоєно кадастрові номери 1822086200:03:001:0086 та 1822086200:03:001:0087, право власності на які і було визнано судом за його довірителем. Зауважив, що відповідачем ОСОБА_5 не доведено фактичного вступу у спадкове майно, відтак кожному із спадкоємців спадкового майна належить по 1/3 частці останнього в порядку закону.

Представники відповідачів - адвокати Корзун С. В. та Лугіна С. А. заперечили щодо задоволення позовних вимог. Адвокатом Корзун С. В. (представник ОСОБА_2 ) також заявлено про застосування строку позовної давності; просила суд прийняти до уваги, що її довірителька фактично вступила у володіння спадковим майном, оскільки зареєстрована у вказаному будинку та замінила в ньому вікна на пластикові. Інших фактичних обставин не оспорювали.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_5 (а.с. 110-113) просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зауважила, що саме вона фактично вступила у володіння спадковим майном, відтак позивач не має права на частку у спірному майні. Також зазначила, що до спірних відносин має бути застосований строк позовної давності, оскільки рішення апеляційної інстанції було постановлено ще у 2016 році, а позивач звернувся до суду лише у 2022 році.

Позивачем направлено відповідь на відзив (а.с. 100-101), де заперечує проти зазначених аргументів.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, вислухавши позиції сторін, суд прийшов до наступного висновку.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02.11.2017 року (а.с. 83) встановлено факт, що ОСОБА_6 , записана в графі «мати» в свідоцтві про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.03.1950 року і гр. ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18.021998 року, є однією і тією ж особою.

Рішенням Житомирського районого суду Житомирської області від 03.12.2016 року (а.с. 29) встановлено факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_2 ; встановлено неправільність внесення до свідоцтва про народження ОСОБА_7 , серії НОМЕР_3 , виданого 15.04.1954 року, запис про ім`я матері " ОСОБА_8 ".

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

За життя ОСОБА_4 набула у власність житловий будинок, який розташований за дресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18) та земельну ділянку площею 0,60 га, з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с. 19).

Копією технічного паспорту, виготовленого станом на 10.06.2015 року, підтверджується наявність об`єкту нерухомості - житлового будинку за вказаною вище адресою (а.с. 15-17).

Рішенням від 27.11.2015 року по цивільній справі №278/2807/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Руднє-Городищенської сільської ради Житомирського району Житомирської області з урахуванням ухвали суду від 15.04.2016 року (а.с. 22) було задоволено позовні вимоги та визнано право власності на спірні об`єкти нерухомості: будинок та земельні ділянки з кадастровими номерами 1822086200:03:001:0086 площею 0,25 га та 1822086200:03:001:0087 площею 0,35 га (а.с. 20-21, 27-28).

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 24.05.016 року у вказаній справі рішення Житомирського суду Житомирської області скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 23-24).

Апеляційною інстанцією було зазначено наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звертались до Третьої житомирської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/3 частку вказаного житлового будинку, земельної ділянки, а також права на земельну частку (пай), однак постановами державного нотаріуса від 4 грудня 2015 року та 30 березня 2016 року їм відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Отже, у даному випадку спірні правовідносини виникли між спадкоємцями ОСОБА_4 , якими є позивач, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Останні не були залучені до участі у справі в якості відповідачів, а апеляційний суд, у силу наданих повноважень, позбавлений можливості усунути дане порушення вимог цивільного процесуального права. З огляду на вищезазначене, Руднє-Городищенська сільська рада є неналежним відповідачем, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до неї.

У відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4). Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5).

З інформаційної довідки від 04.04.2016 року (а.с. 11) вбачається, що спірний будинок був зареєстрований за ОСОБА_1 .

З інформаційної довідки від 08.04.2016 року (а.с. 11) вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1822086200:03:001:0086 була зареєстрована за ОСОБА_1 .

За інформацією КП Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської міської ради право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на січень 2003 року зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва № НОМЕР_4 на право власності на житловий будинок, виданого 15.09.1998 року виконкомом Руднє-Городищенської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 157).

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав від 18.07.2023 року (а.с. 161) речове право на спірний житловий будинок, яке було зареєстроване за позивачем розміром частки 1/1, припинено 14.07.2023 року.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав від 18.07.2023 року (а.с. 162) речове право на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1822086200:03:001:0086, яке було зареєстроване за позивачем розміром частки 1/1, припинено 14.07.2023 року.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав від 18.07.2023 року (а.с. 144) речове право на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1822086200:03:001:0087, яке було зареєстроване за позивачем розміром частки 1/1, припинено 14.07.2023 року.

На вимогу ухвали суду спрямована копія спадкової справи №500/2002, яка заведена до майна померлої ОСОБА_4 (а.с. 53-72).

Приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Житомирської області Андрус А. В. своєю постановою № 1523/02-31 від 29.07.2015 року позивачу відмовив у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на перелічене вище майно у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с. 9).

Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.12.2015 року за №2233/02-31 та №2234/02-31 державним нотаріусом Іващенко Н. О. було відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/3 частку спірного житлового будинку (а.с. 69 та а.с. звор. стор. 69).

За наявності документів - доказів, які були здобуті під час розгляду справи (а.с. 57, 66, звор. стор. 67), які суперечать один одному в частині встановлених оставин справи, суд позбавлений можливості прийти до висновку про наявність фактичного вступу з боку ОСОБА_2 у володіння або управління спадковим майном, оскільке такий вступ має відбуватися на протязі лише шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР у редакції 1963 року ).

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1223 ЦК України в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1265 ЦК України передбачено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ст. 1267 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла на момент відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту її відкриття, у спадкоємця, який прийняв спадщину, право на спадкове майно виникає з моменту відкриття спадщини, а не з дня одержання свідоцтва про право на неї.

Відповідно до ст. 549 вказаного Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За загальними правилами спадкування до складу спадщини входять усі права та обов`язки, а також майно, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо застовування сроку позовної давності, слід вказати наступне.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Як зазначлось вище, ст. 548 ЦК УРСР передбачає обставини для прийняття спадщини. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тобто, законодавство як діюче на день розгляду справи (ЦК України), так і на день відкриття спадщини (норми ЦК УРСР), не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Оформлення свідоцтва є правом, а не обов`язком спадкоємців. Факт не оформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у застосуванні строку позовної давності.

З огляду на наведене, враховуючи те, що позивач є одним із трьох спадкоємців майна померлої матері ОСОБА_4 , зважаючи на відсутність у позивача можливості отримати свідоцтва про право на спадщину на майно у нотаріуса або в уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування, суд вважає за потрібне задовольнити позовну заяву та визнати за позивачем право власності на спадкове майно в його 1/3 частці.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем було оплачено судовий збір (а.с. 4) та послуги Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської областої ради (а.с. 157, 160).

Отже з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір по 534,00 грн з кожного та витрат по оплаті послуг Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської областої ради в сумі по 511,60 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК України, положеннями про спадкування Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст.ст. 392, 1216, 1218, 1265, 1267, 1296 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1822086200:03:001:0086, в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,35 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822086200:03:001:0087, в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі по 534,00 грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті послуг Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської областої ради в сумі по 511,60 грн з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 03.01.2024 року.

Суддя О. М. Дубовік