Рішення

від 03.01.2024 по справі 278/4233/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/4233/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Дарії Кравчук, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Територіальне стоматологічне об`єднання" Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області в особі голови ліквідаційної комісії та Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про стягнення інфляційних втрат за час затримки виплати заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Заявленими вимогами позивачка просить суд ухвалити рішення про стягнення з відповідачів у солідарному порядку інфляційних втрат по заробітній платі. У обґрунтування заявленого суду повідомлено наступне. Позивачка перебувала у трудових відносинах з комунальним некомерційним підприємством "Територіальне стоматологічне об`єднання" Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Після звільнення роботодавцем не проведено у передбачених розмірах оплату праці у зв`язку із чим позивачка зверталась до суду. Судовим актом постановлено стягнути з роботодавця позивачки заробітну плату, її складові, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Наразі такі кошти не сплачені у зв`язку із чим і заявлено даний позов.

Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та у відсутність фіксації його перебігу. Підстав для зміни такого порядку сторонами не наведено і судом не встановлено. Нічим не аргументоване клопотання позивачки про перехід до спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання, судом задоволено бути не може, оскільки не наведено причин неможливості розгляду справи у здійснюваному порядку.

Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області заперечувало задоволення позову. Власну позицію обґрунтовувала наступним. Вимоги до органу місцевого самоврядування заявлені позивачкою безпідставні, оскільки жодних порушень даних відповідачем допущено не було і не має підстав задовольняти позов до даного відповідача. Стосовно колишнього роботодавця позивачки, то сільська рада заперечує позов і у даній частині. Так, орган місцевого самоврядування вважає хибним нарахування позивачкою інфляційних втрат по заробітній платі починаючи з 2020 року, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості прийнято лише у 2023 році. Більше того, сума на яку позивачка нараховує інфляційні безпідставно збільшена.

Дослідив матеріали надані сторонами, судом установлено наступні фактичні обставини справи і відповідно ним правовідносини.

30 листопада 2021 року Станишівська сільська рада прийняла рішення про припинення юридичної особи комунального некомерційного підприємства "Територіальне стоматологічне об`єднання" Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області і у зв`язку із цим рада вживала заходи щодо ліквідації організації.

18 листопада 2022 року рішенням суду першої інстанції з урахуванням змін за ухвалою суду апеляційної інстанції від 14 лютого 2023 року з комунального некомерційного підприємства "Територіальне стоматологічне об`єднання" Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області стягнуто на користь позивачки 21501,89 гривень заробітної плати, 7816,92 гривень надбавки й 20 тисяч середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

5 квітня 2023 року відкрито виконавче провадження щодо стягнення коштів присуджених рішенням суду й накладено арешт на майно боржника.

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.

Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

При цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 8 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, вимоги законодавства й судову практику (номер рішення у реєстрі 74992104), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Суд вважає правильними доводи представника Станишівської сільської ради про те, що відсутні правові підстави для нарахування інфляційних втрат за присуджені виплати за рішенням суду.

Більше того, нарахування інфляційних втрат за присуджені кошти з 2020 року є голослівними, оскільки рішення про їх стягнення прийнято у 2023 році.

Судом установлено, що рішенням суду стягнуто заборгованість із заробітної плати та її складових з урахуванням компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Таким чином, законодавець передбачив відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати і у даному випадку вона реалізована. Заявлення наразі вимог про стягнення інфляційних витрат не ґрунтується на вимогах закону.

Також, позивачем не наведено підстав і не надано доказів ґрунтовності вимог до органу місцевого самоврядування. Так, позивачем не наведено підстав для солідарної відповідальності даного відповідача і звідси відсутні підстави для задоволення вимог і у даній частині.

Суд зауважує, що було відхилено клопотання позивачки про витребування доказів, а саме матеріалів усієї судової справи кінцеве рішення якого досліджувалось судом у рамках даного судового провадження, оскільки позивачка була стороною даного спору і не була обмежена правами надати будь-які документи. Рішення суду про відмову у задоволенні клопотання було отримано позивачем з наданням додаткового часу для звернення, можливо, з іншим клопотанням. Однак, від позивачки інших звернень не надходило.

Результати вирішення спору не дають підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім та документально підтверджених судових витрат. Витрати відповідача перед судом не декларувались. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 3 січня 2024 року.

Суддя Євген Татуйко