Постанова

від 04.04.2024 по справі 278/4233/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/4233/23 Головуючий у 1-й інст. Євген Татуйко

Категорія 76 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі цивільну справу № 278/4233/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Територіальне стоматологічне об`єднання" Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області в особі голови ліквідаційної комісії та Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про стягнення інфляційних втрат за час затримки виплати заробітної плати,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку на її користь заробітну плату у вигляді інфляційних втрат (інфляції) у сумі 41086,36 грн станом на 31.07.2023.

Позов мотивувала тим, що вона перебувала у трудових відносинах з комунальним некомерційним підприємством "Територіальне стоматологічне об`єднання" Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Після звільнення роботодавцем не проведено у передбачених розмірах оплату праці у зв`язку із чим позивачка зверталась до суду.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 18.11.2022 у справі №278/768/22 з урахуванням постанови Житомирського апеляційного суду від 14.02.2023 стягнуто з комунального некомерційного підприємства "Територіальне стоматологічне об`єднання" Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на її користь заробітну плату, її складові, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. На даний час кошти не сплачені у зв`язку із чим вона звернулась із даним позовом.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 03 січня 2024 року у задоволені позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Зазначає, що судом першої інстанції розглянуто дану справу при неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що в свою чергу призвело до невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зокрема, рішення суду не відповідає вимогам статей 263, 264, 265 ЦПК України. Також судом порушено статті 8, 117 Конституції України, статей 16, 233 КЗпП України, вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», положення Постанови КМУ від 17.07.2003 № 10 78 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 29.02.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

У поданому відзиві, Станишівська сільська рада Житомирського району та області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права без змін.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що попереднім рішенням суду на користь ОСОБА_1 було стягнуто із відповідача заборгованість із заробітної плати та її складових з урахуванням компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Таким чином, законодавець передбачив відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати і у даному випадку вона реалізована.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду з огляду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, попередніми судовими інстанціями із комунального некомерційного підприємства "Територіальне стоматологічне об`єднання" Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 було стягнуто 21501,89 грн заробітної плати, 7816,92 грн надбавки та 20 000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (рішення Житомирського районного суду від 18.11.2022 та постанова Житомирського апеляційного суду від 14.02.2023, (а.с.5-8, 10-14).

Звертаючись повторно із позовом до суду, ОСОБА_1 просить стягнути солідарно із відповідачів заробітну плату у вигляді інфляційних втрат (інфляції) станом на 31.07.2023.

Згідно положень статті 94 КЗпП України , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається із основної заробітної плати.

Зокрема, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

А також додаткової заробітної плати, яка визначена Законом, як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Частинами 1, 2 статті 233 КЗпП України в редакції чинній на момент вказаних правовідносин передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Звертаючись до суду у 2022 році за захистом порушених своїх трудових прав позивач не ставила вимогу про стягнення інфляційних втрат при виплаті заробітної плати.

Постанова Житомирського апеляційного суду по справі № 278/768/22 набрала законної сили 14 лютого 2023 року, а із даним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду у серпні 2023 року, тобто понад встановлений строк, як це передбачено Законом, клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду від позивачки не надходило.

Таким чином, враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з інших підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 січня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з інших підстав.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді