Постанова

від 20.12.2023 по справі 380/23540/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/23540/21 пров. № А/857/16036/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засіданняХомин Ю.Є.,

за участю представників позивачівШнир О.Б., Медвідь Ю.О., Попов Д.І,

за участю представника відповідачаГасяк Я.В.,

за участю представника третьої особиПоліщук О.С.,

за участю прокурораМісінської М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто», товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт»,обслуговуючого кооперативу «Гаражно- будівельний кооператив «Автосвіт» та обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року, прийняте суддею Гавдиком З.В. о 16 годині 55 хвилині у м. Львові, повний текст складено 31.07.2023 року в справі за позовом обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт», обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап», товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт», обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автомеханік», обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» до Львівської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Львівська міська рада та Зимноводівська сільська рада Львівського району Львівської області, за участю Львівської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» (далі «Автосвіт»), обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (далі «Пікап»), товариство з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт» (далі «Галтекс-Брухт»), обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Автомеханік» (далі «Автомеханік»), обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» (далі «Сілвер Авто» (надалі також позивачі) звернулися з адміністративним позовом до Львівської обласної ради (надалі ЛОР, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ЛОР від 29.10.2019 №907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 відмовлено в позові.

Суд зазначив, що 29.10.2019 ЛОР прийнято спірне рішення за № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».

19.12.2019 згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою на земельні ділянки загальною площею 209,0 га. зокрема і на земельну ділянку за кадастровим номером 4610136300:06:012:0003.

При цьому, згаданий заказник місцевого значення був створений29.10.2019, тоді як належні позивачам на праві власності земельні ділянки були придбані ними у вересні, листопаді 2020, а тому позивачі знали або мали можливість дізнатися про особливості використання земельних ділянок, які знаходяться на території природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».

Суд також виходив з того, що власність не тільки надає переваги власнику, а й покладає на нього низку обов`язків перед суспільством та державою. Поняття «власність зобов`язує» пов`язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб обов`язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов`язком поважати інтереси всього суспільства, що відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2020 у справі №826/13788/15.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, що узгоджується із позицією Верхового Суду, викладеною у постанові від 14.06.2023 по справі № 1840/3226/18.

Суд не врахував аргументи позивачів про те, що земельні ділянки передані Рясне-Руською сільською радою у власність позивачів, набуті у комунальну власність Рясне-Руською сільською радою у зв`язку із підписанням «Меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою (надалі по тексту ЛМР) та Рясне-Руською сільською радою» від 03.11.2017, оскільки вони не були його учасниками та не наділені відповідним повноваження на представництво сторін цього ж Меморандуму.

Всі інші обставини, про які зазначають позивачі, а саме про невиконання чи не належне виконання різними суб`єктами владних повноважень спірного рішення, також судом не враховано, як аргументи його протиправності, оскільки такі не існували на момент його прийняття.

Зазначені позивачами, на їх думку, процедурні порушення прийняття спірного рішення, які полягали у рішеннях, діях чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, жодним чином не впливають на правильність спірного рішення по суті.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, «Сілвер Авто», «Галтекс-Брухт», «Автосвіт» та «Пікап» подали апеляційні скарги. Вважають, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Просять скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі «Сілвер Авто» зазначає, що суд першої інстанції мав дослідити факт застосування оскаржуваного рішення відповідача до позивачів, факт перебування позивачів стороною правовідносин, у яких таке оскаржуване рішення відповідача буде застосовано, а також суд мав врахувати, що можливість оскарження такого рішення існує в позивачів протягом всього строку його чинності.

Натомість суд першої інстанції обмежився лише обґрунтуванням того, що позивачі були зареєстровані та набули земельні ділянки після прийняття оскаржуваного рішення відповідача та що позивачі можуть оскаржувати лише ті акти, які прийняті після набуття ними цивільної правоздатності, що суперечить суті процедури оскарження нормативно-правових актів згідно ст.264 КАС України.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції належним чином не досліджено та не надано правової оцінки наведеним в позовній заяві позивачами обставинам щодо: порушення порядку створення й оголошення територій та об`єктів природно - заповідного фонду, що при прийнятті рішення ЛОР від 29.10.2019 №907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» не дотримано процедури створення заказника; щодо погодження землевласниками та землекористувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання; щодо невідповідності проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» Методичним рекомендаціям щодо розроблення проектів створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 21.08.2018 №306; щодо відмінності та суперечностей у Звітах про виконання послуг щодо проекту створення об`єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща»; щодо обов`язковості проведення екологічної експертизи при розробленні Проекту створення об`єкту природно-заповідного фонду, де преюдиційною з даного питання є постанова Верховного Суду від 19 квітня 2018 у справі №910/3724/14; щодо відсутності заказника чи його планування у містобудівній документації м.Львова; щодо відсутності встановлених меж територій природно-заповідного фонду; щодо площі ландшафтного заказника; що відповідач та всі особи, що причетні до підготовки оскаржуваного рішення відповідача повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, що є реалізацією принципу належного урядування, щоб такі дії не призводили до порушення прав та не створювали умов для такого порушення в майбутньому.

«Галтекс-Брухт» у своїй апеляційні скарзі зазначає, що твердження суду першої інстанції про неможливість оскарження оспореного рішення від 29.10.2019 № 907 у зв`язку з створенням юридичних осіб у 2020 є абсолютно безпідставними та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 264 КАС України, а позивачам потрібно тільки довести те, що вони є суб`єктами правовідносин, у яких буде застосовано оскаржуваний нормативний акт, а також безпосередній (прямий) вплив цього акту на права та обов`язки позивачів (згідно позиції апеляційного суду у справі № 380/658/22).

Будь-які відомості про наявність земель природо-заповідного фонду на вказаній території на час передачі земельної ділянки рішенням органу місцевого самоврядування та реєстрації права власності на неї за кооперативом - були відсутні. Так само, як і були відсутні будь-які обмеження щодо використання чи розпорядження земельною ділянкою.

Оскаржуваним рішенням від 29.10.2019 №907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» порушуються права та свободи позивача - «Галтекс-Брухт» оскільки: змінюється цільове призначення земельної ділянки згідно категорій, визначених ст. 19 ЗК України; змінюється правовий режим використання, такої земельної ділянки (ч. 2 ст. 18 ЗК України); унеможливлюється здійснення відповідної діяльності, передбаченої для відповідної категорії (ст. 65 ЗК України); неможливість розміщення відповідних споруд; неможливість розміщення об`єктів транспортної інфраструктури; до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами тощо (ст. 71 ЗК України); змінюються допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»); суперечить обов`язку власників земельних ділянок забезпечувати використання їх за цільовим призначенням (п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України); встановлює відповідальність особи за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням (п. «ґ» ч. 1 ст. 211 ЗК України) тощо.

Загалом логічним та об`єктивним є те, що зміна категорії землі (цільового призначення) порушує прав і свободи власника земельної ділянки, обмежує можливості її використання для встановлених власником цілей і потреб.

Крім того, рішення ЛОР від 29.10.2019 № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» покладає на позивача окремі (додаткові) обов`язки.

Звертає увагу на те, що вказане рішення за № 907 прийняте 29.10.2019, однак станом на 05.10.2021 відомості про створення заказника, його межі, точну площу, відображення такого в ДЗК України були відсутні. Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом в грудні 2021.

«Пікап» в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуваний нормативний акт покладає на позивачів додатковий обов`язок дотримання вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України», в тому числі щодо забезпечення режиму охорони та збереження земель, на яких оголошено ландшафтний заказник.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 у справі № 200/13074/18-а право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Рішенням ЛОР за № 907 встановлено чітку послідовність дій, необхідних для створення ландшафтного заказника, визначено обов`язки конкретних суб`єктів щодо виконання зазначених дій: п.2; п.3; п.4; п.5 рішення № 907.

Станом на момент звернення позивачів до адміністративного суду з відповідним позовом пункти 2-5 оскаржуваного рішення - не виконані.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачі повинні здійснювати право власності на належних їм земельних ділянках з врахуванням Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки інформація з ДЗК України про цільове призначення земельних ділянок спростовує дані висновки суду.

Звіт про виконання послуг щодо проекту створення об`єкту природно- заповідного фонду - ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща» поданий відповідачем містить суттєві розбіжності та неточності в порівнянні із оригіналом такого Звіту, відтак такий Звіт не може бути підставою прийняття рішення №907 про оголошення ландшафтного заказника, адже він є недостовірним.

Звертає увагу на те, що орієнтована площа заказника 92 га, визначена спірним рішенням № 907 від 29.10.2019 не відповідає будь-якому Проекту (Звіту) про його створення, чи іншому письмовому документу, що передував його прийняттю. Запропоновані площі заказника відрізняються та не відповідають оскаржуваному рішенню.

Мотивація апеляційної скарги «Автосвіт» є аналогічною обґрунтуванню апеляційної скарги «Пікап».

Львівська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу «Сілвер Авто», в якому зазначає, що особи, які набули право власності на земельну ділянку природно заповідного фонду, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ця ділянка впродовж багатьох років перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду, тому оформлення документів про перехід земельної ділянки у їхню приватну власність є таким порушенням закону, про яке зазначені особи могли та повинні були знати на час набуття земельної ділянки ( маються покликання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц).

Спірне рішення не породжує для позивачів права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 1840/3226/18.

Звертає увагу на те, що відсутність встановлених меж в натурі не є одним із етапів створення об`єкту природно-заповідного фонду. Так, відповідно до Закону України «Про природно - заповідний фонд», межі об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.10.2019 ЛОР прийнято рішення за № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», в якому зазначено:

«Розглянувши подання Львівської обласної державної адміністрації від 14.05.2019 № 5/23-3232/0/2-19-31 (вх № 02-2379 від 14 05.2019), лист департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації від 11.06.2019 № 31-2373/0/2-19 (вх № 02-2889 від 14.06.2019) і проект створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща»; відповідно до статей 51-53 Закону України «Про природно заповідний фонд України»; на виконання Указу Президента України від 21.11.2017 № 381 «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального природокористування та збереження об`єктів природно-заповідного фонду»; на підставі рішення Львівської обласної ради від 02.12.2008 № 765 «Про затвердження Регіональної програми розвитку заповідної справи у Львівській області до 2020 року»; керуючись пунктом 24 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; беручи до уваги погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.12.2016 № 5/3-9/11979-16, ухвалу Львівської міської ради від 14.02.2019 № 4697 «Про надання згоди на створення об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», рішення Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району від 28.05.2019 № 260 «Про розгляд звернення департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» площею 33,2 га»; враховуючи висновок постійної комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації, Львівська обласна рада, вирішила:

1. З метою збереження унікальних торфово-болотних комплексів на Головному європейському вододілі з найглибшим у регіоні заляганням покладів торфу, унікальних фітоценозів рідкісних та зникаючих видів місцевої флори, а також підтримання біорізноманіття регіону, оголосити ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» орієнтовною площею 92,0 га (без вилучення в землевласника/землекористувача), зокрема на території Львівської міської рада площею 58,8 га за рахунок земель м. Львова і Зимноводівської сільської рада площею 33,2 га за рахунок земель запасу.

2. Львівській міській раді (А. Садовий) і Зимноводівській сільській раді (В. Гутник) у встановленому законодавством порядку винести в натуру (на місцевість) межі ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» та позначити його державними знаками встановленого взірця.

3. Департаментові екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (Р. Гречаник) у встановленому законом порядку передати під охорону з оформленням охоронних зобов`язань ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» Львівській міській раді і Зимноводівській сільській раді.

4. Львівській міській раді і Зимноводівській сільській раді забезпечити охорону та збереження ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».

5. Головному управлінню Держтеокадастру у Львівській області (А. Петришии) за поданням Львівської міської ради і Зимноводівської сільської ради внести зміни у відповідні земельно-облікові документи.

6. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань екології, природніх ресурсів та рекреації (А.Прокопів)».

19.12.2019 згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою на земельні ділянки загальною площею 209,0 га. зокрема і на земельну ділянку за кадастровим номером 4610136300:06:012:0003.

Також судом встановлено, що «Автосвіт», на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради № 4835 від 12.11.2020 набув у власність земельну ділянку за кадастровим № 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914, державна реєстрація 24.11.2020;

- «Пікап», на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради № 4825 від 12.11.2020 набув у власність земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0011 площею 3,2914, державна реєстрація 20.11.2020;

- «Сілвер Авто», на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради № 4851 від 12.11.2020 набув у власність земельну ділянку за кадастровим № 4610136300:06:012:0014 площею 2,7472, державна реєстрація 19.11.2020;

- «Автомеханік», на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради № 4108 від 11.09.2020 набув у власність земельну ділянку за кадастровим № 4610136300:06:012:0013 площею 2,7472, державна реєстрація 20.11.2020, яка в подальшому на підставі рішення загальних зборів ОК «ГБК «Автомеханік» від 25.12.2020 внесена в статутний капітал ТОВ «Галтекс-Брухт».

Відповідно дост. 2 КАС Українизвернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Відповідно до ч. 1ст. 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16 було сформовано правовий висновок, який згодом було підтримано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.08.2019 у справі № 288/1557/16-а, про те, що:

«отже, гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах».

Такі вимоги процесуального закону та усталена практика Верховного Суду вказують на те, що, під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про вплив рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на права та законні інтереси позивача та їх порушення внаслідок такого впливу.

У справі, яка розглядається, позивач оскаржує рішення відповідача «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».

Порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивачі обґрунтовують тим, що земельні ділянки знаходяться у них на праві власності, відтак включення цієї території до меж ландшафтного заказника призведе до неможливості їх належного використання.

Таким чином, першочергово у цій справі необхідно з`ясувати питання правових наслідків (для позивачів) вчинення відповідачем дій та прийняття рішень в межах процедури включення земель до складу ландшафтного заказника.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 серпня 2022 у справі № 813/3823/17.

Суд звертає увагу на те, що позивачами не оспорювався той факт, що спірні земельні ділянки надані їм у приватну власність Рясне-Руською сільською радою після прийняття рішення про створення об`єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» та дійсно перебувають в межах заказника.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу; суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Спірне рішення не породжує для позивачів права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 1840/3226/18.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що в результаті прийняття спірного рішення 29.10.2019 публічно-правових відносин між відповідачем та позивачами не виникало і не могло виникнути, оскільки право власності на земельні ділянки всі позивачі набули після прийняття оскаржуваного рішення ЛОР, а відтак і відсутній публічно-правовий спір, що, у свою чергу, означає відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між рішенням відповідача і порушеними правами, як їх ідентифікують позивачі.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2ст. 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі №№1340/4630/18.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначаютьсяЗаконом України «Про природно заповідний фонд України» від 16 червня 1992 №2456-XII(далі - Закон №2456-XII).

Згідно зістаттею 2 Закону №2456-XIIвідносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюютьсяЗаконом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цимЗакономта іншими актами законодавства України.

Відповідно достатті 7 Закону №2456-XIIмежі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У відповідності до статей25,26,53 Закону №2456-XIIзаказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з імперативними положеннями частини четвертоїстатті 4 Закону №2456-XIIу разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов`язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов`язання.

Оскільки належні позивачам на праві власності земельні ділянки знаходяться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», то позивачі зобов`язані здійснювати право власності щодо належних їм земельних ділянок з врахуванням положень Закону України «Про природно заповідний фонд України».

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про природно заповідний фонд України» власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

При цьому, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» був створений29 жовтня 2019 рішенням ЛОР, тоді як належні позивачам на праві власності земельні ділянки набуті у власність в період вересня листопада 2020, а тому позивачі знали або мали можливість дізнатися про особливості використання земельних ділянок, які знаходяться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 травня 2020 у справі №316/1416/17.

Колегія суддів звертає увагу на те, що власність не тільки надає переваги власнику, а й покладає на нього низку обов`язків перед суспільством та державою. Поняття «власність зобов`язує» пов`язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб обов`язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов`язком поважати інтереси всього суспільства.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2020 у справі №826/13788/15.

Відповідно достатті 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На сьогодні Україна взяла на себе низку міжнародних зобов`язань, які, зокрема передбачають створення та забезпечення функціонування об`єктів природно-заповідного фонду. До таких міжнародних договорів, серед іншого, слід віднести Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (дата та місце укладання: 16 листопада 1972, м. Париж, Франція; дата ратифікації Україною:Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини» від 4 жовтня 1988 № 6673-XI), Конвенцією про охорону біологічного різноманіття (дата та місце укладання: 5 травня 1992, м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія; дата ратифікації Україною:Закон України «Про ратифікацію Конвенції про охорону біологічного різноманіття» від 29 листопада 1994 № 257/94-ВР); Конвенцією про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) (дата та місце укладання: 19 вересня1979, м. Берн, Швейцарія; дата ратифікації УкраїноюЗакон України «Про приєднання України до Конвенції 1979 про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі» від 29 жовтня 1996 № 436/96-ВР), а також Європейською ландшафтною конвенцією (дата та місце укладання: 20 жовтня 2000, м. Флоренція, Італія; дата ратифікації Україною:Закон України«Про ратифікацію Європейської ландшафтної конвенції» від 7 вересня 2005 № 2831-ІV).

Щодо покликання апелянтів на порушення процедури створення спірного заказника, то, як вірно зазначив суд першої інстанції, такі порушення стосувалися виключно суб`єктів, задіяних в його створенні. Позивачі не наділенні повноваженнями вказувати за певного суб`єкта владних повноважень, причетного до створення спірного заказника, коли і ким порушеного його право, чи коли і на підставі яких документів у нього виникло відповідне право чи обов`язок.

Колегія суддів повторно наголошує, що позивачі придбали згадані земельні ділянки вже із існуючими щодо них правами і обов`язками, відтак, взяли на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційні скарги обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто», товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт», обслуговуючого кооперативу «Гаражно - будівельний кооператив «Автосвіт» та обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у справі 380/23540/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 03.01.2024 у зв`язку із перебуванням судді Шинкар Т.І. у відпустці.