Рішення

від 18.12.2023 по справі 465/6631/20

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/6631/20

2/465/1591/23

РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі

головуючої - судді Марків Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Партики Н.С. ,

представника відповідача Качабульського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання дій неправомірними та відновлення становища, яке існувало до порушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання дій неправомірними та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позов мотивує тим, що їй на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме будівля загальною площею 952,7 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Згідно договору купівлі-продажу №О-192-7 від 27.03.2007 року вона придбала нерухоме майно, а саме: огорожі з металічними воротами інвентарний номер 195 і 200 та огорожа на фундаменті стовпчастому бутобетонному, металічна та на металічних стовпцях, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що 15.07.2020 року засіданням міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради вирішено демонтувати огорожу та ворота на АДРЕСА_1 із дотриманням правил безпеки у місці влаштування виїзду (проїзду) з житлового кварталу на АДРЕСА_1 . Вказує, що 23.07.2020 року надійшов лист від Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про те, що позивачу надано можливість у строк до 20.07.2020 року здійснити демонтаж належного їй на праві приватної власності майна, інакше демонтаж буде проведено примусово 21.07.2020 року. Співробітниками ФРА ЛМР за участю співробітників ЛКП "Львівський ліхтар" та співробітників ЛКП "Муніципальна дружина" самовільно, без правових підстав демонтували частину огорожі та металевих воріт. 05.08.2020 року вона звернулася до чергової частини Франківського ВП ГУ НП у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.364 КК України. Вважає, що рішення міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради прийняте з перевищенням повноважень такої, оскільки до повноважень комісії не входить розгляд такого роду питань

Враховуючи вищевикладене, просить визнати незаконним та скасувати рішення, зазначене у п. 5.2.1. Протоколу № 48 від 15.07.2020 р. Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій про «Франківській районній адміністрації Львівської міської ради (О. Тимчишин) встановленим порядком із залученням комунальних підприємств (ЛКП «Аварійна служба Франківського району», ЛКП «Магістральне», і ЛКП «Львівський ліхтар») демонтувати огорожу і ворота на АДРЕСА_1 із дотриманням правил безпеки у місці влаштування виїзду (проїзду) з житлового кварталу на АДРЕСА_1 »; визнати неправомірними дії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо виконання рішення, зазначене у п. 5.2.1. Протоколу № 48 від 15.07.2020 р. Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій про «Франківській районній адміністрації Львівської міської ради (о.Тимчишин) встановленим порядком із залученням комунальних підприємств (ЛКП «Аварійна служба Франківського району», ЛКП «Магістральне», і ЛКП «Львівський ліхтар») демонтувати огорожу і ворота на АДРЕСА_1 із дотриманням правил безпеки у місці влаштування виїзду (проїзду) з житлового кварталу на АДРЕСА_1 »; зобов`язати Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради відновити становище, яке існувало до порушення.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача Франківської районної адміністрації Львівської міської ради надійшли до суду пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивує таке тим, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1058 від 28.09.2018 року затверджено детальний план території у районі вул. Героїв УПА, вул.В.Антоновича, вул. Кульпарківська, яким передбачені проїзди з заїздами з вул.Героїв УПА, 73, а також три виїзди на вул. В. Антоновича. Оскаржуваним рішенням міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, а саме п. рішення 5 комісія вирішила, що ситуацію, що виникла у місці влаштування виїзду (проїзду) з житлового кварталу на АДРЕСА_1 визнати такою, що потребує вжиття невідкладних і вичерпних заходів реагування; з метою проведення невідкладних протиаварійних робіт на інженерних мережах на вул. Антоновича, 138 Франківській районній адміністрації Львівської міської ради (О.Тимчишин) встановленим порядком із залученням комунальних підприємств (ЛКП "Аварійна служба Франківського району", ЛКП "Магістральне" і ЛКП "Львівський ліхтар") демонтувати огорожу і ворота на АДРЕСА_1 із дотриманням правил безпеки у місці влаштування виїзду (проїзду) з житлового кварталу на АДРЕСА_1 . Термін виконання: до 21.07.2020. Рішення комісії обов`язкове для виконання Франківською районною адміністрацією ЛМР. Вказує, що позивача повідомлено про необхідність виконання оскаржуваного рішення листом №35-вих-54256 від 17.07.2020р. шляхом повідомлення 17.07.2020 року, в телефонному режимі та мобільним телефоном через додаток систему- месенджер «VIBER» на особистий мобільний телефон, про що складено акт. В даному повідомленні районною адміністрацією запропоновано у випадку відсутності у позивача ресурсів для виконання вказаних робіт районною адміністрацією буде надано контакти підрядних організацій для виконання робіт у встановлені терміни. В подальшому, 21.07.2021 року оскаржуване рішення виконане повністю, та звільнено комунальну земельну ділянку та відновлено виїзд-проїзд з кварталу житлової забудови зі сторони магістральної частини АДРЕСА_1 .

Окрім цього, зазначає, що з відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за кадастровим номером №4610136900:04:004:0028, за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що земельна ділянка № НОМЕР_1 належить на праві приватної власності позивачці; цільове призначення - 12.04: категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку та іншого призначення; вид використання - для обслуговування станції технічного обслуговування, складських та офісних приміщень. Вказує, що земельна ділянка позивача на схемі зображена під №2 та межує з комунальною земельною ділянкою, яка на схемі зображена під №3, кадастровий номер: 4610136900:04:004:0031; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; форма власності: комунальна власність; суб`єкт права власності на землю: Львівська міська рада. Відтак, на думку представника відповідача, влаштування виїзду-заїзду (дороги) на комунальній ділянці виконане відповідно до оскаржуваного рішення та Детального плану території.

Вказує, що внесення змін та виготовлення 31.10.2019 року позивачем нового технічного паспорта лише підтверджує факт технічної інвентаризації свого майна і є його правом, як власника, що не є підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна, оскільки відсутня зміна права власності на основну річ - будівлю. Господарська будівля «Г1-1» - самочинно влаштований об`єкт, оскільки відображений лише 31.10.2019 року у новому технічному паспорті під час інвентаризації. Отже, новим технічним паспортом, як зазначається представником відповідача, зафіксовано проведення технічної інвентаризації і приналежність додаткових елементів, частин до основної речі (будівлі), як її складових, оскільки складові частини не підлягають реєстрації, як окреме право власності, оскільки є розташовані на комунальній земельній ділянці.

Щодо правочину купівлі-продажу огорожі та воріт зазначає, що долучена позивачем біржова угода від 27.03.2007р. як доказ правомірності набуття права власності: «огорожі з металічними воротами інвентаризаційний №195 і №200» є нікчемною і підтверджує лише факт купівлі огорож та воріт, а не нерухомого майна.

Окрім цього, від представника відповідача Львівської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відзив мотивує тим, що Міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, при винесенні рішення, яке оскаржується позивачем, діяла у межах своїх повноважень, так як до повноважень комісії відноситься здійснення безперервного контролю за розвитком надзвичайної ситуації та обстановкою на аварійних об`єктах і прилеглих до ним територіях; забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення; здійснення заходів щодо порушення умов належного функціонування об`єктів інфраструктури та безпеки життєдіяльності населення, зокрема у сферах соціального захисту, охорони здоров`я та довкілля. Вказує, що у зв`язку з перекриттям вказаного проїзду огорожею та воротами, виникла необхідність проведення невідкладних протиаварійних робіт на інженерних мережах на АДРЕСА_1 у місці влаштування виїзду (проїзду) з житлового кварталу на АДРЕСА_1 , що ускладнювалось через відсутність доступу до цього проїзду комунальних служб (у тому числі і до комунальної ділянки під проїздом). Окрім цього, зазначає, що на підставі звернення власників квартир житлового комплексу ОСББ "Кінескоп" на АДРЕСА_2 від 14.01.2020 року стосовно перекриття проїздів (проходів) від житлового комплексу на АДРЕСА_2 до АДРЕСА_1 , 26.02.2020 року Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Львові проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності на АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт, відповідно до якого встановлено, що зазначені земельні ділянки ОСОБА_3 фактично використовує за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про передачу у власність або користування (оренду), а також за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. Вказує, що ОСОБА_3 самовільно зайняла частину земельної ділянки АДРЕСА_3 та №3, що не відповідає містобудівній документації, зокрема детальному плану території у районі вул.Антоновича, Кульпарківської та вул.Героїв УПА, затвердженого рішенням виконавчого комітету №1058 від 28.09.2018 року, якою передбачено влаштування проїзду на вказаних земельних ділянках. Відтак, в результаті встановлення на самовільно зайнятих земельних ділянках огорожі та воріт порушено вимоги містобудівної документації, у зв`язку з чим ЛМР була позбавлена можливості облаштувати проїзд, який визначений детальним планом території у районі вул.Антоновича, вул.Кульпарківської та вул.Героїв УПА. Вказує також, що відновлення частини демонтованої огорожі та воріт на АДРЕСА_1 на території проїзду, яка не належить позивачу, порушить права членів ОСББ "Кінескоп" на доступ до свого майна. Щодо біржової угоди вказує, що позивач купила лише огорожу, однак такою не надано доказів, де вона була встановлена на час придбання такої.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив такий задоволити.

Представник відповідача Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та представник відповідача Львівської міської ради в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову, просили відмовити в такому.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного із доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що Протоколом Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій №48 від 15.07.2020 року вирішено, що ситуацію, що виникла у місці влаштування виїзду (проїзду) з житлового кварталу на АДРЕСА_1 у зв`язку з перекриттям проїзду на АДРЕСА_1 визнано такою, що потребує вжиття невідкладних і вичерпних заходів реагування; з метою проведення невідкладних протиаварійних робіт на інженерних мережах на АДРЕСА_1 Франківській районній адміністрації Львівської міської ради (О.Тимчишин) у термін до 21.07.2020 року у встановленому порядку із залученням комунальних підприємств (ОКП "Аварійна служба Франківського району", ЛКП "Магістральне" і ЛКП "Львівський ліхтар") демонтувати огорожу і ворота на АДРЕСА_1 із дотриманням правил безпеки у місці влаштування виїзду (проїзду) з житлового кварталу на АДРЕСА_1 .

Листом №35-вих-54256 від 17.07.2020 року Франківською районною адміністрацією повідомлено ОСОБА_3 про необхідність виконання оскаржуваного рішення та запропоновано, що у випадку відсутності у позивача ресурсів для виконання вказаних робіт районною адміністрацією буде надано контакти підрядних організацій для виконання робіт у встановлені терміни.

21.07.2021 року оскаржуване рішення виконане повністю та демонтовано частину огорожі та металевих воріт, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечується сторонами.

Вважаючи дії з демонтажу вищевказаних частини огорожі та металевих воріт незаконними та такими, що проведені без будь-яких правових на те підстав, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина 1 статті 155 ЗК України).

Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 1 ст. 143 Конституції України вказує, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п.п. 3) п. б) ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1058 від 28.09.2018 року таким затверджено детальний план території у районі АДРЕСА_4 , яким передбачені проїзди з заїздами з АДРЕСА_2 , а також три виїзди на АДРЕСА_1 .

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад відноситься розпорядження землями територіальних громад передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

З відомостей інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за кадастровим номером: №4610136900:04:004:0028 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що земельна ділянка № НОМЕР_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; цільове призначення 12.04; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку та іншого призначення; вид використання: для обслуговування станції технічного обслуговування, складських та офісних приміщень; площа: 0,0995 га.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказана земельна ділянка межує з комунальною земельною ділянкою (на схемі зображена №3), кадастровий номер: 4610136900:04:004:0031; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; форма власності: комунальна власність; суб`єкт права власності на землю: Львівська міська рада.

Враховуючи вищевикладене, влаштування виїзду-заїзду (дороги) на комунальній ділянці виконане відповідно до оскаржуваного позивачем рішення та Детального плану території.

Як вбачається з матеріалів справи 12.03.2009 року управлінням комунальної власності Львівської міської ради видано наказ №591-НЖ-Ф про оформлення права власності на будівлю на АДРЕСА_1 .

12.03.2009 року відділом приватизації Франківської районної адміністрації ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності, яким встановлено, що власник володіє на праві приватної власності будівлею під літерою «Г-1» загальною площею 952,7кв.м. у АДРЕСА_1 ; характеристика будівлі та її обладнання наведені в технічному паспорті, який є складовою частиною свідоцтва.

В подальшому, 01.11.2019 року відбулася державна реєстрація змін щодо об`єкта нерухомого майна позивача, площа не змінилися.

Як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.10.2019 року на будівлю під літерою «Г-1» загальною площею 952,7 кв.м., виготовлений новий технічний паспорт, в якому крім основної речі - об`єкта нерухомого: будівлі «Г-1» внесені відомості про складові частини об`єкта, а саме: №1 «ворота»; №2 «огорожа»; №3 «ворота»; №4 «огорожа»; №5 «огорожа»; господарська будівля «Г1-1» - відображена лише 31.10.2019 року у новому технічному паспорті.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позову долучена копія біржової угоди Договору купівлі-продажу №О-192-7 від 27.03.2007 року огорожі та металічних воріт інвентарний №195, №200, як доказ набуття права власності на майно.

Відповідно до змісту вищевказаної угоди продавець зобов`язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти наступний товар: 1.2 Назва: огорожі з металічними воротами інвентарний №195 і 200; 1.3 Кількість: - огорожа біля бувшого корпусу №39 на фундаменті стрічковому бутобетонному, наповнення із з/б плит на довжину 10 м. висотою 2 м., складається з двох частин: перша - огорожа із з/б плит, друга - металічні ворота довжиною 6 м., висотою 2 м., інвентарний №200; - огорожа на фундаменті стовпчастому бутобетонному, металічна на металічних стовпцях на загальну довжину 3+1=4 м., висотою 2,3 м., з металічними воротами довжиною 4 м., висотою 2 м., інвентарний №195.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Разом з тим, форма правочину, передбачена ст.657 ЦК України позивачем не дотримана.

Відповідно до ч.1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, в зв`язку з чим необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються. Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об`єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню. Реєстрація договору на товарній біржі не може замінити його нотаріальне посвідчення.

Відтак, долучена позивачем біржова угода від 27.03.2007 року не може бути доказом купівлі огорож та воріт саме, як нерухомого майна, що в свою чергу спростовує твердження сторони позивача про придбання нерухомого майна у виді "огорожі з металічними воротами інвентарний №195 і №200".

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням всіх обставин справи, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з підстав та мотивів, викладених вище.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, оскільки в позові відмовлено, підстав для присудження на користь позивача з відповідача судового збору суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання дій неправомірними та відновлення становища, яке існувало до порушення відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, адреса: м.Львів, вул.Ген.Чупринки, буд.85.

Відповідач: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, адреса: м.Львів, пл.Ринок, буд.1.

Повний текст рішення виготовлено 28.12.2023 року.

Суддя Ю.С. Марків