Ухвала

від 18.12.2023 по справі 2-582/09

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 2-582/09

провадження № 6/631/29/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Дядик С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК», із залученням до участі у справі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК»,- «Про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником»,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшли матеріали заяви АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», із залученням до участі у справі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «ВТБ БАНК»,- «Про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником», в якій зазначено, що 28.09.2010 року Нововодолазький районний суд Харківської області ухвалив рішення по справі № 2-582/09 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТББАНК»заборгованості за кредитним договором № 017Ф-ІК-4 та понесених судових витрат. 21.10.2020 року між АТ «ВТББАНК»та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» було укладено Договір № 75-РБ про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «ВТБ БАНК» відступило АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої права вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за договором кредиту № 017Ф-ІК-4. Тому у відповідності до статей 512, 514 і 515 Цивільного кодексу України, статті 442 Цивільного процесуального кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» просили замінити вибулого стягувача АТ «ВТББАНК»на правонаступника - АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» увиконавчому провадженніпо примусовомувиконанню завиконавчими листамипро стягненнясолідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користьВАТ «ВТБ БАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 623970,34 гривень, та замінити вибулого стягувача АТ «ВТББАНК»на правонаступника - АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» увиконавчому провадженніпо примусовомувиконанню завиконавчими листамипро стягненнясолідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користьВАТ «ВТБ БАНК» понесені судовівитрати у розмірі 1952,00 гривень.

Представник заявника АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» - у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, проте звернувся із клопотанням, що міститься у пункті 4 прохальної частини його заяви по суті справи, про розгляд питання за їх відсутності (а. с. 3 зворот, 62).

Заінтересовані особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «ВТБ БАНК» - у судове засідання також не з`явились, про час та місце розгляду справи були сповіщені своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за їх відсутності не надали (а. с. 62, 63, 64).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у заявника свідчить відповідне клопотання, викладене у пункті 4 прохальної частини їх заяви по суті справи, що розглядається судом.

Крім того, абзацом 2 частиною 3 статті 442 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Одночасно із цим, частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

Натомість, Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, зокрема, у пункті 71 свого рішення, ухваленого 16.02.2017 року у справі «Каракуця проти України» (заява № 18986/06), що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належним їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи той факт, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Отже, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником, або відмовлення у задоволенні цього клопотання, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що заяву слід задовольнити з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Частиною 3 статті 13 цього ж кодексу визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відтак, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 28.09.2010 року у цивільній справі № 2-582/09 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТБ БАНК» стягнута сума заборгованості за кредитним договором № 017Ф-ІК-4 та судовий збір (а. с. 50 - 53).

21.10.2020 року між АТ «ВТБ БАНК» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» укладений Договір № 75-РБ про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «ВТБ БАНК» відступило АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої права вимоги за договорами кредиту, зокрема, й за договором кредиту № 017Ф-ІК-4 (а. с. 18 - 20).

На підставі Реєстру договорів за договором № 75-РБ про відступлення прав вимоги первісний кредитор відступає новому заборгованість за кредитним договором № 017Ф-ІК-4, боржником у якому є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 21 - 26).

18.05.2011 року Нововодолазьким районним судом Харківської області у справі з єдиним унікальним № 2-582/09 за позовом ВАТ «ВТБ БАНК» в особі Харківської філії ВАТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості», видано виконавчий лист, за яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь ВАТ ВТБ Банк в особі відділення «Харківська регіональна дирекція» ВАТ ВТБ Банк заборгованість за кредитним договором у розмірі 623970,34 гривень. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 18.05.2019 року (а. с. 8, 10).

Того ж дня, Нововодолазьким районним судом Харківської області у справі з єдиним унікальним № 2-582/09 за позовом ВАТ «ВТБ БАНК» в особі Харківської філії ВАТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості», видано виконавчий лист, за яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь ВАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Харківська регіональна дирекція» ВАТ ВТБ Банк понесені судові витрати по справі у розмірі 1952 гривень. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 18.05.2019 року (а. с. 9, 11).

Безпосередньо перевіривши відкрите електронне джерело офіційний вебсайт Міністерства юстиції - Єдиний реєстр боржників (https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), головуючий упевнився, що ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області відкриті виконавчі провадження № 52545753 та № 52545947, боржником у яких є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а стягувачем - ВАТ «ВТБ БАНК» (а. с. 65).

Крім того, безпосередньо перевіривши відкрите електронне джерело офіційний вебсайт Міністерства юстиції - Єдиний реєстр боржників (https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), головуючий упевнився, що Шевченківським ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ (м. Харків) відкриті виконавчі провадження № 28400159 та № 28400231, боржником у яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а стягувачем - ВАТ «ВТБ БАНК» (а. с. 66).

Під час вирішення цієї справи суд виходить з того, що правове регулювання виниклих правовідносин здійснюється нормами Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) і Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями).

Отже, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року у справі № 9-зп).

Частина 2 статті 129 Основного Закону нашої Держави визначає засади судочинства, однією з яких (пункт 3 вказаної частини) є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, частиною 2 статті 19Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цивільний кодекс України у своїх статтях 1 та 2 регламентує, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, якими є фізичні та юридичні особи.

За змістом статей 15 і 16 цього ж кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

Також, частиною 1 статтею 509 цього ж кодексу унормовано, що зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Крім того частиною 2 цієї ж норми матеріального права визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цивільного кодифікованого акта України.

Частиною 1 статті 510 наведеного кодифікованого закону обумовлено, що сторонами зобов`язанні є боржник і кредитор.

Положеннями частин 1 та 2 статті 512 вищенаведеного матеріального кодифікованого закону України закріплено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також правонаступництва.

При цьому правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Втім, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 Цивільного процесуального кодексу України і є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Внаслідок цього для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за результатами перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

До такоговисновку судприходить,керуючись правозастосовноюпрактикою,викладеною ВерховнимСудом якнайвищим судому системісудоустрою України,який,з оглядуна імперативнунорму пункту6частини 2статті 36Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» (іззмінами тадоповненнями),забезпечує однаковезастосування нормправа судамирізних спеціалізацій(тобтосталість таєдність судовоїпрактики)у порядкута спосіб,визначені процесуальнимзаконом,а саме:постановою Верховногосуду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, прийнятою 18.10.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 2218/13508/2012 (провадження № 61-4990св22).

Також, у постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, прийнятій 17.01.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 916/2286/16, суд касаційної інстанції дійшов висновків про те, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Відтак, після укладених договорів відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» набуло права вимоги за кредитним договором № 017Ф-ІК-4, боржниками у якому є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що свідчить про наявну заміну кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до правила, викладеного у статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі № 6-122-цс13.

Правилом статті 18Цивільного процесуальногокодексу України унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) регламентовані розділом VІ Цивільного процесуального кодексу України.

Разом з тим й Закон України «Про виконавче провадження (зі змінами та доповненнями) також регламентує вирішення вказаних питань.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на положення частини 1 статті 378 Цивільного процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Слід зауважити, що правилом частини 2 статті 55 Цивільного процесуального кодексу визначено, що усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Уразі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Також відповідно до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 10/56-08, якщо заявник звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження стягувача поза межами відкритого виконавчого провадження стосовно боржника, то це не позбавляє його права звернутись із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та не є підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, у разі якщо судом не встановлено обставин закінчення виконавчого провадження у справі належним виконанням судового рішення. У протилежному ж випадку правонаступник стягувача - сторони виконавчого провадження, набувши таке право згідно з договором про відступлення права вимоги в порядку статті 512 Цивільного кодексу України, позбавляється можливості та права реалізувати таке право у виконавчому провадженні у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватися не лише у відкритому виконавчому провадженні, тому що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою, у зв`язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником.

Враховуючи вищезазначене та позицію Верховного Суду, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, за умови, що відсутні підстави закриття виконавчого провадження.

У відповідності до статті 129-1 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 статті 129Основного ЗаконуУкраїни визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено у статті 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд вважає, що заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«УНІВЕРСАЛ БАНК»про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, статями 512, 514, 655, 656 Цивільного кодексу України, статтями 1, 8, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження», , статтями 18, 76 80, 89, 128 131, 211, 214, 223, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 25 частини 1 статті 353, пунктом 2 частини 2 статті 354, статтею 442 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

у х в а л и в:

Заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК», із залученням до участі у справі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК»,-«Про замінусторони увиконавчому провадженнішляхом замінистягувача йогоправонаступником» задовольнити повністю.

Замінити вибулого стягувача АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО«ВТБ БАНК»на правонаступника - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО«УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ: 21133352, місце знаходження: вулиця Автозаводська, будинок № 54/19, місто Київ, 04114) у виконавчому провадженні, по примусовому виконанню за виконавчими листами про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 623970,34 гривень.

Замінити вибулого стягувача АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО«ВТБ БАНК»на правонаступника - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО«УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ: 21133352, місце знаходження: вулиця Автозаводська, будинок № 54/19, місто Київ, 04114) у виконавчому провадженні, по примусовому виконанню за виконавчими листами про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» понесені судовівитрати у розмірі 1952,00 гривень.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з цього дня.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вступну та резолютивну частини ухвали було постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повний текст ухвали складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 25.12.2023 року.

Суддя С. В. Мащенко