Ухвала

від 10.12.2019 по справі 2-582/09

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-582/09

Провадження № 22-ц/4808/1407/19

Головуючий у 1 інстанції Витвицький В.В.

Суддя-доповідач Девляшевський

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду, ухвалене головуючим суддею Витвицьким В.В. 25 серпня 2009 року,

в с т а н о в и в:

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся із вищезазначеним позовом до ОСОБА_5 , в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок, літню кухню, три сараї, вбиральню, колодязь та огорожу - загальною інвентаризаційною вартістю 257 396 грн, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 3-4).

Рішенням Рожнятівського районного суду від 25 серпня 2009 року позов задоволено. Визнанно за ОСОБА_3 право власності на спадкове будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зокрема: житловий будинок площею 132,3 кв.м, вартістю 133 875 грн; літню кухню площею 39,3 кв.м, вартістю 45 573 грн, сарай площею 25,4 кв.м, вартістю 26 035 грн; сарай площею 37,3 кв.м, вартістю 17019 грн; сарай площею 33,6 кв.м, вартістю 21 252 грн; вбиральню площею 1,4 кв.м, вартістю 1059 грн; колодязь площею 3 кв.м, вартістю 1008 грн та огорожу площею 104 кв.м, вартістю 11 537 грн - загальною інвентаризаційною вартістю 257 396 грн (а.с. 20).

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржено ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі. Апелянт вказала, що 26.06.2003 між нею та позивачем було укладено шлюб. З часу одруження ОСОБА_1 зареєстрована у спірному будинку, а неповнолітні діти сторін - з часу народження. Апелянт зазначила, що проживала з дітьми у вказаному будинку до вересня 2018 року, однак відповідач влаштував скандал та вигнав її з дітьми з дому. Оскільки відповідач чинить перешкоди у доступі до будинку, то апелянт змушена проживати разом із дітьми у будинку своїх батьків. ОСОБА_1 вказала, що 01.07.2019 вона звернулася до місцевого суду з позовом до ОСОБА_3 про вселення в житловий будинок. Натомість Рараговський 09.09.2019 подав позов про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, до якого долучив оскаржуване рішення, про яке апелянту не було відомо. ОСОБА_1 зазначає, що спірний житловий будинок за згодою батьків сторін та за кошти від їхнього весілля був реконструйований, а його загальна площа збільшилася вдвічі. На думку апелянта, позивач та його матір ОСОБА_5 , оформляючи право власності на перебудоване будинковолодіння, незаконно привласнили кошти, будівельні матеріали, які були використані для перебудови цього будинку. Апелянт вважає, що така приватизація житла грубо порушує її житлові та матеріальні права, а тому просить оскаржене рішення скасувати, судові витрати покласти на ОСОБА_3

28 жовтня 2019 року апелянт подала доповнення до апеляційної скарги, в якому вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, однак в порушення ст. 1298 та 1299 ЦК України позивач і його матір не зверталися у встановлені законом строки за оформленням спадщини. На думку апелянта, судом першої інстанції не було вирішено питання пропущеної позовної давності (а.с. 45-48).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказав, що даний спір стосується його спадкових прав щодо майна померлого батька, на яке апелянт немає жодних прав. На думку апелянта, апеляційне проваження необхідно закрити (а.с. 51-59).

ОСОБА_5 також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. ОСОБА_1 додатково пояснила, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у червні 2003 року вона перейшла проживати у будинок АДРЕСА_1 Цей АДРЕСА_2 будинок, який належав батькам чоловіка, мав тоді загальну площу 110 кв.м. Апелянт зазначила, що у 2007 році вона з чоловіком за належні їм сімейні кошти та кошти її батьків почали реконструкцію старого будинку. При цьому ними було знесено дві внутрішніх стіни-перегородки між приміщеннями, замінено підлогу та вікна, розширено площу будинку за рахунок прибудови над будинком. Вказала, що у 2009 році загальна площа будинку становила вже не 110 кв.м, а 132 кв.м., а на даний час орієнтовно 215 кв.м. Апелянт не заперечила, що реконструкція та добудова проводилась без проекту і відповідних погоджень.

ОСОБА_1 вважає, що при ухваленні судом оскарженого рішення було порушено її право на частку у реконструйованому будинку. Тому вона та її представник просили апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 та його представник доводи апеляційної скарги заперечили. Відповідач вказав, що під час спільного сімейного життя з ОСОБА_1 у 2007 році дійсно було розпочато реконструкцію батьківського будинку, який він успадкував. Однак, ОСОБА_3 заперечив участь дружини та її батьків у витратах на будівництво. Зазначив, що кошти на будівництво давала саме його мати, яка працювала за кордоном. Тому він не вважає, що після реконструкції успадкованого ним будинку у ОСОБА_1 виникло право власності на його частку. Крім того, позивач пояснив, що реконструкція і прибудова спірного будинку проводилась без проекту і відповідних погоджень. На даний час всі будівельні роботи завершено, однак будинок в експлуатацію не здано.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_5 згідно з копією свідоцтва про народження (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_6 помер (а.с. 9).

Згідно довідок, виданих ВК Ясенської сільської ради від 27.07.2009, померлий ОСОБА_6 був власником будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіт від його імені у даній сільській раді не посвідчувався (а.с. 10,11).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина. Позивач та його мати є спадкоємцями першої черги за законом і вони прийняли спадщину. Однак, рішенням суду від 25 серпня 2009 в даній справі право на спадкове майно визнано тільки за ОСОБА_3 .

З доданої до справи копії технічного паспорту (а.с.13-15) вбачається, що станом на 2009 рік загальна площа названого будинку внаслідок реконструкції збільшилась до 132,2 кв.м.

До реконструкції загальна площа згаданого будинку згідно записів в погосподарських книгах Ясенської сільської ради за 2001-2005р.р., 2006-2010р.р. становила 110 кв.м (довідка - а.с. 29).

Колегія суддів констатує, що визнання рішенням суду від 25 серпня 2009 року права власності на згаданий будинок площею на той час 132,2 кв.м не порушує прав і законних інтересів ОСОБА_1 , яка проживала там з 2003 року. Адже, відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що між нею та спадкоємцями ОСОБА_6 була домовленість про створення внаслідок реконструкції будинку спільної часткової власності.

Крім того, колегія суддів зауважує, що з часу ухвалення в 2009 році судового рішення протягом наступних 10 років площа будинку внаслідок добудови суттєво збільшилась. У довідці Ясенської сільської ради від 15.08.2019 (а.с.28) зазначено, що його площа згідно записів у погосподарській книзі №12 за 2011-2015 роки на даний час становить 215,5 кв.м.

Сторони у засіданні апеляційного суду визнали, що цей будинок реконструйовано і добудовано за відсутності проекту. Відомостей про відповідність цього будинку затвердженим державним будівельним, санітарним та протипожежним нормам немає. І на даний час будинок в експлуатацію не зданий.

На думку колегії суддів, за умови доведеності об`єктивними доказами своєї участі у реконструкції будинку та істотному збільшенні його вартості, ОСОБА_1 вправі в залежності від обставин претендувати на грошову компенсацію витрат або на визнання за нею права на частку власності цього об`єкта нерухомого майна. І перешкодою для цього наявність оскарженого судового рішення не буде. Це випливає також з позиції Верховного Суду у подібних справах №199/5202/13-ц; 509/4012/14-ц та інших.

Колегія суддів також констатує, що апелянт ОСОБА_1 не входить до кола спадкоємців майна померлого ОСОБА_6 . Сам по собі факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та інших осіб (дітей) в житловому будинку по АДРЕСА_1 не надає їй передбаченого частиною 1 статті 352 ЦПК України процесуального права апеляційного оскарження судового рішення у даній справі, оскільки рішення прийнято у правовідносинах спадкування, де ОСОБА_1 не є спадкоємцем, чиї права порушені, невизнані тощо.

Відповідно до положень частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Статтею 352 ЦПК України встановлюються обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, а саме встановлено вимогу, відповідно до якої право апеляційного оскарження набувається такою особою у разі, якщо суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскарженим рішенням Рожнятівського районного суду від 25 серпня 2009 року питання про права чи інтереси ОСОБА_7 не вирішувалося.

За правилами ст.362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Закриття апеляційного провадження не передбачає перевірки законності та обґрунтованості судового рішення, відтак, апеляційний суд у даному апеляційному провадженні не проводить аналіз доводів апеляційної скарги і заперечень на неї та не робить висновків щодо правильності прийнятого судом рішення.

Керуючись ч.1 ст.352, п.3 ч.1, ч.2 ст.362, ст.368, ч.ч.2,3 ст.381, 390 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 25 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 16 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк