Ухвала

від 03.01.2024 по справі 903/1302/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

03 січня 2024 року Справа № 903/1302/23 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши заяву Заступника керівника Волинської обласної прокуратури

про забезпечення позову

у справі за позовом: Керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради

до відповідача: Приватного підприємства «КСАС»

про визнання недійсним договору та повернення майна

Встановив: Керівник Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся з позовом до Приватного підприємства «КСАС» та просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (літера А-2) загальною площею 71, 8 кв.м (номера приміщень 20, 21, 22, 29), яке розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Драгоманова, 1, укладеного 28.12.2006 між відділом майна міської комунальної власності Департаменту економіки Луцької міської ради та ПП «КСАС», зареєстрованого приватним нотаріусом за №5470;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ПП «КСАС» на нежитлове приміщення (приміщення №20, 21, 22, 29) /2-й поверх/ літера А-2) загальною площею 71, 8 кв.м, яке знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Драгоманова, 1 (реєстраційний номер нерухомого майна 17328423);

- зобов`язати ПП «КСАС» повернути територіальній громаді міста Луцька в особі Луцької міської ради нежитлове приміщення (2-й поверх, літера А-2) загальною площею 71, 8 кв.м (номера приміщень 20, 21, 22, 29), яке розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Драгоманова, 1.

Ухвалою суду від 03.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2024.

Разом із позовною заявою прокурор подав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов, а саме:

- накласти арешт на нежитлове приміщення /2-й поверх/літера А-2/загальною площею 71, 8 кв. м/№ приміщень 20, 21, 22, 29/, яке знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Драгоманова, 1;

- заборонити органам та суб`єктам, що здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, які визначені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення /2-й поверх/літера А-2/ загальною площею 71, 8 кв.м /№ приміщень 20, 21, 22, 29/, яке знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Драгоманова, 1.

В обґрунтування поданої заяви прокурор посилається на те, що на даний час за ПП «КСАС» зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, яке є пам`яткою архітектури місцевого значення, а відтак доводить, що під час розгляду справи судом або після ухвалення судом рішення у справі підприємство матиме можливість вчинити дії, пов`язані з відчуженням на користь інших осіб спірного об`єкту нерухомого майна. Наведене унеможливить ефективне поновлення порушених інтересів територіальної громади міста Луцька обраним прокурором способом захисту та призведе до того, що з метою остаточного поновлення прав необхідно буде вживати інші дії, обсяг яких спрогнозувати неможливо.

Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що остання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

-запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 зазначеної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, не містить жодних обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Між тим, прокурором не надано доказів, які підтверджують обставини викладені в заяві про забезпечення позову, а лише долучено квитанцію про сплату судового збору за подачу даної заяви.

Твердження прокурора про те, що у відповідача є наміри щодо можливості вчинення дій пов`язаних з відчуженням на користь інших осіб спірного об`єкту нерухомого майна, ґрунтується лише на припущеннях заявника та власних міркуваннях, оскільки жодних належних та допустимих доказів прокурор у підтвердження наведених доводів до заяви не долучив.

Отже, заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави та не подані належні докази того, що невжиття визначених у заяві заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду або унеможливить ефективний захист прав позивача за позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, без обґрунтування наявності процесуальних підстав для вжиття таких заходів не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).

Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову порушить права позивача позовом та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача позовом, за захистом яких він звернувся, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Заступнику керівника Волинської обласної прокуратури у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх.№ 01-74/12/24 від 02.01.2023 шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення /2-й поверх/літера А-2/загальною площею 71, 8 кв. м/№ приміщень 20, 21, 22, 29/, яке знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Драгоманова, 1 та заборони органам та суб`єктам, що здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, які визначені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення /2-й поверх/літера А-2/ загальною площею 71, 8 кв.м /№ приміщень 20, 21, 22, 29/, яке знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Драгоманова, 1.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання 04.01.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В. М. Дем`як