Рішення

від 18.03.2024 по справі 903/1302/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

18 березня 2024 року Справа № 903/1302/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши

клопотання Приватного підприємства КСАС

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом: Керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради

до відповідача: Приватного підприємства КСАС

про визнання недійсним договору та повернення майна

Представники учасників справи:

від прокуратури: Рішко А.В.

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

встановив: Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 у справі №903/1302/23 в позові відмовлено.

11.03.2024 до суду від Приватного підприємства "КСАС" надійшло клопотання за вх. 01-75/2035/24 від 11.03.2024 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Волинської обласної прокуратури 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 13.03.2024 прийнято та призначено до розгляду заяву Приватного підприємства «КСАС» про ухвалення додаткового рішення на 18.03.2024.

18.03.2024 від відповідача через відділ діловодства суду надійшла заява за вх.№01-75/2165/24 від 18.03.2024 про розгляд справи без участі представника ПП "КСАС".

У визначений судом день та час позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвала суду від 13.03.2024 про призначення до розгляду заяву ПП "КСАС" про ухвалення додаткового рішення була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача Луцької міської ради та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 14.03.2024.

У визначений день та час відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу в розмірі 20 000 грн. відповідачем було засвідчено в відзиві на позовну заяву за вх. №01-75/578/24 від 22.01.2024.

Явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст. 3 ГПК України.

Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї №№2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427 із наступними змінами та доповненнями, відповідно до котрого: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положення ГПК України, зокрема, ст. 244 ГПК України, відповідно до котрої встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами, без участі представників сторін.

Присутній в судовому засіданні прокурор посилається на ч. 4 ст. 129 ГПК України та зазначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Просить суд судові витрати покласти на позивача.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 04.01.2024, ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АС №1080939 від 04.01.2024, актом приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва в суді) №1 від 08.03.2024, рахунком №1 від 20.01.2024, випискою по рахунку від 06.03.2024.

Суд встановив, що 04 січня 2024 року між Приватним підприємством "КСАС" (Клієнт) та Матвіївим Вадимом Миколайовичем (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги та здійснення представництва, згідно умов п. 1.1., котрого Адвокат приймає на себе доручення Клієнта по наданню останньому професійної правничої допомоги і здійснення представництва в господарському суді по справі №903/1302/23 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради.

Відповідно до п.п. 1.2.-1.2.6 договору професійна правнича допомога надається шляхом: Складання проектів заяв по суті спору та/або процесуальних документів (заяв/клопотань) по Справі з правом їх підписання та подання на адресу суду, учасників Справи та інших суб`єктів (за необхідності). Підписання процесуальних документів може здійснюватися шляхом накладення на електронний документ ЕЦП (КЕП) Адвоката. У такому випадку подання електронного процесуального документа здійснюється Адвокатом шляхом його направлення на електронну пошту адресата, або шляхом подання через відповідну підсистему СС1ТС «Електронний суд». Ознайомлення з матеріалами справи безпосередньо в суді та/або шляхом отримання доступу до електронної справи №903/1302/23 у підсистемі ССІТС «Електронний суд». Надання правових консультацій для Клієнта по Справі, подання адвокатських запитів, звернення з листами, заявами про надання публічної інформації тощо. Збору доказів, коло та обсяг яких Адвокат визначатиме самостійно. Надання правничої допомоги у судових засіданнях, а також під час вчинення інших окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями. Сплати від імені, в інтересах та за кошти Клієнта судового збору, який передбачений Законом України «Про судовий збір» за подання до суду відповідних процесуальних документів (заяв по суті спору та заяв з процесуальних питань).

Згідно п.п. 4.3.-4.4.4 договору сторони погодили, що гонорар за договором є фіксованим та підлягає сплаті у порядку та строки, визначені даним договором.

Винагорода за правничу допомогу та здійснення представництва в господарському суді та компенсація витрат Адвоката:

За надання правничої допомоги у суді першої інстанції Клієнт сплачує гонорар (винагороду) у розмірі 20 000,00 грн. у строк, вказаний у рахунку, наданому Адвокатом, але пізніше 30.01.2024.

За надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції Клієнт сплачує гонорар (винагороду) у розмірі 10 000,00 гри. у строк, вказаний у рахунку, наданому Адвокатом.

За надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції Клієнт сплачує гонорар (винагороду) у розмірі 10 000,00 грн. у строк, вказаний у рахунку, наданому Адвокатом.

Компенсація витрат адвоката, пов`язаних з виконанням договору про надання правничої допомоги (витрати поштові, на відрядження/пальне тощо) - 10 000,00 грн. (орієнтовна сума). Порядок і строки відшкодування витрат Адвоката, які понесені (або можуть бути понесені) Адвокатом у зв`язку з виконанням даного договору будуть визначатися в кожному конкретному випадку на підставі прогнозованих розрахунків Адвоката та/або його звіту перед Клієнтом, з наданням підтверджуючих документів.

Відповідно до п.п. 4.6.-4.7. по факту надання правничої допомоги і здійснення представництва, сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг. По факту звіту Адвоката перед Клієнтом, сторони можуть скласти акт про затвердження понесених Адвокатом витрат із зазначенням номеру справи і здійснених Адвокатом витрат.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва в суді) №1 від 08.03.2024, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 20 000 грн. Зокрема, з акту вбачається, що Адвокат надав Клієнтові професійну правничу допомогу по справі №918/1034/23. Правнича допомога надавалася, а представництво здійснювалося на підставі договору від 04.01.2024. У пункті 4.3 договору погоджено фіксований розмір винагороди адвоката. Оскільки винагорода встановлена у фіксованому розмірі, який не залежить від витраченого Адвокатом часу, то звіт про затрачений Адвокатом час не надається. На підставі підпункту 4.4.1 пункту 4.4 і пункту 4.6 договору від 04.01.2024 про надання правничої допомоги та здійснення представництва, Клієнт визнає та приймає, що Адвокатом надано наступні послуги: З`ясування обставин справи/правового питання/проблеми ПП "КСАС", яка виникла у зв`язку з позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури. Інтерв`ю з уповноваженим представником Клієнта (обговорення обставин справи). Вивчення (правовий аналіз) документів (позовної заяви і додатків). Надання Клієнту усного правового висновку по справі. Підготовки і подання 20.01.2024 відзиву на позовну заяву. Ознайомлення з відповіддю на відзив (вх. №01-75/717/24 від 24.01.2024) та її правовий аналіз. Ознайомлення з додатковими письмовими поясненнями Луцької міської ради (вх. №01-75/1165/24 від 07.02.2024) та їх правовий аналіз. Ознайомлення з додатковими письмовими поясненнями представника позивача - прокурора Рішка А. В. (вх. №01-75/1708/24 від 24.01.2024) та їх правовий аналіз. Ознайомлення із заявою про забезпечення позову (вх. №01-74/408/24 від 28.02.2024) та її правовий аналіз. Надання Клієнту усного правового висновку щодо цього питання. Підготовки і подання 07.03.2024 заяви з правовими аргументами вступного слова учасника справи. Представництва ПП "КСАС" у судових засіданнях 07.02.2024, 28.02.2024 і 07.03.2024. Виступ у судовому засіданні зі вступним словом. Формулювання запитань до прокурора. Надання додаткових пояснень, у т. ч. на запитання суду. Підготовлено проект заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Клієнт не мас претензій щодо повноти, якості та своєчасності наданої правничої допомоги.

Винагорода (гонорар) у розмірі 20 000,00 грн. сплачений Клієнтом у повному обсязі в безготівковій формі на підставі рахунку №1 від 20.01.2024.

Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Враховуючи вказане, відповідачем, на думку та переконання суду, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом Матвіївим В.М. вказаних послуг на визначену угодою суму 20 000 грн. у суді першої інстанції (Господарському суді Волинської області).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд погоджується з доводами прокурора в частині покладення судових витрат на позивача відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в:

1. Клопотання про стягнення витрат на послуги адвоката задоволити.

2. Стягнути з Луцької міської ради (43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) на користь Приватного підприємства "КСАС" (45601, Волинська область, Луцький район, село Липини, вулиця Рівненська, будинок 75, код ЄДРПОУ 31599431) 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 20.03.2024.

Суддя Дем`як В.М.