ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/592/23
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ»
до Головного управління розвідки Міністерства оборони України
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Учасники судового процесу:
від позивача: Лукашенко Є.О.;
від відповідача: Мамась М.О.;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Головного управління розвідки Міністерства оборони України в якій просить суд:
- Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 за № 87 ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану»;
- Визнати незаконним та скасувати рішення «Про передачу з приватної у державну чи комунальну власність, серія та номер: 87 ДСК, виданий 26.10.2022 року, видавник Головне управління розвідки Міністерства оборони України»;
- Витребувати з чужого незаконного володіння Головного управління розвідки Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 43966883) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» (код ЄДРПОУ 43643043) нерухоме майно - квартири, що знаходяться за адресами:
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 99, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1987963332224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 62, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1987946832224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 61, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1987902232224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Боголюбова, будинок 44, квартира 124, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2420080032224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Боголюбова, будинок 42, квартира 127, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2394889432224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 3, квартира 95, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2529074732080;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 3, квартира 70, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2524839432080;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна. будинок 3, квартира 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2368205432224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 101, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2357851232224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 34, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343686532224;
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 3, квартира 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2336529432224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 46, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2321462132224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 88, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2278500732224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 9, квартира 60, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2200567332224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Сонячна, будинок 3, квартира 61, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2329268232224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Сонячна, будинок 1, квартира 33, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1982473632224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 21, квартира 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2526324232080;
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 21, квартира 28, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2206349232224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 19, квартира 36, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2194524432224;
Квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 19, квартира 42, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2534366132080.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» залишено без руху.
06.03.2023 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2023.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/592/23. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 06.04.2023.
04.04.2023 до суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач відхиляє вимоги позовної заяви в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
05.04.2023 до суду від відповідача було подано заяву № б/н від 05.04.2023 (вх. № суду 6549/23 від 05.04.2023) про залишення позову без руху, у якій відповідач просить суд залишити без руху позовну заяву ТОВ «СОФІЯ КЛАБ», у зв`язку із несплатою позивачем при поданні до господарського суду даної позовної заяви судового збору у встановленому законом розмірі.
05.04.2023 до суду від позивача подано заяву № б/н від 04.04.2023 (вх. № суду 6506/23 від 05.04.2023) про залучення третіх осіб у справу на боці позивача.
06.04.2023 до суду від позивача подано клопотання № б/н від 04.04.2023 (вх. № суду 6633/23 від 06.04.2023) про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати в Управління «Центр надання адміністративних послуг» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області належним чином завірені копії реєстраційних справ щодо спірних об`єктів нерухомого майна.
06.04.2023 у підготовче засідання з`явились представники сторін.
06.04.2023 у підготовчому засіданні судом з`ясовано у представника Головного управління розвідки Міністерства оборони України наявність в матеріалах справи № 911/592/23 та доказах, які мають значення для розгляду справи, державної таємниці; представник відповідача повідомив суд, що обставини справи та докази, які мають значення для справи № 911/592/23, не містять державної таємниці.
06.04.2023 суд протокольно прийняв відзив на позов до розгляду та долучив його до матеріалів справи. У підготовчому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо раніше поданої заяви про залучення третіх осіб у справі на боці позивача та просив суд останню задовольнити; представник відповідача усно клопотав про надання часу для ознайомлення із заявою позивача про залучення третіх осіб.
Також у підготовчому засіданні 06.04.2023 представник відповідача надав усні пояснення щодо змісту заяви про залишення позовної заяви без руху та просив суд її задовольнити; представник позивача усно клопотав про надання часу про ознайомлення із заявою відповідача про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, представник позивача надав усні пояснення щодо змісту клопотання про витребування доказів та просив суд його задовольнити; представник відповідача проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів заперечував.
Суд повідомив представників сторін, що заява позивача про залучення третіх осіб та заява відповідача про залишення позовної заяви без руху та клопотання позивача № б/н від 04.04.2023 про витребування доказів будуть розглянуті судом в наступному засіданні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2023 по справі № 911/592/23 відкладено підготовче засідання у справі № 911/592/23 на 03.05.2023. Клопотання ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» про витребування доказів № б/н від 06.03.2023 (вх. № суду 4373/23 від 06.03.2023) задоволено частково. Зобов`язано Головне управління розвідки Міністерства оборони України надати суду належним чином завірені копії наступних документів: - наказ начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 року за № 87 ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану» з додатком 2 до наказу; - Акти про примусове відчуження або вилучення майна за погодженням Київської обласною адміністрацією від 14.12.2022 № 8656/02/09-N-2022/11-34 ДСК щодо кожного об`єкта нерухомості згідно додатку 2 наказу Переліку об`єктів нерухомості, які примусово відчужуються. В іншій частині клопотання ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» про витребування доказів № б/н від 06.03.2023 (вх. № суду 4373/23 від 06.03.2023) відмовлено.
17.04.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
03.05.2023 до суду від представника відповідача надійшло заперечення.
Також 03.05.2023 до суду від представника відповідача надійшло заперечення проти заяви ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» про залучення третіх осіб у справі на боці позивача.
03.05.2023 представник відповідача подав до суду супровідний лист разом з документами на виконання вимог ухвали суду від 06.04.2023.
03.05.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 27.04.2023 (вх. № суду 67/23 від 03.05.2023) про забезпечення позову.
03.05.2023 до суду представником позивача подано заяву № б/н від 27.04.2023 (вх. № суду 8623/23 від 03.05.2023) про залучення третіх осіб у справу на боці позивача.
03.05.2023 до суду представником позивача подано клопотання про витребування доказів № б/н від 02.05.2023 (вх. № суду 8621/23 від03.05.2023), в якій позивач просить суд витребувати у відповідача належним чином завірені копії витягів з наказу начальника ГУР МО України від 26.10.2022 № 87 ДСК та Актів про примусове відчуження майна на 18 об`єктів нерухомості.
03.05.2023 до суду представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та витребувати з чужого незаконного володіння ГУР МО України у власність ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» додатково ще 9 об`єктів нерухомого майна - квартири, а саме: квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 31, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987862632224; квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 29, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987845332224; квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 35, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1983902432224; квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Боголюбова, будинок 44, квартира 70, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2454228432080; квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2462753932080; квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 56, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2434024032224; квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2387692432224; квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 9, квартира 91, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2307244832224; квартиру за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 72, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2236224132224.
03.05.2023 у підготовче засідання прибули представники сторін.
03.05.2023 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо заяви про збільшення позовних вимог та просив суд її задовольнити; у свою чергу представник відповідача заперечував проти задоволення вказаної заяви. Суд роз`яснив представникам сторін ст. 46 ГПК України, зазначивши, що збільшення позовних вимог є процесуальним правом позивача. Однак суд повідомив сторін, що заява позивача про збільшення позовних вимог буде розглянута в наступному засіданні, у зв`язку із необхідністю суду перевірити відповідність змісту зазначеної заяви нормам ГПК України та Закону України «Про судовий збір».
03.05.2023 у підготовчому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо клопотання про витребування доказів № б/н від 02.05.2023 (вх. № суду 8621/23 від03.05.2023). Представник відповідача заперечував проти його задоволення та зазначив, що клопотання про витребування документів стосується іншого нерухомого майна, яке не є предметом позову у даній справі. Суд повідомив представників сторін, що клопотання позивача про витребування доказів також буде розглянуто в наступному засіданні, у зв`язку із необхідністю суду перевірити наявність документів, що позивач просить суд витребувати, наявним матеріалам справи, поданим відповідачем документам та з`ясуванням судом доцільності задоволення зазначеного клопотання.
Стосовно заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху на стадії після відкриття провадження у справі суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2022 у справі № 910/19980/20 зазначено, що якщо на момент пред`явлення позову встановити точну дійсну ціну позову неможливо, і суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, не має права зобов`язувати позивача доплачувати суму судового збору та постановляти ухвалу про залишення позову без руху відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України, а має встановити ціну позову при розгляді справи та здійснити розгляд справи по суті, і відповідно до статті 129 цього Кодексу розподілити судові витрати за результатами такого розгляду, зокрема, стягнувши недоплачений судовий збір. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі від 19.10.2021 у справі № 918/188/21.
У підготовчому засіданні 03.05.2023 суд протокольно відмовив у задоволенні раніше поданої заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху з огляду на правові висновки Верховного Суду та зазначив, що у разі встановлення судом під час розгляду даної справи того, що вартість об`єктів нерухомості більша, ніж заявлено позивачем у позовній заяві, то суд за результатами розгляду справи по суті достягне недоплачений судовий збір в дохід Державного бюджету України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.05.2023 у справі № 911/592/23 у задоволенні заяви ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» № б/н від 04.04.2023 (вх. № суду 6506/23 від 05.04.2023) про залучення третіх осіб у справі на боці позивача відмовлено. У задоволенні заяви ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» № б/н від 27.04.2023 (вх. № суду 8623/23 від 03.05.2023) про залучення третіх осіб у справі на боці позивача відмовлено. У задоволенні заяви ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» про забезпечення позову № б/н від 27.04.2023 відмовлено. Відкладено підготовче засідання у справі № 911/592/23 на 18.05.2023.
11.05.2023 до суду надійшло клопотання позивача про повернення відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив без розгляду.
18.05.2023 до суду надійшла заява відповідача про повернення позивачеві заяви про збільшення позовних вимог.
18.05.2023 до суду надійшли заперечення проти заяви про збільшення розміру позовних вимог.
18.05.2023 у підготовче засідання прибули представники сторін.
18.05.2023 у підготовчому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо клопотання про витребування доказів б/н від 02.05.2023 (вх. № суду 8621/23 від 03.05.2023) та просив суд його задовольнити; у свою чергу представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання. Судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів б/н від 02.05.2023, у зв`язку з тим, що докази, про витребування яких заявляє позивач, не стосуються предмету спору.
Також у підготовчому засіданні 18.05.2023 судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про повернення відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив без розгляду та протокольно відмовлено у задоволенні заяви відповідача про повернення позивачеві заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2023 у справі № 911/592/23 задоволено клопотання ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» (вх. № суду 6633/23 від 06.04.2023) про витребування доказів. Відкладено підготовче засідання у справі № 911/592/23 на 15.06.2023. Зобов`язано Управління «Центр надання адміністративних послуг» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області надати до суду належним чином завірені копії реєстраційних справ щодо спірних 20 об`єктів нерухомого майна - квартир.
15.06.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі та заява про залишення позову без розгляду.
15.06.2023 у підготовче засідання прибули представники сторін.
У підготовчому засіданні 15.06.2023 представник відповідача надав усні пояснення щодо суті клопотання про закриття провадження у справі та заяви про залишення позову без розгляду та відкликав останні. З огляду на відкликання представником відповідача поданого ним клопотання та заяви, суд протокольно залишив без розгляду клопотання про закриття провадження у справі та заяву про залишення позову без розгляду.
Розглянувши у підготовчому засіданні 15.06.2023 заяву позивача про збільшення позовних вимог від 03.05.2023, суд зазначає, що така заява за своїм правовим змістом є заявою про зміну предмету позовну, оскільки, як вбачається з останньої, позивач фактично заявив про витребування ще додатково 9 об`єктів нерухомого майна.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавити пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, яки виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України, визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк.
Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
З огляду на те, що позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (у даному випадку - заяву про зміну предмету позову) з дотриманням норм ГПК України, враховуючи, що її підписано уповноваженим представником позивача, а також те, що позивачем сплачено судовий збір за подання останньої, суд у підготовчому засіданні 15.06.2023 протокольною ухвалою прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням останньої.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/592/23 на 13.07.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.
13.07.2023 у підготовче засідання з`явились представники сторін. Суд повідомив представників сторін, що станом на дату розгляду справи (13.07.2023), витребувані в Управління «Центр надання адміністративних послуг» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області докази до суду не надходили.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2023 у справі № 911/592/23 відкладено підготовче засідання у справі № 911/592/23 на 02.08.2023. Повторно зобов`язано Управління «Центр надання адміністративних послуг» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області надати до суду належним чином завірені копії реєстраційних справ щодо 20 об`єктів нерухомого майна, які витребовувалися ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2023.
02.08.2023 у підготовче засідання з`явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 02.08.2023 представник позивача клопотав про вжиття заходів процесуального примусу у вигляді постановлення судом окремої ухвали щодо Управління «Центр надання адміністративних послуг» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області у зв`язку із ненаданням документів на вимоги ухвал суду та подав до суду клопотання про вжиття заходів процесуального примусу.
Представник відповідача заперечував проти задоволення зазначених клопотань позивача та зазначив, що позивачем не подано до суду доказів свідомого ігнорування працівниками ЦНАПу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області вимог ухвали суду від 18.05.2023 та від 13.07.2023, а також враховуючи військовий стан в Україні, наполягав на відкладення підготовчого засідання та наданні додаткового строку для подання витребуваних судом доказів. Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін, повідомив останніх, що клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу буде розглянуто в наступному засіданні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/592/23 на 07.09.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.
11.08.2023 до суду від ЦНАПу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області надійшов супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2023.
28.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, які містять гриф «Для службового користування».
04.09.2023 до суду від позивача надійшли пояснення щодо змісту реєстраційних справ.
06.09.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
07.09.2023 у підготовче засідання з`явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 07.09.2023 представник позивача надав усні пояснення щодо клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, які містять гриф «ДСК», змісту реєстраційних справ та клопотання про витребування доказів. Представник відповідача заперечував проти надання позивачу для ознайомлення матеріалів справи, які містять гриф «ДСК». Суд у підготовчому засіданні протокольно відмовив у задоволені клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи, які містять гриф «ДСК», з огляду на порушення позивачем процедури звернення з таким клопотанням. Крім того судом, з огляду на виконання Управлінням «Центр надання адміністративних послуг» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської вимог ухвали суду про витребування належним чином завірених копії реєстраційних справ, суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання позивача від 02.08.2023 про застосування заходів процесуального примусу.
Також у підготовчому засіданні 07.09.2023 судом протокольно відмовлено у задоволені клопотання позивача про витребування доказів від 06.09.2023 з огляду на порушення позивачем строків на подання такого клопотання, передбачених ст. 80, 81 ГПК України.
Проте, у підготовчому засіданні 07.09.2023 суд, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обставини, що входять до предмету доказування по справі та з урахуванням прийнятої судом зміни предмету позову, з метою повного та всебічного розгляду справи, та з огляду на приписи ст. 81 ГПК України, дійшов висновку про необхідність витребування в Управління «Центр надання адміністративних послуг» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області належним чином завірені копії реєстраційних справ щодо 9 об`єктів нерухомого майна, які є предметом цього позову.
З урахуванням зазначеного вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/592/23 на 27.09.2023. Зобов`язано Управління «Центр надання адміністративних послуг» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області надати до суду належним чином завірені копії реєстраційних справ щодо 9 об`єктів нерухомого майна - квартир.
18.09.2023 до суду від Управління «Центр надання адміністративних послуг» Білогородської сільської ради надійшов лист на виконання вимог ухвали від 07.09.2023.
27.09.2023 до суду від громадянина України ОСОБА_1 надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
27.09.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
27.09.2023 у підготовче засідання прибули представники сторін.
У підготовчому засіданні 17.09.2023 представник позивача надав усні пояснення щодо клопотання про витребування доказів від 27.09.2023 та просив суд його задовольнити; у свою чергу представник відповідача заперечував проти його задоволення. Розгляд клопотання про залучення третьої особи від 27.09.2023 представники сторін залишили на розсуд суду.
У підготовчому засіданні 07.09.2023 судом частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів від 27.09.2023 в частині витребування у відповідача дев`яти актів про примусове відчуження або вилучення майна та протокольно відмовлено у задоволенні вказаного клопотання в частині повторного витребування в Управління «Центр надання адміністративних послуг» Білогородськогої сільської ради належним чином завірених копій реєстраційних справ, з огляду на відсутність у суду достатніх підстав вважати, що Управлінням виконано вимоги ухвали суду від 07.09.2023 неналежним чином, а позивачем не доведено зворотного.
Суд протокольно відмовив у задоволені клопотання відповідача про витребування доказів від 27.09.2023 в частині забезпечення огляду доказів та зобов`язання ГУР МО України надати дозвіл на ознайомлення позивачу з наказом начальника ГУР МО України від 26.10.2022 за № 87 ДСК, у зв`язку з тим, що відповідач, як розпорядник інформації з обмеженим доступом, не надав позивачу дозволу на таке ознайомлення.
У підготовчому засіданні 27.09.2023 судом також протокольно відмовлено у задоволені заяви громадянина України ОСОБА_1 від 27.09.2023 про залучення третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/592/23 до судового розгляду по суті на 11.10.2023. Клопотання ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» про витребування доказів вх. № суду 18425/23 від 27.09.2023 задоволено частково. Зобов`язано ГУР МО України надати суду належним чином завірені копії наступних документів: - витяги з наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 року за № 87 ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану» (далі - наказ) з додатком 2 до наказу; - Акти про примусове відчуження або вилучення майна за погодженням Київською обласною адміністрацією від 14.12.2022 № 8656/02/09-N-2022/11-34 ДСК щодо кожного об`єкта нерухомості згідно додатку 2 наказу Переліку об`єктів нерухомості, які примусово відчужуються, щодо спірних 9 об`єктів нерухомого майна. В іншій частині клопотання ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» про витребування доказів вх. № суду 18425/23 від 27.09.2023 відмовлено.
11.10.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
11.10.2023 в судове засідання прибув представник відповідача; представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2023, з огляду на неявку представника позивача, відкладено судове засідання у справі № 911/592/23 на 15.11.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення позивача про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 11.10.2023 та направлено останню на електронну адресу представника позивача.
15.11.2023 представником позивача подано до суду клопотання про огляд доказів.
15.11.2023 в судове засідання з`явились представники сторін та виступили з вступними промовами. Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення щодо клопотання про огляд доказів та просив суд його задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.11.2023 у справі № 911/592/23 клопотання про огляд доказів ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» повернуто заявнику без розгляду у зв`язку із тим, що клопотання подано без додержання вимог ст. 165, 170 ГПК України. Оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 911/592/23 до 29.11.2023.
29.11.2023 представником позивача подано до суду клопотання про огляд доказів, в якому позивач просить суд оглянути електронні докази за місцем їх розташування у всесвітній мережі Інтернет за відповідним гіперпосиланням щодо проведення відповідачем конкурсів на закупівлю квартир, а також на будівництво житлових будинків у період часу з 15.11.2022 до 21.08.2023.
29.11.2023 в судове засідання з`явились представники сторін.
В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо поданого клопотання про огляд доказів та підтримав його. Представник відповідача проти вказаного клопотання позивача заперечував. Суд в судовому засіданні 29.11.2023, заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, протокольно відмовив у задоволенні клопотання позивача про огляд доказів, у зв`язку із тим, що вказане клопотання позивача не стосується предмета даного спору.
В судовому засіданні 29.11.2023 суд повідомив сторін, що відповідно до п. 9 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції щодо роботи з технічними засобами фіксування судового засідання, затвердженого наказом Державної судової адміністрації № 156 від 06.06.2022, підсистемою відеоконференцзв`язку не фіксуються судові засідання, в ході яких може бути розголошена інформація для службового використання чи інформація, яка містить державну таємницю. Оскільки в судовому засіданні 29.11.2023, на етапі з`ясування обставин справи та дослідження доказів, будуть досліджуватись докази, які містять гриф «Для службового користування», суд повідомив сторін, що фіксування судового засідання буде здійснюватись за допомогою комп`ютерної програми «Акорд».
29.11.2023 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
У свою чергу відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, відхиляв вимоги позовної заяви в повному обсязі, вважав їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 29.11.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., в період з 06.12.2023 до 08.12.2023, з 20.12.2023 до 28.12.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду із даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» (далі - позивач) стверджує, що з аналізу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що належні Товариству з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» 29 об`єктів нерухомого майна - квартири, протиправно вибули з володіння останнього, а право власності на спірні об`єкти нерухомого майна зареєстровані за Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України (далі - відповідач).
Як зазначає позивач, наказом (рішенням) начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 року № 87ДСК було примусово відчужено на потреби Головного управління розвідки Міністерства оборони України належні позивачу квартири. Проте, за ствердженням позивача, про обставини вибуття з власності позивача нерухомого майна та причини прийнятих відповідачем рішень про примусове відчуження належного позивачу майна на користь держави Товариству з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» нічого не було відомо, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Судом встановлено, що 26.10.2022 начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України, відповідно до Законів України «Про розвідку», «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з метою забезпечення виконання Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України бойових завдань в умовах правового режиму воєнного стану, прийнято наказ № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», пунктом 2 якого наказано здійснити примусове відчуження об`єктів нерухомого майна, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» (код ЄДРПОУ 43643043), згідно з Переліком об`єктів нерухомості, які примусово відчужуються (додаток 2 до наказу).
Відповідно до п. 3 наказу № 87ДСК від 26.10.2022, зазначені в додатках 1 і 2 до наказу об`єкти нерухомого майна примусово відчужуються з подальшим відшкодуванням їх вартості в порядку, передбаченому законодавством України.
Згідно з п. 4 наказу № 87ДСК від 26.10.2022, уповноважено директора Департаменту логістики Головного управління розвідки Міністерства оборони України скласти та підписати акти про примусове відчуження об`єктів нерухомого майна, зазначених у додатках 1 і 2 до наказу, в порядку, передбаченому законодавством України.
У додатку № 2 до наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 № 87 ДСК наведено перелік об`єктів нерухомості, які примусового відчужуються:, зокрема:
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 99, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987963332224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 62, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987946832224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 61, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987902232224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Боголюбова, будинок 44, квартира 124, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2420080032224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Боголюбова, будинок 42, квартира 127, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2394889432224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 3, квартира 95, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2529074732080.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 3, квартира 70, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2524839432080.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна. будинок 3, квартира 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2368205432224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 101, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2357851232224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 34, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2343686532224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 3, квартира 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2336529432224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 46, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2321462132224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 88, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2278500732224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 9, квартира 60, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200567332224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Сонячна, будинок 3, квартира 61, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2329268232224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Сонячна, будинок 1, квартира 33, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1982473632224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 21, квартира 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2526324232080.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 21, квартира 28, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206349232224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 19, квартира 36, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2194524432224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 19, квартира 42, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2534366132080.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 31, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987862632224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 29, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987845332224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 35, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1983902432224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Боголюбова, будинок 44, квартира 70, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2454228432080.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2462753932080.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 56, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2434024032224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2387692432224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 9, квартира 91, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2307244832224.
Квартира за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 72, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2236224132224.
З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2022 Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, за погодженням з Київською обласною військовою адміністрацією від 14.12.2022 № 8656/02/09-N-2022/11-34 ДСК, в особі директора Департаменту логістики Головного управління розвідки Міністерства оборони України Пасічука Михайла Миколайовича, згідно з рішенням начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України наказом від 26.10.2022 № 87ДСК, за погодженням з Київською обласною військовою адміністрацією від 14.12.2022 № 8656/02/09-N-2022/11-34 ДСК, у зв`язку з введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану та його продовженням Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, здійснено примусове відчуження 29 об`єктів нерухомого майна, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ», а саме:
1. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987963332224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 99. Дата державної реєстрації: 13.12.2019. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 4364654,00 грн.
2. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987946832224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 62. Дата державної реєстрації: 13.12.2019. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 2502138,00 грн.
3. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987902232224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 61. Дата державної реєстрації: 13.12.2019. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 2523848,00 грн.
4. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2420080032224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Боголюбова, будинок 44, квартира 124. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1804153,00 грн.
5. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2394889432224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Боголюбова, будинок 42, квартира 127. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1030154,00 грн.
6. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2529074732080, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 3, квартира 95. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1678236,00 грн.
7. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2524839432080, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 3, квартира 70. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1030154,00 грн.
8. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2368205432224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна. будинок 3, квартира 68. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1772862,00 грн.
9. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2357851232224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 101. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1777699,00 грн.
10. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2343686532224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 34. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1670285,00 грн.
11. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2336529432224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 3, квартира 1. Дата державної реєстрації: 12.04.2021. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 2024994,00 грн.
12. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2321462132224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 46. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1023319,00 грн.
13. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2278500732224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 88. Дата державної реєстрації: 03.04.2021. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 2309079,00 грн.
14. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200567332224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 9, квартира 60. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1794512,00 грн.
15. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2329268232224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Сонячна, будинок 3, квартира 61. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1775085,00 грн.
16. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1982473632224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Сонячна, будинок 1, квартира 33. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1906060,00 грн.
17. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2526324232080, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 21, квартира 9. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1797014,00 грн.
18. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206349232224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 21, квартира 28. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1787363,00 грн.
19. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2194524432224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 19, квартира 36. Дата державної реєстрації: 12.10.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 3576206,00 грн.
20. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2534366132080, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Стуса В., будинок 19, квартира 42. Дата державної реєстрації: 12.10.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1039181,00 грн.
21. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987862632224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 31. Дата державної реєстрації: 13.12.2019. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 2523848,00 грн.
22. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1987845332224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 29. Дата державної реєстрації: 13.12.2019. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 3545012,00 грн.
23. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1983902432224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Амосова академіка, будинок 63, квартира 35. Дата державної реєстрації: 09.12.2019. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1187505,00 грн.
24. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2454228432080, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Боголюбова, будинок 44, квартира 70. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1910020,00 грн.
25. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2462753932080, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 10. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1023319,00 грн.
26. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2434024032224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 56. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1772862,00 грн.
27. Однокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2387692432224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 5, квартира 6. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1018791,00 грн.
28. Трикімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2307244832224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 9, квартира 91. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 3125336,00 грн.
29. Двокімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2236224132224, за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, вулиця Молодіжна, будинок 7, квартира 72. Дата державної реєстрації: 15.09.2022. За результатами оцінки майна вартість об`єкта нерухомого майна становить 1768022,00 грн.
За результатами оцінки спірних об`єктів нерухомого майна складено Звіт з оцінки майна № 1374 від 16.12.2022, копія якого наявна в матеріалах справи.
Судом встановлено, що акти про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022 на 29 спірних об`єктів нерухомості підписані директором Департаменту логістики Головного управління розвідки Міністерства оборони України ОСОБА_4, скріплені відтиском печатки відповідача, погоджені головою Київської обласної військової адміністрації Олексієм Кулебою та скріплені відтиском печатки Київської обласної військової адміністрації (копії актів наявні в матеріалах справи).
Водночас, зі змісту актів про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022 на 29 спірних об`єктів нерухомості вбачається, що останні з боку власника об`єктів нерухомості - Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ», не підписані.
В подальшому, 15.02.2023 відбулася державна реєстрація за Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України права власності на спірні 29 об`єктів нерухомого майна, записи про що внесено до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том 1, а.с. 14-55; том 2, а.с. 162-179).
Звертаючись до суду із даним позовом про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 за № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», визнання незаконним та скасування рішення «Про передачу з приватної у державну чи комунальну власність, серія та номер: 87 ДСК, виданий 26.10.2022 року, видавник Головне управління розвідки Міністерства оборони України» та витребування з чужого незаконного володіння Головного управління розвідки Міністерства оборони України у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» нерухомого майна - 29 квартир, позивач посилається на те, що відповідач жодним нормативно-правовим актом не наділений правом приймати «рішення про передачу майна з приватної у державну чи комунальну власність», рішення про примусове відчуження майна було прийнято неуповноваженим органом, прийняте без відповідних правових підстав, під час примусового відчуження була порушена процедура примусового відчуження майна, а в діях відповідача з примусового відчуження належного позивачу нерухомого майна відсутня суспільна необхідність.
Як зазначив позивач, у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказано, що підставою для реєстрації права власності за відповідачем є «Рішення про передачу майна з приватної у державну чи комунальну власність, серія та номер: 87 ДСК, виданий 26.10.2022, видавник: Головне Управління Розвідки Міністерства Оборони України», проте позивач наголошує, що чинним законодавством України не передбачено такого правоустановчого документа як «рішення про передачу майна з приватної у державну чи комунальну власність». У зв`язку із чим, на думку позивача, майно у позивача вибуло у спосіб, не передбачений законом.
Позивач стверджує, що відповідач не має право на примусове відчуження майна, оскільки не є військовим командуванням, якому надано право на примусове відчуження майна. На думку позивача, відповідач є державним органом та не відноситься до військового командування в розумінні Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
На переконання позивача, наказ начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України № 87ДСК від 26.10.2022 виданий відповідачем протиправно, оскільки в даному конкретному випадку відсутня суспільна необхідність у витребуванні майна житлового фонду - квартир. Тобто, на думку позивача, відчуження квартир відповідачем було здійснено з порушенням ст. 41 Конституції України, є надмірним та невиправданим втручанням з боку держави в мирне володіння позивачем майном, яке належить йому на праві приватної власності, що, у свою чергу, є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач також посилається на порушення відповідачем вимог частин 1, 2, 5 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» під час примусового відчуження майна.
З огляду на зазначене вище, позивач посилається на те, що рішення про примусове відчуження майна було прийнято неуповноваженим на те органом, без відповідних правових підстав, а під час примусового відчуження майна відповідачем була порушена процедура такого відчуження.
Оскільки, на думку позивача, наказ № 87 ДСК, виданий 26.10.2022 начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України, є незаконним, а держава в особі відповідача є незаконним володільцем майна, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 за № 87 ДСК про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану, визнання незаконним та скасувати рішення «Про передачу майна з приватної у державну чи комунальну власність, серія та номер: 87 ДСК, виданий 26.10.2022 року, видавник Головне управління розвідки Міністерства оборони України» та витребування з чужого незаконного володіння Головного управління розвідки Міністерства оборони України у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ», з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 29 об`єктів нерухомого майна на підставі ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України.
У свою чергу відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, відхиляє вимоги позовної заяви в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За ствердженням відповідача, 26.10.2022 Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, керуючись положенням Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», було видано наказ № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», згідно з яким прийнято рішення про здійснення примусового відчуження 29 спірних об`єктів нерухомого майна, яке було погоджено Київською обласною військовою адміністрацією 14.12.2022. Як зазначив відповідач, на підставі наказу № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану» були складені та за встановленим законом порядком оформлені акти від 23.12.2022 про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану. В подальшому, 15.02.2023 відбулася державна реєстрація права власності відповідача на спірні об`єкти нерухомості , записи про що внесено до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до пояснень відповідача, державна реєстрація не відбулася на підставі правовстановлюючого документу з назвою «рішення про передачу майна з приватної у державну чи комунальну власність», як стверджує представник позивача, а вказане словосполучення у графі «документи, подані для державної реєстрації» відображає лише тип документу, до якого можна віднести рішення Головного управління розвідки Міністерства оборони України № 87ДСК від 26.10.2022. Відповідач, з посиланням на ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», зазначає, що державна реєстрація права власності держави в особі Головного управління розвідки Міністерства оборони України на спірні об`єкти нерухомого майна відбулася правомірно, в тому числі, на підставі рішення військового командування, а саме - наказу Головного управління розвідки Міністерства оборони України № 87ДСК від 26.10.2022 «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», який по своєму типу відносить до «рішення про передачу майна з приватної у державну чи комунальну власність».
Щодо посилання позивача на те, що Головне управління розвідки Міністерства оборони України не має право на примусове відчуження майна, оскільки останнє не відноситься до військового командування, якому надано право на примусове відчуження майна, відповідач зазначив, що відповідно до ст. 1, 3, 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та наказу Міністерства оборони України від 20.05.2016 № 270, яким затверджено Перелік органів військового компаундування, юрисдикція яких поширюються на всю територію України, Головне управління розвідки Міністерства оборони України є належним суб`єктом реалізації повноважень щодо примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану.
Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, відповідно до пояснень останнього, було здійснено заходи, передбачені саме Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», а не відповідно до положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану». У свою чергу, як зазначив відповідач, положення Указу Президента № 64/2022 від 24.02.2022 не обмежують дію Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та не містить вичерпного переліку осіб, які відносяться до військового командування, а відтак не скасовують повноважень Головного управління розвідки Міністерства оборони України щодо відчуження майна для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану.
Також відповідач наголосив на тому, що при реалізації відповідачем процедури відчуження спірних об`єктів нерухомості на користь держави не було обмежено конституційне право на житло фізичних осіб, оскільки власником спірного нерухомого майна була юридична особа - ТОВ «СОФІЯ КЛАБ», а за вказаними адресами спірного нерухомого майна не було зареєстровано місце проживання жодної фізичної особи, як і відсутні відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про передачу для проживання квартир третім особам, а також позивачем не надано доказів того, що будь-які фізичні особи на законних підставах використовували спірну нерухомість як їх житло.
Стосовно посилань позивача щодо недотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства і дотриманням права на приватну власність при реалізації процедури примусового відчуження спірного майна для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану відповідач зазначив, що з метою забезпечення ефективного виконання бойових завдань військовослужбовцями Головного управління розвідки Міністерства оборони України, яке в тому числі залежить від належного рівня соціального захисту, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України видав 26.10.2022 наказ № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», згідно якого були примусово відчужені, що на праві приватної власності належали позивачу та на які було накладено арешт в межах кримінального провадження за №62020100000002380 від 20.11.2020.
Відповідач також звертає увагу, що в даному випадку спірну нерухомість було відчужено з правом відшкодування, що свідчить про дотримання балансу інтересів, врахування інтересів не лише держави та суспільства, а й юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ».
За ствердженням відповідача, під час примусового відчуження належного позивачу нерухомого майна Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України були дотриманні в повному обсязі вимоги Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Так відповідачем на підставі наказу № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану» від 26.10.2022 були складені та за встановленим законом порядком оформлені акти від 23.12.2022 про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану, які містять назву військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, відомості про власника майна, відомості про наявність інформації в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, опис майна та суму коштів, що підлягають виплаті. Акти, як зазначив відповідач, підписані уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна.
Відповідач не заперечує, що акти про примусове відчуження майна підписані за відсутності представника ТОВ «СОФІЯ КЛАБ», проте зазначив, що приписами Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено складення акта про примусове відчуження без участі власника, при цьому за такою особою зберігається право на ознайомлення з актами та отримання їх під розписку.
Крім того відповідач зазначив, що спірний наказ стосується не лише майна, що належало ТОВ «СОФІЯ КЛАБ», а й майна, що належало громадянину України ОСОБА_2 , у зв`язку із чим визнання незаконним та скасування наказу в повному обсязі суперечить принципу судового захисту лише порушеного права позивача.
З урахуванням усього вищенаведеного у сукупності, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, дослідження наявності факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу входить до предмету доказування у будь-який господарській справі.
Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18.
Так, підставами для визнання акта недійсним (незаконним) є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі
Судом було встановлено, що 26.10.2022 начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України, відповідно до Законів України «Про розвідку», «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з метою забезпечення виконання Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України бойових завдань в умовах правового режиму воєнного стану, прийнято наказ № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», пунктом 2 якого наказано здійснити примусове відчуження об`єктів нерухомого майна, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» (код ЄДРПОУ 43643043), згідно з Переліком об`єктів нерухомості, які примусово відчужуються (додаток 2 до наказу).
На думку позивача, відповідач жодним нормативно-правовим актом не наділений правом приймати «рішення про передачу майна з приватної у державну чи комунальну власність», рішення про примусове відчуження майна було прийнято неуповноваженим органом, прийняте без відповідних правових підстав, під час примусового відчуження була порушена процедура примусового відчуження майна, а в діях відповідача з примусового відчуження належного позивачу нерухомого майна відсутня суспільна необхідність.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Приписами статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
За положеннями ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з приписами статті 353 Цивільного кодексу України, у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).
В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду. У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, та Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Станом на дату розгляду даної справи воєнний стан в Україні триває.
Пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 визначено, що на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», примусове відчуження майна - це позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
Правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.
З аналізу викладених норм чинного законодавства вбачається, що відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.
Стосовно посилань позивача на те, що Головне управління розвідки Міністерства оборони України не має право на примусове відчуження майна, оскільки не являється військовим командуванням, якому надано право на примусове відчуження майна, оскільки, на думку позивача, є державним органом та не відноситься до військового командування в розумінні Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.
Статтею 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні та тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Військове командування - Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі(начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про розвідку», розвідувальні органи України - державні органи, уповноважені цим Законом здійснювати розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз. Сили і засоби розвідки - співробітники розвідувальних органів та особи, залучені до конфіденційного співробітництва з цими органами, органи військового управління розвідки та військові частини розвідки, підрозділи, підприємства, установи, організації, заклади, засоби та структури прикриття, будівлі, приміщення, транспортні засоби, інформаційні системи та бази даних, технічні засоби розвідки, озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні технічні засоби, інше майно, кошти в національній та іноземній валютах, які використовуються для здійснення розвідувальної діяльності або для організації чи забезпечення її здійснення, а також сили і засоби інших суб`єктів розвідувального співтовариства у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 статті 9 Закону України «Про розвідку», розвідувальний орган Міністерства оборони України здійснює розвідувальну діяльність у воєнній сфері, сферах оборони, військового будівництва, військово-технічній та кібербезпеки. Суб`єктом системи воєнної розвідки є такі складові розвідувального співтовариства, зокрема розвідувальний орган Міністерства оборони України, який є головним органом управління в системі воєнної розвідки і в межах повноважень та в порядку, визначених цим Законом та актами Президента України, координує діяльність суб`єктів воєнної розвідки та залучає визначені пунктами 2 і 3 цієї частини суб`єкти, а в особливий період - інші складові сил оборони до виконання покладених на такий розвідувальний орган завдань та здійснення визначених цим Законом функцій.
Наказом Міністерства оборони України від 20.05.2016 № 270 «Про затвердження переліків органів військового управління, в яких передбачено посади державної служби» із змінами, зокрема затверджено Перелік органів військового управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України в пункті 3 якого зазначене Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 181-р «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні» затверджено План запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану в Україні, в п. 5 якого передбачено заходи щодо примусового відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка на час введення воєнного стану, згідно з яким орган, відповідальний за запровадження заходу згідно із законом - рада оборони відповідного регіону або військові адміністрації (у разі утворення) військове командування, органи, що залучаються до здійснення заходу є: Мінагрополітики, Міненерго, Мінреінтеграції, Мінмолодьспорт, Мінстратегпром, Мінцифри, Мінекономіки, МВС, Міндовкілля, МЗС, Мінінфраструктури, МКІП, МОН, МОЗ, Міноборони, Мінрегіон, Мінсоцполітики, Мінветеранів, Мінфін, Мін`юст, Управління державної охорони, АТ Укрзалізниця, Агентство відновлення, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні (районні) держадміністрації військові адміністрації (у разі їх утворення), органи місцевого самоврядування всіх рівнів, Держмитслужба.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Київську обласну військову адміністрацію, у зв`язку з чим Київська обласна державна адміністрація набула статусу військової адміністрації з рядом додаткових завдань та повноважень, що покладаються на неї Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та іншими нормативно-правовими актами, зокрема, щодо запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.
Проаналізувавши норми вищевказаних законодавчих актів, суд дійшов висновку, що Головне управління розвідки Міністерства оборони України відноситься до утвореного відповідно до законів України органу військового управління та за рішенням начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України, погодженим відповідальним за запровадження відповідного заходу згідно із законом органом, наділений повноваженнями запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» заходи з примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану.
Отже, в даному випадку Київська обласна військова адміністрація та Головне управління розвідки Міністерства оборони України є тими суб`єктами, які наділені повноваженням по визначенню потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану, відтак уповноважені вирішувати питання про примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану.
Відповідно до вимог ст. 7 Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», під час примусового відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).
Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.
Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
Згідно з ст. 8 Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі неможливості залучити до оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання така оцінка проводиться суб`єктами оціночної діяльності - органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно. Оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.
Суд звертає увагу сторін, що примусове відчуження майна не є різновидом відповідальності за будь-які правопорушення, а є виключно одним із заходів правового режиму воєнного стану, що реалізується військовим командуванням задля забезпечення оборони нашої держави.
Як було встановлено судом раніше, 26.10.2022 начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України було прийнято спірний наказ № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», пунктом 2 якого наказано здійснити примусове відчуження об`єктів нерухомого майна, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» (код ЄДРПОУ 43643043), згідно з Переліком об`єктів нерухомості, які примусово відчужуються (додаток 2 до наказу).
Відповідно до пп. 3, 4 наказу № 87ДСК від 26.10.2022, зазначені в додатках 1 і 2 до наказу об`єкти нерухомого майна примусово відчужуються з подальшим відшкодуванням їх вартості в порядку, передбаченому законодавством України. Уповноважено директора Департаменту логістики Головного управління розвідки Міністерства оборони України скласти та підписати акти про примусове відчуження об`єктів нерухомого майна, зазначених у додатках 1 і 2 до наказу, в порядку, передбаченому законодавством України.
У додатку № 2 до наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 № 87 ДСК наведено перелік спірних 29 об`єктів нерухомості, які були примусово відчужені.
З матеріалів справи, 23.12.2022 Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, за погодженням з Київською обласною військовою адміністрацією від 14.12.2022 № 8656/02/09-N-2022/11-34 ДСК, в особі директора Департаменту логістики Головного управління розвідки Міністерства оборони України Пасічука Михайла Миколайовича, згідно з рішенням начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України наказом від 26.10.2022 № 87ДСК, за погодженням з Київською обласною військовою адміністрацією від 14.12.2022 № 8656/02/09-N-2022/11-34 ДСК, у зв`язку з введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану та його продовженням Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, здійснено примусове відчуження спірних 29 об`єктів нерухомого майна, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ».
Судом встановлено, що примусове відчуження спірних об`єктів нерухомого майна - 29 квартир, власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ», було здійснено на підставі наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану» та за погодженням з Київською обласною військовою адміністрацією від 14.12.2022 № 8656/02/09-N-2022/11-34 ДСК. Протилежного суду не доведено.
Дослідивши наявні в матеріалах справи акти про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022, судом встановлено, що акти відповідають Бланку акта про примусове відчуження або вилучення майна, що виготовлений за єдиним зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 «Про питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Вказані акти також відповідають вимогам щодо змісту, передбаченому ч. 1 ст. 7 Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Отже судом встановлено, що акти про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022 відповідають як спірному наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України було прийнято спірний від 26.10.2022 № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», так і вимогам Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Протилежного суду не доведено.
З матеріалів справи вбачається, що акти про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022 на 29 спірних об`єктів нерухомості підписані директором Департаменту логістики Головного управління розвідки Міністерства оборони України ОСОБА_4, скріплені відтиском печатки відповідача, погоджені головою Київської обласної військової адміністрації Олексієм Кулебою та скріплені відтиском печатки Київської обласної військової адміністрації.
Водночас, як було встановлено судом раніше, зі змісту актів про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022 на 29 спірних об`єктів нерухомості вбачається, що останні з боку власника об`єктів нерухомості - Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ», не підписані. З приводу цього суд зазначає таке.
Згідно частини 2 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.
Водночас, частиною 5 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
З вищенаведених норм Закону вбачається, що акт про примусове відчуження або вилучення майна може бути складений як за участі власника майна, так і без участі такої особи. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.
Суд наголошує на тому, що Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» не передбачено ні способу повідомлення власника майна про дату та час складення акта про примусове відчуження або вилучення майна, ні вимоги щодо обов`язку повідомлення власника майна про складення такого акта.
З матеріалів справи вбачається, що вимога Закону щодо права власника нерухомого майна, у разі складення акта без його участі, на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна, посадовими особами Головного управління розвідки Міністерства оборони України дотримана, що підтверджується долученим позивачем до відповіді на відзив супровідним листом № 222/ДЛ/1118 від 28.03.2023 та додатками до нього (том 2, а.с. 21-50).
Посилання позивача на той факт, що частина об`єктів нерухомого майна була примусового відчужена відповідачем згідно додатку № 1, а не додатку № 2, як передбачено наказом № 87ДСК від 26.10.2022, судом відхиляються як такі, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, оскільки дослідивши наказ № 87ДСК від 26.10.2022, додаток № 1 та додаток № 2 до наказу, а також копії актів про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022, судом встановлено, що усі спірні 29 об`єктів нерухомого майна були примусово відчужені відповідно до додатку № 2 до наказу № 87ДСК від 26.10.2022.
Допущені відповідачем описки в зазначені номеру додатку у витягах з наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України, що були надані позивачу разом з супровідним листом № 222/ДЛ/1118 від 28.03.2023, не свідчать про те, що частина спірних об`єктів нерухомого майна були відчужені згідно додатку № 1 до наказу, про що стверджує позивач.
Судом також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРФОРМАТ» було здійснено оцінку спірних об`єктів нерухомого майна, за результатами якої складено Звіт з оцінки майна: нерухоме майна - квартири, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» № 1374 від 16.12.2022 (копія звіту наявна в матеріалах справи).
Згідно відомостей з Державного реєстру «Суб`єкти оціночної діяльності», розміщеного на офіціному вебпорталі Фонду державного майна України (https://www.spfu.gov.ua/ua/list/spf-estimate-registers-subjects.html), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРФОРМАТ» має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 458/2022 від 22.09.2022 та здійснює оціночну діяльність за напрямками 1.1; 1.2; 1.3; 1.4; 1.5; 1.6; 1.7; 2.1; 2.2. Крім того, в матеріалах справи наявні копії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності № 458/2022 від 22.09.2022, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮРФОРМАТ» Фондом державного майна, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача - Антонова В.О. № МФ№201 від 19.11.2016 та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ№2759-ПК від 17.11.2021.
Посилання позивача на те, що Звіт з оцінки майна № 1374 від 16.12.2022 року є дефектним та містить грубі помилки, що викликає сумніви в його достовірності, судом відхиляються, оскільки в даній справі Звіт з оцінки майна № 1374 від 16.12.2022 за результатами проведення оцінки спірних об`єктів нерухомого майна не є предметом оскарження.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.
Отже позивач, як власник примусово відчуженого майна, не був позбавлений права та можливості оскаржити Звіт з оцінки майна № 1374 від 16.12.2022 в судовому порядку. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач таким правом не скористався. Незгода позивача з оцінкою відчуженого у нього майна не є підставою для визнання недійсним спірного наказу, та як наслідок витребування з чужого незаконного володіння спірного нерухомого майна на цій підставі.
Матеріалами справи підтверджується, що акти про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022 відповідають як спірному наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», так і вимогам Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Протилежного суду не доведено.
Варто також зазначити, що, як слушно зауважив відповідач у відзиві на позовну заяву, спірний наказ № 87ДСК від 26.10.2022 стосується не лише майна, що належало Товариству з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ», а й майна, належного громадянину України ОСОБА_3 , у зв`язку із чим визнання незаконним та скасування наказу в повному обсязі суперечить принципу судового захисту лише порушеного права позивача.
З урахуванням усього зазначеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану» відповідає вимогам чинного законодавства України, виданий компетентним суб`єктом та за наявності відповідних правових підстав, а під час примусового відчуження належного позивачу нерухомого майна відповідачем була дотримана процедура примусового відчуження майна, передбачена Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», у зв`язку із чим суд не вбачає підстав для визнання незаконним та скасування наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 за № 87 ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану».
Щодо позовної вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення «Про передачу з приватної у державну чи комунальну власність», серія та номер: 87 ДСК, виданий 26.10.2022 року, видавник Головне управління розвідки Міністерства оборони України», суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом раніше та не заперечується сторонами, 15.02.2023 відбулася державна реєстрація за Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України права власності на спірні 29 об`єктів нерухомого майна, записи про що внесено до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що у витягах з Державного реєстру речових прав вказано, що підставою для реєстрації права власності за відповідачем є «Рішення про передачу майна з приватної у державну чи комунальну власність, серія та номер: 87 ДСК, виданий 26.10.2022, видавник: Головне Управління Розвідки Міністерства Оборони України». Проте, позивач наголошує, що чинним законодавством України не передбачено такого правоустановчого документа як «рішення про передачу майна з приватної у державну чи комунальну власність», у зв`язку із чим, на думку позивача, майно у позивача вибуло у спосіб, не передбачений законом.
Наразі суд зазначає, що позивачем до суду не надано та в матеріалах справи відсутній такий документ як «Рішення про передачу майна з приватної у державну чи комунальну власність, серія та номер: 87 ДСК, виданий 26.10.2022, видавник: Головне управління розвідки Міністерства оборони України».
Згідно наявних в матеріалах справи копій інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що графа «підстава для реєстрації права власності / підстава набуття права власності» відсутня.
За змістом вказаних інформаційних довідок, відомості про «Рішення про передачу майна з приватної у державну чи комунальну власність, серія та номер: 87 ДСК, виданий 26.10.2022, видавник: Головне управління розвідки Міністерства оборони України» наведені у графі «документи, подані для державної реєстрації».
Відповідно до пояснень відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, державна реєстрація права власності держави в особі Головного управління розвідки Міністерства оборони України на спірні об`єкти нерухомого майна відбулася правомірно, в тому числі, на підставі рішення військового командування, а саме наказу Головного управління розвідки Міністерства оборони України № 87ДСК від 26.10.2022 «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», який по своєму типу відноситься до «рішення про передачу майна з приватної у державну власність».
Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
Отже, підставою для набуття права власності є підписаний акт про примусове відчуження або вилучення майна.
У свою чергу, згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
Водночас суд звертає увагу, що предметом даної справи не є оскарження дій державного реєстратора з реєстрації за відповідачем права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.
З урахуванням усього зазначеного вище та враховуючи висновки суду відповідність наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 № 87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану» вимогам чинного законодавства України та дотримання відповідачем під час примусового відчуження нерухомого майна процедури примусового відчуження майна, передбаченого Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», з огляду на недоведеність позивачем суду неправомірності дій державного реєстратора під час дій державного реєстратора з реєстрації за відповідачем права власності на об`єкти нерухомого майна, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення «Про передачу з приватної у державну чи комунальну власність», серія та номер: 87 ДСК, виданий 26.10.2022 року, видавник Головне управління розвідки Міністерства оборони України».
Розглядаючи позовні вимоги позивача в частині витребування з чужого незаконного володіння Головного управління розвідки Міністерства оборони України у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» нерухомого майна, судом встановлено та зазначається наступне.
Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Водночас, як було зазначено судом раніше, частиною 3 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 353 Цивільного кодексу України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.
Стаття 5 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що примусове відчуження або вилучення майна, необхідного для відвернення або ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, здійснюється за рішенням органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, військового командування, органу місцевого самоврядування, на яких відповідно до указу Президента України про введення правового режиму надзвичайного стану покладено здійснення заходів надзвичайного стану.
За змістом статті 7 Закону, про примусове відчуження або вилучення складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів. Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів. Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. Право на відшкодування вартості майна у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчужені будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці.
Приписами статті 9 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначено, що право на відшкодування вартості майна (далі - компенсація) у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчужені будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці.
Відповідно частини 2 статті 10 вказаного Закону, компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.
Судом було встановлено, в пункті 3 наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України № 87ДСК від 26.10.2022 передбачено, що зазначені в додатках 1 і 2 до наказу об`єкти нерухомого майна примусово відчужуються з подальшим відшкодуванням їх вартості в порядку, передбаченому законодавством України.
Вказаний наказ був погоджений з Київською обласною військовою адміністрацією листом від 14.12.2022 № 8656/02/09-N-2022/11-34 ДСК. Вказані обставини позивачем не спростовані.
23.12.2022 Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України здійснено примусове відчуження 29 об`єктів нерухомого майна, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ», про що складено акти про примусове відчуження або вилучення майна. В актах про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022 наявна інформація про визначену за результатами оцінки вартість нерухомого майна та зазначено, що на момент підписання відповідного акта сума виплачених коштів (у разі попередньо повного відшкодування вартості майна) становить 00,00 грн за кожним актом.
Таким чином, належні позивачу 29 об`єктів нерухомого майна були примусового відчужені на підставі наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України № 87ДСК від 26.10.2022 «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану» за погодженням з Київською обласною військовою адміністрацією, з метою забезпечення виконання Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України бойових завдань в умовах правового режиму воєнного стану в Україні та за умови подальшого відшкодування їх вартості в порядку, передбаченому законодавством України.
Позивач був ознайомлений з наказом начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України № 87ДСК від 26.10.2022 у відповідній частині та з актами про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022, що підтверджується долученим позивачем до відповіді на відзиву супровідним листом № 222/ДЛ/1118 від 28.03.2023 та додатками до нього.
Отже дії Головного управління розвідки Міністерства оборони України щодо примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного стану належних позивачу 29 об`єктів нерухомого майна - квартир, є законними та відповідають вимогам чинного законодавства України.
Крім того суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану (далі - Постанова № 998) затверджено Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Постановою № 998 встановлено механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Пунктом 3 Постанови № 998 передбачено, що заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна, в умовах правового режиму воєнного стану територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» також встановлено, що для отримання наступної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно, його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місце відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.
Водночас, питання про повернення примусово відчуженого майна врегульовано статтею 12 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Так відповідно до змісту ст. 12 вказаного Закону, у разі якщо після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна, таке повернення здійснюється в судовому порядку. Підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно. Одночасно особа зобов`язується повернути грошову суму, яка була нею одержана у зв`язку з відчуженням майна, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна. Колишній власник майна, яке було примусово відчужене, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо.
З вищенаведеної статті вбачається, що у разі, якщо після скасування правового режиму воєнного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна, таке повернення здійснюється в судовому порядку.
Повернення майна є правовим наслідком припинення надзвичайних обставин, які стали підставою для його примусового відчуження. Право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб.
Законом передбачено, що право особи звертатись до суду з вимогою щодо повернення примусово відчуженого майна обумовлене припиненням існування надзвичайної обставини, яка стала підставою для такого відчуження за умови збереження такого майна.
Як вже було зазначено судом раніше, статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
З аналізу вищенаведених положень матеріального закону слідує, що обов`язковою умовою для витребування власником майна з чужого незаконного володіння є відсутність правової підстави для вибуття такого майна від власника.
Як було встановлено судом та вбачається зі змісту наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України № 87ДСК від 26.10.2022, наказ прийнятий відповідно до Законів України «Про розвідку», «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з метою забезпечення виконання Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України бойових завдань в умовах правового режиму воєнного стану.
Отже, у даному випадку правовою підставою для вибуття спірного нерухомого майна із володіння позивача стали вимоги ч. 5 ст. 41 Конституції України, Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», ст. 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з подальшими змінами, якими передбачено можливість примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного.
Проте, як було встановлено судом, станом на дату розгляду даної справи воєнний стан в Україні триває.
Оскільки як станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, так і станом на дату розгляду даної справи правова підстава, згідно якої спірні об`єкти нерухомого майна були примусово відчужені у позивача, не відпала, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння.
Суд також наголошує на тому, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів використання відповідачем примусового відчуженого нерухомого майна з іншою метою, ніж з метою забезпечення виконання Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України бойових завдань в умовах правового режиму воєнного стану в Україні.
Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем під час примусового відчуження належного позивачу нерухомого майна статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає таке.
У своїх висновках Європейського суду з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом ведення в дію «законів», верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах ««Амюр» проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Пунктом 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (пункт 107 рішення у справі «Беєлер проти Італії»).
Пунктом 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено, що вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а також передбачено, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом». Вираз «на умовах, передбачених законом найперше вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе (пункт 155 рішення Європейського суду з прав людини від 29.03.2003 у справі «Полторацький проти України»).
Отже, право на мирне володіння майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не є абсолютним та може бути обмежене на умовах, передбачених законом.
Суд наголошує на тому, що чинне законодавство України, зокрема приписи ч. 5 ст. 41, ст. 64 Конституції України, ст. 319, ч. 3 ст. 321 та ч. 2 ст. 353 Цивільного кодексу України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачають норми, за яких право на вільне володіння майном може бути обмежене, проте лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» не доведено в установленому порядку обставини, які ним повідомлені, а відповідач, у свою чергу, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, спростував та надав належні докази на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26.10.2022 за № 87 ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», визнання незаконним та скасування рішення «Про передачу з приватної у державну чи комунальну власність, серія та номер: 87 ДСК, виданий 26.10.2022 року, видавник Головне управління розвідки Міністерства оборони України» та витребування з чужого незаконного володіння 29 об`єктів нерухомого майна нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені, однак залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Крім того, як зазначено судом в описовій частині рішення, 03.05.2023 суд протокольно відмовив у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху з огляду на правові висновки Верховного Суду та зазначив, що якщо під час розгляду даної справи судом буде встановлено, що вартість об`єктів нерухомості більша, ніж заявлено позивачем у позовній заяві, то суд за результатами розгляду справи по суті достягне недоплачений судовий збір в дохід Державного бюджету.
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог) позивач звернувся до суду із позовом, в якому міститься дві немайнові вимоги про визнання протиправними та скасування рішень та 29 вимог майнового характеру про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, а саме квартир.
У постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Позивачем при подачі позовної заяви, заяви про усунення недоліків до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог сплачено судовий збір в загальному розмірі 515 391,25 грн. На підтвердження сплати судового збору додано платіжне доручення № 279 від 23.02.2023 на суму 361 820,25 грн, платіжну інструкцію № 281 від 06.03.2023 на суму 11 803,00 грн та платіжну інструкцію № 50 від 27.04.2023 на суму 141 768,00 грн.
При цьому, як зазначив позивач, ним сплачено судовий збір за вимоги про витребування 29 об`єктів нерухомого майна у загальному розмірі 34 001 550,00 грн виходячи з вартості нерухомого майна, що наведене в Акті приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» від 15.09.2022 та зазначена у долучених позивачем інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. У цьому Законі: майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Водночас, суд зауважує, що Акт приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «СОФІЯ КЛАБ» від 15.09.2022 не є звітом про оцінку майна в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Судом під час розгляду справи по суті встановлено, що дійсна вартість спірних об`єктів нерухомості є більшою, ніж визначена позивачем при подання позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Звіту з оцінки майна № 1374 від 16.12.2022, складений за результатами проведення оцінки спірних об`єктів нерухомого майна, загальна вартість 29 квартир складає 57 061 711,00 грн.
Судом було встановлено та не спростовано позивачем, що Звіт з оцінки майна № 1374 від 16.12.2022 в судовому порядку не оскаржувався.
Суд також звертає увагу позивача, що вартість спірних об`єктів нерухомого майна, зазначена в акта про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022 визначена саме на підставі Звіту з оцінки майна № 1374 від 16.12.2022, про що зазначено в цих актах.
У свою чергу позивач, відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.
Отже, саме на підставі актів про примусове відчуження або вилучення майна від 23.12.2022 та Звіту з оцінки майна № 1374 від 16.12.2022 позивач, як колишній власник примусово відчуженого майна, буде мати змогу звернутись після скасування правового режиму воєнного стану до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що загальна вартість 29 об`єктів нерухомого майна, які позивач просить суд витребувати з незаконного володіння Головного управління розвідки Міністерства оборони України, відповідно до Звіту з оцінки майна № 1374 від 16.12.2022 складає 57 061 711,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.
Отже розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем за вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння 29 об`єктів нерухомого становить 855 925,66 грн (57 061 711,00 грн х 1,5%), а також 5 368,00 грн судового збору за дві вимоги немайнового характеру. Всього 861 293,66 грн.
Проте, як було встановлено судом раніше та підтверджується матеріалами справи, позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 515 391,25 грн, з яких 5 368,00 грн за дві вимоги немайнового характеру та 510 023,25 грн за вимогу про витребування з чужого незаконного володіння 29 об`єктів нерухомого майна.
З урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства України, враховуючи встановлену судом під час розгляду справи по суті вартість 29 об`єктів нерухомого майна, а також беручи до уваги вже сплачену позивачем суму судового збору, вартість судового збору, яка підлягає до стягнення з позивача в рахунок Державного бюджету України становить 345 902,41 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ КЛАБ» (місцезнаходження: вул. Молодіжна, будинок 4, приміщ. 121, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська обл., 08156; код ЄДРПОУ 43643043) у дохід Державного бюджету України 345 902,41 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.01.2024.
Суддя Л.В. Сокуренко
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 29.11.2023 |
Оприлюднено | 05.01.2024 |
Номер документу | 116108647 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань спонукання виконати або припинити певні дії |
Господарське
Господарський суд Київської області
Сокуренко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні