Ухвала

від 03.01.2024 по справі 917/619/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

03.01.2024 Справа № 917/619/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2023року (вих. № 161361 від 14.12.2023 року) по справі №917/619/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС", вул. Івана Богуна, 2, офіс 303, м. Вінниця, 21010

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО", вул. Гагаріна, 31, с. Новий Калкаїв, Семенівський район, Полтавська область, 38211

про стягнення 1 275 222,06 грн заборгованості,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Нескородь В.М.

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/619/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО" про стягнення 1 275 222,06 грн заборгованості за договором поставки № 24/06-5 від 24.06.2022 року, з яких: 806 475,01 грн - сума основного боргу (з урахуванням індексації на курсову різницю), 167 996,61 грн - пеня, 199 952,48 грн - штраф, 100 797,96 грн - 30 % річних.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.08.2023 року у справі №917/619/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" задоволено. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 806 475,01 грн основної заборгованості з урахуванням індексації на курсову різницю, 167 996,61 грн пені, 199 952,48 штрафу, 100 797,96 грн 30% річних та 19 128,33 грн судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 року повернуто апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО" адвоката Нескородь В.М. на рішення господарського суду Полтавської області від 17.08.2023 року у справі №917/619/23 заявникові.

30.11.2023 року Господарський суд Полтавської області видав наказ про примусове виконання рішення від 17.08.2023 року.

14.12.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО" до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2023 року по справі №917/619/23.

Ухвалою від 18.12.2023 року суд прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО" до розгляду, розгляд заяви призначив на 03.01.2024 року на 09:00 год., також суд запропонував позивачу (стягувачу) у строк до 28.12.2023 року подати письмові пояснення відносно даної заяви, в яких викласти свою позицію.

27.12.2023 року від позивача надійшли пояснення, в яких позивач заперечував проти надання відстрочки. Так, позивач вказував, що з аналізу наведених у заяві відповідача мотивів та поданих доказів вбачається, що надані останнім докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочення, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити винятковість обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Позивач переконаний, що відповідач має можливість виконати рішення суду, проте не бажає це робити за рахунок належного йому майна. При цьому, відповідачем не надано доказів відсутності коштів на рахунках, відсутності у власності відповідача нерухомого та/або рухомого майна, за рахунок якого можна виконати рішення суду, наявність заборгованості перед іншими кредиторами тощо. Більше того, відповідачем не надано й доказів того, що у випадку надання відстрочення виконання рішення суду, таке рішення суду зможе бути ним виконано самостійно та в добровільному порядку (адже і у цьому році можуть настати несприятливі погодні умови або відповідач не доотримує врожай внаслідок власних недбалих дій та/або бездіяльності чи з інших причин).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву, просив суд задовольнити її, надати відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2023 по справі № 917/619/23 з моменту постановляння ухвали про відстрочення виконання рішення на 3 місяці.

При розгляді заяви суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду в справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Перебіг строків судового розгляду у справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Такі висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 у справі № 922/2191/19.

Отже, питання щодо надання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, у свою чергу, має сприяти реальному його виконанню на користь стягувача та в найкоротший термін.

Тобто, вирішуючи питання відстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк відстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінюючи подані відповідачем докази, суд дійшов висновку, що ці докази не підтверджують наявність виняткових обставин для надання відстрочки виконання рішення у даній справі.

Так, відповідачем не подано доказів відсутності у нього коштів. Надана відповідачем банківська виписка за період з 11.12.2023 року по 11.12.2023 року свідчить лише про відсутність коштів на одному рахунку відповідача за один день та жодним чином не підтверджує відсутність коштів на інших рахунках.

Також відповідачем не подано доказів неможливості виконання рішення за рахунок наявного у відповідача майна.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не вжито жодних заходів щодо виконання хоча б частково взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 24/06-5 від 24.06.2022 року, укладеним між сторонам і цій справі, хоча відповідач мав розрахуватися із позивачем у строк до 03 жовтня 2022 року.

Поданий відповідачем договір №492/2022, укладений між ТОВ «ДВК Агро» та ТОВ СП «НІБУЛОН», також не підтверджує можливості відповідача отримати кошти у строк 3 місяці (строк відстрочки), оскільки не містить строків поставки продукції відповідачем для ТОВ СП «НІБУЛОН» та її оплати, Додатки до цього договору відповідач суду не надав.

Також відповідач посилається на те, що Господарським судом Львівської області по справі № 914/1091/23 було видано наказ, яким призначено стягнути з ТОВ «АРУБА» (код ЄДРПОУ: 41479137) на користь ТОВ «ДВК Агро» борг, кошти в сумі 1 700 150,40 грн. та судовий збір в розмірі 25 502,26 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Голойди Андрія Володимировича видано постанову про відкриття виконавчого провадження за №73470495, під час якого буде здійснюватися процедура примусового стягнення коштів з ТОВ «Аруба» на користь ТОВ «ДВК Агро».

Наявність заборгованості по контрагентам, не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, оскільки її наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання (відповідача), в тому числі необхідно враховувати коли виник такий борг та коли відповідач звертався до суду за стягнення такого боргу.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємницькою.

Згідно статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

З доданих відповідачем до заяви про надання відстрочки фотознімків снігового покриву не вбачається де ( в якій місцевості ) та коли саме ( в які дати, періоди) зроблені ці фото.

Отже, боржник (заявник) не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості одночасного виконання рішення суду у даній справі. Боржником не наведено обставин реальної можливості виконання ним судового рішення в строк, який він просить.

Також судом враховано, що наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність фінансової можливості та наявність заборгованості по контрагентам, не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для розстрочення виконання рішення суду, оскільки її наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання (відповідача).

Також, відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про можливість погашення ним заборгованості перед позивачем в період на який він просить розстрочити рішення суду, як не подано доказів реального фінансового стану (фінансової звітності, наявності коштів та майна).

Водночас відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи заявника щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Керуючись ст. 234, 326,331ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2023року по справі №917/619/23.

Ухвала підписана 04.01.2024 року

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення ( ст.ст.235,255 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Тимощенко О.М.