Рішення

від 22.12.2023 по справі 760/23424/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/23424/21

Провадження № 2/760/5214/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Еф Консалтінг Сервісиз» про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Ві Еф Консалтінг Сервісиз» про захист прав споживача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2021 року для розгляду визначено суддю Аксьонову Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2021 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

03 грудня 2021 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з новою редакцією позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ТОВ «Ві Еф Консалтінг Сервісиз» про захист прав споживача, в якій позивачі просять стягнути з відповідача:

- на користь ОСОБА_5 - 930 грн;

- на користь ОСОБА_4 - 460 грн;

- на користь ОСОБА_2 - 470 грн;

- 3% річних від простроченої поверненням суми 920 грн (за послуги відповідача щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ) у розмірі 9,38 грн, з яких: 4,69 грн - на користь ОСОБА_5 та 4,69 грн - на користь ОСОБА_4 ;

- інфляційні втрати від простроченої поверненням суми 920 грн (за послуги відповідача щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ) у розмірі 21,30 грн, з яких: 10,65 грн - на користь ОСОБА_5 та 10,65 грн на користь ОСОБА_4 ;

- на користь ОСОБА_2 3% річних від простроченої до повернення суми 470 грн, 4,29 грн;

- на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати від простроченої поверненням суми 470 грн у розмірі 7,54 грн;

- на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 50000 грн;

- на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 20000 грн;

- на користь ОСОБА_5 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 10000 грн;

- на користь ОСОБА_4 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 10000 грн;

- на користь ОСОБА_3 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 10000 грн, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 , зробив оплату послуг відповідача за подання документів на візу до посольства Польщі в Україні для його синів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Всього було зроблено три проплати окремими платежами за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Але фактично послуги були надані лише за подання документів ОСОБА_3 . У наданні послуг з оформлення документів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідачем відмовлено. У телефонній розмові представник відповідача пояснив, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від надання послуг на підставі того, що у графі про призначення платежу зазначений один і той самий номер телефону. З приводу цього відповідач пояснив, що це особливості роботи його внутрішньої системи.

27 квітня 2021 року ОСОБА_1 ще раз сплатив послуги відповідача за подання документів на візу до посольства Польщі в Україні за себе та дружину ОСОБА_2 . Послуги були надані частково - прийнято лише документи ОСОБА_1 , послуги з обробки документів ОСОБА_2 надані не були. У телефонній розмові відповідач знову пояснив відмову у наданні послуг особливостями роботи внутрішньої системи, які не зазначені в оферті на його сайті.

07 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про повернення сплачених коштів за неотримані послуги у спосіб, визначений на сайті відповідача, направивши сканкопії документів на електронну пошту. Зазначені заяви відповідач отримав, але кошти не повернув.

Згідно із п.8 ч.1 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів", між ними з відповідачем було укладено договір на відстані, за допомогою засобів дистанційного зв`язку. Зі свого боку він, як замовник послуг відповідача, виконав усі умови, викладені на сайті відповідача: оплату здійснював через офіційний веб-сайт/мобільний додаток ПриватБанку; за кожного члена сім?ї оплата здійснювалася окремим платежем; у графі «призначення платежу» було вказано прізвище, ім?я та по-батькові особи, щодо якої замовляються послуги.

Про необхідність вказівки окремих номерів телефонів при оплаті послуг для неповнолітніх дітей їх ніхто не повідомляв, про це він дізнався лише після оплати з телефонної розмови із співробітниками відповідача. Ніяких доказів того, що неоформлення візи на ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 відбулося з його вини відповідачем не надано. Відповіді на його заяву до відповідача від 07 травня 2021 року щодо повернення коштів за ненадані послуги надано не було, затребувані кошти так і не повернуті.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, вважають, на підставі ст.625 ЦК України необхідно стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати:

- 3% річних від простроченої поверненням суми 920 грн (за послуги відповідача щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ) у розмірі 9,38 грн, з яких: 4,69 грн - на користь ОСОБА_5 та 4,69 грн - на користь ОСОБА_4 ; на користь ОСОБА_2 3% річних від простроченої до повернення суми 470 грн, 4,29 грн;

- інфляційні втрати від простроченої поверненням суми 920 грн (за послуги відповідача щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ) у розмірі 21,30 грн, з яких: 10,65 грн - на користь ОСОБА_5 та 10,65 грн на користь ОСОБА_4 ; на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати від простроченої поверненням суми 470 грн у розмірі 7,54 грн.

Також позивачі зазначають, що протиправними діями відповідача їм завдано моральної шкоди. Протиправна поведінка відповідача призвела до дискомфорту, порушення усталеного повсякденного порядку життя, завдала істотних емоційних страждань, пов`язаних із ненаданням обумовлених послуг, особливо для неповнолітніх синів, які не розуміють, як і чому відповідач може взяти кошти та не надати оплачені послуги чи повернути сплачені гроші. Позивачам не надано повних та обґрунтованих відповідей на звернення, що не дозволяє зосередитись на роботі та звичайних заняттях і заганяє усю сім`ю у відчай. Відмова у їхніх законних вимогах і, відповідно, втрата значної суми грошей та подальша поведінка відповідача призвели до того, що ОСОБА_1 та його родина постійно перебувають у пригніченому стані від усвідомлення несправедливості щодо них, у безпорадності, в яку вони потрапили у зв`язку з неможливістю вирішувати свої життєві проблеми. Позивачі змушені витрачати свій вільний час на здійснення дій по відновленню свого порушеного права, звертатись до юристів за правовою допомогою та до суду, що також негативно позначилось на їхньому моральному стані.

З урахуванням тривалості моральних страждань, часу, протягом якого вони вимушені доводити свою правоту, терпіти щоденні душевні страждання, з урахуванням розміру додаткових витрат, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважають, що розмір завданої моральної шкоди складає: ОСОБА_1 - 50 000 гривень, ОСОБА_2 - 20 000 гривень, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - по 10 0000 гривень кожному.

Ухвалою від 07 грудня 2021 року позовну заяву було прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання.

06 квітня 2023 року представника відповідача ТОВ «Ві Еф Консалтінг Сервісиз» - адвокат Мусієнко В.І. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Вважає, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження неповернення коштів відповідачем та факту звернення позивача до відповідача із заявами на повернення коштів.

Крім того, грошові кошти у сумі 460 грн, згідно заяви про повернення коштів від 09 червня 2021 року від ОСОБА_5 (звернення 14 квітня 2021 року) були повернуті відповідачем ще 20 липня 2021 року.

Зазначив, що проведеною на підприємстві відповідача перевіркою встановлено, що повернення коштів позивачу відбулося 20 липня 2021 року лише на підставі заяви про повернення коштів від 09 червня 2021 року від ОСОБА_5 , інших заяв від позивача перевіркою не встановлено.

Повернення коштів позивачу за іншими заявами не відбулося, оскільки позивачем не було надано/надіслано на відповідну адресу електронної пошти відповідача повного пакету документів, як це передбачено Розділом 5 (Процедура повернення авансу) Порядку надання послуг відповідача.

Надана позивачем роздруківка з електронної пошти підтверджує приймання відповідачем на опрацювання заяви про повернення коштів від 09 червня 2021 року від ОСОБА_5 , за якою відбулося повернення коштів 20 липня 2021 року, інших доказів звернення до відповідача позивачем не надано.

Зазначив, що після отримання відповідачем позовної заяви від 16 серпня 2022 року та ознайомлення представника відповідача 03 квітня 2023 року із новою редакцією позовної заяви від 30 листопада 2021 року, та проведення на підприємстві перевірки, керівництвом відповідача було прийнято рішення, щодо повернення на банківський рахунок позивача раніше сплаченого авансу у сумі 1400 грн за три звернення, що підтверджується платіжною інструкцією №2186 від 04.04.2023 року.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначає, що оскільки відсутня вина відповідача у несвоєчасному поверненні коштів позивачу, тому відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди. Крім того, заявлений розмір моральної шкоди в розмірі 100000 грн абсолютно не обґрунтований, не співмірний із можливо заподіяною шкодою, і не відповідає засадам розумності, виваженості, доброчесності та справедливості.

14 квітня 2023 року від позивачів до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач вказав, що твердження відповідача про повернення коштів позивачам у липні 2021 року не відповідають дійсності, оскільки позивач цих сум не отримував, у жодному документі про платіж, наданому відповідачем, не вказаний позивач як отримувач коштів, а також не зазначено його рахунку, доказів, які б підтверджували отримання повернутих коштів, відповідачем не надано. Просив стягнути з відповідача

- 3% річних від простроченої поверненням суми 920 грн (за послуги відповідача щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ) у розмірі 55,05 грн, з яких: 27,53 грн - на користь ОСОБА_5 та 27,53 грн - на користь ОСОБА_4 ;

- інфляційні втрати від простроченої поверненням суми 920 грн (за послуги відповідача щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ) у розмірі 330,04 грн, з яких: 165,02 грн - на користь ОСОБА_5 та 165,02 грн на користь ОСОБА_4 ;

- на користь ОСОБА_2 3% річних від простроченої до повернення суми 470 грн - 28,12 грн;

- на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати від простроченої поверненням суми 470 грн у розмірі 168,61 грн.

25 квітня 2023 року представник відповідача ТОВ «Ві Еф Консалтінг Сервісиз» - адвокат Мусієнко В.І. подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що твердження позивача про те, що жодних коштів від відповідача він не отримував, не відповідає дійсності, оскільки кошти повертаються не напряму заявнику, а безпосередньо банком, через який заявником було здійснено безготівкову оплату сервісного збору (послуг відповідача). Як зазначалось у відзиві на позовну заяву, повернення першої суми коштів позивачу в розмірі 460 грн відбулося ще 20 липня 2021 року, повернення відповідачем решти коштів у сумі 1400 грн (за три звернення) відбулося 04 квітня 2023 року.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до наступного висновку.

10 вересня 2020 року протоколом дирекції ТОВ «Ві Еф Консалтінг Сервісиз» №10/09/2020 затверджено пропозицію (оферту) на укладення договору про надання ТОВ «Ві Еф Консалтінг Сервісиз» послуг візового центу.

ТОВ «Ві Еф Консалтінг Сервісиз» (виконавець) відповідно до ст.633,634, 641, 642, 644 ЦК України оприлюднило на Веб-сайті ТОВ «Ві Еф Консалтінг Сервісиз» пропозицію (оферту) на укладення договору про надання послуг візового центру (договір).

Так, відповідно до п.2.1 договору виконавець бере на себе обов`язки щодо надання послуг згідно з умовами, які викладені в оферті, у тому числі у відповідних порядках, а замовник зобов`язується сплатити вартість наданих виконавцем послуг відповідно до діючих тарифів виконавця. За цим договором замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати від імені та за рахунок замовника фактичні та юридичні дії, пов`язані з наданням до посольств іноземної держави документів з метою отримання візового документу, та надання супутніх послуг, а замовник зобов`язується своєчасно надати виконавцю документи, необхідні для надання послуг, та сплатити винагороду.

Згідно п.9.1 додатки до оферти є її невід`ємною частиною: додаток 1 - Правила безпеки відвідування візових центрів виконавця, додаток 2 - Порядок надання послуг особам, які мають намір отримати візовий документ до Республіки Польща.

14 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 , прийнявши оферту відповідача, здійснив оплату послуг відповідача за подання документів на візу до посольства Польщі в Україні для його синів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . На підтвердження зазначених обставин позивачами додано дублікат квитанції №0.0.2088048827.1 від 14.04.2021 року на ім`я ОСОБА_4 , дублікат квитанції №0.0.2088037402.1 від 14.04.2021 року на ім`я ОСОБА_5 , дублікат квитанції №0.0.2150223656.1 від 04.06.2021 року на ім`я ОСОБА_4

27 квітня 2021 року ОСОБА_1 ще раз сплатив послуги відповідача за подання документів на візу до посольства Польщі в Україні за себе та дружину ОСОБА_2 , що підтверджується копією квитанції №0.0.2105700642.1 від 27.04.2021 року.

Проте, як стверджують позивачі, фактично послуги були надані лише за подання документів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . У наданні послуг з оформлення документів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідачем відмовлено. Послуги з обробки документів ОСОБА_2 надані не були.

07 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про повернення сплачених коштів за неотримані послуги у спосіб, визначений на сайті відповідача, однак, сплачені кошти повернуто не було.

А тому вони звернулися до суду з указаним позовом про стягнення з відповідача неповернутих коштів у судвому порядку (на користь ОСОБА_5 - 930 грн, на користь ОСОБА_4 - 460 грн, на користь ОСОБА_2 - 470 грн), а також інфляційних втрат, трьох відсотків річних та моральої шкоди.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, оскільки на підтвердження неповернення коштів відповідачем та факту звернення позивача до відповідача із заявами на повернення коштів позивачем не надано належних доказів.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов таких висновків.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст.3 Цивільного кодексу України.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, позивачі стверджують, що відповідачем не було надано послуг візового центру ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . Тому 07 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про повернення сплачених коштів за неотримані послуги у спосіб, визначений на сайті відповідача, направивши сканкопії документів на електронну пошту.

Проте, якими доказами підтверджуються такі обставини у позовній заяві не зазначено та не додано таких доказів до позовної заяви.

Процедуру повернення авансу визначено в п.5 Порядку надання послуг особам, які мають намір отримати візовий документ до Республіки Польща, який є невід`ємною частиною Пропозиції (оферти) на укладання договору про надання ТОВ «Ві Еф Консалтінг Сервісиз».

Так, згідно цього порядку у випадку, якщо після здійснення передплати сервісного збору документи не були подані до ППВА, замовник має право повернути сплачений аванс сервісного збору (консультаційної послуги). Для повернення авансу, замовнику необхідно:

- завантажити, роздрукувати, заповнити та підписати заяву на повернення коштів - за посиланням https://www.vfsglobal.com/poland/ukraine/pdf/refund-statement-new.pdf та відсканувати її;

- зробити скановану копію першої сторінки закордонного паспорту;

- зробити скановану копію банківської квитанції про оплату сервісного збору;

- якісні скановані копії або фотографії документів, які зазначені в цьому розділі, направити на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виконавець перевірить усі дані та передасть відповідні інструкції до відповідного банку. Банк поінформує замовника за допомогою SMS-повідомлення про можливість отримання повернення. SMS-повідомлення міститиме код повернення. Щоб отримати кошти за попередньо сплачений збір, замовник пред`являє в банку оригінал паспорта громадянина України, оригінал квитанції про попередню оплату сервісного збору та покажіть SMS-повідомлення про можливість отримання повернення.

Повернення коштів здійснюється протягом 20 робочих днів з моменту направлення відповідної заяви.

Проте із доданих до позовної заяви копій заяв про повернення коштів ОСОБА_5 від 06.05.2021, ОСОБА_4 від 06.05.2021, ОСОБА_1 від 06.05.2021, ОСОБА_2 від 06.05.2021 неможливо встановити, що саме такі заяви були направлені відповідачу на електронну пошту 07 травня 2021 року.

З роздруківки електронного листа, що додана позивачем, також не вбачається, які саме документи були направлені відповідачу електронною поштою 07.05.2021 року.

Натомість, як вбачається відзиву та доданих до нього документів грошові кошти у сумі 460 грн, які були сплачені 14.04.2021 року за ОСОБА_5 згідно квитанції №0.0.2088037402.1, були повернуті відповідачем 20 липня 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №89 від 20 липня 2021 року, випискою по рахунку за 20 липня 2021 року та витягом з реєстру про повернення коштів заявникам від 20.07.2021 року.

При цьому відповідач стверджує, що проведеною на підприємстві перевіркою встановлено, що повернення коштів позивачу відбулося лише відповідно до заяви про повернення коштів від 09 червня 2021 року від ОСОБА_5 . Інших заяв від позивачів перевіркою не встановлено.

Також представник відповідача зазначив, що керівництвом відповідача було прийнято рішення, щодо повернення на банківський рахунок позивача раніше сплаченого авансу у сумі 1400 грн за три звернення, що підтверджується платіжною інструкцією №2186 від 04.04.2023 року. Проте, такий доказ не є достатнім для переконання суду у дійсному поверненні таких коштів, оскільки у призначенні платежу зазначено «повернення коштів за невикористану послугу з отримання віз (Польща) згідно реєстру від 04.04.2023 року». При цьому реєстру про повернення коштів заявникам від 04 квітня 2023 року відповідачем не додано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачі не підтвердили належними доказами факт ненадання послуг візового центру ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , а також звернення 07 травня 2021 року до відповідача із заявами про повернення сплачених коштів за неотримані послуги.

Відтак, позивачі не довели суду, що вони виконали вимоги п.5 Порядку надання послуг особам, які мають намір отримати візовий документ до Республіки Польща, які визначають процедуру повернення сплаченого авансу, а тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача таких коштів у судовому порядку (на користь ОСОБА_5 - 930 грн, на користь ОСОБА_4 - 460 грн, на користь ОСОБА_2 - 470 грн).

Відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом не встановлено порушення відповідачем грошового зобов`язання, відповідно відсутні й підстави для стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Позивачі зазначають, що протиправними діями відповідача їм завдано моральної шкоди Протиправна поведінка відповідача призвела до дискомфорту, порушення усталеного повсякденного порядку життя, завдала істотних емоційних страждань, пов`язаних із ненаданням обумовлених послуг, особливо для неповнолітніх синів, які не розуміють, як і чому відповідач може взяти кошти та не надати оплачені послуги чи повернути сплачені гроші. Позивачам не надано повних та обґрунтованих відповідей на звернення, що не дозволяє зосередитись на роботі та звичайних заняттях і заганяє усю сім`ю у відчай. Відмова у їхніх законних вимогах і, відповідно, втрата значної суми грошей та подальша поведінка відповідача призвели до того, що ОСОБА_1 та його родина постійно перебувають у пригніченому стані від усвідомлення несправедливості щодо них, у безпорадності, в яку вони потрапили у зв`язку з неможливістю вирішувати свої життєві проблеми. Позивачі змушені витрачати свій вільний час на здійснення дій по відновленню свого порушеного права, звертатись до юристів за правовою допомогою та до суду, що також негативно позначилось на їхньому моральному стані.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснено у п.3, п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Разом з тим, позивачами не доведено факт заподіяння позивачам моральної шкоди ТОВ «Ві Еф Консалтінг Сервісиз», а також протиправність поведінки відповідача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди.

Керуючись статтями 10, 12, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Еф Консалтінг Сервісиз» про захист прав споживача - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- позивач - ОСОБА_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- позивач ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- позивач ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- позивач ОСОБА_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ві Еф Консалтінг Сервісиз», місцезнаходження: 01023, м. Київ, площа Спортивна, бізнес-центр «Гулівер», буд. 1-а, 8 поверх, ЄДРПОУ 34796531.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М.Аксьонова