Постанова

від 28.12.2023 по справі 604/479/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/479/23Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б. Провадження № 22-ц/817/1071/23 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар с/з - Іванюта О.М.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами фермерського господарства "Золотий жайвір" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 вересня 2023 року та додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2023 року, ухвалені суддею Сидорак Г.Б. у цивільній справі № 604/479/23 за позовом фермерського господарства "Золотий жайвір" до ОСОБА_1 , фермерського господарства "Агро Остап`є" про визнання укладеним договору оренди на новий строк та визнання відсутнім права оренди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ФГ "Золотий жайвір" звернулось до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 14.03.2016 року ФГ «Золотий жайвір» було укладено договір оренди землі з ОСОБА_1 (договір №2/030, кадастровий номер земельної ділянки 6124685700:01:001:0400), строком на 7 років.

Протягом усього часу перебування земельної ділянки в оренді не було жодних претензій чи зауважень з боку орендодавця щодо неналежного виконання орендарем своїх обов"язків.

За місяць до закінчення строку договору позивач, дотримуючись вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», направив власнику земельної ділянки ОСОБА_1 лист-повідомлення від 24.02.2023 року про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди. До листа було додано три примірники проекту договору оренди землі на новий строк.

Відповіді від орендодавця орендар не отримав та продовжив користуватися земельною ділянкою. Проте, в квітні 2023 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 , не надіславши лист-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі на новий строк, не витребувавши земельну ділянку від позивача, у володінні якого вона перебуває, уклав договір оренди з іншим орендарем - ФГ "Агро Остап`є".

На підставі цього договору в квітні 2023 року державним реєстратором Збаразької міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про інше речове право - право оренди ФГ "Агро Остап`є" щодо земельної ділянки.

Вважає, що ФГ «Золотий жайвір» як первинний орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, тому позивач просив визнати укладеним договір оренди землі в запропонованій редакції на новий строк та визнати відсутнім права оренди в ФГ "Агро Остап`є" щодо земельної ділянки, площею 1,58 га, за кадастровим номером 6124685700:01:001:0400 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ФГ "Золотий жайвір" на користь ФГ "Агро Остап`є" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Судовий збір віднесено на рахунок ФГ "Золотий жайвір"

Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2023 року понесені судові витрати ФГ "Золотий жайвір" на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. покладено на позивача.

В апеляційній скарзі ФГ "Золотий жайвір" просить рішення Підволочиського районного суду від 27 вересня 2023 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки орендар ФГ «Золотий жайвір» підписав договір оренди земельної ділянки 14 березня 2016 року. При цьому, сторони узгодили у пункті 7 договору строк його дії - 7 років, у пункті 3.1 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, та у пункті 4.3 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору, тобто 04 квітня 2016 року і закінчився через 7 років від цього дня -04 квітня 2023 року. При цьому судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар направив орендодавцю 28.02.2023 року. Тобто, вказаний лист орендар направив орендодавцю без порушення місячного строку до закінчення строку дії договору оренди землі, який встановлено ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Також зазначає, що позивач повідомляв орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, процедура реалізації якого передбачена статтею 33 ЗУ «Про оренду землі».

Однак, орендодавець ОСОБА_1 , будучи власником земельної ділянки, вільно реалізував свої права, передбачені ч. 1 ст. 319 ЦК України у спосіб передачі цієї земельної ділянки в оренду новому орендареві - ФГ "Агро Остап`є", тобто у спосіб, який був запропонований позивачем шляхом направлення орендодавцеві листів з пропозицією укладення договорів оренди земельних ділянок на новий строк.

Наведене свідчить про те, що воля орендодавця ОСОБА_1 щодо належної йому земельної ділянки була спрямована саме на передачу цього майна в оренду, а тому висновки суду про відсутність вільного волевиявлення власника земельної ділянки на передачу цього майна в оренду суперечить обставинам справи, які були встановлені самим судом.

Щодо стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу з ФГ "Золотий жайвір" в користь ФГ "Агро Остап`є" у розмірі 10 000 грн. - докази на підтвердження судових витрат відповідача, які були подані до суду та прийняті ним до уваги, іншим учасникам справи заздалегідь не надсилались, що було безумовною обставиною, яка позбавляла суд права приймати ці докази до уваги в силу імперативних вимог ч. 9 ст. 83 ЦПК України, а тому, таке порушення стороною відповідача порядку подання до суду доказів позбавило позивача права на подання своїх заперечень проти поданих доказів, тобто порушено принцип змагальності.

Крім того, вважає подані стороною відповідача докази на підтвердження понесених судових витрат неналежними, а тому такими, що не могли бути прийняті до уваги на підставі ч. 4 ст. 77 ЦІК України, оскільки відповідно до копії договору про надання юридичних послуг №20/04/01, він був укладеним 20.04.2023 між ФГ "Агро Остап`є" та ТОВ «Правник експерт», акт приймання-передачі наданих послуг від 27.06.2023 року, складені між ними та копію платіжної інструкції про сплату коштів на рахунок вказаного товариства, однак представником відповідачів у даній справі був адвокат Хацкевич Руслан Михайлович, який згідно ордерів на право представництва відповідачів здійснював свою адвокатську діяльність індивідуально. Доказів на підтвердження сплати вказаному адвокату гонорару до матеріалів справи не долучено, як і доказів здійснення представництва інтересів відповідачів працівниками ТОВ «Правник експерт».

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2023 року ФГ «Золотий жайвір» вважає його незаконним та необґрунтованим, просить скасувати та постановити нове, яким здійснити новий перерозподіл судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від від 27 вересня 2023 року представник відповідачів просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини та докази по справі, дав їм належну оцінку та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 неодноразово повідомляв позивача про небажання укладати нові договори оренди, що свідчить про відсутність волевиявлення у останнього на вчинення таких дій.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення з ФГ "Золотий Жайвір" витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що представник відповідачів адвокат Хацкевич Р.М., який є працівником ТОВ «Правник Експерт», надав копії доказів понесених судових витрат представнику позивача до розгляду в судовому засіданні питання щодо відшкодування судових витрат. Тобто він був ознайомлений з доказами щодо понесених відповідачем судових витрат і подав в судовому засіданні усне заперечення з цього приводу, не уточнивши свою позицію.

Крім цього, представник позивача не повідомив (ні усно, ні письмово), в чому на його думку полягає невідповідність порядку подання доказів та неналежність доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від від 11 жовтня 2023 року представник відповідачів просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні представник ФГ «Золотий Жайвір» просив задовольнити апеляційні скарги з підстав, наведених у них.

Представник відповідачів просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а оскаржувані рішення суду залишити без змін, оскільки вважає їх законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ФГ «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від від 27 вересня 2023 року підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ФГ «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2023 року, до задоволення не підлягає.

Обставини справи.

14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «Золотий жайвір» в особі Дацківа В.П. укладено Договір оренди землі №2/030, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 1,5256 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0400. Договір оренди зареєстрований 04.04.2016 року (Інформаційна довідка з ДРРПНМ №56928255 від 08.04.2016 року).

Як вбачається із п. 7 зазначеного вище Договору оренди землі, його укладено на 7 років, а по закінченню цього строку орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що у випадку, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

ФГ "Золотий жайвір" на адресу орендодавця ОСОБА_1 направив лист - повідомлення про укладення договору оренди на новий строк №24/02/23-1 від 24 лютого 2023 року, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонував встановити орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років та додав проєкт договору оренди землі. Лист - повідомлення направлено орендодавцю 28.02.2023 року, що підтверджується описом вкладення, накладною на відправлення та фіскальними чеком.

ОСОБА_1 отримав зазначений лист - повідомлення з доданим до нього проєктом договору оренди землі, та, як зазначає позивач, жодної відповіді на лист не надав.

Окрім того, ФГ "Золотий жайвір" 16.03.2023 року також направив ОСОБА_1 повідомлення про продовження терміну повернення з оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:0400, в якому зазначив, що орендарем було засіяно земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим, керуючись Договором оренди та Законом України «Про оренду землі», повернення земельної ділянки буде здійснене протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди.

ОСОБА_1 24.01.2023 року та 02.03.2023 року направив до ФГ «Золотий жайвір» листи - повідомлення, якими повідомив, що він не бажає поновлювати дію Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0400, та має намір використовувати зазначену земельну ділянку для власних потреб.

Про відправлення листів від 24.01.2023 року та 02.03.2023 року свідчать фіскальні чеки Укрпошти з датами відпрвлення - 24.01.2022 року та 02.03.2023 року відправленого на ім"я ФГ "Золотий Жайвір".

Лист від 24.01.2023 року року вручено 03.02.2023 року (відстеження рекомендованого повідомлення про вручення №4601602338019) а лист від 02.03.2023 року вручено 10.03.2023 року (відстеження рекомендованого повідомлення про вручення №4601602337675).

Відповідно до витягу №328600711 від 10.04.2023 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.04.2023 року на підставі листів-повідомлень від 24.01.2023 року та 02.03.2023 року внесено відомості про припинення речового права (права оренди) ФГ «Золотий жайвір» на зазначену вище земельну ділянку.

Як вбачається із витягу з ДРРП №328601544 від 10.04.2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.04.2023 року внесено відомості про право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 05.04.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Агро Остап`є".

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 вересня 2023 року не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків укладення договору на новий строк, а у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову, однак мотивувальна частина рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 вересня 2023 року підлягає частковій зміні.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.01.2023 року та 02.03.2023 року ОСОБА_1 направляв до ФГ «Золотий жайвір» листи-повідомлення, якими повідомляв, що він не бажає поновлювати дію Договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Листи позивачу вручено, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.

У своїй постанові від 28.09.2020 року (справа № 272/440/18 ) Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє, у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю землею, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір».

Разом з тим, суд першої інстанції, крім наведених вище обставин, також мотивував своє рішення тим, що позивач надіслав лист-повідомлення про укладення договору оренди землі 28.02.2023 року, тобто з пропуском встановленого ст.33 ЗУ «Про оренду землі» місячного строку до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, з чим колегія суддів погодитись не може.

Так, згідно з укладеним між ФГ «Золотий жайвір» та ОСОБА_1 14.03.2016 року договору, останній укладений на 7 років. Відповідно до п.43 прикінцевих положень вказаного договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з наявного в матеріалах справи копії витягу ДРРП, зазначений вище договір зареєстрований 04.04.2016, таким чином саме 04.04.2023 року строк дії даного договору слід вважати закінченим. Оскільки лист повідомлення про укладення договору оренди землі позивачем був надісланий ОСОБА_1 24.02.2023 року, тому в даному випадку місячний строк позивачем пропущений не був.

Зважаючи на наведені положення законодавства, обставини, встановлені судом першої інстанції, та беручи до уваги те, що місцевий суд, хоча і припустився помилки щодо вирішення питання дотримання позивачем строків надсилання листа-повідомлення ОСОБА_1 про укладення договору оренди землі, однак це не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого у справі рішення суду, однак воно підлягає зміні його мотивувальної частини із її викладенням в редакції даної постанови.

Доводи апеляційної скарги про те, що укладення нового договору з іншим орендарем порушує переважне право ФГ "Золотий Жайвір", орендодавець ОСОБА_1 , будучи власником земельної ділянки, реалізував свої права, передбачені ч. 1 ст. 319 ЦК України, у спосіб передачі цієї земельної ділянки в оренду новому орендареві - ФГ "Агро Остап`є", тобто у спосіб, який був запропонований позивачем шляхом направлення орендодавцеві листа з пропозицією укладення договору оренди земельнлї ділянок на новий строк, що свідчить про те, що воля орендодавця ОСОБА_1 щодо належної йому земельної діляноки була спрямована саме на передачу цього майна в оренду, а тому висновки суду про відсутність вільного волевиявлення власника земельної ділянки на передачу цього майна в оренду суперечить обставинам справи, колегія суддів оцінює критично, враховуючи наступне.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку вказав на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з ФК "Золотий Жайвір".

Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного з ФГ "Золдотий Жайвір", ОСОБА_1 розпорядився належною йому земельною ділянкою на власний розсуд, передавши її в оренду ФГ "Агро Остап`є".

А тому передбачене ст.33 Закону України "Про оренду землі" переважене право ФГ "Золотий жайвір" на укладення договору оренди на новий строк не порушене.

Щодо законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвокат Хацкевич Р.М. 24 липня 2023 року надав суду копію Договору про надання юридичних послуг №20/04/01, укладеного 20.04.2023 року між ТОВ «Правник експерт» та ФГ "Агро Остап`є", акт приймання-передачі наданих послуг від 27.06.2023 року, з яких вбачається, що вартість отриманих послуг з надання правової допомоги складає 10 000 гривень за консультації з питань застосування законодавства, складання процесуальних документів, написання відзиву та клопотань.

ФГ "Агро Остап`є", сплачено по договору гонорар у розмірі 10 000 грн, що підтверджується квитанцією №164 від 22.06.2023 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, а тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ФГ "Агро Остап`є".

При цьому з матеріалів справи не вбачається будь-яких письмових клопотань чи заперечень щодо заявленої адвокатом Хацкевичем Р.М. суми витрат на правничу допомогу, в тому числі в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що подані адвокатом Хацкевичем Р.М. докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу сторонам не надсилались, є необґрунтованими, оскільки обов`язок щодо надсилання іншим учасникам справи таких доказів передбачений в тому випадку, коли сторона по справі подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала додатки - докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів.

До такого висновку дійшов 12.04.2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 626/133/21.

Доводи апеляційної скарги про неналежість поданих адвокатом доказів витрат на правничу допомогу також є безпідставними, оскільки згідно з ордеру на надання правничої допомоги від 20.04.2023 року вбачається, що адвокат Хацкевич Р.М. діє на підставі договору про надання правової допомоги від 20 квітня 2023 року №20/04/1, який був долучений до матеріалів справи разом з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу.

При цьому колегія суддів вважає, що сплата коштів за надання професійної правничої допомогу саме ТОВ «Правник експерт», а не безпосередньо адвокату Хацкевичу Р.М., не свідчить про неналежніть поданих останнім доказів.

Таким чином, виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм вірну оцінку, а тому дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо стягнення з позивача ФГ «Золотий Жайвір» витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Щодо додаткового рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2023 року, колегія суддів вважає, що воно є законним та обгрунтованим.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позову ФГ "Золотий Жайвір" відмовлено, тому суд вірно поклав на позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2023 року є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 367, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Золотий жайвір" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 вересня 2023 року - задовольнити частково.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 вересня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Золотий жайвір" на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2023 року - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 січня 2024року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.