Рішення

від 05.01.2024 по справі 320/5318/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2024 року № 320/5318/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України Малюка Василя Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Голови Служби безпеки України Малюка Василя Вікторовича (далі по тексту також відповідач, Голова СБУ Малюк В.В.), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність голови Служби безпеки України Малюка Василя Васильовича в частині невжиття заходів щодо забезпечення притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Служби безпеки України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які 07.02.2023 всупереч закону приймали участь у обшуку, що відбувався в приміщенні Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження №12022000000000123, порушеного за неналежним до підслідності слідчих Служби безпеки України статтями 361, 362 Кримінального кодексу України щодо злочинів у сфері електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів);

- зобов`язати голову Служби безпеки України Малюка Василя Васильовича вжити заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Служби безпеки України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які 07.02.2023 всупереч закону приймали участь у обшуку, що відбувався в приміщенні Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження №12022000000000123, порушеного за неналежним до підслідності слідчих Служби безпеки України статтями 361,362 Кримінального кодексу України щодо злочинів у сфері електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що відповідачем протиправно не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності співробітників СБУ, які 07.02.2023 діяли, на думку позивача, всупереч закону, а саме: приймали участь у проведенні обшуку, який відбувся 07.02.2023 у приміщенні Національної спілки архітекторів України на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №757/4643/23-к в межах кримінального провадження №12022000000000123.

Позивач зауважує, що ним не оскаржувалися будь-які рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора в означеному кримінальному провадженні, проте, зазначено про незаконну, на його думку, участь співробітників СБУ при проведенні обшуку 07.02.2023 у приміщенні Національної спілки архітекторів України, оскільки означена вище ухвала слідчого судді не стосується СБУ чи її співробітників.

Позивач стверджує, що невжиття відповідачем заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності вказаних вище співробітників СБУ призвело до порушення приписів частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» в частині неприйняття рішень відповідно до чинного законодавства і незабезпечення їх виконання. Крім того, позивач зазначив, що у листі Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ (далі по тексту - департамент) від 24.02.2023 відсутня мотиваційна оцінка викладених у листі позивача аргументів.

Позивач зазначав, що внаслідок допущення такої протиправної бездіяльності, відповідачем порушено права та інтереси позивача брати участь в управлінні державними справами, яке гарантоване статтею 38 Конституції України, та можливість і порядок реалізації якого забезпечує Закон України «Про звернення громадян». Зазначена протиправна бездіяльність відповідача, на думку позивача, порушила його законний інтерес щодо прагнення ним до користування таким нематеріальним благом, як належне здійснення Службою безпеки України, як державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями своїх повноважень, в частині належного виконання покладених на неї законом прав та обов`язків.

На думку позивача, його лист, який є заявою, не розглянуто по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивачем подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що предметом спору у цій справі є протиправна бездіяльність відповідача щодо непритягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників СБУ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за їх незаконну участь у проведенні обшуку Національної спілки архітекторів України.

Позивач вказує, що ним не оскаржується лист Департаменту від 24.02.2023, надісланий позивачу у відповідь на його лист від 24.02.023, оскільки такий лист, на переконання позивача, є доказом вчинення відповідачем протиправної бездіяльності, яка є предметом оскарження у цій справі. Проте, сам лист чи неналежний його розгляд не є предметом спору.

Позивач зазначив, що ним не оскаржувалися в рамках кримінального провадження №12022000000000123 дії співробітників СБУ, пов`язані з проведенням ними обшуку 07.02.2023 в приміщенням Національної спілки архітекторів України, оскільки позивач не має процесуального статусу в означеному кримінальному провадженні, а тому він позбавлений права подавати скарги.

Крім того, на думку позивача, незаконна участь співробітників СБУ у проведенні обшуку не належить до дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора, які можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, а тому оскарження таких дій не може бути здійснено у рамках кримінального процесу.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано суду доказів втручання в його права внаслідок оскаржуваної бездіяльності, що, у свою чергу, свідчить про відсутність предмету захисту в суді.

На думку відповідача, доводи позивача про порушення його прав є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на його конкретні, реальні, індивідуально виражені права чи інтереси.

Відповідач не погоджується із доводами позивача щодо порушення його права брати участь в управлінні державними справами з огляну на те, що він не позбавлений права вносити в органи державно влади, зокрема й СБУ, пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Відповідач зауважує, що ним відреаговано на звернення позивача та після проведення перевірки повідомлено про її результати.

Також відповідач стверджує про відсутність порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» з огляду на розгляд звернення позивача по суті.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача притягнути до відповідальності співробітників СБУ, відповідач стверджує, що такі повноваження відносяться до дискреційних, а тому за відсутності у діях таких осіб ознак правопорушень, відповідно, відсутні правові підстави для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, про що й було повідомлено позивачу.

На переконання відповідача, участь співробітників СБУ в обшуку є правомірною з огляду на їх залучення для забезпечення проведення групою прокурорів та слідчими групи слідчих ГСУ НП України слідчих дій, здійснених на підставу ухвали слідчого судді.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив, поданій позивачем до суду, повторно зазначено про незаконну участь співробітників СБУ у проведенні обшуку 07.02.2023 у приміщеннях Національної спілки архітекторів України, оскільки вони не мали права, на думку позивача, виконувати доручення слідчого слідчої групи ГСУ НП України Б. Шатана щодо участі у даному обшуку.

Позивачем повторно зазначено доводи, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях, щодо протиправних дій співробітників СБУ, їх незаконну участь в проведенні обшуку та, як наслідок, протиправну бездіяльність відповідача щодо непритягнення до дисциплінарної відповідальності. Також позивач повторно стверджує про порушення його права на участь в управлінні державними справами, а також порушення права на поліпшення роботи органів державної влади.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач повторно виклав доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву та зазначив, що фактична незгода позивача з прийнятим рішенням не може свідчити про порушення відповідачем норм законодавства про звернення громадян або Конституції України, або індивідуально виражених прав позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 у задоволенні клопотання позивача про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Ковпаківським РВ СМУ УМВС України в Сумській області 16.09.2011.

Позивач перебуває у трудових відносинах з Національною спілкою архітекторів України, про що свідчить строковий трудовий договір від 27.02.2020 №1, з додатковими угодами до нього.

Листом від 16.02.2023 №16/02 позивач звернувся до Голови СБУ Малюка В.В. про забезпечення притягнення до належної відповідальності співробітників СБУ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які 07.02.2023 всупереч закону приймали участь в обшуку, який відбувся в приміщеннях Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження №12022000000000123, порушеного за неналежними до підслідності органів СБУ статтями 361, 362 Кримінального кодексу України щодо злочинів у сфері електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів).

Листом Департаменту від 24.02.2023 №30/2/2-Г-43/14-2051 «Щодо розгляду звернення» за наслідками розгляду звернення позивача повідомлено про відсутність підстав для проведення службового розслідування та вжиття заходів реагування стосовно співробітників оперативного підрозділу, оскільки в даному випадку безпосередньо слідчий виконував ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.02.2023 на проведення обшуку за місцем знаходження Національної спілки архітекторів України, а оперативні співробітники ДКІБ діяли за його дорученням відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України і не здійснювали процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою.

Не погоджуючись з правомірністю бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів щодо забезпечення притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників СБУ, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.

Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів забезпечення притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників СБУ, які 07.02.2023 приймали участь у обшуку, що відбувався в приміщенні Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження №12022000000000123, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином така бездіяльність порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов`язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такої ж позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Водночас відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію також викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

ОСОБА_1 зазначив про допущення відповідачем спірної бездіяльності, якою порушено права та інтереси позивача у прийнятті участі в управлінні державними справами, яке гарантоване статтею 38 Конституції України, та можливість і порядок реалізації якого забезпечує Закон України «Про звернення громадян». Зазначена протиправна бездіяльність відповідача, на думку позивача, порушила його законний інтерес щодо прагнення ним до користування таким нематеріальним благом, як належне здійснення Службою безпеки України, як державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями своїх повноважень, в частині належного виконання покладених на неї законом прав та обов`язків.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів внутрішніх справ, має права, визначені статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», зокрема та не виключно, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

У спростування означених доводів позивача суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що Служба безпеки України на виконання приписів Закону України «Про звернення громадян» у листі від 24.02.2023 надала відповідь на звернення позивача і після проведення відповідної перевірки, як зазначає відповідач, повідомила заявника про її результати.

Щодо доводів позивача про порушення його права брати участь в управлінні державними справи, яке гарантоване статтею 38 Конституції України, можливість і порядок реалізації яке забезпечує Закон України «Про звернення громадян», то суд їх відхиляє, оскільки позивач не був позбавлений права вносити в органи державної влади, зокрема Службу безпеки України, пропозиції про поліпшення їх діяльності, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Більше того, Служба безпеки України на виконання приписів надала відповідь на звернення позивача і після проведення відповідної перевірки, як зазначає відповідач, повідомила заявника про її результати. При цьому, незгода скаржника з прийнятим рішенням не може свідчити про порушення суб`єктом владних повноважень норм законодавства про звернення громадян.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №320/603/23.

Крім того, положеннями статей 1, 2 Закону України від 25.03.1992 № 2229-XII «Про Службу безпеки України» (далі - Закону №2229) визначено, що Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №2229 Служба безпеки України інформує про свою діяльність через засоби масової інформації, шляхом надання відповідей на запити на доступ до публічної інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку.

Згідно частини першої статті 35 Закону №2229 співробітники Служби безпеки України самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень. Вони повинні відмовитись від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать чинному законодавству. За протиправні дії та бездіяльність вони несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Суд зазначає, що предметом позову є бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників СБУ, які, на його думку, всупереч закону приймали участь в проведенні обшуку у приміщеннях Національної спілки архітекторів України.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі по тексту - Дисциплінарний статут), дія якого поширюється, зокрема Служби безпеки України.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Згідно статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Положеннями статті 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

У кожному випадку вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.

З наведених норм слідує, що накладенню дисциплінарного стягнення передує вчинення, зокрема, працівником СБУ, дисциплінарного проступку та право провести службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Водночас такі дії є дискреційним правом керівника установи і суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип поділу влади.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 826/3849/16.

Водночас судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено наявність у діях працівників СБУ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ознак дисциплінарного проступку, за які вони могли б підлягати дисциплінарній відповідальності.

Судом не встановлюється в межах цієї справи правомірність чи неправомірність участі працівників СБУ 07.02.2023 у проведенні обшуку, який відбувався в приміщеннях Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження №1202200000000012, оскільки такі дії можуть бути оскаржені відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України сторонами кримінального провадження та, відповідно, такі дії не є предметом розгляду у межах адміністративного судочинства. Крім того, як встановлено судом, позивач не є стороною кримінального провадження №12022000000000123.

Судом не досліджуються дії працівників СБУ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на предмет наявності чи відсутності підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за участь 07.02.2023 у проведенні обшуку, який відбувався в приміщеннях Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження №12022000000000123, оскільки, як вже зазначалося судом, такі дії віднесені до виключної компетенції розгляду означеного питання безпосереднім керівником.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.