Постанова

від 08.01.2024 по справі 911/35/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р. Справа№ 911/35/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Куценко Олесі Олександрівни

на рішення господарського суду Київської області від 11.10.2022 (повний текст складено та підписано 11.10.2022)

у справі № 911/35/22 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РФА Екотрейд"

до Куценко Олесі Олександрівни

про стягнення 24 214, 14 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РФА Екотрейд" (далі - ТОВ "РФА Екотрейд"; позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Куценко Олесі Олександрівни (далі - Куценко О.О. ; відповідач) про стягнення 24 214, 14 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язання за договором поставки № 20/2021 від 19.02.2021 щодо повної оплати вартості поставленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2022 у справі №911/35/22 позов задоволено та стягнуто з Куценко О.О. на користь ТОВ "РФА Екотрейд" 24 214 грн 14 коп заборгованості та 2 270 грн 00 коп судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу, оскільки відповідач не надав належних доказів оплати встановленої судом суми боргу.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2022 у справі № 911/35/22, Куценко О.О. звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись при цьому на норми ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 265 ГК України. Також скаржник просить скасувати судовий наказ, виданий місцевим судом на виконання вказаного судового рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що договір поставки від 19.02.2021 № 20/2021 вона не укладала і не підписувала. На час укладання цього договору відповідач перебував в Луганській області за місцем проживання та реєстрації. Відповідач є внутрішньо переміщеною особою, не мав засобів зв`язку і не знав про розгляд даної справи судом першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 (колегія суддів: головуюча - Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) за клопотанням Куценко О.О. поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 11.10.2022 та відкрито апеляційне провадження у справі № 911/35/22, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

19.02.2021 між ТОВ "РФА Екотрейд", як постачальником, та Фізичною особою-підприємцем Куценко Олесею Олександрівною, як покупцем, укладено договір поставки №20/2021, відповідно до п. 1.1 якого постачальник має право поставити та передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар одноразовий посуд згідно з рахунками-фактурами.

За умовами пунктів 2.1, 2.2, 2.7, 4.1, 4.2, 8.1 договору сторони погодили, що постачальник після узгодження ціни з покупцем направляє йому рахунок-фактуру. Товар передається постачальником і приймається покупцем відповідно до видаткових накладних. Покупець не має права не сплачувати поставлений постачальником товар та відмовлятися від його приймання на підставі відсутності відповідних повноважень у особи, яка підписала від його імені відповідні документи і прийняла товар. Оплата товару здійснюється безготівково в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата здійснюється покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, або видаткових накладних. Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2021.

На виконання умов цього договору позивачем були виставлені рахунки на оплату: № 652 від 25.03.2021 на суму 1 353, 60 грн; № 631 від 23.03.2021 на суму 1 353, 60 грн; №599 від 19.03.2021 на суму 2 839, 74 грн; № 594 від 18.03.2021 на суму 2 323, 68 грн; №534 від 12.03.2021 на суму 2 707, 20 грн; № 516 від 10.03.2021 на суму 2 030, 40 грн; №482 від 05.03.2021 на суму 4 060, 80 грн; № 425 від 01.03.2021 на суму 2 977, 92 грн; №398 від 26.02.2021 на суму 4 567, 20 грн; № 395 від 24.02.2021 на суму 3 441, 60 грн; №374 від 22.02.2021 на суму 2 160, 00 грн; № 357 від 19.02.2021 на суму 4 746, 00 грн.

Також на виконання умов цього договору позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 34 561, 74 грн, що підтверджено копіями підписаних сторонами видаткових накладних: № 357 від 19.02.2021 на суму 4 746, 00 грн; № 374 від 22.02.2021 на суму 2 160, 00 грн; № 395 від 24.02.2021 на суму 3 441, 60 грн; № 398 від 26.02.2021 на суму 4 567, 20 грн; № 425 від 01.03.2021 на суму 2 977, 92 грн; № 482 від 05.03.2021 на суму 4 060, 80 грн; № 516 від 10.03.2021 на суму 2 030, 40 грн; № 534 від 12.03.2021 на суму 2 707, 20 грн; № 594 від 18.03.2021 на суму 2 323, 68 грн; № 599 від 19.03.2021 на суму 2 839, 74 грн; № 631 від 23.03.2021 на суму 1 353, 60 грн; № 652 від 25.03.2021 на суму 1 353, 60 грн.

З наданих позивачем банківських виписок від 17.03.2021 та від 24.02.2021 вбачається, що відповідач частково оплатив вартість отриманого товару за договором №20/2021 від 19.02.2021 (згідно призначення платежів вказано оплату рахунків № 374 від 22.02.2021, № 357 від 19.02.2021) на загальну суму 10 347, 60 грн.

Отже, причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором поставки №20/2021 від 19.02.2021 у розмірі 24 214, 14 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до статей 11, 509, 627 ЦК України та статті 179 ГК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати між сторонами цього спору за укладеним між ними договором визначено умовами п. 4.2. цього договору, відповідно до якого оплата здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару на підставі рахунку фактури, виставленого постачальником, або видаткових накладних.

Починаючи з моменту підписання договору поставки №20/2021 від 19.02.2021 відповідач здійснював розрахунки на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату (трьома платежами), про що свідчать наявні у справі копії банківських виписок (а.с.26-29). При цьому, доказів звернень відповідача до позивача щодо повернення помилково перерахованих коштів, або коштів за непоставлений товар до матеріалів справи не надано.

Факт часткової оплати відповідачем рахунків, виставлених позивачем на підставі вказаного договору, свідчить про те, що відповідач визнавав існування договірних відносин з позивачем та факт поставки товарів.

Скаржник не надав суду належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі, як не надав він і доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції непроведеною або недійсною, а тому є належними та допустимими доказами отримання відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначено. Поставка товару відбулася на виконання договору №20/2021 від 19.02.2021, будь-яких належних доказів протилежного скаржником не надано.

У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Оскільки саме відповідач має сумніви щодо підписанта на первинних документах, то в силу положень ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України саме на останнього покладений обов`язок доведення таких власних заперечень на позов.

Припускаючи необізнаність відповідача про розгляд цього спору місцевим судом (як зазначено в апеляційній скарзі), відповідач не був позбавлений права надати відповідні докази до суду апеляційної інстанції та, зокрема, заявити клопотання про призначення судової експертизи з питання з`ясування справжності підписів відповідача на спірних документах. Однак такими своїми правами відповідач не скористався.

Необхідно врахувати, що закріплена статтею 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Наразі відсутнє судове рішення, яким визнано недійсним договір поставки №20/2021 від 19.02.2021, тобто вказаний договір є чинним і підлягає виконанню. Визнання цього договору в подальшому недійсним може бути підставою для перегляду судових рішень у даній справі за нововиявленими обставинами.

Подання відповідачем заяви до ВДЗ ГУНП у Вінницькій області про вчинення кримінального правопорушення (копія додана до апеляційної скарги) не може вплинути на розгляд спору у даній справі, оскільки згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (п.п. 6.19, 6.20 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/11534/18).

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність обставин існування спірної суми заборгованості за договором поставки №20/2021 від 19.02.2021, на яку посилається позивач, оскільки надані ним докази на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем в обґрунтування його заперечень.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 24 214, 14 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Куценко Олесі Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 11.10.2022 у справі №911/35/22 залишити без змін та поновити його дію.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко