Ухвала

від 08.01.2024 по справі 917/1449/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

08 січня 2024 року м. Харків Справа № 917/1449/23

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя Фоміна В.О.

дослідивши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Кременчуцьке лісове господарство" (вх. №2801 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі №917/1449/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Сірош Д.М.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваземлеустрій", м. Полтава,

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Київ, в особі філії "Кременчуцьке лісове господарство", с. Мала Кохнівка, Кременчуцький район, Полтавська область,

про стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі №917/1449/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Кременчуцьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ філії 45108331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваземлеустрій" (код ЄДРПОУ 36324770) 106411,73 грн основного боргу, 3990,88 грн інфляційних нарахувань, 1644,28 грн - 3 % річних та 2684,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Кременчуцьке лісове господарство" звернулось засобами поштового зв`язку 11.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 по справі 917/1449/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Полтаваземлеустрій'' (36040, м. Полтава, провул. Хоткевича Гната, 4, кв. 29, код ЄДРПОУ 36324770) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Кременчуцьке лісове господарство" (39618, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Мала Кохнівка, вул. Лісова 17 А, код ЄДРПОУ філії 45108331) про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваземлеустрій" (36040, м. Полтава, провул. Хоткевича Гната, 4, кв. 29, код ЄДРПОУ 36324770) 106 411,73 грн основного боргу, 3 990,88 грн інфляційних нарахувань, 1 644,28 гри - 3 % ріпних та 2 684,00 грн судового збору - скасувати з одночасним ухваленням нового рішення.

Водночас, заявник апеляційної скарги просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду на підставі ч.2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що копію оскаржуваного рішення представником філії "Кременчуцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" отримано лише 20.11.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1449/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Кременчуцьке лісове господарство" (вх. №2801 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі №917/1449/23 до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.

03.01.2024 матеріали господарської справи №917/1449/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.

З приводу поданого клопотання про поновлення строків звернення із апеляційною скаргою, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено місцевим господарським судом 24.10.2023, а отже, строк подання апеляційної скарги згідно вимог ч.1 ст. 256 ГПК України сплив 13.11.2023.

Скаржник звернувся з апеляційною скаргою засобами поштового зв`язку 11.12.2023, що підтверджується інформацією на поштовому конверті, в якому апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду та відомостями сайту АТ «Укрпошта».

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого ч.1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.

Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Як вказав Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Зі змісту положень статті 256 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що факт отримання судового рішення не в день його проголошення або складення надає право скаржнику на поновлення строку на апеляційне оскарження за обставин, визначених у частині 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник обґрунтовує своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема тим, що копію оскаржуваного рішення від 24.10.2023 представником філії "Кременчуцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" отримано лише 20.11.2023.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі №917/1449/23 було доставлене Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" в Електронний кабінет 24.10.2023 о 19:15, що підтверджується довідкою Господарського суду Полтавської області про доставку електронного листа, сформованої в програмі Діловодство спеціалізованого суду (а.с. 42).

Відповідно до частин 4 статті 6 ГПК України єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Частиною 5 ст. 6 ГПК України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Частиною 7 ст. 6 ГПК України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що оскільки оскаржуване рішення суду від 24.10.2023 було належним чином доставлено в Електронний кабінет Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 24.10.2023 о 19:15, то вважається врученим відповідачу 25.10.2023.

Отже, строк звернення до суду з апеляційною скаргою, із правом на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно ч. 2 ст. 256 ГПК України у відповідача сплив 14.11.2023.

Крім того, частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В межах справи №917/1449/23 позовні вимоги ТОВ "Полтаваземлеустрій" звернуті до відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Кременчуцьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ 45108331).

Апеляційну скаргу в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" подано за підписом Валентина Свириденка, як директором філії "Кременчуцьке лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", який діє на підставі довіреності від 28.12.2022 (зареєстрована в реєстрі за №2960), виданої в особі Генерального директора Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Лицура І.М., копію якої додано до апеляційної скарги.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є юридичною особою.

Натомість згідно п. 3.1 Положення про Філію "Кременчуцьке лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", Філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.

В апеляційній скарзі представник Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Кременчуцьке лісове господарство" в якості підстав для поновлення строків звернення до суду також зазначає, що філія не отримувала ухвалу суду першої інстанції від 15.08.2023 про відкриття провадження та посилається на ч. 1 ст. 254 ГПК України (учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції).

Проте вказане спростовуються матеріалами справи, оскільки ухвала Господарського суду Полтавської області про відкриття провадження у справі від 15.08.2023 направлялась судом як на адресу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", так і на адресу філії, і була вручена 21.08.2023 та 23.08.2023 відповідно (а.с. 32,33).

Доводи апелянта про отримання саме представником філії "Кременчуцьке лісове господарство" оскаржуваного рішення лише 20.11.2023 також суперечать матеріалам справи, оскільки рішення суду було отримано 20.11.2023 юрисконсультом І категорії Шайдуком В.О. на підставі довіреності №453 від 02.11.2023 виданої за підписом Генерального директора Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Болоховця Ю.В. (а.с. 42).

Натомість в матеріалах справи та апеляційної скарги відсутні докази того, що Шайдук В.О. є працівником філії "Кременчуцьке лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Отже, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" отримало копію оскаржуваного рішення в Електронний кабінет 24.10.2023 та 20.11.2023 представник зазначеної юридичної особи за дорученням отримав копію рішення безпосередньо в суді першої інстанції.

Таким чином апелянтом не наведено обставин щодо необізнаності юридичної особи відповідача зі змістом оскаржуваного рішення з огляду на отримання копії рішення в Електронний кабінет (яке вважається врученим 25.10.2023) та неможливості своєчасно звернутись до апеляційного суду зі скаргою з урахуванням цих обставин.

Тому підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги щодо обставин отримання представником філії "Кременчуцьке лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" рішення суду першої інстанції лише 20.11.2023 не відповідають дійсності та визнаються судом апеляційної інстанції неповажними.

Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене, заявник апеляційної скарги має надати до апеляційного господарського суду заяву, зазначивши інші підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги, враховуючи те, що судом достеменно встановлено, що ще 24.10.2023 о 19:15 рішення суду було доставлено Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" в Електронний кабінет.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до приписів Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684 грн.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що справляється з апеляційних скарг на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Так предметом позову в межах даної справи є вимоги майнового характеру про стягнення коштів у розмірі 112046,89 грн.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги на оскарження рішення суду першої інстанції про стягнення 112046,89 грн складає 4026,00 грн (2684 грн * 150%), оскільки оспорювана сума є меншою від встановленого підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" мінімального розміру судового збору. (Така правова позиція щодо розрахунку суми судового збору за подання апеляційної скарги викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 905/105/19, від 02.08.2019 у справі № 905/1879/18).

Однак апелянтом додано до апеляційної скарги в якості сплати судового збору платіжну інструкцію №1331 від 28.11.2023 на суму 2684,00 грн.

Тобто судовий збір сплачено не в повному обсязі, а тому з метою усунення недоліків апеляційної скарги заявнику необхідно надати суду докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі №917/1449/23 у розмірі 1342,00 грн (4026,00 грн - 2684,00 грн).

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Наведена у пункті 3 частини третьої статті 258 ГПК України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі, в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.

Дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах (пункти 29, 33-34 постанови Верховного Суду від 16.09.2021 у справі №916/662/20).

Приписами статті 259 Господарського процесуального кодексу України, яка має назву "Надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі" визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

В абзацах 1 та 2 частини сьомої статті 42 ГПК України визначено, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Неповідомлення інших учасників справи про звернення з апеляційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України.

Суддя-доповідач зазначає, що апеляційну скаргу подано апелянтом засобами поштового зв`язку, до якої додано квитанцію АТ «Укрпошта» від 11.12.2023 щодо надіслання листа ТОВ "Полтаваземлеустрій", м. Полтава, проте до апеляційної скарги не надано опис вкладення надісланого листа.

Отже, з вказаних додатків неможливо встановити, що скаржником було направлено позивачу у справі саме копію апеляційної скарги та за відповідною адресою.

Таким чином, скаржником не надано належних доказів надсилання копій документів іншим учасникам справи в розумінні положень п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України. Вказані недоліки підлягають усуненню, як того вимагають положення вищезазначених норм процесуального законодавства.

Також суддя-доповідач зазначає, що відповідно до вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема рішення або ухвала, що оскаржується; у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду апеляційної інстанції, передбаченими положеннями статті 275 ГПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд апеляційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень (ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції тощо).

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 17.08.2018 у справі Б26/161-09, від 23.07.2018 у справі 908/981/17.

У прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 по справі №917/1449/23 скасувати з одночасним ухваленням нового рішення. Проте, у тексті скарги відсутні вимоги апелянта стосовно того, які повноваження суд апеляційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваного рішення.

З огляду на те, що правильність оформлення апеляційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника апеляційної скарги, відповідачу необхідно уточнити свої вимоги в частині повноважень, які саме суд апеляційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваного рішення з урахуванням вимог процесуального законодавства (ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції тощо).

У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне запропонувати апелянту уточнити вимоги апеляційної скарги в цій частині та надіслати такі уточнення позивачу у справі. Докази надсилання уточнень вимог апеляційної скарги направити на адресу суду.

Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Кременчуцьке лісове господарство" (вх. №2801 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі №917/1449/23 без руху на підставі ч. 2, 3 статті 260 ГПК України з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Кременчуцьке лісове господарство" (вх. №2801 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі №917/1449/23 залишити без руху.

2. Встановити заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

3. Роз`яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В.О. Фоміна