Постанова

від 08.01.2024 по справі 908/1357/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1357/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023р.

(суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст рішення складено 16.10.2023р.) у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-ІНФОРМ", м.Запоріжжя

про стягнення 28 080,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-ІНФОРМ", про стягнення заборгованості за договором про участь у витратах на утримання і ремонт будинку №57 від 22.04.2020 р., на загальну суму 28 080,00 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором №57, про участь у витратах на утримання і ремонт будинку від 22.04.2020 року.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023р. позов залишено без задоволення.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023р. повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що у зв`язку з не з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, зокрема, юридичної природи спірного Договору, в оскаржуваному рішенні має місце невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, а також в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме, застосування до спірного Договору положень Цивільного кодексу України, які регулюють порядок укладання договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Скаржник вважає, що спірний Договір, укладений між Позивачем та Відповідачем, за своєю суттю є господарським, був укладений відповідно до принципу вільного волевиявлення Сторін, скріплений підписами та печатками уповноважених представників Сторін. Сторони при цьому досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору, зокрема, щодо його предмету та ціни, а також прав та обов`язків Сторін.

Скаржник звертає увагу на те, що Відповідач без жодних заперечень уклав Договір на запропонованих Позивачем умовах, і протягом усього періоду чинності Договору не поставив питання щодо можливого порушення Позивачем умов Договору.

Скаржник вважає, що стіна приміщення є лише будівельним елементом (конструкцією) і, відповідно, договір, укладений між сторонами, не належить до договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини, а тому не регулюється нормами параграфу 4 Глави 58 Підрозділу 1 Розділу III Книги 5 Цивільного кодексу України, не підлягає нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, не передбачає оформлення акту прийому- передачі предмету договору найму, і, відповідно, не є нікчемним ані в цілому, ані в певній частині, а є чинним.

Скаржник звертає увагу на те, що «Надання Позивачем у тимчасове користування місць для розміщення інформаційних електронних панелей», як це зазначено у Договорі, за своєю суттю є наданням з боку Позивача дозволу та об`єктивної можливості для Відповідача розмістити на стіні кожного під`їзду електронні панелі, а не передачею Відповідачу у найм стіни під`їзду. Крім того, важливим, на думку Скаржника, аргументом проти того, що правовідносини між сторонами за спірним Договором є правовідносинами найму стін будинку, є те, що відповідно до ч.3 ст.26 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об`єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку. Однак, співвласники багатоквартирного будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52-Б, не надавали згоди на передання у користування як Відповідачу, так і будь-якій третій особі, ані частини під`їздів, ані стін під`їздів.

Скаржник також вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи звузив коло правових норм, які можуть регулювати договірні відносини між Позивачем та Відповідачем лише до норм одного параграфу Цивільного кодексу України, які регулюють порядок укладення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), що до спірних договірних правовідносин між сторонами не застосовано норм Господарського кодексу України щодо свободи договору, а саме ч.4 ст.179 ГК України, якими передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Аналогічні доводи також містить і відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-ІНФОРМ" не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Відповідач посилається на те, що суд першої інстанції у повній мірі дослідив справу, та зробив відповідні обґрунтовані висновки, оскільки фактично між сторонами було підписано договір оренди частини приміщення будинку № 57 по вул. Старокозацька, у м. Дніпро, за яким позивач повинен був передати у користування (оренду) відповідача частину приміщення, а відповідач сплатити на користь позивача вартість оренди. Представниками ОСББ «САДОВИЙ» не було виконано умов договору. У під`їздах будинку № 57 по вул. Старокозацька, м. Дніпро, не надано місць для розміщення інформаційних електронних панелей, як було обумовлено. Протягом усього періоду дії договору представники ОСББ «САДОВИЙ» ігнорували дзвінки представників відповідача, та не передали в оренду обумовлених договором місць. В матеріалах справи відсутні докази передання стін як окремої частини будівлі від Позивача до Відповідача із оформленням відповідного документу (акту) із підписами обох сторін договору.

Відповідач також вважає, що суд першої інстанції вірно визначив, що договір № 57 з назвою "Про участь у витратах на утримання і ремонт будинку" є по суті договором найму окремої частини будівлі, який не завірений нотаріально і не містить державної реєстрації. Суд дійшов обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки зобов`язання зі сплати внесків на ремонт і утримання будинку само по собі не було б взято Відповідачем без зустрічного зобов`язання з боку Позивача про надання в тимчасове користування місць на стінах у середині будівлі, укладений між сторонами договір №57 "Про участь у витратах на утримання і ремонт будинку" є нікчемним.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1357/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023р. у справі № 908/1357/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

10.11.2023р. матеріали справи № 908/1357/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.11.2023 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у даній справі тощо визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Мороза В.Ф..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням або викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.01.2024р., у зв`язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024р., судовою колегією у визначеному складі, апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023р. у справі № 908/1357/23 прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

22.04.2020р. між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" (далі-ОСББ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП-ІНФОРМ" укладено договір №57 про участь у витратах на утримання і ремонт будинку (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору:

1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, ОСББ в особі Голови Правління Царенко Микола Григорович, зобов`язується надати у тимчасове користування місця для розміщення інформаційних електронних панелей, які будуть розташовані на стінах багатоквартирного будинку у середині кожного під`їзду, а ТОВ «ДП-інформ» (платник внеску) зобов`язується сплачувати внески на ремонт та утримання багатоквартирного будинку.

1.2. Місця для розміщення інформаційних електронних панелей, які передаються у тимчасове користування за цим Договором знаходяться за адресою: м.Дніпро, вул.Старокозацька, 52-Б, кількість місць 3.

1.3. Технічний стан місць що передаються в тимчасове користування на момент їх передачі знаходиться у належному стані.

2.1. Місця для розміщення інформаційних електронних панелей передаються у тимчасове користування з « 22» квітня 2020 року до « 01» грудня 2025 року, з можливістю пролонгації.

2.2.Строк користування місцями для розміщення інформаційних електронних панелей може бути змінений лише за згодою сторін.

2.3. ТОВ "ДП-інформ" має право відмовитись від цього договору та припинити таким чином користуватися місцями для розміщення інформаційних електронних панелей попередивши ОСББ про свої наміри за 1 (один) місяць.

3.1. Розмір внеску на ремонт та утримання багатоквартирного будинку за адресою: м.Дніпро, вул.Старокозацька, 52-Б, по даному Договору складає 600грн/міс, за користування 2 місцем/місцями, та 180грн/міс компенсація за використану електроенергію (розрахунок витрат електроенергії - 1 панель/60ватт на годину). Загальна сума до сплати 780 грн/міс.

3.2. Внесок на утримання та ремонт багатоквартирного будинку сплачується на поточний рахунок ОСББ щомісячно.

4.3. ТОВ "ДП-інформ" зобов`язується своєчасно сплачувати внески на рахунок ОСББ, до 5-го числа поточного місяця.

6.1. Договір починає діяти з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Як зазначає Позивач у позові, ним було надано місця для розміщення інформаційних електронних панелей на стінах багатоквартирного будинку у середині кожного під`їзду.

Відповідач свої зобов`язання щодо сплати внесків на ремонт та утримання багатоквартирного будинку не здійснив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 28 080,00 грн. основного боргу, за період з 22.04.2020р. по 20.04.2023р. (арк.с. 15-17).

З метою досудового врегулювання спору Позивач 31.03.2023 р. направив на адресу Відповідача претензію щодо сплати заборгованості за договором про участь у витратах на утримання і ремонт будинку (арк.с. 18-21), а також акт звіряння взаєморозрахунків №1 по Договору про участь у витратах на утримання і ремонт будинку №57 від 22.04.2020р. (арк.с. 22-24). Претензія останнім була залишена без відповіді та без задоволення.

Викладене стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Під час розгляду справи Відповідач доказів погашення заборгованості не надав, проти позову заперечує.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги Позивача ґрунтуються на договорі, предметом якого є зустрічні зобов`язання сторін у вигляді: Позивач надає у тимчасове користування місця на стінах у середині кожного під"їзду для розміщення електронних панелей, а Відповідач сплачує внески на ремонт і утримання будинку. Вказані зобов`язання взаємопов`язані, та враховуючи те, що Відповідач не користується іншими приміщеннями в будинку Позивача, вбачається, що спірні внески є своєрідною платою за користування останнім стінами будинку Відповідача для розміщення електронних панелей.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Позивача ґрунтуються на нікчемному правочині та не доведеності фактичного виконання договору жодною із сторін.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.04.2020р. між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП-ІНФОРМ" укладено договір №57 про участь у витратах на утримання і ремонт будинку, за умовами 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ОСББ в особі Голови Правління Царенко Микола Григорович, зобов`язується надати у тимчасове користування місця для розміщення інформаційних електронних панелей, які будуть розташовані на стінах багатоквартирного будинку у середині кожного під`їзду, а ТОВ «ДП-інформ» (платник внеску) зобов`язується сплачувати внески на ремонт та утримання багатоквартирного будинку.

Місця для розміщення інформаційних електронних панелей, які передаються у тимчасове користування за цим Договором знаходяться за адресою: м.Дніпро, вул.Старокозацька, 52-Б, кількість місць 3 (п.1.2. договору).

Отже, за своїм змістом, спірний договір є договором передачі у тимчасове платне користування місця на стінах у середині кожного під"їзду для розміщення електронних панелей, а Відповідач сплачує внески на ремонт і утримання будинку. При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, вказані зобов`язання взаємопов`язані, та враховуючи те, що Відповідач не користується іншими приміщеннями в будинку Позивача, вбачається, що спірні внески є своєрідною платою за користування останнім стінами будинку Відповідача для розміщення електронних панелей.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023р. у справі №914/4127/21.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що фактично між сторонами було підписано договір оренди частини приміщення будинку № 57 по вул. Старокозацька, у м. Дніпро, за яким позивач повинен був передати у користування (оренду) відповідача частину окремої частини будівлі, а відповідач сплатити на користь позивача вартість оренди.

Отже, правовідносини сторін належать до правовідносин найму, загальні положення про які визначені умовами ст. 759 ЦК України і які передбачають: наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Користування стінами будинку належить до правовідносин найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних абосполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

Таким чином, стіна є елементом будь-якої будівлі, тобто її частиною.

Відповідно до ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

Згідно зі ст. 794 ЦК України, право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону, крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 793 цього Кодексу, якщо договір, укладений за результатами електронного аукціону, предметом якого є майно державної або комунальної власності.

Статтею 795 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Доказів передання стін як окремої частини будівлі від Позивача до Відповідача з оформленням відповідного документу (акту) із підписами обох сторін договору матріали справи не містять.

Як вже зазначалось вище, умовами п. 2.1. договору сторони визначили, що місця для розміщення інформаційних електронних панелей передаються у тимчасове користування з 22.04.2020р. до 01.12.2025 р., з можливістю пролонгації.

Отже, спірний договір було укладено строком на 5 років, а відтак суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку він підлягав нотаріальному посвідченню, що кореспондує з положеннями ст. 640 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладання Договору) договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Таким чином, сторонами було укладено спірний договір з порушенням вимог законодавства щодо його нотаріального посвідчення та реєстрації, що є підставою вважати його нікчемним в силу закону (як абсолютної підстави недійсності).

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору врегульовані ст. 220 ЦК України.

Так, ч. 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки зобов`язання зі сплати внесків на ремонт і утримання будинку само по собі не було б взято Відповідачем без зустрічного зобов`язання з боку Позивача про надання в тимчасове користування місць на стінах у середині будівлі, укладений між сторонами договір №57 "Про участь у витратах на утримання і ремонт будинку" є нікчемним.

Водночас, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що суд першої інстанції, визнаючи укладений між сторонами Договір нікчемним, не вийшов за межі позовних вимог, а лише встановив факт нікчемності такого договору, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія зазначає, що наведені Апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, Господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 р. у справі № 908/1357/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін