Рішення

від 22.12.2023 по справі 908/2281/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/19/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2023 Справа № 908/2281/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засідання Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206 ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Електра (69041, м. Запоріжжя, вул. Турбінна, буд. 32, кв. 1, ідентифікаційний код 19276348)

про стягнення 69 395,64 грн

представники сторін

від позивача: Ковальчук К.С., посв. № 987 від 26.08.2023

від відповідача: ОСОБА_1 , труд. дог. від 06.10.2023

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 02/03.3-20/01983 від 05.07.2023 (вх. № 2476/08-07/23 від 11.07.2023) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електра» про стягнення 69 395,64 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 07.02.2020 по 03.08.2021.

Позов мотивовано тим, що відповідач, без належних на те правових підстав, користувався земельної ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.07.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2281/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 13.07.2023 позовну заяву вих. № 02/03.3-20/01983 від 05.07.2023 Запорізької міської ради залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків в термін до 24.07.2023 включно.

19.07.2023 надійшла заява Запорізької міської ради про усунення недоліків (вх. № 15568/08-08/23).

Ухвалою суду від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2281/23, присвоєно справі номер провадження 19/19/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14.08.2023 та 15.05.2023 від відповідача через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшло два письмових відзиви на позовну заяву однакового змісту, відповідно до відзивів останній просив суд відмовити в задоволенні позову та зазначив, що ТОВ «ЕЛЕКТРА» є власником будівлі лабораторії літ. З-1, З-2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі об`єкт нерухомості, будівля). Об`єкт нерухомості був придбаний відповідачем на підставі договорів купівлі продажу 61/100 та 39/100 часток у праві власності, від 01.08.2017, посвідчених приватним нотаріусом ЗМНО Горловою Ю.М. за №2316 та №2317 відповідно. Право власності відповідача було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 01.08.2017, запис №21658110 та запис №21659236. Будівля, придбана відповідачем є лише однією будівлею з цілого комплексу будівель та споруд, що розташовані за тією ж адресою (вул.Макаренка, 9) та належать на праві власності іншим суб`єктам. На момент придбання об`єкта нерухомості, межі, площа та кадастровий номер земельної ділянки, на якій він розташований, не були визначені, а речові права на неї не були зареєстровані. В результаті тривалого процесу, розпочатого відповідачем невідкладно після придбання об`єкта нерухомості, земельна ділянка була сформована та 07.02.2020 зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175 (далі Земельна ділянка) та щодо користування нею між відповідачем та позивачем був укладений Договір оренди землі від 03.08.2021. Підставою для звернення позивача із позовом є фактичне користування Земельною ділянкою без договору оренди землі у період з дати державної реєстрації Земельної ділянки (07.02.2020) до моменту укладення Договору оренди (03.08.2021). Відповідач у своєму відзиві також зазначив, що, як вбачається з розрахунку стягуваної суми, доданого позивачем до позову, під «доходом, отриманим від безпідставно набутого майна» позивач розуміє суму орендної плати, яку відповідач міг би сплатити, якби договір оренди земельної ділянки був укладений своєчасно. Позивач не заявляє вимогу про повернення йому майна, яке, на його думку, безпідставно набуте відповідачем, натомість просить стягнути з відповідача на його користь доходу, отриманого від безпідставно набутого майна. Відповідач посилався на те, що всупереч положенням ст. 1214 ЦК України, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення доходів, одержаних від безпідставно набутого майна, в розмірі суми безпідставно збережених коштів орендної плати, тоді як доходом від безпідставно набутих грошових коштів є проценти, нараховані відповідно до ст.536 ЦК України, а не їх сума. Для стягнення коштів з відповідача, згідно ст.ст.1212-1214 ЦК України, як безпідставно збережених сум орендної плати та/або як доходів від користування ними, відсутні будь-які підстави. Договір оренди землі був укладений між позивачем та відповідачем 03.08.2021 та, відповідно до п.49 набрав чинності з цієї ж дати (з моменту підписання сторонами). Положення щодо застосування умов Договору до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, Договір оренди землі не містить. У зв`язку із цим, на думку відповідача, неправомірним та необґрунтованим є нарахування позивачем та пред`явлення до стягнення сум орендної плати за відсутності (до укладення) договору оренди, який є єдиною підставою для сплати орендної плати відповідно до Закону. Застосування умов Договору оренди землі до минулого, тобто до відносин між сторонами, що мали місце у період з 07.02.2020 до погодження цих умов (до 03.08.2021) є безпідставним ще й тому, що укладення договору оренди є процесом, протягом якого в індивідуальному порядку визначаються предмет договору (площа, кадастровий номер, розташування, цільове призначення та інші особливості), грошова оцінка предмету договору, від якої розраховується орендна плата, ставка орендної плати з урахуванням як характеристик земельної ділянки, так і категорії/статусу орендаря, зокрема з`ясовується наявність/відсутність права на пільги, тощо. Отже, до укладення договору невідомі його істотні умови, в тому числі розмір орендної плати, і немає жодних законодавчих підстав вважати, що в разі укладення договору раніше його умови були б такими самими. Відповідач вказує, що використання умов Договору оренди землі, укладеного 03.08.2021, для нарахування орендної плати за період до його укладення, є безпідставним і суперечить чинному законодавству. За відсутності договору оренди землі відсутні підстави для нарахування орендної плати, а розмір орендної плати ніяк не може бути достовірно визначений. Крім того, зменшення зобов`язань за відсутності самого зобов`язання неможливе, внаслідок чого суми «несплаченої» орендної плати не можуть бути визнані доходом, та в бухгалтерському обліку відповідача не можуть бути і не були відображені. Внаслідок цього, твердження позивача про отримання відповідачем «доходу» у вигляді сум «безпідставно збереженої» орендної плати за рахунок позивача, не відповідає чинному законодавству та правилам бухгалтерського обліку. Вважаючи неподільність об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований, набувши право власності на будівлю, відповідач набув і право користування земельною ділянкою під нею. Власник об`єкта нерухомого майна будівлі не має можливості користуватися своїм об`єктом окремо, без використання земельної ділянки, на якій така будівля розташована, та позбавлений можливості припинити (зупинити) використання такої земельної ділянки на певний час. Водночас, власник об`єкта нерухомості не може нести ризики неотримання доходу від використання земельної ділянки її власником, якщо передання такої ділянки у користування неможливе через її несформованість та відсутність державної реєстрації земельної ділянки та права власності на неї. У зв`язку з тим, що земельна ділянка під придбаною відповідачем будівлею не була зареєстрована в Державному земельному кадастрі та право власності на неї не було зареєстровано в ДРП, ТОВ «ЕЛЕКТРА» одразу після державної реєстрації права власності на будівлю було розпочато процес отримання у користування земельної ділянки для її обслуговування відповідно до ст.123 ЗК України, що спростовує твердження позивача про те, що відповідач здійснював діяльність на землях комунальної власності з моменту набуття у власність об`єкта нерухомості без подальшого оформлення прав на користування земельною ділянкою. В результаті виготовлення проекту землеустрою були визначені межі та площа, присвоєний кадастровий номер (2310100000:05:013:0175) земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування об`єкта нерухомості відповідача, що дозволило зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація земельної ділянки була здійснена 07.02.2020, і з цього моменту земельна ділянка набула статусу об`єкта цивільних прав і обов`язків. У лютому 2020 року Управлінням з питань земельних відносин було підготовлено, погоджено та передано на розгляд комісії ЗМР проект рішення «Про передачу в оренду ТОВ «ЕЛЕКТРА» земельної ділянки по вул. Макаренка, 9, для розташування лабораторно-побутового комплексу», розгляд якого було відкладено. Після чергового звернення відповідача вих. №15/06-01 від 15.06.2020 «Про розгляд проекту рішення» ЗМР було включено до порядку денного 52 сесії сьомого скликання питання про передачу в оренду ТОВ «ЕЛЕКТРА» земельної ділянки по вул. Макаренка, 9 та прийняте відповідне рішення №111/47 від 26.08.2020. 04.06.2021 за заявою уповноваженої особи відповідача МРУ ГУ ДГК був виданий Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (№497/207-21 від 04.06.2021), що дозволило перейти до підготовки проекту договору оренди землі. Одразу після отримання Витягу, листом вих.№08/06-01 від 08.06.2021 ТОВ «ЕЛЕКТРА» звернулося до Управління з питань земельних відносин ЗМР з пропозицією укладення договору оренди землі (проект договору був доданий), у відповідь на яку отримало лист вих.№1085/02-03 від 15.06.2021 про необхідність надати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, договір оренди був підписаний 03.08.2021. Відповідачем зазначено, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для оформлення права користування земельною ділянкою, з дотриманням порядку і строків, встановлених чинним законодавством України, а не отримання позивачем доходу у вигляді орендної плати за час до укладення договору оренди землі є наслідком виключно його власної поведінки, зволікань та перешкод, а не наслідком «безпідставного збереження» цих сум відповідачем. Державну реєстрацію Земельної ділянки по АДРЕСА_1 проведено 07.02.2020 року, після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та присвоєння їх кадастрового номера. З цього моменту Земельна ділянка могла розглядатися як об`єкт цивільних прав (в тому числі права власності). Проте, право власності Територіальної громади міста Запоріжжя на цю земельну ділянку було зареєстровано 01.09.2021 року (запис про право власності №43778321), і лише з цього моменту Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради набула статусу суб`єкта права власності на Земельну ділянку конкретну земельну ділянку з визначеною площею та кадастровим номером з усього масиву земель комунальної власності міста Запоріжжя. Отже, на думку відповідача, повноважень власника Земельної ділянки позивач набув лише 01.09.2021 року, внаслідок чого не може вважатися таким, що мав право на отримання доходу від володіння Земельною ділянкою у період з 07.02.2020 до 03.08.2021. Відповідно, відсутні підстави вважати, що права позивача, який не був власником Земельної ділянки, були порушені внаслідок неотримання ним доходу у вигляді орендної плати за користування Земельною ділянкою у зазначений період, а отже позивач не має права на позов, що пред`явлений ним в даній справі. Відповідач зазначив, що в його діях відсутній склад цивільного правопорушення, який може бути підставою для розрахунку і стягнення збитків в сфері земельних відносин: Відповідач діяв як добросовісний землекористувач, вжив всіх залежних від нього заходів для укладення договору оренди землі у встановленому законом порядку. Натомість внаслідок порушення спеціального порядку для розрахунку збитків від фактичного користування відповідачем земельною ділянкою, позивачем не були враховані ані відсутність протиправної поведінки відповідача, ані відсутність його вини у заподіянні збитків.

24.08.2023 від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, відповідно до якої останній підтримав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що відповідачем договір оренди землі укладений 03.08.2021, а тому в даному випадку мова йде саме щодо стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав, тобто за період у який відповідач користувався земельною ділянкою без укладеного договору оренди землі. Землекористувачі, які є власниками об`єктів нерухомого майна, але не оформили право користування земельною ділянкою під цим нерухомим майном, є такими, що фактично використовують землю без оформлення документа на право користування. До них органи місцевого самоврядування можуть подати позов із вимогами про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Нарахований позивачем розмір орендної плати здебільшого передбачає період у межах загального строку позовної давності - три останні роки. Правовідносини, які виникли між органом місцевого самоврядування та землекористувачем щодо фактичного розміщення майна особи, кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні. Вони охоплюються регулюванням ст. ст. 1212- 1214 Цивільного кодексу України. В даному випадку йде мова щодо стягнення саме безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Враховуючи той факт, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, по АДРЕСА_1 розташоване нерухоме майно, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно належить на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2017 ТОВ «ЕЛЕКТРА» вбачається набуття останнім прав та обов`язків землекористувача, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою. Відповідач хибно зазначає, щодо відсутності факту набуття майна відповідачем за рахунок позивача. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне збереження грошових коштів відповідачем у зв`язку з використанням спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Позивач зазначив, що правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період безпідставного користування відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку статті 1212 ЦК України. У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач. Відповідач зазначав, що мав достатні правові підстави користуватись земельною ділянкою під об`єктом нерухомого майна, але мова йде саме за оплату за користування земельною ділянкою. Таким чином, в порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України, безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради. Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

05.09.2023 від відповідача через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній зазначив про відсутність підстав для задоволення позову та вказав, що наголошуючи на виникненні у позивача обов`язків землекористувача щодо земельної ділянки під будівлею з моменту набуття права власності на неї, позивач не наводить пояснень щодо того, яким законом визначені права і обов`язки фактичного землекористувача, і при цьому жодним чином не обґрунтовує, чому ці обов`язки полягають у сплаті саме орендної плати, єдиною підставою для чого є договір оренди, а не у сплаті земельного податку, розмір якого і порядок сплати визначаються відповідно до закону. У відповіді позивачем також не спростовані доводи відповідача щодо відсутності підстав для розрахунку і пред`явлення до стягнення сум орендної плати за відсутності договору оренди. При цьому, на думку відповідача, позивачем порушені правила застосування норм права, оскільки, зазначаючи про відсутність права користування земельної ділянки у відповідача до моменту державної реєстрації права оренди, позивач водночас стверджує про наявність у територіальної громади в особі позивача права власності на земельну ділянку до державної реєстрації права власності, хоча така реєстрація була проведена лише одночасно із реєстрацією права оренди відповідача. Відповідач стверджував, що позивачем повністю ігнорується положення ст.1212 ЦК України щодо відсутності достатніх правових підстав для користування чужим майном, що є умовою застосування цієї норми. Встановлені законом періоди часу, протягом якого користування землею без договору є правомірним, оскільки, без вчинення передбачених законом заходів укладення договору неможливе. Такими періодами часу є, зокрема, строки прийняття рішення уповноваженими органами щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та щодо його затвердження, строк для надання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, для укладення безпосередньо договору, тощо. Такі строки, як зазначалося у відзиві, порушувалися і затягувалися самим позивачем, який ухилявся від своєчасного виконання своїх обов`язків як розпорядника земель комунальної власності та прийняття відповідних рішень. Весь зазначений період часу, протягом якого відповідачем вживалися заходи для укладення договору оренди, не може вважатися періодом неправомірного (без належних правових підстав) користування земельною ділянкою, а недоотримання доходів місцевим бюджетом у вигляді орендної плати за цей період є наслідком дій позивача та обставин, за які відповідач не відповідає.

08.09.2023 від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначив, що пояснення відповідача не ґрунтуються на обставинах справи та не відповідають нормам закону, а фактичний користувач земельною ділянкою, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власнику земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

22.09.2023 ухвалено розгляд справи №908/2281/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 09.10.2023.

В судовому засіданні 09.10.2023 оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні на 06.11.2023.

Від позивача 16.10.2023 надійшли письмові пояснення (вх. № 21992/08-08/23) по даній справі щодо розрахунку розміру недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою за період з 07.02.2020 по 03.08.2021 в розмірі 69 395,64 грн.

Ухвалою від 06.11.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 04.12.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Давиденко І.В. з 04.12.2023 по 06.12.2023 на лікарняному, судове засідання, призначене на 04.12.2023 о 14 год. 30 хв. не відбулося.

Ухвалою суду від 07.12.2023 розгляд справи по суті призначено на 21.12.2023.

В судовому засіданні 21.12.2023 оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні на 22.12.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2023 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.12.2023 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна від 26.05.2023 № 333616529, Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРА», належить на праві власності з 01.08.2017 нерухоме майно, а саме: будівля лабораторії літ З-1, З-2 за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175.

Власником земельної ділянки загальною площею 0.1271 га, кадастровий номер: 2310100000:05:013:0175, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 333615895 від 26.05.2023.

07.02.2020 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175, за адресою: м. Запоріжжя вул. Макаренка, буд. 9, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № Н2307085432020.

Згідно з вказаних вище інформаційних довідок вбачається, що 01.09.2021 проведено державну реєстрацію права оренди ТОВ «ЕЛЕКТРА» за договором оренди землі № 202105000100080 від 03.08.2021 земельної ділянки загальною площею 0,1271 га з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9, Орендодавець: Запорізька міська рада.

Згідно Витягу від 04.06.2021 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 1 788 055,51 грн.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.05.2023 вих. № 3982/5/08-01, ТОВ «ЕЛЕКТРА», відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (орендна плата) нарахована та згідно ІКП сплачена сума орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1271 га з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9, за 2020 рік 0 грн, за 2021 рік 17 880,55 грн (нараховано), 58 940,28 грн (сплачено).

Позивач посилався на те, що ТОВ «ЕЛЕКТРА» в належному обсязі не сплачували та не звітували по платі за землю за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9.

Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ЕЛЕКТРА» земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, за адресою: м. Запоріжжя вул. Макаренка, 9, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 07.02.2020 до 03.08.2021.

За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав:

за 2020 рік з 07.02.2020 по 31.12.2020 48 246,62 грн;

за 2021 рік з 01.01.2021 до 03.08.2021- 21 149,02 грн.

Таким чином, позивач вказав, що загальний розмір недоотриманих доходів за період з 07.02.2020 по 03.08.2021 склав 69 395,64 грн.

Позивач посилася на те, що відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного Договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо плати за фактичне користування земельною ділянкою до укладення відповідного Договору оренди на земельну ділянку, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 69 395,64 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 07.02.2020 до 03.08.2021.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтею 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Приписами статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 79 ЗК України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України «Про Державний земельний кадастр» визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З наведеного слідує висновок, що об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, за адресою: АДРЕСА_1 , була сформована 07.02.2020. Державна реєстрація даної земельної ділянки проведена 01.09.2021.

Судом встановлено, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, при цьому державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі N 917/553/17.

Наведене вище спростовує твердження відповідача про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права.

Таким чином, судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, за адресою: АДРЕСА_1 , набула статусу об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства саме з 07.02.2020.

Як вже зазначалося судом вище, відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності з 01.08.2017 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: будівля лабораторії літ З-1, З-2 за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, площею 0,1271 га за адресою: АДРЕСА_1 , є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

03.08.2023 між Запорізькою міською радою та ТОВ «ЕЛЕКТРА» укладено Договір оренди землі № 202105000100080, яким відповідачу на підставі рішення Запорізької міської ради № 111/4 від 26.08.2020 передано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1271 га, кадастровий номер 2310100000:05:013:0175, для розташування лабораторно-побутового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що в порушення ст. 125 ЗК України, ТОВ «ЕЛЕКТРА» користувалося земельною ділянкою загальною площею 0,1271 га, з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Макаренка, 9, без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою у період часу з 07.02.2020 (з моменту формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав) до 03.08.2021 (моменту укладення Договору оренди цієї земельної ділянки з Запорізькою міською радою).

Посилання відповідача на те, що весь період часу, протягом якого відповідачем вживалися заходи для укладення Договору оренди, не може вважатися періодом неправомірного користування земельною ділянкою, а недоотримання доходів місцевим бюджетом у вигляді орендної плати за цей період є наслідком дій позивача та обставин, за які відповідач не відповідає, є безпідставними, оскільки, такі твердження не звільняють відповідача від обов`язку оплати орендної плати за користування земельною ділянкою за спірний період.

Таким чином, використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст., ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Позивач, мотивуючи заявлені позовні вимоги, посилається на положення статей 1212 - 1214 ЦК України, як на правову підставу своїх вимог, а обґрунтовуючи вимоги про стягнення 69 395,64 грн, зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання спірної земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення Договору оренди за період з 07.02.2020 по 03.08.2021, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачеві.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом пункту 4 частини 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

При цьому на відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, з моменту набуття у власність нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці 0,1271 га, з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідача виник обов`язок укласти Договір оренди спірної земельної ділянки, оскільки на цій земельній ділянці розташовані належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомості, та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ЕЛЕКТРА» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного Договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За таких обставин, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку у період з 07.02.2020 до 03.08.2021 не зареєстровано, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Згідно зі ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від використання земельної ділянки підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття «майно, на яке особа цілком виправдано очікувала», право на яке підлягає захисту.

Також поняття майна, як грошових коштів, які особа очікувала отримати та, відповідно, набула права на судовий захист, розкривається в рішенні Європейського суду з прав людини «Кечко проти України».

Відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно з п. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у т.ч. від будь-яких видів їх діяльності на території України, визнається доходом підприємства.

До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов`язання, згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід, затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153.

Разом з цим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відносяться суми нарахованих податків.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

За приписами п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків належить у т.ч. податок на майно.

Згідно ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до положень п.12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів с нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

В свою чергу п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Також слід зазначити, що базою оподаткування, відповідно до статті 271 Податкового кодексу України, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель», для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 цього Закону).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Як вже зазначалося раніше, за приписами статті 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

30.06.2015 рішенням Запорізької міської ради № 7 було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, яку введено в дію з 01.01.2016 року. В пункті 3 рішення зазначено, що базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року становить 239,50 грн., та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн. В пункті 7 цього рішення зазначено про введення в дію нормативну грошову оцінку земель міста з 01.01.2016 року.

Рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 було встановлено розмір орендної плати за землю.

З наведеного слідує, що Запорізька міська рада в межах наділених повноважень, у відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок, та збори на користування землями міста Запоріжжя.

Запорізька міська рада, формуючи розрахунок, встановила та розрахувала відсоток нормативної грошової оцінки землі, та розрахувала у відповідності до вищевказаних рішень та Договору оренди землі суму завданих збитків, які Запорізька міська рада понесла від безпідставно набутого майна ТОВ «ЕЛЕКТРА».

Як вже було зазначено вище, згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.06.2021 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 1 788 055,51 грн.

З урахуванням вище наведених обставин, на підставі рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ЕЛЕКТРА» земельною ділянкою 0,1271 га, з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Макаренка, 9, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 07.02.2020 до 03.08.2021.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 07.02.2020 до 03.08.2021, становить 69 395,64 грн., зокрема:

- за період з 07.02.2020 по 31.12.2020 48 246,62 грн;

- за період з 01.01.2021 до 03.08.2021 21 149,02 грн.

Відповідачем контррозрахунку розміру доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, заявленого позивачем до стягнення, суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до рішення Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 про встановлення розміру орендної плати за землю, встановлено річний розмір орендної плати у відсотках від їх нормативної грошової оцінки 3 %. Таким чином, посилання відповідача на необхідність здійснення розрахунку стягуваної суми з урахуванням ставки податку в розмірі 1% є безпідставним.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши фактичні обставини справи та письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає наданий розрахунок обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також слід зазначити, що відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в заявлений позивачем спосіб, шляхом стягнення з ТОВ «ЕЛЕКТРА» на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у вигляді несплаченої орендної плати за період з 07.02.2020 по 03.08.2021, в розмірі 69 395,64 грн не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 та № 922/5468/14.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Разом з тим, для кондиційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набутті (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Вказана правова позиція місцевого господарського суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

Твердження відповідача про неправомірне та необґрунтоване нарахування позивачем та пред`явлення до стягнення сум орендної плати за відсутності (до укладення) Договору оренди, який є єдиною підставою для сплати орендної плати, є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Електра (69041, м. Запоріжжя, вул. Турбінна, буд. 32, кв. 1, ідентифікаційний код 19276348) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запоріжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження, рахунок (IBAN): UA318999980314090544000008479) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 07.07.2020 по 03.08.2021, в розмірі 69 395 (шістдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто п`ять) грн 64 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Електра (69041, м. Запоріжжя, вул. Турбінна, буд. 32, кв. 1, ідентифікаційний код 19276348) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, р/р № UA058201720344270024000034816, отрмувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ: 02140892, банк: Державна Казначейська служба України м. Київ) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 08.01.2024, після виходу судді з щорічної відпустки.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.