Постанова

від 13.06.2024 по справі 908/2281/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2281/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Електра

на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2023р.

(суддя Давиденко І.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 08.01.2024р.) у справі

за позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206 ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Електра (69041, м. Запоріжжя, вул. Турбінна, буд. 32, кв. 1, ідентифікаційний код 19276348)

про стягнення 69 395,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Електра, про стягнення 69 395,64 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 07.02.2020р. по 03.08.2021р..

Позов мотивовано тим, що відповідач, без належних на те правових підстав, користувався земельної ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2023р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Електра на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 07.07.2020 по 03.08.2021, в розмірі 69395 грн. 64 коп.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Електра на користь Запорізької міської ради судовий збір, у розмірі 2 684 грн. 00 коп..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Електра, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, крім того рішення прийнято внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку із чим не може вважатися законним та обґрунтованим.

Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що ТОВ «ЕЛЕКТРА» є власником будівлі лабораторії літ.3-1, 3-2, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Макаренка, 9 (далі - об`єкт нерухомості, будівля). Об`єкт нерухомості був придбаний Відповідачем на підставі договорів купівлі-продажу 61/100 та 39/100 часток у праві власності, від 01.08.2017р., посвідчених приватним нотаріусом ЗМНО Горловою Ю.М. за р.N°2316 та р.№2317 відповідно. Право власності Відповідача було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 01.08.2017р., запис №21658110 та запис №21659236. Будівля, придбана Відповідачем, є лише однією будівлею з цілого комплексу будівель та споруд, що розташовані за тією ж адресою (вул.Макаренка, 9) та належать на праві власності іншим суб`єктам.

Скаржник зауважує на те, що на момент придбання об`єкта нерухомості межі, площа та кадастровий номер земельної ділянки земельної ділянки, на якій він розташований, не були визначені, а речові права на неї не були зареєстровані. В результаті тривалого процесу, розпочатого Відповідачем невідкладно після придбання об`єкта нерухомості, земельна ділянка була сформована і 07.02.2020р. зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175 та щодо користування нею між Відповідачем та Позивачем був укладений Договір оренди землі від 03.08.2021р..

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції також не врахований той факт, що для стягнення коштів з Відповідача згідно ст.ст.1212- 1214 ЦК України як безпідставно збережених сум орендної плати та/або як доходів від користування ними, відсутні будь-які підстави.

Скаржник вважає, що використання умов Договору оренди землі, укладеного 03.08.2021р., для нарахування орендної плати за період до його укладення, є безпідставним і суперечить чинному законодавству.

Скаржник також вказує на те, що на момент набуття Відповідачем права власності на об`єкт нерухомості (один з об`єктів з майнового комплексу будівель та споруд) за адресою: вул. Макаренка, 9 в м. Запоріжжя, земельна ділянка під придбаною будівлею не була сформована, не мала кадастрового номера та не перебувала у користуванні інших осіб (зокрема, не була у користуванні продавця об`єкта нерухомості). У зв`язку із тим, що земельна ділянка під придбаною Відповідачем будівлею не була зареєстрована в Державному земельному кадастрі та право власності на неї не було зареєстровано в ДРП , ТОВ «ЕЛЕКТРА» одразу після державної реєстрації права власності на будівлю було розпочато процес отримання у користування земельної ділянки для її обслуговування відповідно до ст.123 ЗК України, що спростовує твердження Позивача про те, Відповідач здійснював діяльність на землях комунальної власності з моменту набуття у власність об`єкта нерухомості без подальшого оформлення прав на користування земельною ділянкою (абз.8 арк.6 позову).

Скаржник вважає, що Відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для оформлення права користування земельною ділянкою, з дотриманням порядку і строків, встановлених чинним законодавством України.

На думку Скаржника, судом першої інстанції неправильно застосовані положення ст.316, ст.182, ст.331 ЦК України та ст.125 ЗК України, внаслідок чого не взято до уваги той факт, що Позивач взагалі не має права на позов, оскільки у період, за який ним нараховані до стягнення суми, він не мав права на отримання плати за землю чи будь-яких інших доходів від земельної ділянки.

Скаржник зазначає на тому, що державну реєстрацію Земельної ділянки по вул. Макаренка, 9 в м. Запоріжжя проведено 07.02.2020р., після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та присвоєння їх кадастрового номера. З цього моменту Земельна ділянка могла розглядатися як об`єкт цивільних прав (в тому числі права власності). Проте, право власності Територіальної громади міста Запоріжжя на цю земельну ділянку було зареєстровано лише 01.09.2021 р. (запис про право власності №43778321), і лише з цього моменту, на думку Скаржника, Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради набула статусу суб`єкта права власності на Земельну ділянку - конкретну земельну ділянку з визначеною площею та кадастровим номером з усього масиву земель комунальної власності міста Запоріжжя. Отже, повноважень власника Земельної ділянки, на думку Скаржника, Позивач набув лише 01.09.2021р., внаслідок чого не може вважатися таким, що мав право на отримання користі (доходу) від володіння Земельною ділянкою, у період з 07.02.2020р. до 03.08.2021р..

В поясненнях з окремих доводів апеляційної скарги, Скаржник зазначає на тому, що ТОВ «ЕЛЕКТРА» належним чином виконує свої зобов`язання за всіма укладеними договорами, включаючи і Договір оренди земельної ділянки з Позивачем.

Скаржник наголошує на тому, що єдиною підставою для нарахування і сплати орендної плати за землю, є договір оренди, а не жодні інші підстави чи розрахунки.

Скаржник вважає, що Запорізька міська рада не є належним позивачем за вимогами щодо «повернення безпідставно отриманих доходів», оскільки в період з моменту формування земельної ділянки (реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі 07.02.2020р.) до моменту державної реєстрації права комунальної власності не була власником (особою, що реалізує повноваження з управління власністю) цієї земельної ділянки, а лише виконувало функції уповноваженого органу, покладені на неї Законом, для оформлення речових прав власника та передання земельної ділянки у користування.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення законним та обгрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог.

В обгрунтування своїх заперечень Позивач зазначає на тому, що використання спірної земельної ділянки Відповідачем без належного її правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, отримувати від вищевказаної земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати в цінах вказаного періоду із урахуванням рішення Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015 (введено в дію 01.01.2016) «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення №26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати заземлю» та рішення від 28.11.2018 №27 (із змінами) «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку».

Позивач вказує на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, за адресою: м. Запоріжжя вул. Макаренка, 9, набула статусу об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства саме з 07.02.2020р. Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, площею 0,1271 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9, є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Позивач звертає увагу на те, що 03.08.2023р. між Запорізькою міською радою та ТОВ «ЕЛЕКТРА» укладено Договір оренди землі № 202105000100080, яким відповідачу на підставі рішення Запорізької міської ради № 111/4 від 26.08.2020 передано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1271 га, кадастровий номер 2310100000:05:013:0175, для розташування лабораторно-побутового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9.

Таким чином, на думку Позивача, в порушення ст. 125 ЗК України, ТОВ «ЕЛЕКТРА» користувалося земельною ділянкою загальною площею 0,1271 га, з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Макаренка, 9, без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, у період часу з 07.02.2020р. (з моменту формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав) до 03.08.2021р. (моменту укладення Договору оренди цієї земельної ділянки з Запорізькою міською радою). Використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Позивач зазначає на те, що з моменту набуття у власність нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці 0,1271 га, з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9, у відповідача виник обов`язок укласти Договір оренди спірної земельної ділянки, оскільки на цій земельній ділянці розташовані належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомості, та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Позивач зауважує на тому, що ТОВ «ЕЛЕКТРА» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного Договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких Позивач цілком підставно очікував.

В запереченнях на додаткові пояснення Скаржника, Позивач зазначає на тому, що вони не грунтуються на обставинах справи та не відповідають нормам закону.

Позивач вказує на те, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 ЦК України (п. 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022р. у справі № 910/8770/19, п. 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021р. у справі № 905/1680/20).

З огляду на викладене, на думку Позивача, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/2281/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Електра на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2023р. у справі № 908/2281/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/2010/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Електра на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2023р. у справі № 908/2281/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме:для надання суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору, у розмірі 4026,00 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Електра на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2023р., у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна від 26.05.2023р. № 333616529, Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРА», належить на праві власності з 01.08.2017р. нерухоме майно, а саме: будівля лабораторії літ З-1, З-2 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9, на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175.

Власником земельної ділянки загальною площею 0.1271 га, кадастровий номер: 2310100000:05:013:0175, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9, (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 333615895 від 26.05.2023р..

07.02.2020р. проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175, за адресою: м. Запоріжжя вул. Макаренка, буд. 9, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № Н2307085432020.

Згідно з вказаних вище інформаційних довідок вбачається, що 01.09.2021 проведено державну реєстрацію права оренди ТОВ «ЕЛЕКТРА» за договором оренди землі № 202105000100080 від 03.08.2021р. земельної ділянки загальною площею 0,1271 га з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9, Орендодавець: Запорізька міська рада.

Згідно Витягу від 04.06.2021р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 1 788 055,51 грн.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.05.2023р. вих. № 3982/5/08-01, ТОВ «ЕЛЕКТРА», відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (орендна плата) нарахована та згідно ІКП сплачена сума орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1271 га з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9, за 2020 рік 0 грн, за 2021 рік 17 880,55 грн (нараховано), 58 940,28 грн (сплачено).

Позивач посилався на те, що ТОВ «ЕЛЕКТРА» в належному обсязі не сплачували та не звітували по платі за землю за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9.

Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ЕЛЕКТРА» земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, за адресою: м. Запоріжжя вул. Макаренка, 9, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 07.02.2020р. до 03.08.2021р..

За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав: за 2020 рік з 07.02.2020р. по 31.12.2020р. 48 246,62 грн; за 2021 рік з 01.01.2021р. до 03.08.2021р.- 21 149,02 грн.

Таким чином, позивач вказав, що загальний розмір недоотриманих доходів, за період з 07.02.2020 р. по 03.08.2021р. склав 69 395,64 грн..

Позивач посилася на те, що відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного Договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо плати за фактичне користування земельною ділянкою до укладення відповідного Договору оренди на земельну ділянку, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 69 395,64 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 07.02.2020р. до 03.08.2021р..

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини, дійшов висновку, що несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди землі призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 69 395,64 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Приписами ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній з 01.08.2017р. є власником нерухомого майна: будівлі лабораторії літ З-1, З-2, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9, на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175. Об`єкт нерухомості був придбаний відповідачем на підставі договорів купівлі продажу 61/100 та 39/100 часток у праві власності, від 01.08.2017р., посвідчених приватним нотаріусом ЗМНО Горловою Ю.М. за №2316 та №2317, відповідно. Право власності відповідача було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 01.08.2017р., запис №21658110 та запис №21659236. Будівля, придбана відповідачем є лише однією будівлею з цілого комплексу будівель та споруд, що розташовані за тією ж адресою (вул.Макаренка, 9) та належать на праві власності іншим суб`єктам.

Даний об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, площею 0,1271, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9. Власником земельної ділянки загальною площею 0,1271 га, кадастровий номер: 2310100000:05:013:0175, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9 (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 333615895 від 26.05.2023р..

07.02.2020р. проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175, за адресою: м. Запоріжжя вул. Макаренка, буд. 9, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № Н2307085432020.

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Однак, договір оренди землі між Запорізькою міською радою і ТОВ «ЕЛЕКТРА» був укладений лише 03.08.2021р.. Запис про укладення вказаного договору оренди землі було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.09.2021р..

Таким чином, в період часу з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:013:0175, площею 0,1271 га за адресою: м. Запоріжжя вул. Макаренка, буд. 9, до моменту державної реєстрації права оренди зазначеної земельної ділянки, Відповідач використовував цю земельну ділянку без достатньої правової підстави.

Згідно з вказаних вище інформаційних довідок вбачається, що 01.09.2021 проведено державну реєстрацію права оренди ТОВ «ЕЛЕКТРА» за договором оренди землі № 202105000100080 від 03.08.2021р. земельної ділянки загальною площею 0,1271 га з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9, Орендодавець: Запорізька міська рада.

Згідно Витягу від 04.06.2021р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:013:0175, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 1 788 055,51 грн..

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 ПК України, податок на майно складається з плати за землю.

У пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України встановлено, що податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Судом першої інстанції встановлено, що набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, відповідач належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, та у період з 07.02.2020р. по 03.08.2021р., не сплачував за користування нею плату у встановленому законодавчими актами розмірі.

Відповідно до ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018р. у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019р. у справі № 320/5877/17 та від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 при розгляді аналогічних спорів.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006р. визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Тобто, незалежно від наявності вини у поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Електра" (набувач), в період 07.02.2020р. по 03.08.2021р., за відсутності укладеного договору оренди землі, збільшено вартість власного майна за рахунок несплаченої орендної плати, яка мала бути встановлена договором оренди землі, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок Запорізької міської ради.

Позивачем до позовної заяви долучений розрахунок недоотриманих міською радою доходів внаслідок фактичного користування земельною ділянкою ТОВ "Електра" без оформлення правовстановлюючого документу. Вказаний розрахунок зроблений за період використання відповідачем земельної ділянки з 07.02.2020р. по 03.08.2021р.,, виходячи з площі земельної ділянки 0,1271 га та нормативної грошової оцінки земельної ділянки 1 788 055,51 грн., в цінах 2021р.. У розрахунку прийнято для визначення річний розмір плати: 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказана нормативна грошова оцінка земельної ділянки та відсоток (3%) нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення річної орендної плати застосовано також у договорі оренди землі № 202105000100080 від 03.08.2021р..

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 1 788 055,51 грн. підтверджується Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.06.2021р. № 497/207-21, складеним ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Рішенням 59 сесії 6 скликання Запорізької міської ради від 30.06.2015р. № 7 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, яка підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства.

Рішенням 34 сесії 7 скликання Запорізької міської ради від 28.11.2018р. № 26 установлено на території м. Запоріжжя розміри орендної плати, згідно з додатком до якого, річний розмір орендної плати за земельні ділянки, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлюється в розмірі 3 % від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно розрахунку позивача, загальний розмір недоотриманих грошових коштів за перод 07.02.2020р. по 03.08.2021р., склав 69 395, 64 грн., з яких: за 2020 рік, за період з 07.02.2020р. по 31.12.2020р., 48 246,62 грн.; за 2021 рік, за період з 01.01.2021р. до 03.08.2021р., - 21 149,02 грн..

З викладеного вбачається, що розмір недоотриманих грошових коштів розрахований позивачем у встановленому порядку відповідно до законодавства України та ухвалених Запорізькою міською радою рішень.

Таким чином, несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, у період з 07.02.2020р. по 03.08.2021р., призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів, у вигляді орендної плати в сумі 69 395,64 грн.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

Скаржником, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не надано до матеріалів справи доказів сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою кадастровий номер: 2310100000:05:013:0175, площею 0,1271 га, що розташована по м. Запоріжжя вул. Макаренка, буд. 9, за період з 07.02.2020р. по 03.08.2021р..

За таких обставин, судова колегія констатує, що позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра" доходу, отриманого від безпідставного набутого майна, у розмірі 69 395,64 грн., правомірно визнана місцевим господарським судом доведеною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання Скаржника на те, що весь період часу, протягом якого відповідачем вживалися заходи для укладення Договору оренди, не може вважатися періодом неправомірного користування земельною ділянкою, а недоотримання доходів місцевим бюджетом у вигляді орендної плати за цей період є наслідком дій позивача та обставин, за які відповідач не відповідає, є безпідставними, оскільки, такі твердження не звільняють відповідача від обов`язку оплати орендної плати за користування земельною ділянкою за спірний період.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеними вище нормами законодавства та судовою практикою Верховного Суду, є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2023р. у цій справі відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі мають бути залишеними без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Електра залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2023р. у справі № 908/2281/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Електра.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін