Рішення

від 08.01.2024 по справі 922/4620/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4620/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К+Б Трейд" (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 45) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Прінт" (61010, м. Харків, вул. Греківська, буд. 102 Б-1) про стягнення 246870,30 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "К+Б Трейд" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Прінт" про стягнення 246870,30 грн., з яких: основний борг у розмірі 157005,55 грн., інфляційні втрати у розмірі 75543,61 грн., 3% річних у розмірі 14321,14 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором постачання промислових виробів №2301/2019 від 23.01.2019 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 06.11.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 06.11.2023 по справі №922/4620/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення спору по суті.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

23.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "К+Б Трейд" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Прінт" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір постачання промислових виробів №2301/2019 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Умовами пункту 1.2. договору погоджено найменування товару: промислові вироби - ножі для поліграфічного виробництва.

Згідно з пунктом 2.1. договору ціна та загальна вартість товару, асортимент, кількість визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними на товар. Всі видаткові накладні, за якими постачальником був поставлений товар покупцю протягом строку дії договору, є невід`ємною частиною договору.

Умовами пункту 2.2. договору погоджено, що оплата товару здійснюється на підставі наданого постачальником рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті протягом 30 календарних днів від дати рахунка постачальника, відправленого покупцю електронною поштою.

Відповідно до пункту 4.5. договору поставка вважається здійсненою з моменту прийняття товару представником покупця від перевізника (кур`єрської служби) і підписанням ним накладної (товаросупровідного документа кур`єрської служби). Датою поставки товару є дата підписання представником покупця накладної (товаросупровідного документа кур`єрської служби).

Також, 16.09.2019 між сторонами було укладено та підписано угоду про внесення змін до договорів в частині банківських реквізитів.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що 19.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальність "Нова Пошта" (надалі експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К+Б Трейд" (надалі замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезень відправлень №137219.

Відповідно до умов пункту 2.1. договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлень та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезень відправлення (послуги), а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було поставлено відповідачу товар та оформлено відповідні рахунки на оплату, а саме: №374 від 01.07.2019 на суму 5645,28 грн. з рахунком на оплату №374 від 01.07.2019; №387 від 04.07.2019 на суму 2754,36 грн. з рахунком на оплату №385 від 04.07.2019; №401 від 11.07.2019 на суму 3406,68 грн. з рахунком на оплату №400 від 11.07.2019; №466 від 07.08.2019 на суму 2683,86 грн. з рахунком на оплату №464 від 07.08.2019; №473 від 12.08.2019 на суму 3526,56 грн., з рахунком на оплату №474 від 12.08.2019; №491 від 19.08.2019 на суму 3152, 64 грн., з рахунком на оплату №490 від 19.08.2019; №510 від 28.08.2019 на суму 19632,48 грн., з рахунком на оплату №516 від 28.08.2019; №524 від 02.09.2019 на суму 2612,16 грн. з рахунком на оплату №523 від 02.09.2019; №527 від 03.09.2019 на суму 2662,56 грн., з рахунком на оплату №525 від 03.09.2019; №529 від 04.09.2019 на суму 2792,52 грн., з рахунком на оплату №529 від 04.09.2019; №535 від 09.09.2019 на суму 2605,08 грн., з рахунком на оплату №535 від 09.09.2019; №540 від 10.09.2019 на суму 5437,62 грн., з рахунком на оплату №540 від 10.09.2019; №560 від 20.09.2019 на суму 5845,32 грн., з рахунком на оплату №564 від 20.09.2019; №579 від 27.09.2019 на суму 2486,52 грн., з рахунком на оплату №579 від 27.09.2019; №619 від 15.10.2019 на суму 3000,60 грн., з рахунком на оплату №618 від 15.10.2019; №641 від 23.10.2019 на суму 2602,80 грн., з рахунком на оплату №642 від 23.10.2019; №666 від 31.10.2019 на суму 2746,80 грн. з рахунком на оплату №663 від 31.10.2019; №673 від 04.11.2019 на суму 3137,64 грн. з рахунком на оплату №670 від 04.11.2019; №679 від 07.11.2019 на суму 5206,50 грн. з рахунком на оплату №678 від 07.11.2019; №711 від 18.11.2019 на суму 2936,16 грн. з рахунком на оплату №709 від 18.11.2019; №762 від 06.12.2019 на суму 7915,56 грн. з рахунком на оплату №759 від 06.12.2019; №767 від 10.12.2019 на суму 2547,72 грн. з рахунком на оплату №763 від 10.12.2019, №020 від 16.01.2020 на суму 3031,32 грн., з рахунком на оплату №21 від 16.01.2020; №37 від 23.01.2020 на суму 8041,44 грн. з рахунком на оплату №36 від 23.01.2020; №61 від 31.01.2020 на суму 2992,20 грн. з рахунком на оплату №64 від 31.01.2020; №151 від 06.03.2020 на суму 5173,62 грн., з рахунком на оплату №152 від 06.03.2020; №154 від 10.03.2020 на суму 5988,96 грн. з рахунком на оплату №153 від 10.03.2020; №158 від 11.03.2020 на суму 5574,84 грн. з рахунком на оплату №165 від 11.03.2020; №177 від 17.03.2020 на суму 6022,44 грн. з рахунком на оплату №179 від 17.03.2020; №183 від 19.03.2020 на суму 6197,28 грн. з рахунком на оплату №181 від 19.03.2020; №404 від 29.07.2020 на суму 6342,24 грн. з рахунком на оплату №405 від 29.07.2020; №485 від 09.09.2020 на суму 15446,11 грн. з рахунком на оплату №488 від 09.09.2020.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що відповідачем надано гарантійний лист №36 від 03.10.2020, в якому відповідач гарантував оплату заборгованості за поставлений товар в сумі 180226,06 грн. за графіком з 10.03.2020 року по 29.05.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що незважаючи на надання гарантій з боку відповідача щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 180226,06 грн. згідно запропонованого графіку, останнім не було сплачено на користь позивача існуючої заборгованості в повному обсязі. При цьому вказує, що позивачем додатково поставлено відповідачу товар після звернення з гарантійним листом про сплату боргу.

Матеріали справи також свідчать, що в подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом №59/0620 від 11.06.2020 в якому зазначив, що прострочена заборгованість станом на 11.06.2020 складає 199683,20 грн.

Разом з тим, з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією №11 від 25.10.2023, в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення, вимагав сплатити на користь позивача заборгованість за договором №2301/2019 від 23.01.2019 у розмірі 157005,55 грн. Натомість зазначена претензія залишився з боку відповідача без відповіді та задоволення.

Отже, позивачем у позовній заяві зазначено, що станом на дату звернення з позовом до суду з метою захисту своїх порушених прав, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №2301/2019 від 23.01.2019 складає 157005,55 грн. та залишається не сплаченою.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно достатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК Українипередбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно достатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 ЦК Україниунормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положеньстатті 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків.

В частині 1статті 638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписамистатті 173 ГК України одинсуб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1статті 662 ЦК Українипродавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 664 ЦК Україниобов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до визначень термінів, що містяться устатті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1, 2статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим, вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості поставленого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем поставлено відповідачу товар на підставі наступних видаткових накладних: №374 від 01.07.2019 на суму 5645,28 грн., №387 від 04.07.2019 на суму 2754,36 грн., №401 від 11.07.2019 на суму 3406,68 грн., №466 від 07.08.2019 на суму 2683,86 грн., №473 від 12.08.2019 на суму 3526,56 грн., №491 від 19.08.2019 на суму 3152,64 грн., №510 від 28.08.2019 на суму 19632,48 грн., №524 від 02.09.2019 на суму 2612,16 грн., №527 від 03.09.2019 на суму 2662,56 грн., №529 від 04.09.2019 на суму 2792,52 грн., №535 від 09.09.2019 на суму 2605,08 грн.; №540 від 10.09.2019 на суму 5437,62 грн., №560 від 20.09.2019 на суму 5845,32 грн., №579 від 27.09.2019 на суму 2486,52 грн., №619 від 15.10.2019 на суму 3000,60 грн., №641 від 23.10.2019 на суму 2602,80 грн., №666 від 31.10.2019 на суму 2746,80 грн., №673 від 04.11.2019 на суму 3137,64 грн., №679 від 07.11.2019 на суму 5206,50 грн., №711 від 18.11.2019 на суму 2936,16 грн., №762 від 06.12.2019 на суму 7915,56 грн., №767 від 10.12.2019 на суму 2547,72 грн., №020 від 16.01.2020 на суму 3031,32 грн., №37 від 23.01.2020 на суму 8041,44 грн., №61 від 31.01.2020 на суму 2992,20 грн.; №151 від 06.03.2020 на суму 5173,62 грн., №154 від 10.03.2020 на суму 5988,96 грн., №158 від 11.03.2020 на суму 5574,84 грн., №177 від 17.03.2020 на суму 6022,44 грн., №183 від 19.03.2020 на суму 6197,28 грн., №404 від 29.07.2020 на суму 6342,24 грн., №485 від 09.09.2020 на суму 15446,11 грн. Всього 160147,87 грн.

Видаткові накладні підписано між сторонами, підписи скріплено відтисками печаток. При цьому видаткові накладні не містять будь-яких заперечень або зауважень з боку відповідача щодо якості, кількості, вартості товару тощо. Водночас матеріали справи містять генеральні довіреності вих. №27 від 01.01.2019 та вих. №10 від 01.01.2020 якими відповідач засвідчує відбиток печатки, особисті підписи осіб, яким довіряє отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача, відповідно товарної накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивачем оформлено відповідні рахунки-фактури на оплату, а саме: №374 від 01.07.2019 на суму 5645,28 грн., №385 від 04.07.2019 на суму 2754,36 грн., №400 від 11.07.2019 на суму 3406,68 грн., №464 від 07.08.2019 на суму 2683,86 грн., №474 від 12.08.2019 на суму 3526,56 грн., №490 від 19.08.2019 на суму 3152,64 грн., №516 від 28.08.2019 на суму 19632,48 грн., №523 від 02.09.2019 на суму 2612,16 грн., №525 від 03.09.2019 на суму 2662,56 грн., №529 від 04.09.2019 на суму 2792,52 грн., №535 від 09.09.2019 на суму 2605,08 грн., №540 від 10.09.2019 на суму 5437,62 грн., №564 від 20.09.2019 на суму 5845,32 грн., №579 від 27.09.2019 на суму 2486,52 грн., №618 від 15.10.2019 на суму 3000,60 грн., №642 від 23.10.2019 на суму 2602,80 грн., №663 від 31.10.2019 на суму 2746,80 грн., №670 від 04.11.2019 на суму 3137,64 грн., №678 від 07.11.2019 на суму 5206,50 грн., №709 від 18.11.2019 на суму 2936,16 грн., №759 від 06.12.2019 на суму 7915,56 грн., №763 від 10.12.2019 на суму 2547,72 грн., №21 від 16.01.2020 на суму 3031,32 грн., №36 від 23.01.2020 на суму 8041,44 грн., №64 від 31.01.2020 на суму 2992,20 грн., №152 від 06.03.2020 на суму 5173,62 грн., №153 від 10.03.2020 на суму 5988,96 грн., №165 від 11.03.2020 на суму 5574,84 грн., №179 від 17.03.2020 на суму 6022,44 грн., №181 від 19.03.2020 на суму 6197,28 грн., №405 від 29.07.2020 на суму 6342,24 грн., №488 від 09.09.2020 на суму 15446,11 грн.

Отже, матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання промислових виробів №2301/2019 від 23.01.2019 та поставку відповідачу товар.

Частиною 1статті 691 ЦК Українивизначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно достатті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Тобто, двосторонній характер господарських відносин між сторонами зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар, і водночас, набуває законного права вимагати його оплати, а покупець, зі свого боку, набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Також, із змісту наведеної норми права слідує, що обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати.

Відповідно достатті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4статті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Наведені норми права дають підстави дійти висновку, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання ,за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем було лише частково сплачено на користь позивача вартість поставленого товару. Водночас матеріалами справи підтверджено, що відповідач у господарських відносинах з позивачем системно допускав прострочення сплати вартості товару, про що свідчить гарантійний лист №36 від 03.10.2020, в якому відповідач гарантував оплату заборгованості за поставлений товар на суму 180226,06 грн. Поряд з цим, судом досліджено вказаний гарантійний лист та визнану відповідачем суму боргу в контексті та в сукупності із іншими доказами, що подані позивачем в обґрунтування позовних вимог на підтвердження господарських операцій з поставки товару на суму боргу, що заявлена до стягнення.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Отже, часткова сплата відповідачем заборгованості за поставлений товар та гарантування оплати решти заборгованості, свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій та визнання наявної перед позивачем заборгованості, а також необхідності її сплати з огляду на погоджені між сторонами умови договору та вимоги законодавства.

Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписівстатті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписамистатті 525 ЦК Українита частини 7статті 193 ГК Україниунормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1статті 202 ГК Українивизначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

В силу наведених вище приписів законодавства у відповідача перед позивачем виник обов`язок з оплати вартості отриманого товару, а у позивача - правомірні сподівання на здійснення відповідачем такої оплати.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 157005,55 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем та підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 75543,61 грн. та 3% річних у розмірі 14321,14 грн., суд зазначає наступне.

Приписамистатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2статті 626 ЦК України).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно достатті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 75543,61 грн. та 3% річних у розмірі 14321,14 грн., суд зазначає, що нарахування відповідають положенням законодавства, обставинам справи, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога у вказаній частині також визнається судом обґрунтованою, підтвердженою наявними матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять. При цьому судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Прінт" (61010, м. Харків, вул. Греківська, буд. 102 Б-1, код ЄДРПОУ 42478071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К+Б Трейд" (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 45, код ЄДРПОУ 40686498) основний борг у розмірі 157005,55 грн., інфляційні втрати у розмірі 75543,61 грн., 3% річних у розмірі 14321,14 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3703,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "08" січня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова