Рішення

від 19.01.2024 по справі 922/4620/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2024м. ХарківСправа № 922/4620/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "К+Б Трейд" про ухвалення додаткового рішення (вх. №824 від 11.01.2024) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К+Б Трейд" (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 45) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Прінт" (61010, м. Харків, вул. Греківська, буд. 102 Б-1) про стягнення 246870,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.01.2024 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Прінт" (61010, м. Харків, вул. Греківська, буд. 102 Б-1, код ЄДРПОУ 42478071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К+Б Трейд" (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 45, код ЄДРПОУ 40686498) основний борг у розмірі 157005,55 грн., інфляційні втрати у розмірі 75543,61 грн., 3% річних у розмірі 14321,14 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3703,05 грн.

11.01.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. №824), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Приписами частини 3 статті 233 ГПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1, 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З огляду на вище викладене, а також беручи до уваги те, що справа №922/4620/23 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2024 у даній справі ухвалено без виклику учасників справи, суд ухвалює додаткове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення, тобто без виклику учасників справи.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, нормами процесуального права передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. позивачем представлено суду наступні документи, а саме: 1) договір про надання правової допомоги №02/10/23 від 02.10.2023; 2) ордер про надання правничої (правової) допомоги серія ВЕ №1101792 від 31.10.2023; 3) акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 09.01.2024 до договору про надання правової допомоги №02/10/2023 від 02.10.2023.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Положення статті 16 ГПК України передбачають, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до адвоката Єленич Оксани Володимирівни з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту прав та інтересів клієнта, про що було укладено відповідний договір про надання правової допомоги №02/10/23 від 02.10.2023.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво інтересів клієнта, захищати його права та законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, а клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Умовами пункту 4.1. договору передбачено, що винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) становить щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Прінт" - 20000,00 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції. Розмір винагороди складає тверду суму, не залежить від об`єму виконаних адвокатом робіт. Інші умови оплати можуть визначатися в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід`ємною частиною договору. Факт надання послуг за договором підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.2. договору гонорар підлягає сплаті протягом 90 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних Актів приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Пунктом 7.2. договору визначено, що строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. договору та діє до 02.10.2024 року (включно).

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 09.01.2024 до договору про надання правової допомоги №02/10/2023 від 02.10.2023 виконавець надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги щодо надання правової допомоги клієнту щодо стягнення боргу з ТОВ "Флагмант Прінт" у судовій справі №922/4620/23: 1) збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову; 2) аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції; 3) підготовка позовної заяви, формування додатків до позову, подання позову до суду; 4) відстеження перебігу судової справи №922/4620/23.

Пунктом 2 Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 09.01.2024 передбачено, що вартість послуг виконавця за Актом складає 20000,00 грн.

Згідно з пунктом 3, 4 Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 09.01.2024 клієнт не має жодних претензій до якості наданих виконавцем послуг. Після завершення розрахунків в повному обсязі виконавець не матиме жодних претензій до клієнта. Акт приймання-передачі є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги №02/10/2023 від 02.10.2023 та набирає силу з моменту його підписання сторонами.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Суд зазначає, що у відповідності до норм чинного процесуального законодавства під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.

Тобто критерії, що визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України, а також з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. При цьому, оцінка обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, характер спору, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Надаючи оцінку наданим доказам в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи конкретні обставини даної справи, суд враховує наступне.

Як зазначено судом вище, відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 09.01.2024 до договору про надання правової допомоги №02/10/2023 від 02.10.2023 виконавець надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги щодо надання правової допомоги клієнту щодо стягнення боргу з ТОВ "Флагмант Прінт" у судовій справі №922/4620/23: 1) збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову; 2) аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції; 3) підготовка позовної заяви, формування додатків до позову, подання позову до суду; 4) відстеження перебігу судової справи №922/4620/23.

Матеріалами справи підтверджено, що надані послуги із збирання та аналізу доказів, необхідних для підготовки позову та підготовка позовної заяви, формування додатків до позову, подання позову до суду відповідають критерію реальності наданих послуг та узгоджуються із передбаченим статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та погодженими умовами пункту 2.1. договору №02/10/2023 від 02.10.2023 видами правової допомоги. При цьому суд зазначає, що вказані юридичні послуги є взаємопов`язаними між собою та підтверджують збирання, аналіз та подання адвокатом значного обсягу доказів в обґрунтування позовних вимог у справі (видаткові накладні, рахунки-фактури на оплату тощо).

Натомість суд критично оцінює наведені у акті приймання-передачі наданих послуг юридичні послуги з аналізу актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції, оскільки позовна заява не містить посилань на численну судову практику з вирішення спірних правовідносин. Крім того, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексу України, а тому цитування великої кількості норм права, нормативно-правової бази, яка підлягає дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

При цьому суд враховує, що зазначена у акті приймання-передачі наданих послуг юридична послуга з відстеження перебігу судової справи об`єктивно не передбачає необхідності вчинення адвокатом системних дій, що спрямовані на відстеження перебігу судової справи, оскільки господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, враховуючи обставини справи та наведені законодавчі приписи суд вважає, що вартість послуг на професійну правничу допомогу щодо представництва інтересів позивача в суді у розмірі 20000,00 грн. є завищеною. Такий розмір судових витрат не має характеру необхідних, неспівмірний з обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат з огляду на приписи частини 5 статті 129 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

У системному зв`язку із наведеними вище правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги щодо представництва його інтересів у суді, враховуючи принцип верховенства права, пропорційності та справедливості, а також беручи до уваги критерій реальності, обґрунтованості та розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що розумним, реальним, обґрунтованим та співмірним слід вважати зменшений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., що узгоджується з принципом захисту права працівника на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України, оскільки така оплата в силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слугує формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Враховуючи положення пункту 12 частини 3 статті 2 та частини 8 статті 129 ГПК України сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, та пунктів 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Між тим, судом враховано, що до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі додано докази її направлення разом із доданими до неї документами на належну адресу відповідача.

Окрім того, судом взято до уваги, що клопотань від відповідача в порядку частини 5 статті 126 ГПК України про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило. При цьому суд розглядає заяву про ухвалення додаткового рішення в межах присічного строку, що визначений частиною 3 статті 244 ГПК України.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі №922/4620/23 в порядку статті 244 ГПК України та часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення (вх. №824 від 11.01.2024).

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "К+Б Трейд" про ухвалення додаткового рішення (вх. №824 від 11.01.2024) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Прінт" (61010, м. Харків, вул. Греківська, буд. 102 Б-1, код ЄДРПОУ 42478071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К+Б Трейд" (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 45, код ЄДРПОУ 40686498) витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржено в порядку та строки, що передбачені статтею 254, 256-259 ГПК України.

Додаткове рішення складено 19.01.2024 р.

Суддя Г.І. Сальнікова