Ухвала

від 08.01.2024 по справі 904/1098/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1098/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Красота та здоров`я"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс"

про стягнення 1 410 161,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нуміс" (далі - ТОВ "Нуміс", відповідач, скаржник) звернулося 17.12.2023 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 (повний текст постанови виготовлено 28.11.2023) зі справи № 904/1098/23; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Касаційна скарга відповідача не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Предметом касаційної скарги є рішення місцевого суду від 21.06.2023 та постанова апеляційного господарського суду від 08.11.2023. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок обґрунтувати мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому скаржник має усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності для такого звернення буде скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що першою підставою касаційного оскарження спірних судових актів ТОВ "Нуміс" зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України (вказує на невідповідність висновків спірної постанови, сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, щодо змісту статей 254, 692 Цивільного кодексу України, викладеній в постановах Верховного Суду: від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18; від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17; від 25.06.2020 у справі № 924/233/18; від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19; від 20.08.2020 у справі № 902/959/19; від 21.12.2020 у справі № 916/499/20;). Зазначена підстава узгоджуються з вимогами касаційної скарги про скасування спірних судових актів та ухваленням нового рішення у справі.

Другою підставою касаційного оскарження спірних судових актів відповідач зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Однак скаржником не наводиться відповідної норми (норм) права, щодо якої відсутній висновок її застосування, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї (цих) норми (норм) для правильного вирішення справи № 904/1098/23.

Крім того, скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що є підставою для їх скасування на підставі пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України (у сукупності з положеннями пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України). Між тим за змістом пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Однак, в супереч змісту зазначеної норми, відповідачем не наводиться недопустимих доказів, на підставі яких судами попередніх інстанцій встановлено обставини у справі № 904/1098/23, що мають суттєве значення. При цьому підстава 3 (пункт 4 третьої статті 310 ГПК України) для звернення із касаційною скаргою є необґрунтованою та взаємонеузгодженою стосовно вимог про скасування судових актів з ухваленням нового рішення у справі.

Отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху через наявність суттєвих недоліків в зазначеній частині підстав касаційного оскарження (стосовно належного обґрунтування пункту 3 частини другої статті 287 та пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України), які підлягають усуненню.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" [у редакції, що діяла на час подання (2023 рік) даної позовної заяви] ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 684 грн.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що у 2023 році у справі № 904/1098/23 подано позов про стягнення боргу 1 410 161,32 грн за неналежне виконання умов договору поставки від 21.06.2010 № 21/1, з яких: 1 256 259,42 грн - основного боргу; 127 346,85 грн - пені; 18 914,24 грн - інфляційних втрат; 7 640,81 грн - річних.

Рішенням місцевого суду від 21.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Нуміс" 185 330,98 грн основного боргу, 7 640,81 грн річних, 18 914,24 грн інфляційних втрат та 127 346,85 грн пені. Крім того, закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 070 928,44 грн.

За результатом апеляційного перегляду справи постановою апеляційного господарського суду від 08.11.2023 рішення місцевого суду скасовано в частині стягнення основного боргу у сумі 71 877,46 грн та ухвалено в цій частині нове рішення про закриття провадження у справі. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Відповідач оскаржує до касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій щодо стягнення боргу у сумі 113 453,52 грн, річних у сумі 7 640,81 грн, інфляційних втрат у сумі 18 914,24 грн та пені у сумі 127 346,85 грн, а всього: 267 355, 42 грн. Отже, предметом касаційного розгляду є одна майнова вимога.

Разом з тим касаційна скарга ТОВ "Нуміс" на спірні судові акти подана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".

Відповідно до частин першої, четвертої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС), яка забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі. При цьому з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Абзацом 2 частини восьмої статті 6 ГПК України (в редакції Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX) передбачено право особи, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, на подання процесуальних, інших документів, вчинення інших процесуальних дій в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, якщо процесуальні документи, передбачені частиною другою цієї статті, подано в електронній формі.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір за одну майнову вимогу, що складає 6 416,53 грн (267 355, 42 грн х 1,5% ціни позову х 200% х 0,8).

Між тим додатки до касаційної скарги не містять документ про сплату судового збору за розгляд касаційної скарги ТОВ "Нуміс" у справі № 904/1098/23.

Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідачу необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: у сумі 6 416,53 грн за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;

- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

- Призначення платежу: "Судовий збір за розгляд касаційної скарги …на рішення …у справі №…".

Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 зі справи № 904/1098/23 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Нуміс" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Нуміс", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк