Рішення

від 21.12.2023 по справі 278/2893/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/2893/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору: Приватна багатопрофільна фірма «Яніцький» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки статутного фонду, визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого законного представника, звернулась до суду з вище вказаною позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень (а.с. 41-45), просить:

визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 60% статутного фонду Приватної багатопрофільної фірми «Яніцький»;

визначити, що частка померлої ОСОБА_8 у праві спільної власності подружжя у статутному фонді та майні БПФ «Яніцький» становть 3/10 частки (30%);

визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 на:

- 3/10 частки статутного фонду Приватної багатопрофільної фірми «Яніцький»;

- 3/10 частки майнового комплексу Приватної багатопрофільної фірми «Яніцький»;

- 3/10 земельної частки земельної ділянки, площею 1,9996 га, кадастровий номер 182085600:08:001:0624.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.11.1977 року між дідусем позивача - ОСОБА_2 та бабусею позивача - ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб, під час якого вони заснували Приватну багатопрофільну фірму «Яніцький»; частка у статутному фоні діда була встановлена 60%, також під час шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано майно фірми та побудований майновий комплекс.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , яка за життя залишила заповіт на ім`я позивача - ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , після смерті яких відкрилась спадщина на вище вказане майно.

Позивач для отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом бабусі ОСОБА_8 звернулась до нотаріуса, однак отримала відмову, оскільки частка майнових та корпоративних прав при житті ОСОБА_8 не була визначена та виділена

Зазначені обставини і стали підставою для звернення до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 02.08.2023 року (а.с. 190) юридичну особу - Приватну багатопрофільну фірму «Яніцький» залучено у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_6 позов ОСОБА_1 просить задовольнити у повному обсязі (а.с. 165).

Відповідач ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи без його участі; з позовом повністю погоджується; просить його задовольнити у повному обсязі (а.с. 54).

Законним представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 також подано заяву про розгляд справи без їх участі (а.с. 55).

Представником позивача - адвокатом Богданович В. В. подано заяву з проханням судове засідання, що призначене 21.12.2023 року, провести без участі сторони позивача; позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить задовольнити (а.с. 221).

У попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити; надала пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Омельчуком І. М. також подано заяву про розгляд справи у відсутність відповідача (а.с. 222-223). У письмових поясненнях просить суд надати оцінку тому, що позивач не надала суду докази того, що внесок ОСОБА_7 до ПБФ "ЯНІЦЬКИЙ" був реалізований коштами, які були спільною сумісною власністю подружжя, а не особистими коштами ОСОБА_7 (отриманими у подарунок, успадкованими, тощо); зазначає, що з часу створення підприємства в 1992 році та до часу смерті в 2019 році, ОСОБА_8 не вчинила жодної дії, яка могла б свідчити, що останньою був здійснений за її рахунок (її коштів) внесок до ПБФ "ЯНІЦЬКИЙ", або якою є її частка у цьому внеску. Вважає, що вказана обставина дозволяє зробити висновок, що ОСОБА_8 за життя не вважала, що внесок ОСОБА_7 до ПБФ "ЯНІЦЬКИЙ" був здійснений, у тому числі, і за її кошти та не вчиняла жодних дій для підтвердження цієї обставини.

Відтак, зважаючи на особливості правового регулювання спірних відносин та встановлених у справі обставин а також відсутності доказів на підтвердження обставин на які посилається позивач, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У попередніх судових засідання відповідач ОСОБА_4 та її представник - адвокат Омельчук І. М. притримувались такої ж позиції, що викладена у вище зазначеній заяві.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

05.11.1977 року ОСОБА_7 (так у документі) зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 (так у документі; прізвище подружжя після реєстрації шлюбу: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (так у документі) (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (зворот. а.с. 85) 24.12.1992 року зареєстровано Приватну багатопрофільну фірму «Яніцький».

Із витягу з державного реєстру юридичних осіб вбачається, що засновниками зазначеної фірми є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 161-163).

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 та п. 5.2. розділу 5 статуту ПБФ «Яніцький» майно підприємства є власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; розмір частки ОСОБА_7 у статутному фонді підприємства складає 60%, що становить 120,00 грн (а.с. 11-15).

Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 09.07.2007 року (а.с. 16) ПБФ «Яніцький» належить на праві приватної власності в цілому будівлі майнового комплексу згідно інвентарної справи № 251, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, ПБФ «Яніцький» є власником земельної ділянки площею 1,9996 га, з кадастровим номером 1822085600:08:001:0624, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 (зворот. а.с. 7), яка за життя склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 (а.с. 72).

20.12.2019 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 ; прізвище подружжя після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 (а.с. 123).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 (а.с. 7), який за життя склав заповіт, яким заповів всю належну йому частку в статутному капіталі та корпоративних правах на Приватну багатопрофільну фірму «Яніцький» своїй дружині ОСОБА_4 (зворот. а.с. 118).

Відповідач ОСОБА_3 , є сином померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (зворот. а.с. 8, зворот. а.с. 115).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є онукою померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (зворот а.с. 6, зворот а.с. 8, 75).

Відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином померлого ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (зворот. а.с. 123).

Згідно копії спадкової справи № 2/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 (а.с. 69-106) із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 (а.с. 71).

Зазначене також підтверджується довідкою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Заріцької Є. О. № 110/01-16 від 22.07.2021 року (а.с. 10).

Відповідно до копії спадкової справи № 4/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 (а.с. 107-135) із заявами ппро прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 9/02-31 від 21.01.2022 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцькою Є. О. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне спадкове майно, оскільки частка померлої ОСОБА_8 у спільній власності не може бути визначена (а.с. 18-19).

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із частиною першою Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Під час подружнього життя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а саме 24.12.1992 року було зареєстровано Приватну багатопрофільну фірму «Яніцький».

Оскільки спірне майно зареєстровано до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, суд вважає, що при вирішенні даної справи підлягають застосуванню положення КпШС України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Статтею 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Закону України "Про нотаріат" у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Згідно з підпунктом 4.21 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.

Отже, потрібно розрізняти ситуації, коли майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об`єктом права спільної сумісної власності, та коли таке майно, є особистою власністю одного із подружжя.

Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.

Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя.

Відповідно до положень пп. 1.4. п. 1 глави 11 «Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя» розділу ІІ Порядку на підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути і частка померлого у спільній власності.

Позивачка є онукою спадкодавців, а тому спадкує ту частку спадщини, яка належала б за законом її бабусі ОСОБА_8 як би вона була живою на час відкриття спадщини після померлого ОСОБА_7 . Оскільки бабуся позивачки померла раніше, аніж її чоловік ОСОБА_7 , то, відповідно, позивачка має право на отримання спадщини, яка б могла бути отримана її бабусею.

Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

Успадковане може бути лише право, яке за життя у встановленому законом порядку набув спадкодавець.

За правилами статей 12, 13, 77-81, 89 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а оцінивши на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку надані докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_8 померла раніше за ОСОБА_7 та за життя у встановленому законом порядку не набула права на спадкове майно.

Разом з тим, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

Відповідно до статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).

Позивачем у даній цивільній справі не визначено статусу Приватної багатопрофільної фірми «Яніцький» як відповідача. Однак позовні вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються прав та будуть впливати та інтереси Приватної багатопрофільної фірми «Яніцький».

Крім того, суд вважає занеобхідне зауважити, що вимога про визнання права власності в порядку спадкування на частку в нерухомому майні юридичної особи - ПБФ "Яніцький" (майнового комплексу та земельної ділянки) не є належним способом захисту, оскільки до спадкоємців, які у законному порядку мають набути відповідне право після померлого учасника товариства, переходить право на частку у статутному капіталі. Відтак такий спосіб захисту є неефективним.

Враховуючи усе вищенаведене у сукупності, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 2, 48, 51, 81, 89, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору: Приватна багатопрофільна фірма «Яніцький» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки статутного фонду, визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 08 січня 2024 року.

Суддя О. М. Дубовік