Ухвала

від 15.05.2023 по справі 368/1252/22

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1252/22

провадження 2/368/186/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі - Токовенко Н.О.

За участі сторін:

Позивач - ОСОБА_1 .

Представник відповідача - адвокат Лисюк О.В.

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, - про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, суд, -

В С Т А Н О В И В :

12.12.2022 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, - про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Стягнути на його користь із відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної в сумі 7650,5 грн. на рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_1 .

Позовні вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, позивач ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема є відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків, п. 1 ч. 2 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Зі змісту ч. 1 ст. 1195 ЦК України вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто на користь потерпілого відшкодовуються витрати, які пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я.

Згідно з правилами судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних. Отже, тілесним ушкодженням називають протиправне і винне заподіяння шкоди здоров`ю іншої особи, яким порушено анатомічну цілісність або фізіологічні функції тканин чи органів потерпілого при посяганні на здоров`я. Поряд з фізичною шкодою потерпілим одночасно заподіюється і майнова шкода, що полягає у витратах на лікування, протезування, посилене харчування, тощо.

21.12.2019 року близько 19 години, ОСОБА_2 , керуючи технічно-несправним автомобілем марки «АЗЛК - 2140», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в межах міста Кагарлик, Обухівського району, Київської області в напрямку руху до центра міста по вулиці Парковій, порушуючи вимоги п. 1.3. ПДР України згідно якого «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги правил дорожнього руху, а також бути взаємо ввічливими, п. 1.5. ПДР України: Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, п.2.3 б ПДР України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, п. 10.1. ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та порушуючи вимоги п.34 (1.1) ПДР - дорожня розмітка (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено, не врахував дорожню обстановку, маючи технічну можливість попередити зіткнення, шляхом дотримання вищевказаних пунктів ПДР України, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, що прямує від центра м. Кагарлика поблизу будинку № 18 по вул. Парковій, перетнувши суцільну смугу дорожньої розмітки (1.1) та допустив зіткнення з автомобілем RENAULT KANGOO, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по зазначеній вище автомобільній дорозі в напрямку від центра м. Кагарлик Київської області.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована в ПАТ «НАСК`ОРАНТА», що підтверджується полісом № АМ/9650881 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.03.2019 року.

Натомість цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП не була застрахована жодним чинним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також були відсутні відомості, що ОСОБА_2 підпадає під норму п. 13.1 ст. 13 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що звільняло б його від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 08.12.2020 року винесеного у справі №368/702/20, який набрав законної сили 12.08.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину за ч. 1 ст. 286 КК України.

Київським Апеляційним судом 12.08.2021 року у справі №368/702/20 прийнято рішення про скасування вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 08.12.2020 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання. У цій частині ухвалено новий вирок та призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. В решті вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 08.12.2020 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

09 грудня 2021 року у справі №368/702/20 Касаційний Кримінальний Суд Верховного Суду виніс постанову згідно якої вирок Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

На час даної ДТП він був водієм автомобіля RENAULT KANGOO, державний номерний знак НОМЕР_3 , та в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, що спричинило тривалий розлад здоров`я, що підтверджується доказами доданими до позовної заяви.

Спричинені йому тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення порушеного стану здоров`я, медикаментозне лікування, проходження діагностичних та медичних процедур, на яке було витрачено багато часу та значні грошові кошти. Разом з тим, значна частина фіскальних чеків, які б підтверджували витрати на лікування з часом була втрачена та/або є нечитабельними. Таким чином на час подання позову наявна лише частина документів (фіскальних чеків), які підтверджують витрати на лікування на суму 2643,11 грн.

Винуватець ДТП ОСОБА_2 не відшкодував шкоду заподіяну його здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно пункту 23.1 статті 23 цього ж Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до статті 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Оскільки документально підтверджений розмір витрат є меншим ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) повинно здійснити відшкодування (регламентну виплату) за шкоду, пов`язану з лікуванням, у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті. Тобто із розрахунку 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, з 1 січня 2019 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі була встановлена на рівні 4173 грн. Тобто на дату настання страхового випадку, станом на 21.12.2019 року, розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становив 4173 грн.

В період часу з 24.12.2019 року по 05.02.2020 року (44 дні) він перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в Кагарлицькій центральній районній лікарні із обстеженням та консультацією в Київській обласній клінічній лікарні. 20.04.2021 р. у зв`язку із погіршенням стану здоров`я і сильними частими головними болями, запамороченнями, болем у спині, був вимушений повторно звертатися за медичною допомогою до Кагарлицької ЦРЛ, та в період часу з 20.04 по 30.04.2021 року (11 днів) перебував на лікуванні в денному стаціонарі Кагарлицької ЦРЛ. 06.01., 11.01. та 28.10.2022 року, консультований лікарем невропатологом Кагарлицької ЦРЛ з приводу наслідків перенесеної ЗЧМТ, струс головного мозку отриманих під час ДТП 21.12.2019 року. Загалом 55 днів лікувався внаслідок отриманих під час ДТП травм.

Таким чином страховик (МТСБУ) повинно здійснити виплату з розрахунку 4173 (мінімальна заробітна плата у місячному розмірі, встановлена законом на дату настання страхового випадку) / 30 = 139,1 грн., (за кожен день лікування) * 55 (днів лікування внаслідок отриманих під час ДТП травм) = 7650,5 грн.

На виконання вимог п. 10. ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зазначає, що він підтверджую те, що на час подачі даної позовної заяви ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з цим самим предметом та з цих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Таким чином на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» його звільнено від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, та керуючись ст. 3 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 22, 1195, Цивільного кодексу України, ст. 4, 5, 184, 187 Цивільно- процесуального кодексу України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, - позивач просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви.

12.12.2022 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Кириченко В.І., присвоєно справа № 368/1252/22, провадження № 2/368/535/22.

14.12.2022 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 188, 191, 192, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 10 год. 30 хв. 16.01.2023 року.

04.01.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано наступне:

- У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 «про стягнення регламентної виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю».

Ознайомившись з позовною заявою, Моторне (транспортне) страхове бюро України вважає, що даний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Щодо сплати судового збору:

- Позивач, заявивши позов до Моторного (транспортного) страхового бюро України, посилається на те, що йому злочином було завдано шкоду, заподіяну його здоров`ю, однак у криінальному провадженні він навіть не був визнаний потерпілим.

Враховуючи зазначене, позивач має сплатити судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Щодо підсудності:

Оскільки предметом позову є стягнення саме регламентної виплати з юридичної особи, то згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, такі позови повинні бути пред`явлені в суд за їхнім місцем знаходження.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідач Моторне (транспортне) страхове бюро України зареєстрований у Дніпровському районі м. Києва, у зв`язку з чим, позов до останнього має розглядатися в Дніпровському районному суді м. Києва.

Отже, позивачем при зверненні в суд порушено правило територіальної підсудності.

Щодо права на отримання регламентної виплати відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», далі - Закон.

Відповідно до положень ст. 2 цього Закону відносини у сфері обов`язкового страхування регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до положень п.п. «а» п. 41 ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі».

У відповідності до положень ст. 24 цього Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені у цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Згідно п.п. 24.2; 24.3 ст. 24 Закону мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Згідно пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо- транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати пі дії, вони мають підтвердити це документально.

Відповідно до п. 33-1.2 ст. 33-1 Закону на підставі письмового запиту страховика або МТСБУ відповідний підрозділ Національної поліції зобов`язаний надати йому довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України; заклад охорони здоров`я - довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування). Форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством охорони здоров`я України, відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної експертизи, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування або регламентної виплати; медико-соціальна експертна комісія - документи, що підтверджують ступінь втрати професійної чи загальної працездатності потерпілого; суди та правоохоронні органи - копії наявних документів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, розміру заподіяної та відшкодованої шкоди.

Як убачається з копій документів долучених до матеріалів справи, 21 грудня 2019 року близько 19 години в межах міста Кагарлик Київської області з вини третьої особи, ОСОБА_2 , який керував автомобілем «АЗЛК-2140», р.н.з. НОМЕР_2 сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої середнього ступеню тяжкості ушкодження отримаала ОСОБА_3 , яка була посажиром транспортного засобу «Рено» р.н.з. НОМЕР_3 , що належить їй на праві власності. Позивач на момент ДТП здійснював керування цим автомобілем. Однак, ні вироком суду першої інстанції, ні судовими рішеннями вищих інстанцій не встановлено, що в результаті вищевказаної пригоди позивачу було заподіяну шкоду його здоров`ю.

Позивач зазначає, що спричинені йому тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення порушеного стану здоров`я, медикаментозне лікування, проходження діагностичних та медичних процедур, на яке було витрачено багато часу та значні грошові кошти. Частина фіскальних чеків які б підтверджували витрати на лікування з часом була втрачена, а частина є нечітабельними, тому він просить сплатити йому регламентну виплату на підставі п. 24.2 ст. 24 Закону у мінімальному розмірі. На підтвердження чого надає ксерокопії виписки з медичної картки амбулаторного хворого № 2-1783 від 07.02.2020 року, куди внесена інформація з його слів. При цьому, згідно цієї виписки вбачається, що звернувся позивач в лікарню тільки через два дні після ДТП, тобто 23 грудня 2019 року. Жодних судово- медичних експертиз на підтвердження того, що струс головного мозку, пов`язаний з ДТП, яка мала мсце 21.12.2019 року, матеріали справи не містять. Отже, з 21 по 23 грудня 2019 року позивач міг отримати струс головнгого мозку і в іншому місті, що не пов`язано з ДТП. Якщо, наприклад проаналізувати висновок судово-медичної експертизи № 47 від 24.06.2020 року, про який йде мова у вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 08 грудня 2020 року, про отримання струсу головного мозку ОСОБА_3 зазначено, що встановлений діагноз не підтверджується висновком судово-медичної експертизи, а обумовлений наявними хронічними захворюваннями центральної нервової системи.

Отож позивачем також не доведено належними засобами доказування наявність у нього струсу мозгу з послідуючими неврологічними захворюваннями у звязку з ДТП, а не отриманими через хронічні захворювання.

Відповідно до положень пп. 37.1.3 п.37.1 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на таке відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», надалі - Постанова, передбачено, що розгляд справ за позовами, що виникають при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у тому числі з урахуванням законодавства про страхування, має здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно п. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень п. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід звернути увагу, шановного Суду, що позивач на протязі трьох років в МТСБУ з повідомленням про ДТП та заявою згідно ст. 35 Закону не звертався, не виконання цих зобовязань потерпілою особою призвело до неможливості встановити факт заподіяння йому шкоди саме через ДТП та визначити відповідно її розмір.

Позивачем же в свою чергу не доведено, що захворювання та його наслідки пов`язані з ДТП від 21.12.2019 року.

З урахуванням вищевикладеного, прошу суд:

1. Долучити до матеріалів Відзив на позов.

2. Справу направити за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва (02105. М. Київ, вул. Сергієнка, 3)

3. В позові ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 «про стягнення регламентної виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю» - відмовити.

4. Справу розглянути у відсутність представника МТСБУ.

16.01.2023 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 14 год. 20 хв. 08.02.2023 року в зв`язку з неявкою сторін по справі.

23.01.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшов відповідь на відзив, в якому позивач ОСОБА_1 зазначає наступне:

- В провадженні судді Кагарлицького районного суду Київської області Кириченка В.І. знаходиться цивільна справа №368/1252/22 за моїм позов до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 7650,5 грн.

Ознайомившись із відзивом та доданими до нього копіями документів, користуючись своїм правом передбаченим ст. 179 ЦПК України вважаю за необхідне надати свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення.

Так зокрема, що стосується питання сплати позивачем судового збору за подання даного позову, то слід зауважити, що відповідач не вправі визначати потребу у сплаті судового збору позивачем.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від оплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього ж Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Таким чином на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» його звільнено від сплати судового збору, про що було зазначено у позовній заяві.

Щодо питання нібито порушення позивачем територіальної підсудності, то слід зауважити, що згідно з положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За загальним правилом ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у ч. 3 ст. 28 ЦП К України (правила альтернативної підсудності) позови про відшкодування шкоди, заподіяно каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Тлумачення ст ст 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст.27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України).

Верховний Суд в своїх постановах (зокрема, в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19) виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" № 3 від 01.03.2013, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач, при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду За змістом наведеного можна дійти висновку, що, не виключаючи можливість звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність встановлює можливість звертатися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів. Таким чином, позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть бути пред`явлені як за місцезнаходженням відповідача (юридичної особи), так і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач зареєстрований та проживає в м. Кагарлик, Обухівського району Київської області. Місцем заподіяння шкоди (вчинення ДТП) також є м. Кагарлик, Обухівського району Київської області, що територіально відноситься до Кагарлицького районного суду Київської області.

Позивач використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності і звернувся з позовом до Кагарлицького районного суду Київської області за місцем реєстрації свого проживання у м. Кагарлик, Обухівського району київської області.

Таким чином твердження відповідача щодо необхідності направлення справи до Дніпровського районного суду м. Києва, за місцем знаходження відповідача є необґрунтованими.

Стосовно питання відшкодування заподіяної шкоди, то слід звернути увагу суду, що представник відповідача достовірно знаючи, що позивач надсилав на адресу відповідача повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, стверджуючи протилежне, намагається ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи. Так зокрема надіслання такого повідомлення та його отримання Моторним (транспортним) страховим бюро України підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та листом відповідача від 14.02.2020 №3.1-02/5209 надісланим на адресу позивача.

Тобто, 10.02.2020, відповідач був належним чином повідомлений про настання дорожньо-транспортної пригоди та не був позбавлений можливості, відповідно до закону, самостійно отримати необхідні довідки, висновки, а також іншу інформацію необхідну для встановлення факту дорожньо-транспортної пригоди, причин та обставин її настання або розміру заподіяної шкоди для своєчасного здійснення регламентної виплати.

Що ж стосується неподання позивачем заяви про страхове відшкодування, то тут слід зауважити, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону N 1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Така правова позиція висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження М14-406цс19) та в постанові від 19 червня 2019 року у справі N 465/4621 /16-к (провадження N 13-24кс19).

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 серпня 2018 року у справі N227/3573/16^ (провадження N 61-15026св18), Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від ЗО серпня 2018 року у справі N732/865/16-к, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 643/19957/15 (провадження N 61-9436св18).

Матеріалами справи підтверджується, що дорожньо-транспортна пригода сталася, 21.12.2019, позивач звернувся з позовом до суду 12.12.2022, тобто в межах трирічного строку.

Отже твердження відповідача про те, що позивач протягом трьох років не звертався до МТСБУ з повідомленням про страховий випадок і заявою про виплату страхового відшкодування, а тому його позовні вимоги до компанії не підлягають задоволенню, є безпідставними.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилаємся як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заподіяння шкоди здоров`ю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підтверджується доказами долученими до позовної заяви. Зокрема випискою із медичної карти №2-1783, хворого ОСОБА_1 , від 07.02.2020 року N912 виданою Кагарлицькою районною лікарнею, зі змісту якої вбачається, що я поступив на лікування в ЦРЛ 23.12.2019 року. Травму голови отримав під час ДТП 21.12.2019 року. Встановлено діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку та призначено курс лікування. Також отримання травми голови саме в ДТП підтверджується довідкою N026 про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді виданою 06.12.2022 року Кагарлицькою багатопрофільною лікарнею. Отримання ЧМТ під час ДТП 21.12.2019 року, також підтверджується консультативним заключенням від 15.01.2020 року, виданим за результатами обстеження, КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня».

Таким чином ним надано до суду належні та допустимі докази, якими підтверджено обставини викладені в позовній заяві. В свою чергу відповідач жодних доказів, які б спростовували вказані мною обставини та підтверджували його заперечення, до відзиву не додав Клопотання про призначення експертизи не заявляв. Тобто відповідач у порушення вимог ст. ст. 12, 81, 178 ЦПК України ухилився від доведення обставин, на які він посилається як на підставу свої заперечень.

Окрім того чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено, що шкода, гов язана з лікуванням потерпілого, має підтверджуватися виключно експертизою. Завдання щкоди може підтверджуватися і іншими засобами доказування.

Таким чином припущення відповідача про можливість отримання мною травми за інших обставин та в інший час, є не обґрунтованими.

Виходячи з вище викладеного та керуючись ст. 43, 174, 179 ЦПК України, - позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:

1 Задовольнити позов до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок дорожньо- транспортної пригоди в сумі 7650,5 грн. у повному обсязі.

08.02.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява про самовідвід судді Кагарлицького районного суду Київської області Кириченка В.І.

08.02.2023 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, згідно з якою задоволено заяву про самовідвід судді Кириченка В.І. про самовідвід в цивільній справі № 368/1252/22 і справу повернуто до канцелярії суду для визначення іншого судді.

09.02.2023 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1252/22, провадження № 2/368/186/23.

10.02.2023 року Кагарлицьким районним судом Київської області на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу, згідно якої відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання на 15 год. 00 хв. 01.03.2023 року.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 01.03.2023 року, позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, вважав за можливе провести підготовче судове засідання, та призначити справу до судового розгляду.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 01.03.2023 року, представник відповідача, - Моторного (транспортного) страхового бюро України, - не з`явився, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява представника відповідача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, проти задоволення позову - заперечує в повному обсязі.

01.03.2023 року Кагарлицьким районним судом проведено підготовче судове засідання в даній справі (за відсутності представника відповідача), за результатами проведеного підготовчого судового засідання судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кімнати) ухвалу, згідно якої - закрито підготовче судове засідання, та призначено справу до слухання справи по суті поданої позовної заяви на 09 год. 00 хв. 21.03.2023 року.

21.03.2023 року слухання справи відкладено на 10 год. 00 хв. 21.04.2023 року в зв`язку з неявкою сторін по справі.

11.04.2023 року на адресу суду надійшла письмова заява позивача ОСОБА_1 про уточнення (збільшення) позовних вимог наступного змісту:

- В провадженні судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В. знаходиться цивільна справа №368/1252/22 за його позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 7650,5 грн.

У зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання, а саме, погіршення стану здоров`я позивача та повторне звернення за медичною допомогою у наслідок травми отриманої під час ДТП, що досліджується у справі, виникла необхідність уточнити (збільшити) позовні вимоги.

Згідно долучених до даної заяви документів, - він в період часу з 02. по 29.03.2023 року (28 дні) перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня».

Таким чином, розмір понесених ним витрат пов`язаних із лікуванням у наслідок отриманої в ДТП травми збільшився. Відповідно і сума стягнення із відповідача підлягає збільшенню.

Оскільки документально підтверджений розмір понесених сукупних витрат є меншим ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) повинно здійснити відшкодування (регламентну виплату) за шкоду, пов`язану з лікуванням, у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті. Тобто із розрахунку 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629- VIII, з 1 січня 2019 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі була встановлена на рівні 41.73 грн. Тобто на дату настання страхового випадку, станом на 21.12.2019 року, розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становив 4173 грн.

В період часу з 24.12.2019 року по 05.02.2020 року (44 дні), з 20.04 по 30.04.2021 року (11 днів), з 02.03 по 29.03.2023 року (28 дні) він перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня». Загалом 83 (44+11+28=83) дні лікувався внаслідок отриманої під час ДТП травми.

Таким чином страховик (МТСБУ) повинно здійснити виплату з розрахунку 4173 (мінімальна заробітна плата у місячному розмірі, встановлена законом на дату настання страхового випадку) / 30 = 139,1 грн., (за кожен день лікування) * 83 (днів лікування внаслідок отриманої під час ДТП травми) = 11543,3 грн.

Також на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, необхідно зазначити, що у зв`язку із розглядом даної справи він очікує понести судові витрати, пов`язані із проведенням судово - медичної експертизи.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 13, 43, 49, 222 ЦПК України, - позивач просить суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Стягнути на його користь із відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної в сумі 11543,00 грн. на рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_1 .

11.04.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення експертизи, наступного змісту:

- В провадженні судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблука О.В. знаходиться цивільна справа №368/1252/22 за його позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання, а саме, - погіршення стану здоров`я позивача та повторне звернення за медичною допомогою у наслідок травми отриманої під час ДТП, що досліджується у справі, та враховуючи те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, з`явилась необхідність проведення судово - медичної експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку, призначення судом експертизи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.103-105, 222, 252 ЦПК України, - позивач просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якої:

1. Призначити у справі №368/1252/22 судово - медичну експертизу проведення якої доручити експерту Миронівського відділення КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» (08801, вул. Благовіщенська, 96, м. Миронівка, Київська область).

2. На розгляд та вирішення експерта поставити такі питання:

- Чи могли заподіяні ОСОБА_1 , тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, утворитися внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, що досліджується у справі?

3. На час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити.

21.04.2023 року в проведенні підготовчого судового засідання оголошено перерву до 09 год. 00 хв. 15.05.2023 року.

28.04.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове пояснення відповідача наступного змісту:

- У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 «про стягнення регламентної виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю».

На адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог.

Моторне (транспортне) страхове бюро України вважає, що дана заява не може бути прийнята судом виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків визначених ст. 43 ЦПК України позивач вправі збільшити, зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання.

Таке поняття, як уточнення позовних вимог, нормами ЦПК не передбачено.

Позивач зазначає, що після закінчення підготовчого судового засідання змінилися фактичні обставини справи, а саме: погіршився стан його здоров`я, у зв`язку з чим, він поніс додаткові витрати на лікування та надає додаткові докази разом з заявою.

Вказана заява разом з відповідними доказами є новими обставинами, які не можуть бути розглянуті після проведення підготовчого засідання.

Крім того, звертаючись з позовом в суд позивач зобов`язаний відповідно до положень п. 8 ч. З ст. 175 ЦПК України зазначити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом з позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додаються до заяви.

У заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог позивач вказує на те, що він очікує понести витрати, пов`язані з проведенням судово-медичної експертизи.

Однак, звертаючись з позовом в суд, позивач не вказував, які саме витрати він має понести та що він має намір призначати будь-які експертизи.

Слід звернути увагу суду, якщо підготовче судове засідання закінчилося, позивач не вправі подавати заяви про збільшення позовних вимог, як і долучати нові докази.

Крім того, з ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року вбачається, що судом було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог винуватця ДТП, ОСОБА_2 .

Однак із заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог не вбачається, що дан заява була направлена третій особі разом з документами на підтвердження витрат на лікування.

Що стосується додатково заявлених вимог.

Представник відповідача ознайомилась з заявою про збільшення позовних вимог та вважає її необгрунтованою.

Позивач посилається на те, що у зв`язку із зміною фактичних обставин справі сталося погіршення його здоров`я у зв`язку з чим, він звернувся до медичного закладу та пов`язує таке звернення саме з травмою, отриманою під час ДТП.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження причинно- наслідкового зв`язку між погіршенням його стану здоров`я та дорожньо- транспортною пригодою.

Навпаки, позивач вказує, що погіршення стану його здоров`я було зумовлено зміною фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання, що не може бути наслідком спричення травми саме дорожньо-транспортнорю пригодою, яка мала місце 21.12.2019 року.

Звичайно, що особа може хвилюватися в судовому засіданні, що може впливати на її психолагічний стан, однак це не є доказом на підтвердження того, що МТСБУ має сплатити шкоду, заподіяну його здоров`ю через вищевказану ДТП.

До того ж, слід звернути увагу суду, що заяви до МТСБУ про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого мають бути подані проягом трьох років з моменту ДТП.

Відповідно до положень ст. 23 Закону під шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мається на увазі шкода, яка пов`язана з лікуванням потерпілого; пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим та моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до положень ст. 24 цього Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Позивачем не надано доказів, що саме медичним закладом, де він проходив лікування, були призначені ліки, перелік яких відображений в чеках, виданих ТОВ «Сіріус-95» та була необхідність їх призначення.

Крім того, позивачем не надано доказів, що саме ці витрати на лікування та сам лікування, періоди якого зазначені у довідці про тимчасову втрату працездатності пов`язані саме з ДТП, яка мала місце 21.12.2019 року.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України розгляду цивільних і кримінальних справ N° 4 від 01 березня 2013 року «Про деяк питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», надалі - Постанова, передбачене:

- що розгляд справ за позовами, що виникають при відшкодуванні шкоди, завдане джерелом підвищеної небезпеки, у тому числі з урахуванням законодавства про страхування, має здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлев для цього строки.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яки суд встановлює наявність або відсутність обставйн (фактів), що обґрунтовують вимоп і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення дл: вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щод

Згідно п. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають буті підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень п. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести т обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, прошу суд:

1. Долучити до матеріалів справи ці пояснення.

2. Відмовити позивачу у прийнятті заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог.

3. В позові ОСОБА_1 до Моторного (транспортного страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 «про стягнення регламентної виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю» - відмовити.

В судовому засіданні, яке відбулося 15.05.2023 року, позивач ОСОБА_1 своє клопотання про призначення по справі судово - медичної експертизи, - підтримав, та просив його задовольнити.

В судове засідання, яке відбулося 15.05.2023 року, представник відповідача, - Моторного (транспортного) страхового бюро України, - не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Суд, розглянувши клопотання позивача про призначення по справі судової медичної експертизи, дослідивши матеріали справи, в частині, що стосується необхідності та можливості призначення по справі судової медичної експертизи, - приходить до висновку щодо задоволення клопотання, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм процесуального права:

- Так, предметом спору в даній справі є відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а тому необхідно встановити ті обставини, що чи міг позивач отримати тілесні ушкодження за умов та обставин, за яких відбулося ДТП, - тілесні ушкодження, якщо так, то який їх ступінь.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Щодо експерта, якому можливо доручити проведення експертизи, то суд вважає за можливе призначити проведення експертизи експерту Миронівського відділення КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» (08801, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Благовіщенська, 96).

Щодо питань, які слід поставити на вирішення експертам, то слід поставити наступні запитання:

- Чи могли бути заподіяні ОСОБА_1 , - тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, та чи могли вони утворитися внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, що досліджується у справі?

Також суд вважає за необхідне на час проведення експертизи зупинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 252, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259 - 261, 263, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Призначити в цивільній справі № 368/1252/22, провадження № 2/368/186/23 за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, - про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, - судову - психологічну експертизу.

На вирішення експертизи поставити наступне запитання:

- Чи могли бути заподіяні ОСОБА_1 , - тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, та чи могли вони утворитися внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, що досліджується у справі?

Проведення судової психологічної експертизи доручити експерту Миронівського відділення КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» (08801, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Благовіщенська, 96), попередивши експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання поклаждених на них обов`язків.

Оплату вартості експертизи покласти на позивача, - ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , тел.: НОМЕР_4 , роз`яснивши учасникам справи про наслідки ухилення від участі в експертизі, які передбачені ст. 109 ЦПК України, -у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Для проведення експертизи направити матеріали цивільної справи 368/1252/22, провадження 2/368/186/23.

На час проведення експертизи провадження по справі зупинити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України.

Ухвала про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі може бути оскаржена окремо від рішення суду на підставі п.п. 12, 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на підставі ч. 1 ст. 356 ЦПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського Апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту проголошення, а учасниками процесу, які не були в судовому засіданні під час проголошення рішення?- протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.

Суддя: О.В. Закаблук