Ухвала

від 28.12.2023 по справі 755/17107/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/17107/23

Провадження №: 1-кс/755/4169/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" грудня 2023 р.

Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040003738 від 02 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, установив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернулися до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного з огляду на наявність передумов, передбачених ст. 177, 178, п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 199 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.

Встановлені обставини у ході розслідування кримінального провадження та наведені відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

У провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023100040003738 від 02 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Досудовим розслідуваням встановлено, що 25.10.2023 протягом дня, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1 , разом із своєю співмешканкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та своїм товаришем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якими останній протягом дня вживав алкогольні напої.

В подальшому, того ж дня в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20 год. 00 хв., до їхнього місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 прийшов раніше знайомий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з яким у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виник словесний конфлікт на ґрунті грошових зобов`язань.

Під час словесного конфлікту у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті спонтанно виниклих неприязних відносин щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень останньому шляхом нанесення одного удару невстановленим предметом, що має колючо-ріжучі властивості в область обличчя, а саме в область лівого ока.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_9 один удар невстановленим предметом, що має колючо-ріжучі властивості в область обличчя, а саме в область лівого ока.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_9 з отриманими тілесними ушкодженнями госпіталізовано до КМКЛ ШМД, що за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3.

У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 помер у приміщенні КМКЛ ШМД.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 020-2631 від 03.11.2023, причиною смерті ОСОБА_9 , є відкритий перелом кісток черепа з ушкодженням головного мозку.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме - нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: рапортом від 02.11.2023; протоколом огляду місця події від 02.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 02.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 08.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 08.11.2023; протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_7 від 08.11.2023; протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_8 від 08.11.2023; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 08.11.2023; протоколом проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_5 від 08.11.2023; протоколом обшуку від 08.11.2023; речовими доказами, іншими доказами в їх сукупності.

08.11.2023 у порядку, передбаченому статтями 276-278 КПК України ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

09.11.2023 слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва обрано запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до 07.01.2024 включно.

27.12.2023 рішенням керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, а саме до 08.02.2024.

07.01.2024 закінчується строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , однак на даний час досудове розслідування завершити неможливо у зв`язку з необхідністю отримання висновків за раніше призначеними експертизами та необхідністю виконання інших слідчих та процесуальних дій, а саме: отримати висновок призначеної 14.11.2023 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 ; отримати висновок призначеної 10.11.2023 судово-медичної експертизи за наявністю біологічних слідів на знарядді вчинення злочину, за яким у послідуючому необхідно призначити судову медико-криміналістичну експертизу; провести судову амбулаторну комплексну психолого-психіатричну експертизу підозрюваному ОСОБА_5 , яка призначена 14.12.2023; провести інші слідчі та процесуальні дії з метою встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення; вирішити питання щодо продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного; здійснити відкриття матеріалів кримінального провадження відповідно до ст. 290 КПК України підозрюваному та його захиснику; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, які слід вручити підозрюваному та його захиснику.

Беручи до уваги те, що на даний час існують ризики, а саме:

- п. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки останньому інкриміновано вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років;

- п. 3 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки обізнаний про місця проживання останніх, з метою схилити їх до дачі не правдивих показів у судовому засіданні;

- п. 4 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме - не з`являтися за викликами до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій, оскільки не має постійного місця проживання у місті Києві, чим буде затягувати строки досудового розслідування;

- п. 5 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вже притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень різного ступеню тяжкості, не працює, у зв`язку з чим може вчиняти нові злочини.

В свою чергу, інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Тому, враховуючи перелічені ризики, слідчий вважає, що саме такий запобіжний захід, що пов`язаний з ізоляцією від суспільства та який, на даний час, застосований відносно підозрюваного, може забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

З моменту обрання судом відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до теперішнього часу не з`явилися будь-які нові фактичні дані, які б свідчили, що обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням його під вартою зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, зможе запобігти його спробам переховуватися від органу досудового розслідування, впливати на свідків, не вчинення ним нових злочинів). Таким чином, ризики, які існували на час обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшилися, що свідчить про необхідність продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою до трьох місяців.

Позиції сторін

У судовому засіданні прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, вказаних у його мотивувальній частині

Сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку утриманя під вартою враховуючи те, що слідчий, прокурор не довели, що встановлені під час розгляду цього клопотання обставини визначені п. 1 - 3 ч. 1 ст. 194 КПК є дійсними та з огляду на положення п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК.

Кримінальне процесуальне законодавство

Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК, яка в свою чергу регламентує таке :

- заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості провадження (ч. 1 ст. 131 КПК);

- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК);

- підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК);

- при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини (ч. 1 ст. 178 КПК);

- під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК);

- при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у т.ч. ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ст. 199 КПК).

Мотиви суду

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к) та з порушеного питання регламентує, що застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення.

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку при розгляді клопотання щодо запобіжного заходу суд вирішуючи питання, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу, зокрема: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою; 3) вік та стан здоров`я; 4) міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди. 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

В цій ситуації відносно підозрюваного встановлено такі відомості, як-то: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Перевальськ, Луганської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, за своїм віком, має задовільні соціальні зв`язки, для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію, у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

В розрізі наведеного, вирішуючи по суті поставлене питання, слідчий суддя має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказує сторона обвинувачення в клопотанні:

(і) щодо обґрунтованості підозри

Винятково законами України визначаються діяння, які є кримінальними правопорушеннями (п. 22 ст. 92 Конституції України), зокрема ним (злочином) є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України).

Таким чином, застосуванню запобіжного заходу має передувати підозра у вчиненні кримінального правопорушення, тобто діяння, яке підпадає під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК, оскільки Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року № 4 зауважив, що розглядаючи питання щодо запобіжного заходу, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину обґрунтованою, тобто чи є встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

При цьому, саме поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, п. 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, § 32). Під поняттям «обґрунтованої підозри» у скоєнні кримінального правопорушення розуміється «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин» («Ilgar Mammadov проти Азербайджану», § 88; «Erdag.z проти Туреччини», § 51).

Вирішення питання про наявність «обґрунтованої підозри» потребує встановлення: (а) фактичної складової, що включає наявність фактичних обставин, що вказують на причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення; (b) матеріально-правової складової, що включає наявність у діянні особи складу певного правопорушення за національним кримінальним законом.

Для дотримання фактичної складової підозри щодо причетності особи до вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність певних об`єктивних підстав (фактів або інформації), на основі яких можна небезпідставно стверджувати, що відповідна особа могла вчинити злочин. Наявність таких «об`єктивних підстав» має підтверджуватися певними відомостями чи доказами, які повинні відповідати вимогам належності та допустимості, при цьому бути достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя виходить з того, що:

(1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України);

(2) на вказаному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу з урахуванням того, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи для навіть пред`явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування («Murray проти Сполученого Королівства», § 55; «K.-F. проти Німеччини», § 57; «Erdag.z проти Туреччини», § 51; «O'Наrа проти Сполученого Королівства», § 36).

Проаналізувавши долучені до клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, слідчий суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (протоколи слідчих дій, висновки експертів та інші документи) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності вказують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити ці правопорушення.

Зокрема факт причетності підтверджується: рапортом від 02.11.2023; протоколом огляду місця події від 02.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 02.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 08.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 08.11.2023; протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_7 від 08.11.2023; протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_8 від 08.11.2023; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 08.11.2023; протоколом проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_5 від 08.11.2023; протоколом обшуку від 08.11.2023; речовими доказами, іншими доказами в їх сукупності

У зв`язку з чим, вважати підозру явно неприйнятною неможливо, оскільки стороною обвинувачення надано важливі відомості (протоколи слідчих дій, інші документи), які вказують на те, що причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною.

В той час, як сама обґрунтована підозра, згадана в статті 5 § 1(c) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії (йдеться про стадію вирішення питання щодо того чи іншого запобіжного заходу). Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, в якому підозрюється особа, і полягає подальша мета розслідування.

Як наслідок є дійсними обставини, визначені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(іі) щодо наявності ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні.

З його (стандарту) урахуванням слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про наявність ризиків (1) переховування, (2) впливу; (3) вчинення іншого кримінального правопорушення.

Дійсність вказаних ризиків слідчим суддею оцінено у світлі факторів, пов`язаних з характером особи підозрюваного, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та того, що вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами , зокрема:

(а) щодо ризику переховування від суду, то слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Слідчий суддя враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку слідчого судді, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, слідчий суддя зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05.08.2022).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої вона може спробувати уникнути. Саме тому, на думку слідчого судді, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розгляду.

Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, його моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, слідчий суддя враховує, що (1) підозрюваний підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, що в поєднанні (2) з даними про його особу, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

(b) щодо ризику впливу, то оцінюючи його наявність у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому останній обвинувачується, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Тим самим, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

(с) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є дійсним з огляду на обставини встановлені ст. 178 КПК щодо підозрюваного в т.ч. з огляду на його судимості в минулому.

Відповідно є доведеними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України. Однак, слідчий суддя сприймає критично аргументи прокурора про наявність ризику перешкоджання провадженню іншим чином, з огляду на його необґрунтованість.

(ііі) щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

Відповідно до ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношення до кожного з обвинувачених не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Відповідно Суд сприймає критично з даного питання доводи сторони захисту щодо відсутності обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, тим паче в ключі того, що відповідно до ст. 199 КПК суд насамперед зобов`язаний перевірити обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.

Отже, обставини визначені ст. 199 КПК є дійсними, адже в т.ч. завершити розгляд справи до закінчення строку дії даного заходу забезпечення кримінального провадження не є можливим.

За таких умов, Суд вважає за доцільне за наслідками розгляду питання доцільності продовження тримання підозрюваного під вартою в межах строку досудового розслідування, тим самим задовольнивши відповідне клопотання сторони обвинувачення.

Оскільки установлено, що обраний запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується. Стан здоров`я підозрюваного не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення. Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який. Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню від суду.

Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу. Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не взмозі гарантувати належну поведінку підозрюваного, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Щодо застави, то слідчий суддя не знаходить підстав для її визначення. Так, згідно ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя має право не визначати розмір застави, а саме: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 331, 350, 369-372, 376 КПК України, Суд постановив:

клопотання - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 08 лютого 2024 року включно.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:10 год. 02 січня 2024 року.

Слідча суддя ОСОБА_1