Рішення

від 14.12.2023 по справі 756/13877/20

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14.12.2023 Справа № 756/13877/20

Справа № 756/13877/20

Провадження № 2/756/460/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Колядінцевій П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про витребування майна з чужого володіння та визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Сол-Проперті», про витребування майна з чужого володіння та визнання права власності на квартиру.

В обґрунтування позову зазначає, що він з 12.07.2000 року був власником квартири АДРЕСА_1 , де зареєстрована та проживає його мати.

30.10.2020 року з невідомих йому причин право власності на його квартиру було перереєстровано за ОСОБА_2 на підставі правочину з ТОВ «Сол-Проперті», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Чигріним А.О., проте жодних правочинів з ТОВ «Сол-Проперті» або з ОСОБА_2 він ніколи не укладав, будь-яких довіреностей щодо квартири нікому і ніколи не видавав, будь-яких судових рішень щодо вказаної квартири судами не виносилося, жодна стороння особа або працівники БТІ для виготовлення техпаспорту до квартири не заходили.

Оскільки квартира вибула з його володіння поза його волею й опинилася у володінні інших осіб без відповідної правової підстави, ОСОБА_1 просить суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на цю квартиру.

Ухвалою суду від 12.10.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання відповідно до ч. 5 ст. 259 ЦПК України, залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «Кей-Колект».

10.11.2022 року Оболонським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.04.2023 року вищевказане заочне рішення скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

05.05.2023 року до суду надійшли пояснення ТОВ «Кей-Колект», в яких представник цього товариства просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

У відповіді на пояснення третьої особи ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_1 вважаючи позов обґрунтованим просить його задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Семенюк К.В. у судовому засіданні проти позову заперечував, просив залишити позовну заяву без задоволення.

Представник ТОВ «Кей-Колект» - Мірвода А.М. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Представник ТОВ «Сол-Проперті» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом установлено, що відповідно до договору дарування від 21.07.2000 року ОСОБА_1 набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 4, 5).

30.07.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 91217 за умовами якого ОСОБА_1 , як іпотекодавець, передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк», як іпотекодержателю, квартиру АДРЕСА_1 в якості забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту 1 №113782570000 від 30.07.2008 року та договору про надання споживчого кредиту 2 №11378280000 від 30.07.2008 року. Пунктом 5.1. цього договору іпотеки передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Згідно з п.5.2. договору іпотеки №91215 позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: 5.2.1. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; 5.2.2. Отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (т. 1 а.с. 160-161).

13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 2 за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало ТОВ «Кей-Колект» право вимоги, зокрема за договором про надання споживчого кредиту №113782570000 від 30.07.2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 167-170).

Того ж дня між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало, а ТОВ «Кей-Колект» прийняло права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку 1 до цього договору, зокрема, за договором від 30.07.2008 року, укладеним з ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 163, 164).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва 23.09.2016 року, яке набрало законної сили, встановлено й відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає, те що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2001 року (т. 2 а.с. 48-52).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 загальною площею 39,3 кв. м, житловою 17,8 кв. м на праві власності належить ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 40-42).

Місцем постійного проживання ОСОБА_1 , що сторонами не заперечується у поданих ними заявах по суті, є квартира АДРЕСА_2 .

20.09.2017 року ТОВ «Кей-Колект» направлено ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов`язання у якому ОСОБА_1 запропоновано сплатити борг за кредитним договором №113782570000 від 30.07.2008 року розмір якого складає 248 175 доларів США та 37 центів, що по курсу НБУ складає 6 483 937 грн. 92 коп., а також попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку товариство має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» (т. 1 а.с. 173).

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та опису вкладення до цінного листа, ОСОБА_1 особисто одержав вимогу ТОВ «Кей-Колект» 26.09.2017 року (т. 1 а.с. 172).

08.10.2020 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Сол-Проперті» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 за умовами якого ТОВ «Кей-Колект» діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», як іпотекодержатель на підставі договору іпотеки № 91217 від 30.07.2008 року та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012 року, продано належну ОСОБА_1 квартиру (т. 1 а.с. 99).

30.10.2020 року між ТОВ «Сол-Проперті» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 103, 104).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положенням ст. 16 ЦК України права та інтереси особи захищаються, зокрема, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Положеннями ст. 38 Закону України «Про іпотеку» в редакції станом на час укладення договору іпотеки, визначала, що якщо договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25.12.2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

У пункті 5.2.2. Іпотечного договору № 91217 від 30.07.2008 року зазначено зокрема, що іпотекодержатель має право продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, підписавши іпотечний договір, який був нотаріально посвідчений та містить іпотечне застереження, сторони у належній формі визначили можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, пункт 5.2.2. іпотечного договору і є договором про задоволення вимог іпотекодержателя (правочином) укладеним між сторонами у належній формі.

Крім того, іпотекодержатель має право почати звернення стягнення на предмет іпотеки тільки після направлення іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення, та не усунення іпотекодавцем порушення у тридцятиденний строк з моменту отримання такої вимоги, а державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, здійснюється державним реєстратором у разі надання доказів про направлення такої вимоги іпотекодавцю та завершення тридцятиденного строку з моменту отримання такої вимоги.

Враховуючи, що під час розгляду справи суду надані докази виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору стосовно направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушення, суд дійшов висновку про те, що іпотекодержателем додержані умови звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, а тому доводи ОСОБА_1 щодо вибуття квартири з його власності поза його волею, на що він посилався в обґрунтування позовних вимог, спростовуються матеріалами справи.

Крім того, судом установлено, що спірна квартира була передана позивачем в забезпечення зобов`язань за споживчим кредитом у іноземній валюті, а саме доларах США.

Згідно з п. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Оскільки станом на дату задоволення вимог іпотекодержателя у власності ОСОБА_1 перебувала інша житлова квартира, що є його основним місцем проживання, суд не має підстав для застосування до спірних правовідносин обмежень, передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Окрім того, суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на повідомлення ТОВ «Кей-Колект» від 25.11.2015 року щодо прощення боргу в сумі 142 981,83 доларів США, з огляду на те, що представники третьої особи у судовому засіданні заперечували факт його складення, а відповідно до п. 8.2.1. статуту ТОВ «Кей-Колект» питання прийняття рішення про вчинення правочину або дій предмет яких становить більше 100 000 доларів США відносяться до виключної компетенції зборів учасників цього товариства, а не його директора.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-82, 141, 206, 223, 229, 258-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про витребування майна з чужого володіння та визнання права власності на квартиру - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя