Постанова

від 03.09.2024 по справі 756/13877/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 вересня 2024 року місто Київ

справа № 756/13877/20

апеляційне провадження № 22-ц/824/10952/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Жук М.В. від 14 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Сол-Проперті", товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про витребування майна з чужого володіння та визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст обставин справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ "Сол-Проперті", ТОВ "Кей-Колект", про витребування майна з чужого володіння та визнання права власності на квартиру.

Позивач зазначає, що з 12 липня 2000 року він був власником квартири АДРЕСА_1 .

30 жовтня 2020 року з невідомих йому причин право власності на його квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі правочину з ТОВ "Сол-Проперті", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О., проте жодних правочинів з ТОВ "Сол-Проперті" або з ОСОБА_2 він ніколи не укладав, будь-яких довіреностей щодо квартири нікому і ніколи не видавав, будь-яких судових рішень щодо вказаної квартири судами не ухвалювалися, жодна стороння особа або працівники БТІ для виготовлення техпаспорту до квартири не заходили.

Посилаючись на те, що спірна квартира вибула з володіння позивача поза його волею й опинилася у володінні інших осіб без відповідної правової підстави, просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на цю квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що квартира позивача була передана ним в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, укладеного 30 липня 2008 року з АКІБ "УкрСиббанк". 13 лютого 2012 року ПАТ "УкрСиббанк" відступило право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ТОВ "Кей-Колект". ТОВ "Кей-Колект" в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" направило позивачу письмову вимогу про усунення порушення і за наслідками його невиконання звернуло стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" шляхом його продажу ТОВ "Сол-Проперті". В свою чергу ТОВ "Сол-Проперті" продало спірну квартиру ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави вважати, що майно вибуло поза волею позивача. Оскільки станом на дату задоволення вимог іпотекодержателя у власності ОСОБА_1 перебувала інша житлова квартира, що є його основним місцем проживання, положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не застосовуються. Також суд критично віднісся до посилання позивача на повідомлення ТОВ "Кей-Колект" від 25 листопада 2015 року щодо прощення боргу в сумі 142 981,83 доларів США, оскільки представник ТОВ "Кей-Колект" заперечив проти цього, зауваживши, що згідно статуту директор товариства не мав повноваження на вчинення такої дії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник зазначає, що поза увагою суду залишилися доводи позивача про відсутність укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб. При цьому вказана обставина встановлена і у рішенні Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року у справі № 758/8304/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Кей-Колект" про витребування іншої квартири з чужого незаконного володіння з тих самих підстав, що і у цій справі, а отже обставини встановлені у вказаному рішенні мають приюдиційний характер.

Суд безпідставно послався на положення пункту 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в

іноземній валюті", оскільки позивач не вказував таку підставу позову. При цьому суд необґрунтовано відхилив доводи позивача щодо прощення боргу ТОВ "Кей-Колект" на підтвердження чого було надано копію повідомлення ТОВ "Кей-Колект" від 25 листопада 2015 року щодо прощення боргу в сумі 142 981,83 доларів США. Також суд не звернув увагу на занижену вартість проданої відповідачу квартири та проживання у ній матері позивача, що у сукупності не може свідчити про реальність такої угоди. Наведені обставини виключають добросовісність у діях відповідача щодо набуття у власність спірної квартири.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Кей-Колект" зазначає про безпідставність її доводів, оскільки судом вірно надано оцінку усім обставинам справи. Звертає увагу, що повідомлення від 25 листопада 2015 року про анулювання (прощення) боргу по кредитному договору № 11378257000 від 30 липня 2008 року є не чинним, оскільки воно було направлено позивачу виключно після звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 . Після скасування реєстрації права власності на вказану квартиру на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року ТОВ "Кей-Колект" повідомило позивача листом від 22 червня 2021 року, що прощення боргу є не чинним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що він є добросовісним набувачем квартири і підстави для її витребування відсутні.

ТОВ "Сол-Проперті" не скористалося своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак направив клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача, апеляційну скаргу просив задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду без змін.

ТОВ "Сол-Проперті" в судове засідання не з`явилося про дату, час і місце розгляду справи повідомлялося належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник ТОВ "Кей-Колект" - Вишневська О.І. в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки представником не надано доказів на підтвердження участі у іншому судовому процесі. З метою дотримання розумних строків розгляду даної справи, відсутністю об`єктивних обставин для відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції визнав за можливе провести розгляд справи у відсутність нез`явившихся осіб.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

12 липня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір дарування квартири, посвідчений державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Соловйовим Г.Л., реєстровий номер 2-2434, відповідно до умов якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (том І а.с. 5).

30 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 91217, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як іпотекодавець, передав в іпотеку АКІБ "УкрСиббанк", як іпотекодержателю, квартиру АДРЕСА_1 в якості забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту 1 №113782570000 від 30 липня 2008 року та договору про надання споживчого кредиту 2 №11378280000 від 30 липня 2008 року. Пунктом 5.1. договору іпотеки передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (том І а.с. 160-161).

13 лютого 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу № 2, відповідно до умов якого ПАТ "УкрСиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" право вимоги, зокрема за договором про надання споживчого кредиту №113782570000 від 30 липня 2008 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 (том І а.с. 167-170).

13 лютого 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" також укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до умов якого ПАТ "УкрСиббанк" передало, а ТОВ "Кей-Колект" прийняло права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку 1 до цього договору, зокрема, за договором від 30 липня 2008 року, укладеного з ОСОБА_1 (том І а.с. 163, 164).

У 2015 році ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ "Міраклус", ТОВ "Кей-Колект" про витребування квартири з чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартиру.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 758/8304/15-ц, позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Міраклус" квартиру АДРЕСА_3 .

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що за договором іпотеки № 91215 від 30 липня 2008 року сторони дійшли згоди, що право власності на об`єкт заставленого майна виникає лише у певному випадку, а саме на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку". Водночас, окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався. Таким чином, право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ "Кей-Колект" від 29 травня 2015 року неправомірно та в подальшому незаконно відчужено на користь ТОВ "Міраклус" (том ІІ а.с. 48-52).

20 вересня 2017 року ТОВ "Кей-Колект" направлено ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов`язання у якому ОСОБА_1 запропоновано сплатити борг за кредитним договором №113782570000 від 30 липня 2008 року в розмірі 248 175, 37 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 6 483 937 грн 92 коп., а також попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку товариство має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому статтями 37, 38 Закону України "Про іпотеку" (том І а.с. 173).

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та опису вкладення до цінного листа, 26 вересня 2017 року ОСОБА_1 особисто одержав вимогу ТОВ "Кей-Колект" (том І а.с. 172).

8 жовтня 2020 року між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Сол-Проперті" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 за умовами якого ТОВ "Кей-Колект", діючи відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку", як іпотекодержатель на підставі договору іпотеки № 91217 від 30 липня 2008 року та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 13 лютого 2012 року, продано належну ОСОБА_1 квартиру (том І а.с. 159).

30 жовтня 2020 року між ТОВ "Сол-Проперті" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 , за ціною 764 000 грн (том І а.с. 103, 104).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За змістом статті 33 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога

іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотеко-держателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, після внесення змін згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" норми статті 38 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом продажу предмета іпотеки від імені іпотекодавця. Правовою підставою для укладення правочину, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права продажу майна від імені іпотекодавця.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку" її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи убачається, що згідно з пунктом 4.1.1 договору іпотеки від 30 липня 2008 року № 91217 у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 5.2. договору іпотеки № 91217 позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку"; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору

купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Тобто у договорі іпотеки 91217 від 30 липня 2008 року, укладеному між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 , передбачено відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від імені іпотекодавця, у зв`язку із чим доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Отже, між сторонами договору іпотеки було погоджено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, передбаченому зокрема статтею 38 Закону України "Про іпотеку", яке здійснюється шляхом продажу іпотекодержателем від імені іпотекодавця предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

При цьому суд враховує, що загальні умови договору іпотеки надавали право іпотекодержателю продати майно, з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку", без укладення додаткових правочинів.

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

Недотримання вимог частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Вказаний правовий висновок також підтриманий і у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 332/4600/19 (провадження № 61-20446св21), від 12 травня 2022 року у справі № 757/52446/18-ц (провадження № 61-5904св21).

З матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2017 року ТОВ "Кей-Колект" направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", в якому поряд з вимогою про усунення порушень кредитного договору зазначено, що у випадку невиконання вказаної вимоги протягом тридцяти денного строку ТОВ "Кей-Колект" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтями 37, 38 Закону України "Про іпотеку" (том І а.с. 173).

Вказане поштове повідомлення отримано ОСОБА_1 26 вересня 2017 року (том І а.с.172).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що перед зверненням стягнення на предмет іпотеки іпотекодавцем, в узгодженому сторонами договору порядку, направлялась письмова вимога про усунення порушення, яка була врученою іпотекодавцем.

При цьому договір купівлі-продажу між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Сол-Проперті" укладено 8 жовтня 2020 року, тобто поза межами встановленого частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" тридцятиденного строку.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя внаслідок невиконання основного зобов`язання забезпеченого іпотекою, перед зверненням стягнення на предмет іпотеки іпотекодавцем в узгодженому сторонами договору порядку направлялась письмова вимога про усунення порушення, тому договір купівлі-продажу від 8 жовтня 2020 року, укладений між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Сол-Проперті", та в подальшому - 30 жовтня 2020 року між ТОВ "Сол-Проперті" та ОСОБА_2 , є правомірними. За вказаних обставин відсутні підстави для витребування спірного майна від останнього набувача.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що між сторонами тривалий час існують спори щодо повернення заборгованості, а тому відсутні підстави вважати, що позивач був необізнаний про підстави реєстрації права власності за ОСОБА_2 , як він на те вказує у позовній заяві.

З матеріалів справи убачається, що у травні 2015 року ТОВ "Кей-Колект" звернуло стягнення на інший предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 .

Листом від 25 листопада 2015 року № 736185/И_4391 ТОВ "Кей-Колект" повідомило ОСОБА_1 про анулювання боргу на підставі кредитного договору № 11378257000 від 30 липня 2008 року у сумі 142 981, 83 доларів США (том ІІІ а.с. 75).

У 2015 році ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ "Міраклус", ТОВ "Кей-Колект" про витребування квартири з чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартиру. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 758/8304/15-ц, позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Міраклус" квартиру АДРЕСА_3 (том ІІ а.с. 48-52).

Згідно копії листа - повідомлення від 22 червня 2021 року № 2206 ТОВ "Кей-Колект" повідомило ОСОБА_1 , що внаслідок витребування предмета іпотеки на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року, у справі № 758/8304/15-ц, прийнято рішення про відмову від анулювання (прощення) його боргу за кредитним договором № 11378257000 від 30 липня 2008 року, повідомлення від 25 листопада 2015 року про анулювання боргу не є чинним (том ІІІ а.с. 179).

Наведені обставини спростовують доводи скаржника щодо відсутності заборгованості за кредитним договором на підставі повідомлення ТОВ "Кей-Колект" від 25 листопада 2015 року про анулювання боргу на підставі кредитного договору № 11378257000 від 30 липня 2008 року у сумі 142 981, 83 доларів США.

Стосовно прюдиційності висновків суду у рішенні Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року, у справі № 758/8304/15-ц, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

При цьому, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Оскільки ОСОБА_2 не приймав участі у розгляді справи № 758/8304/15-ц, то встановлені у ній обставини не є приюдиційними для розгляду даної справи, що свідчить про неспроможність доводі апеляційної скарги в цій частині.

Посилання у апеляційні скарзі на безпідставне застосування судом положення пункту 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" частково є обґрунтованими, однак враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог по суті спору, така неточність не може вважатися достатньою правовою підставою для скасування правильного по своїй суті судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18

липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючі встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: