Постанова

від 08.01.2024 по справі 753/17561/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 753/17561/23

номер провадження 22-ц/824/3778/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Апейрон Інвест» - Зайцева Олексія Петровича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва 02 жовтня 2023 року /суддя Гусак О.С./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Апейрон Інвест» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Зручні технології», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко Катерина Євгенівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр Оксана Станіславівна про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та витребування з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Апейрон Інвест" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ "Зручні технології", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко Катерина Євгенівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр Оксана Станіславівна, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та витребування з чужого незаконного володіння.

Вимогами позову є:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24 вересня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Скляр О.С. за реєстровим № 2940;

- витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Зручні технології" із чужого незаконного володіння на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Апейрон Інвест" нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5 811, 10 (п`ять тисяч вісімсот одинадцять цілих та десять сотих) кв. м;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54245283 від 24 вересня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності/довірчої власності: 38352464) за ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54268854 від 25 вересня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності/довірчої власності: 38374524) за ТОВ «Зручні технології»;

- визнати припиненими будь-які речові права ОСОБА_1 та ТОВ «Зручні технології» на спірне нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію будь-яких речових прав ОСОБА_1 та ТОВ «Зручні технології» на спірне нерухоме майно.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва 02 жовтня 2023 року позов повернуто позивачеві. /а.с. 44-48/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, директор ТОВ «Апейрон Інвест» - Зайцев О.П. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що у оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції помилково ототожнює позовну вимогу про визнання правочину недійсним з негаторним позовом. Позивачем до відповідача - ТОВ «Зручні технології» подано віндикаційний позов, тобто вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (стаття 387 ЦК України). Разом з тим, заявлена до відповідача - ОСОБА_1 позовна вимога не є негаторною. Позивачем у судовому порядку оспорюється лише законність набуття права власності ТОВ «Зручні технології» на спірне нерухоме майно. Тобто, ТОВ «Зручні технології» є лише одним з суб`єктів у ланцюзі відчужень спірного нерухомого майна, за яким на даний час зареєстровано право власності. Саме з цих підстав до ТОВ «Зручні технології і була заявлена віндикаційна позовна вимога. Тобто, поданий позивачем позов в частині позовних вимог до відповідача - ТОВ «Зручні технології» є речовим і жодним чином не стосується корпоративних прав його учасника ОСОБА_1 . За фактичними обставинами, викладеними у цьому позові, спір не стосується господарських відносин між сторонами в розумінні статті 3 ГК України, а до суб`єктного складу сторін спору позивачем включено фізичну особу - відповідача, громадянина України ОСОБА_1 , а тому оскаржена ухвала в цій частині є незаконною та необґрунтованою.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Вказував, що спір між ТОВ «Апейрон Інвест» та відповідачем 2 - ТОВ «Зручні технології» про витребування з чужого незаконного володіння на користь ТОВ «Апейрон Інвест» нежитлових будівель є спором між суб`єктами господарювання з приводу нерухомого майна. Отже, позовні вимоги ТОВ «Апейрон Інвест» є витребування у відповідача 2 - «Зручні технології» з чужого незаконного володіння на користь ТОВ «Апейрон Інвест» нежитлових будівель підлягають розгляду Господарським судом міста Києва. Крім того, однією з позовних вимог ТОВ «Апейрон Інвест», пред`явленою до ОСОБА_1 є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.09.2020 р. нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. за реєстровим №2940. Водночас, відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 188 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Таким чином, судом першої інстанції правомірно повернуто позивачу позовну заяву.

Директор ТОВ «Зручні технології» О. Галицький також звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її вимог. Вказував, що позовні вимоги до ТОВ «Зручні технології» при витребування з незаконного чужого володіння нежитлових приміщень, які належать йому па праві власності, підлягають розгляду у порядку господарського судочинства, а позовні вимоги до ОСОБА_1 , відповідно, у порядку цивільного судочинства. Об`єднання таких вимог в одному провадженні не допускається, а отже, судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Приватні нотаріуси про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертались.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з поверненням справи для продовження розгляду, на підставі наступного.

Судом першої інстанції, в обґрунтування повернення позову покладено пункт 2 частини 4 статті 185 ЦПК України про те, що заява повертається у випадку, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Частиною 4 статті 188 ЦПК України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Обґрунтовуючи підвідомчість справи суду загальної юрисдикції ТОВ "Апейрон Інвест", посилаючись на ч. 1 ст. 188 ЦПК України, зазначає про те, що в одній позовній заяві можуть бути об`єднано декілька вимог пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги.

У позовній заяві ТОВ "Апейрон Інвест" зазначає, що спір в цілому не стосується господарських відносин між сторонами в розумінні статті 3 ГК України до суб`єктного складу включено позивача фізичну особу ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивачем - юридичною особою заявлено вимоги до фізичною особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору укладеного між юридичною та фізичною особою з підстав передбачених ст. 216 ЦК України, який є негаторним позовом, та які за суб`єктним складом можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства, та віндикаційний позов, заявлений з підстав передбачених ст. 388 ЦК України, до юридичної особи ТОВ "Зручні технології", про витребування майна з чужого незаконного володіння, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Водночас, одночасне пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (позову власника, позбавленого володіння майном, про витребування майна від його володільця) та негаторного позову про визнання правочину недійсним, тобто одночасне застосування статей 216 і 338 ЦК України, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними.

Враховуючи підстави позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що вимоги заявлені позивачем ТОВ "Апейрон Інвест" до ТОВ "Зручні технології" не є похідними вимогами від позовних вимог заявлених позивачем до фізичної особи, підстави цих вимог є різними.

На момент пред`явлення позову, ОСОБА_1 є засновником ТОВ "Зручні технології", майно, яке просить витребувати позивач не належить фізичній особі ОСОБА_1 , а перебуває у власності юридичної особи ТОВ "Зручні технології".

Предметом позовних вимог заявлених ТОВ "Апейрон Інвест" до ТОВ "Зручні технології" є майно юридичної особи, зареєстроване за ТОВ "Зручні технології", яке позивач просить витребувати. Отже спір виник щодо майна між двома юридичними особами, що підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

На момент подачі позову фізична особа ОСОБА_1 не є власником спірного майна.

Також суд першої інстанції дійшов висновків, що позивач, як юридична особа оспорює порядок набуття корпоративних прав засновником ТОВ "Зручні технології" ОСОБА_1 , що також віднесено до юрисдикції господарського судочинства.

Оскільки ТОВ "Апейрон Інвест" у позовній заяві заявлено два фактично взаємовиключні віндикаційний та негаторний позови, які підлягають розгляду у порядку різного судочинства, то суд дійшов висновку, що така позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Так, у оскарженому судовому рішенні, суд першої інстанції помилково ототожнює позовну вимогу про визнання правочину недійсним з негаторним позовом.

Дійсно, позивачем до відповідача - ТОВ «Зручні технології» подано віндикаційний позов, тобто вимогу не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (стаття 387 ЦК України).

Разом з тим, заявлену до відповідача - ОСОБА_1 позовну вимогу не можна вважати негаторною, оскільки негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює при цьому, ОСОБА_1 не є кінцевим володільцем майна, крім того, позивачем також не заявляються позовні вимоги щодо корпоративних прав відповідача ОСОБА_1 у ТОВ «Зручні технології».

Частинами першою, третьою статті 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю. Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, якими наділяється власник корпоративних прав, надає останньому можливість впливати на діяльність такої господарської організації.

З огляду на викладене, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Позивачем у судовому порядку оспорюється лише законність набуття права власності ТОВ «Зручні технології» на спірне нерухоме майно.

Тобто, ТОВ «Зручні технології» є лише одним з суб`єктів у ланцюзі відчужень спірного нерухомого майна, за яким на даний час зареєстровано право власності.

Саме з цих підстав до ТОВ «Зручні технології і була заявлена віндикаційна позовна вимога.

Тобто, поданий позивачем позов в частині позовних вимог до відповідача - ТОВ «Зручні технології» не стосується корпоративних прав його учасника ОСОБА_1 , а тому висновки суду першої інстанції у цій частині є помилковими.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України.

Так, частиною першою статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з 6 корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13 частини першої статті 20 ГПК України); справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (пункт 17 частини першої статті 20 ГПК України).

Згідно зі статтею 20 ЦПК України та статтею 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цими кодексами.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

За змістом частин першої та третьої статті З ГПК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 року в справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

За фактичними обставинами, викладеними у цьому позові, спір не стосується господарських відносин між сторонами в розумінні статті 3 ГК України, а до суб`єктного складу сторін спору позивачем включено фізичну особу - відповідача ОСОБА_1 . Купівля-продаж нерухомого майна укладалась з ОСОБА_1 саме як з фізичною особою.

Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року по справі № 641/5523/19 за схожих фактичних обставин висловлено правову позицію, за якою справа в цілому підлягає розгляду в межах одного виду судочинства, в цьому конкретному випадку - в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішення частини позовних вимог у порядку господарського судочинства, а частини у порядку цивільного судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

З огляду на обставини, викладені у позові, зважаючи на те, що одним з відповідачів у цій справі є фізична особа - ОСОБА_1 (проміжний власник майна), між сторонами позову відсутні господарські правовідносини, беручи до уваги відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору в частині означених вимог господарським судом, а також враховуючи підстави та обґрунтування позовних вимог позивача, означені вимоги не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, а поданий позивачем позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Апейрон Інвест» - Зайцева Олексія Петровича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва 02 жовтня 2023 року - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва 02 жовтня 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Зручні технології» в річних частинах на користь директора товариства з обмеженою відповідальністю «Апейрон Інвест» 2684 грн, тобто по 1342 грн з кожного.

Дані сторін:

Позивач: ТОВ «АПЕЙРОН ІНВЕСТ»

01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69 Код за ЄДРПОУ 35311708;

Відповідач: ОСОБА_1 Місце проживання:

АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ТОВ «ЗРУЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ»

02093, м. Київ, вул. Россошанська, буд. З Код за ЄДРПОУ 43840203.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: