Ухвала

від 09.01.2024 по справі 127/31857/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/31857/18

Провадження № 2-ві/127/1/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Антонюка В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. по справі № 127/31857/18 за заявою ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 18.12.2023 р. звернувся до суду з вищевказаною заявою, яку мотивує тим, що на розгляді у судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., перебуває скарга № 127/31857/18 за заявою ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними.

Натомість, суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. до даного часу не відкрила провадження по справі, незважаючи на те, що скарга має бути розглянута протягом 10 днів.

Крім того суддя Ан О.В. на порушення вимог ч.2 ст. 258 ЦПУ України відмовилась надати ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження по справі, призначення судового засідання, витребування у державного виконавця матеріалів виконавчого провадження, тощо у зв`язку з тим, що не виносила ухвалу по справі щодо призначення судового засідання та заявила про те, що процедурні питання вирішує без постановлення відповідних ухвал, тому у заявника ОСОБА_1 є сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді Ан О.В., що стало підставою для звернення заявником до суду із заявою про відвід судді Ан О.В.

Дослідивши матеріали справи та заяву про відвід судді Ан О.В. суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання дій державного виконавця неправомірними, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, перебуває у провадженні судді Ан О.В.

Суддя Ан О.В. в період з 23.13.2023 по 05.01.2024 року включно, перебувала у відпустці.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.01.2024 року зупинено провадження в цивільній справі №127/31857/18 за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними, для вирішення питання про відвід судді Ан О.В. в порядку ст.ст.33, 40 ЦПК України.

Згідно із ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Після проведення автоматизованого розподілу справи та відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується без повідомлення учасників справи.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді.

Зокрема, в п.5 ч.1 цієї статті встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незалежність і недоторканність суддів гарантують ст. ст.126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону.

В ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом.

У рішенні по справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) від 10.12.2009 (пункти 66-70) Європейський суд з прав людини зазначає, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими і у цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

В даному випадку суд вважає, що заява про відвід судді Ан О.В. є безпідставною та необґрунтованою, відсутні підстави, передбачені законом, для задоволення відводу, судом не встановлено обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 № 8, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.

У висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Всі доводи заявника зводяться до суб`єктивної оцінки процесукпальних дій судді Ан О.В., що в свою чергу не є правовою підставою для відводу судді, оскільки відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Заявником не доведена наявність обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості судді, які б унеможливлювали ухвалення об`єктивного рішення у справі. Будь-яких фактів того, що суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. виявлявляє упередженість при розгляді скарги про визнання дій державного виконавця неправомірними, судом не встановлено, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про відвід судді Ан.О.В.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36, 39-41, 260, 261, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан Ольги Вікторівни по справі № 127/31857/18 за скаргою про визнання дій державного виконавця неправомірними - відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: