Постанова

від 21.12.2023 по справі 910/3374/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2023 р. Справа№ 910/3374/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Осколков І.Л. - адвокат

від відповідача: Боголіп Ю.В. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 (повний текст складено 22.05.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 (повний текст складено 23.05.2023)

у справі № 910/3374/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стантехсервіс", м. Слов`янськ, Донецька обл.

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 2 944 179,09 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У березні 2023 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стантехсервіс" (далі - ТОВ "Стантехсервіс", позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", відповідач) про стягнення 2 944 179,09 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань за договором № ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі №910/3374/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Стантехсервіс" заборгованість у розмірі 2 561 812,50 грн, 0,1% річних у розмірі 1 944,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 222 676,39 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 41 796,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що підписані сторонами у справі без будь-яких застережень акти прийому-передачі та введення в експлуатацію колісотокарного верстата КЗТС 1836М10 є належними доказами, що підтверджують факт виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем. У встановлений пунктом 4.2 укладеного сторонами у справі договору № ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 відповідачем не проведено розрахунок за виконані роботи та ініційовано реструктуризацію боргу, станом на час звернення позивача до суду та на час прийняття рішення у даній справі судом першої інстанції була встановлена прострочена заборгованість відповідача за договором № ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 у розмірі 2 561 812,50 грн, яка стягнута з відповідача на користь позивача.

Разом з цим при здійсненні перевірки розрахунку позивача щодо нарахувань встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України, суд встановив їх неправильність оскільки сторонами фактично у квітні 2022 року погоджено новий графік оплати виконаних робіт. За перерахунком місцевого господарського суду з відповідача на користь позивача підлягала до стягнення сума 0,1% річних в розмірі 1 944,17 грн та загальна сума інфляційних втрат в розмірі 222 676,39 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 заяву ТОВ "Стантехсервіс" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3374/23 задоволено частково.

Присуджено до стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Стантехсервіс" 47 321,05 грн - витрат на правову допомогу.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із предметом позову та ступенем складності справи.

Разом з тим, враховуючи, що позов у даній справі задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 47 321,05 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

АТ "Українська залізниця" 16.06.2023 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/3374/23; зупинити провадження у справі №910/3374/23 до завершення розгляду кримінальної справи №206/2426/23; судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення за невідповідності висновків встановленим обставинам справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів у справі, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Так, зокрема, за твердженням скаржника, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо невідповідністю вимогам процесуального закону наданої відповідачем копії висновку експертів № СЕ-1235-6-1318.22 від 30.01.2023.

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення у даній справі не враховано обставин того, що в кримінальній справі №206/2426/23 за кримінальним провадженням №12022043010000053 встановлюється факт складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих відомостей, а саме акту прийому-передачі послуг, що є підставою для стягнення заборгованості за договором №ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021, та без встановлення цих фактів об`єктивно неможливо розглянути спір у даній справі.

Також оскаржуючи додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 апелянт зазначив, що затрачений час щодо надання правової допомоги у даній справі згідно звіту про виконання роботи за правовим супроводом справи №910/3374/23 є завищеним та не відповідає критерію реальності таких витрат. Разом з цим апелянт зазначає, що при визначенні розміру витрат на послуги адвоката у даній справі судом першої інстанції не було враховано майнового стану відповідача.

Скаржником в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що повний текст оскаржуваного рішення та додаткового рішення було отримано скаржником 02.06.2023, що підтверджується матеріалами апеляційної скарги. Також скаржник посилався на часті повітряні тривоги, що вплинуло на режим роботу підприємства та його працівників.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 справу № 910/3374/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3374/23.

Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі № 910/3374/23 до надходження до суду матеріалів справи.

03.07.2023 матеріали справи № 910/3374/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/3374/23 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 скаржнику було надіслано 08.08.2023.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 17.08.2023 надано суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 66 244,03 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 у даній справі клопотання АТ "Укрзалізниця" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/3374/23 задоволено, поновлено АТ "Укрзалізниця" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/3374/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/3374/23, справу призначено до розгляду на 10.10.2023 об 11 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. та судді Козир Т.П. у відрядженні з 07.10.2023 по 14.10.2023, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі №910/3374/23 розгляд апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/3374/23 призначено на 23.11.2023 о 10 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №910/3374/23 розгляд апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі № 910/3374/23, відкладено на 21.12.2023 о 10 год. 00 хв.

Позиція інших учасників справи.

11.09.2023 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі №910/3374/23 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/3374/23 без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачем до клопотання від 11.04.2023 про долучення нових доказів було долучено неналежні та недостовірні докази з матеріалів кримінального провадження №1202204301000053 від 23.06.2022, у тому числі - Висновок експертів №СЕ-1235-6-1318.22 від 30.01.2023, що свідчить про наявність підстав для неприйняття вказаного клопотання судом.

Разом з цим позивач зазначив, що відповідачем належним чином не обґрунтовано, яким чином кримінальне провадження №12022043010000053 від 23.06.2022 унеможливлює розгляд справ №910/3374/23, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав спору та яким чином встановлені в кримінальній справі обставин вплинуть на оцінку доказів у цій справі.

В частині заперечень проти апеляційної скарги відповідача щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/3374/23, позивач зазначив, що доводи відповідача стосовно незаконності додатково рішення ґрунтуються на припущеннях та не спростовують законності та обґрунтованості відповідного рішення суду.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

В апеляційний скарзі апелянтом серед іншого було заявлено також клопотання про зупинення провадження у справі №910/3374/23 до завершення розгляду кримінальної справи №206/2426/23.

В обґрунтування вказаного клопотання апелянт посилається на ті обставини, що в кримінальній справі №206/2426/23 за кримінальним провадженням №12022043010000053 встановлюється факт складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а саме акту прийому-передачі послуг, що є підставою для стягнення заборгованості за договором №ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, на який посилається відповідач, господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №904/4233/18, де, зокрема, вказано на те, що у разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України за вимогами статті 234 цього Кодексу у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Дослідивши наведене заявником обґрунтування підстав зупинення провадження у справі, судом апеляційної інстанції не встановлено належних мотивів та доводів щодо об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 206/2426/23.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наведена позивачем обставина не є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №206/2426/23, суд апеляційної інстанції має достатньо правових підстав для розгляду у справі №910/3374/23 апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції.

Натомість, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу та свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання апелянта про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №206/2426/23.

Явка представників сторін.

У судове засідання 21.12.2023 з`явилися представники відповідача та позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.12.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції від 16.05.2023 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; додаткове рішення суду першої інстанції від 23.05.2023 скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволені апеляційної скарги, оскаржувані рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/3374/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 25.10.2021 між сторонами у даній справі укладено договір № ПР/В-21561/НЮ, відповідно до умов якого позивач зобов`язався власними силами, з використанням власного обладнання та нових матеріалів, які не були у використанні, надати послуги з модернізації колісотокарного верстату КЗТС 1836М10, заводський № 130, 1994 року побудови у кількості 1 одиниця (згідно переліку послуг) та надати гарантію на модернізоване обладнання, а відповідач - оплатити надані послуги.

Погоджена сторонами вартість послуг за договором № ПР/В-21561/НЮ становить 3 415 750,00 грн (пункт 3.1. договору).

Згідно з пунктом 3.2. договору вартість послуг з модернізації обладнання визначається калькуляцією модернізації колісотокарного верстату КЗТС 1836М10 (додаток № 3 договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом 100% безготівково, грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача.

Оплата за надані послуги здійснюється відповідачем по факту їх надання на підставі підписаних актів прийому-передачі, на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (пункт 4.2. договору).

Пунктом 5.4. договору визначено, що модернізація вважається такою, що виконана, після підписання акту прийому-передачі наданих послуг з модернізації обладнання.

Факт прийняття виконаних позивачем робіт без будь-яких зауважень відповідачем підтверджено наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі наданих послуг від 30 грудня 2021 року на суму 3 415 750,00 грн.

Крім того, 30.12.2022 сторони підписали технічний акт введення в експлуатацію колісотокарного верстата КЗТС 1836М10 після надання послуг з модернізації, відповідно до якого погодили, що надані послуги виконані у повному обсязі згідно з переліком послуг (додаток № 2 до договору) та вимог відповідних нормативних документів, зауважень щодо якості виконаних послуг відповідач не мав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір №ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами статей 853 та 854 Цивільного кодексу України, а також за умовою пункту 4.2 договору № ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 підписаний без застережень акт приймання-передачі є належною підставою для проведення фінансових розрахунків.

Разом з цим, апеляційним господарським судом встановлено, що 30.12.2022 сторони підписали технічний акт введення в експлуатацію колісотокарного верстата КЗТС 1836М10 після надання послуг з модернізації, відповідно до якого погодили, що надані послуги виконані у повному обсязі згідно з переліком послуг (додаток № 2 до договору) та вимог відповідних нормативних документів, зауважень щодо якості виконаних послуг відповідач не мав.

Заперечення апелянта фактично зведені до наявності ознак складу злочину в діях представників відповідача при прийманні виконаних позивачем робіт.

В якості доказу відповідачем надано до матеріалів справи незавірену копію висновку експертів №СЕ-1235-6-1318.22 від 30.01.2023, викладеного на аркушах з позначенням ТОВ "Судова незалежна експертиза України".

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України чітко визначає правовий статус експертного висновку (стаття 73) та вимоги до проведення експертизи і висновку експерта (параграф шостий глави 5)

При дослідженні наданої відповідачем копії висновку експертів №СЕ-1235-6-1318.22 від 30.01.2023, апеляційним господарським судом встановлено:

- дослідження проводилось майже через рік з моменту підписання акту введення в експлуатацію верстату;

- за викладеним на сторінці 56 висновком перевірити чи були виконані всі роботи з модернізації у встановлених договором обсягах та вартості не надалось можливим;

- станом на час проведення дослідження деякі деталі відсутні, окремих є більше та деякі мають інший тип (сторінки 56 -60 висновку);

- за викладеним на сторінці 60 висновком, встановити вартість фактично виконаних робіт з модернізації верстату із врахуванням всіх статей витрат не найшлось можливим.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наданий відповідачем документ не доводить поза розумним сумнівом факту наявності будь-яких обставин, що могли б вплинути на прийняття рішення у даній справі.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Невідповідність вимогам процесуального закону наданого відповідачем документу зумовлює неможливість його прийняття судом в якості належного доказу у справі.

Враховуючи відсутність у копії висновку №СЕ-1235-6-1318.22 від 30.01.2023 будь-яких даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що мають значення для справи, та враховуючи невідповідність форми цього документу вимогам процесуального Закону, останній обгрунтовано не прийнято місцевий господарським судом до уваги при прийнятті рішення у даній справі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, підписані сторонами у справі без будь-яких застережень акти прийому-передачі та введення в експлуатацію колісотокарного верстата КЗТС 1836М10 є належними доказами, що підтверджують факт виконання робіт та прийняття їх відповідачем.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором №ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди, заявлених у межах встановленого статтею 863 Цивільного кодексу України строку.

Таким чином, відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України у відповідача з моменту підписання акту приймання-передачі виник юридичний обов`язок сплатити на користь позивача визначену договором плату.

У відповідності до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У встановлений пунктом 4.2 укладеного сторонами у справі договору №ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 відповідачем не проведено розрахунок за виконані роботи та ініційовано реструктуризацію боргу.

Листом від 05.04.2022 позивач надав свою згоду на реструктуризацію заборгованості частинами з погашенням по 25% щомісячно у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, спричинених початком військової агресії проти України.

Сторонами фактично погоджено реструктуризацію заборгованості за договором № ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 з наступним графіком оплати:

- до 15 квітня 2022 року оплата у розмірі 853 937,50 грн;

- до 15 травня 2022 року - 853 937,50 грн;

- до 15 червня 2022 року - 853 937,50 грн;

- до 15 липня 2022 року - 853 937,50 грн.

Станом на час звернення позивача до суду та на час прийняття рішення у справі наявна прострочена заборгованість відповідача за договором №ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 у розмірі 2 561 812,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 561 812,50 грн суми основного боргу.

У зв`язку з простроченням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем заявлено вимогу про стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 2 281,07 грн (0,1% річних) та 380 085,52 грн інфляційних втрат, нарахованих за період часу з 28.02.2022 по 01.03.2023.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3. договору № ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 сторони погодили, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, розмір відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань.

Враховуючи, що сторонами фактично у квітні 2022 року погоджено новий графік оплати виконаних робіт, судом встановлено наявність у позивач права на отримання встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань відповідно до встановленого сторонами договору № ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 графіку оплати.

Таким чином, заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати та проценти за користування грошовими коштами підлягають нарахуванню за такий період:

- з 16.04.2022 по 15.05.2022 на суму 853 397,50 грн;

- з 16.05.2022 по 07.06.2022 на суму 1 707 875,00 грн;

- з 08.06.2022 по 15.06.2022 на суму 853 937,50 грн;

- з 16.06.2022 по 15.07.2022 на суму 1 707 875,00 грн;

- з 16.07.2022 по 01.03.2023 на суму 2 561 812,501 грн.

Згідно здійсненого судом перерахунку загальна сума 0,1% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором від 25.10.2021 за визначений період нарахування становить 1 944,17 грн, загальна сума інфляційних втрат - 222 676,39 грн.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення процентів та інфляційних втрат частково у розмірах 1 944,17 грн та 222 676,39 грн відповідно.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є також додаткове рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено заяву ТОВ "Стантехсервіс" про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, визнано обґрунтованою вартість витрат позивача на правничу допомогу в сумі 47 321 грн 05 коп., яку стягнуто з відповідача, у решті вимог витрати на професійну правничу допомогу покладено позивача.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлене покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем надані на розгляд суду копію договору про надання правової допомоги № 22 від 24.01.2023, копію додаткової угоди № 1 від 28.02.2023 до договору від 24.01.2023, копію рахунку на оплату № 35 від 28.02.2023, копію платіжної інструкції № 91 від 02.03.2023 та копію звіту про виконані роботи за період з 21.02.2023 по 16.05.2023.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач та Адвокатське об`єднання "Авер Лєкс" 24 січня 2023 року уклали договір про надання правової допомоги № 22 відповідно до умов якого об`єднання зобов`язалось здійснювати захист представництво або надавати інші види правової допомоги позивачу, а позивач оплатити їх вартість.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 28.02.2023 до договору від 24.01.2023 сторони погодили, що вартість послуг є фіксованою та становить 50 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн є реальною та обґрунтованою.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет спору та заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із предметом позову та ступенем складності справи.

Відтак, суд першої інстанції правильного врахував, що позов у даній справі задоволено частково та дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 47 321,05 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі №910/3374/23 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/3374/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі №910/3374/23 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/3374/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3374/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відпусткою судді Козир Т.П. з 22.12.2023 по 05.01.2024 повний текст постанови складено 08.01.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко