Постанова

від 05.03.2024 по справі 910/3374/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3374/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Вронської Г.О.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Бохана О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Кирилюк Т.Ю.)

від 16.05.2023,

додаткове рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Кирилюк Т.Ю.)

від 23.05.2023,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Кравчук Г.А., судді - Козир Т.П., Коробенко Г.П.)

від 21.12.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стантехсервіс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

про стягнення 2 944 179,09 грн.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У березні 2023 року Товариство звернулося до суду з позовом до Залізниці про стягнення 2 944 179,09 грн заборгованості.

2. Позивач обґрунтував позов невиконанням відповідачем зобов`язання за договором № ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 щодо оплати послуг з модернізації обладнання.

3. Залізниця відзив не подавала. Заперечення проти позову полягали в тому, що дії представників Залізниці при прийманні робіт містять ознаки злочину (внесення неправдивих відомостей до актів щодо об`єму та якості наданих послуг), тому просила зупинити провадження до закінчення розгляду справи у кримінальному провадженні.

4. На підтвердження своїх доводів Залізниця надала незавірену копію висновку експертів №СЕ-1235-6-1318.22 від 30.01.2023, викладеного на аркушах з позначенням ТОВ "Судова незалежна експертиза України".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. 25 жовтня 2021 року сторони уклали договір № ПР/В-21561/НЮ.

6. За цим договором позивач надав послуги з модернізації обладнання визначається калькуляцією модернізації колісотокарного верстату КЗТС 1836М10, які Залізниця зобов`язана була оплатити по факту їх надання на підставі підписаних актів прийому-передачі, на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (пункт 4.2 договору).

7. 30 грудня 2022 року позивач передав, а відповідач прийняв роботи на суму на суму 3 415 750,00 грн, про що сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг.

8. У цей же день сторони підписали технічний акт введення в експлуатацію колісотокарного верстату КЗТС 1836М10 після модернізації. В акті сторони погодили, що: надані послуги виконані в повному обсязі, згідно з переліком (додаток № 2 до договору) та вимогами нормативних документів; Залізниця не має зауважень щодо якості виконаних послуг.

9. Відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати, ініціював реструктуризацію боргу

10. 05 квітня 2022 року позивач у листі погодився на реструктуризацію заборгованості з урахуванням форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією проти України. Умови реструктуризації передбачали погашення боргу частинами у розмір 853 937,50 грн до 15 числа щомісяця, до 15.07.2022.

11. 08 червня 2022 року відповідач сплатив 853 937,50 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

12. Відповідач має прострочену заборгованість у розмірі 2 561 812,50 грн.

13. У пункті 7.3. договору сторони встановили розмір відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник має сплатити 0,1% річних від простроченої суми.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

14. 16 травня 2023 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення. Суд частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 2 561 812,50 грн заборгованості, 0,1% річних у розмірі 1 944,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 222 676,39 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 41 796,50 грн.

15. Суд виходив з того, що:

- підстави для зупинення провадження відсутні;

- акти прийому-передачі наданих послуг з модернізації обладнання та ведення в експлуатацію колісотокарного верстата КЗТС 1836М10 після надання послуг з модернізації, які сторони підписали 30 грудня 2022 року без будь-яких застережень, підтверджують факт виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем на суму 3 415 750,00 грн, тому ці роботи мають бути оплачені;

- сторони у квітні 2022 року погодили новий графік оплати виконаних робіт до 15 липня 2022 року. Залізниця прострочила оплату наданих послуг, сплатила заборгованість частково у сумі 853 937,50 грн, тому має сплатити суму боргу у розмірі 2 561 812,50 грн заборгованості з урахуванням 0,1% річних та інфляційних втрат за період прострочення, визначений відповідно до нового графіку оплати.

16. Суд зазначив, що не бере до уваги висновок експертів з таким обґрунтуванням:

- стаття 73 ГПК України визначає правовий статус експертного висновку, а параграф шостий глави 5 ГПК України встановлює вимоги до проведення експертизи і висновку експерта;

- копія висновку експертів не була належним чином засвідчена, що суперечить вимогам частині другій статті 91 ГПК України.

17. Водночас суд вказав, що дослідив копію висновку експертів, наданої відповідачем, і виснував, що цей документ не доводить поза розумним сумнівом факт наявності будь-яких обставин, що могли б вплинути на ухвалення рішення у справі, оскільки:

- документ не доводить суду поза розумним сумнівом факту наявності будь-яких обставин, що могли б вплинути на прийняття рішення у даній справі;.

- перевірити, чи були виконані всі роботи з модернізації у встановлених договором обсягах та вартості не можливо (сторінка 56 висновку);

- станом на час проведення дослідження деякі деталі відсутні, окремих є більше та деякі мають інший тип (сторінки 56 -60 висновку);

- встановити вартість фактично виконаних робіт з модернізації верстату із врахуванням всіх статей витрат не найшлось можливим (сторінка 60 висновку),

- висновок не містить даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що мають значення для справи.

18. Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи у кримінальному провадженні.

19. 21 грудня 2023 року Північний апеляційний господарський суду постановив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

20. Відповідач в суді апеляційної інстанції також просив зупинити провадження у справі №910/3374/23 до завершення розгляду кримінальної справи №206/2426/23.

21. Суд апеляційної інстанції відхилив це клопотання, виходив з недоведеності об`єктивної неможливості розгляду справи до прийняття рішення у кримінальній справі.

22. 23 травня 2023 Господарський суд міста Києва ухвалив додаткове рішення щодо судових витрат. Суд частково задовольнив заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, визнавши обґрунтованою суму 47 321,05 грн.

23. 21 грудня 2023 року Північний апеляційний господарський суду постановив додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. 26 січня 2024 року Залізниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

25. Скаржник визначив підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, обґрунтував свої доводи такими порушеннями процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права:

- суди порушили норму частини п`ятої статті 91 ГПК України, не врахували висновок Верховного Суду у пункті 26 постанови від 23.06.2021 у справі № 904/4687/20, згідно з яким учасник справи може підтвердити відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього. У справі, що переглядається, експертиза проведена в рамках кримінального провадження, тому оригінал висновку експертів знаходиться в матеріалах кримінальної справи. Адвокат відповідача отримав копію висновку на запит. Копія засвідчена начальником слідчого відділу відділення поліції № 12 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровської області, в провадженні якого на той час знаходилась кримінальна справа. Тому суди неправомірно не прийняли висновок експертів (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- суди неправильно застосували норму частини першої статті 837 ЦК України. Відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо обов`язку замовника оплатити роботи, що були помилково прийняті з прихованими недоліками, які встановити можливо лише експертним шляхом (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);

- суди порушили норми статей 227, 236 ГПК України, оскільки необґрунтовано відхилили клопотання Залізниці про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 206/2426/23 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022043010000053. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи: реальної суми наданих послуг та достовірності відомостей, внесених до документів. У кримінальній справі суд має встановити та перевірити легітимність акту прийому-передач наданих послуг від 30.12.2021, внесення до нього відомостей щодо об`єму та якості наданих послуг з модернізації колісотокарного верстату з метою заволодіння грошовими коштами Укрзалізниці у розмірі 434136,77 грн (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

26. У касаційній скарзі скаржник наголошує на наступному:

- Залізниця не заперечує, що 30 грудня 2021 року роботи були прийняті без зауважень, проте підкреслює, що неможливо було встановити при прийомці робіт та випробуванні верстата, чи всі комплектуючі та матеріали, що використовувались при виконанні робіт, є новими;

- факт надання послуг з модернізації колісного верстата згідно з умовами договору, що є предметом розгляду у справі № 910/3374/23, наразі досліджується у рамках кримінального провадження. Залізниця не може використовувати верстат у виробничій діяльності, адже на нього накладено арешт ухвалою слідчого судді;

- тому справу № 910/3374/23 необхідно зупинити до закінчення розгляду справи у кримінальному провадженні;

- суд апеляційної інстанції залишив без розгляду його доводи стосовно того, що договір укладався згідно з вимогами Закону України "Про публіцчні закупівлі", і суд першої інстанції не з`ясував й не перевірив, чи передбачалося тендерною документацією і договором (додатками до нього) можливість виконання робіт матеріалами, що були у користуванні, а не тими, які були визначені (згідно з тендерною документацією і договором) відповідними технічними вимогами і прокатною документацією, про що зазначив Верховний Суду у справі № 904/4687/20 від 23.06.2021.

27. Скаржник оскаржив також додаткове судове рішення, посилається на порушення судами норм статей 13, 86, частини п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129, частини п`ятої статті 236 ГПК України та не врахування висновків, що викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, пункту 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, щодо визначення розміру адвокатських витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності.

28. Скаржник обґрунтовує свою позицію наступним:

- суди задовольнили витрати на правову допомогу без з`ясування та дослідження доказів;

- справа має незначну складність та не потребувала надмірної юридичної та технічної роботи з боку фахівця;

- суди безпідставно включили до складу витрат час, витрачений на зустріч з клієнтом; доопрацювання та редагування позовної заяви (що свідчить про недостатню кваліфікацію юриста); на подачу позову (2 години); на погодження дій з клієнтом та інше;

- час, затрачений на представництво в судових засіданнях завищений та нереальний;

- платіжне доручення не має посилання на договір та додаткову угоду, які додані до заяви;

- для вирішення питання про стягнення витрат має значення майновий стан сторін. З 24.02.2022 року АТ "Укрзалізниця" забезпечує потреби Збройних Сил України, несе витрати по відновленню зруйнованої інфраструктури тощо. Ці факти є загальновідомими та не потребують доказування.

Позиція інших учасників справи

29. Позивач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін з таких підстав:

- суд дослідив висновок експертів і виснував, що він не доводить поза розумним сумнівом факту наявності будь-яких обставин, що могли б вплинути на прийняття рішення у справі;

- суд взагалі не мав приймати цей доказ, оскільки відповідач пропустив строк на його подачу, не заявляв клопотання про поновлення строку і не надсилав його копію позивачу;

- копія копії висновку експертів є недопустимим доказом, оскільки порушує статті 222 КПК України, яка встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу. До клопотання не додано копії адвокатського запиту, з яким він звертався до органу досудового розслідування;

- висновок експертів було складено з порушеннями вимог чинного законодавства;

- у висновку не зазначено, що його підготовлено для подання до суду, як це передбачено у частині п`ятій статті 101 ГПК України;

- посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 904/4687/20 (пункт 26 постанови) є нерелевантним, адже воно зводиться лише до цитування норми права. У цій справі у відповідача вилучалися докази, а суди не дослідили їх належність. Натомість, у справі № 910/3374/23 висновок експертів був визнаний неналежним доказом з інших причин;

- аргументи про необхідність дослідження можливості "виконання робіт саме матеріалами, що були у користуванні" та надання оцінки дотриманню вимог тендерної документації не заявлялися в судах попередніх інстанцій;

- скаржник належним чином не обґрунтував, в чому полягає неправильне застосування статті 837 ЦК України. Суди встановили, що роботи виконані та прийняті без зауважень, що спростовує твердження відповідача про "помилковість прийняття робіт із прихованими недоліками";

- відсутні підстави для зупинення провадження у справі, оскільки відповідач належним чином не обґрунтував, яким чином кримінальне провадження унеможливлює розгляд справи № 910/3374/23, не зазначив, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав спору, та яким чином встановлені в кримінальній справі обставини вплинуть на оцінку доказів у цій справі. Відповідач не заявляв клопотання про проведення судової експертизи у справі № 910/3374/23, уникає застосування процесуальних можливостей, які надають можливість суду самостійно встановити обставини, що мають значення для розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

Щодо порядку оплати підрядних робіт після їх прийняття

30. Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

31. Порядок оплати підрядних робіт визначено у статті 854 ЦК України. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

32. Закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення. Наявність підписаного замовником акту прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи (пункт 31 постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 916/446/16). Водночас можливість замовника висувати заперечення проти вимог підряднику про оплату виконаних робіт залежить від характеру претензій та поведінки сторін до та після прийняття робіт.

33. Частина друга статті 853 ЦК України встановлює, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

34. Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи (пункт 5.4 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/665/20).

35. Значення огляду при прийняті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-приймання об`єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об`єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи (постанова у справі № 912/2635/17 від 01.08.2019).

36. Відповідно до встановлених обставин справи Підрядник виконував роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу та своїми засобами. Замовник прийняв виконані роботи, підписавши акти без зауважень. Підписані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Замовник не довів наявність обставин для звільнення від виконання обов`язку щодо оплати вартості підрядних робіт, які він прийняв, тому суди обґрунтовано стягнули з нього заборгованість.

37. Аргументи скаржника щодо неправильного застосування норми частини першої статті 837 ЦК України в контексті відсутності висновку Верховного Суду щодо "обов`язку замовника оплатити роботи, що були помилково прийняті з прихованими недоліками, які встановити можливо лише експертним шляхом", відхиляються, оскільки вони є явно необґрунтованими.

38. По-перше: Верховний Суд не може формулювати свої висновки абстрактно. Правові висновки суду формулюються виходячи з конкретних обставин справи (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20); пункт 149 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22)). У справі, що переглядається, суди не встановили обставини виконання підрядником роботи з прихованими недоліками (що такі роботи були "помилково прийняті з прихованими недоліками, які встановити можливо лише експертним шляхом"), а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

39. По-друге: норма частини першої статті 837 ЦК України містить загальні положення про підряд і не регулює порядок дій замовника у разі виявлення недоліків у виконаній роботі та оплати таких робіт.

40. Натомість чинне законодавство визначає обов`язок замовника оплатити прийняту роботу, а також права та дії замовника у випадку, якщо після прийняття робіт від підрядника замовник виявив недоліки та відступи, які мають ознаки прихованих (не могли бути виявлені при звичайному способі прийому робіт), в залежності від їх істотності, дій підрядника з їх усунення та ступеню можливості виконаних робіт для їх використання відповідно до умов договору (пункт 33 постанови Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8103/16).

41. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

42. Верховний Суд у пункті 7.10 постанови від 24.07.2020 та у постанові від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18 сформулював висновки щодо застосування норм частини першої-третьої статті 853 ЦК України. Цими нормами врегульовані різні випадки з різними правовими наслідками. Так, з частин 1 та 2 наведеної норми слідує, що замовник втрачає право заявляти саме про явні недоліки роботи, тобто ті, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття. За приписами частини 3 названої статті замовник має право вже після прийняття робіт негайно після їх виявлення заявити про приховані недоліки, тобто ті, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.

43. З огляду на положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, позивач (замовник), посилаючись на наявність у виконаних відповідачем (підрядником) підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19).

44. Визначені статтею 858 ЦК України правові можливості виникають у замовника лише в тому випадку, коли на підрядника відповідно до умов закону або договору може бути покладена відповідальність за допущені у результаті виконаних робіт недоліки або коли їх поява спричинена випадковими обставинами, ризик настання, яких лежить на підряднику (постанова Верховного Суду у справі № 911/1941/18 від 30.09.2019).

45. Чинне законодавство встановлює алгоритм дій замовника у разі наявності прихованих недоліків виконаних підрядних робіт (у тому числі істотних і тих, які не можуть бути усунені), проте не передбачає виникнення у замовника у зв`язку з цим права повністю відмовитись від оплати вже прийнятих робіт, навіть за умови реалізації ним права односторонньої відмови від договору (пункт 35 постанови Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8103/16).

46. Обставини, які підтверджують заперечення замовника щодо неналежної якості виконаних підрядником робіт, іншого істотного порушення ним договорів підряду, є предметом доказування у справі і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення за загальним правилом (частина друга статті 76 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України). Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина третя статті 80 ГПК України).

47. Отже, якщо замовник, який раніше без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі в контексті спору про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то на нього покладається обов`язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 ЦК України.

48. У справі, що переглядається, замовник під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій не заперечував факт підписання акту прийняття робіт за договором, не надав суду належні та допустимі докази, які б підтверджували його заперечення щодо якості, обсягу і вартості виконаних підрядних робіт.

49. З огляду на встановлені обставини щодо виконання Підрядником робіт і прийняття їх Замовником за актом без зауважень, що згідно з пунктами 4.1, 5.4 договору та положення частини першої статті 854 ЦК України, є підставою для виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості робіт, зазначених у цьому акті, суди обґрунтовано відхилили заперечення відповідача, підтвердивши його обов`язок оплатити роботи, вказані в акті.

Щодо аргументів стосовно якості матеріалів для виконання роботи, що були заявлені в суді апеляційної інстанції

50. Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника, що суд апеляційної інстанції залишив без розгляду його доводи стосовно того, що суд першої інстанції не з`ясував й не перевірив, чи передбачалося тендерною документацією і договором (додатками до нього) можливість виконання робіт матеріалами, що були у користуванні, а не тими, які були визначені (згідно з тендерною документацією і договором) відповідними технічними вимогами і прокатною документацією.

51. За змістом частин першої та третьої статті 165 ГПК України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

52. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

53. Відповідач відзив на позов не подавав. Його аргументи щодо необхідності перевірити якість матеріалів, що використані для виконання робіт, були заявлені лише в суді апеляційної інстанції, не входять до предмету доказування у спорі про стягнення заборгованості. Відповідно до частини п`ятої статті 858 ЦК України підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості. З огляду на особливості виконання робіт з встановленням/заміною запчастин/деталей підрядника, на дані правовідносини розповсюджується дія статей 678, 679 ЦК України (пункт 8.23 постанови Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 925/400/21), якими врегульовано порядок пред`явлення вимоги у зв`язку з недоліками проданого товару.

54. Тому відсутність мотивів їх відхилення в постанові суду апеляційної інстанції не може бути підставою для її зміни чи скасування.

55. Скаржник безпідставно посилається на висновок від 23.06.2021 у справі № 904/4687/20, в якому Верховний Суд вказав, що "за доводами Залізниці, покладені в основу оскаржуваних судових рішень акти приймання виконаних будівельних робіт містили посилання на виконання робіт аналогічними матеріалами. При цьому суди не з`ясували й не перевірили, чи передбачалося тендерною документацією і самим Договором (додатками до нього) можливість виконання робіт саме аналогічними матеріалами, а не тими, які були визначені (згідно з тендерною документацією і Договором) відповідними технічними вимогами і проєктною документацією". У справі, що переглядається, Залізниця такі доводи в суді першої інстанції не заявляла.

Щодо висновку судової експертизи, проведеної в межах кримінального провадження

56. У справі, що переглядається, відповідач надав незасвідчену копію з копії висновку експерта, що був складений на виконання рішення органу досудового розслідування у межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

57. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

58. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року № 4038-XII).

59. Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року № 4038-XII).

60. Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

61. Та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

62. Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22)).

63. Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

64. У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що "висновок судово-почеркознавчої експертизи не можна вважати таким, що не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, як про це стверджує банк у касаційній скарзі. Позивач подав до суду копію цього висновку, зроблену з копії того ж висновку, яку засвідчив слідчий. Для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним. Такий висновок судово-почеркознавчої експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, стосується предмета доказування у цій справі".

65. У пунктах 5.24 -5.25 постанови від 19 листопада 2019 року у справі 918/204/18 (провадження № 12-73гс19) Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи скаржника щодо неналежності та недопустимості доказу - висновку експертизи, проведеної в межах досудового розслідування, зазначивши, що "належним чином засвідчена копія висновку експерта була отримана судом на підставі ухвали безпосередньо від слідчого відділу поліції, й оцінка цьому висновку була надана судами з урахуванням положень процесуального законодавства, зокрема статей 76 - 79 ГПК України".

66. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19).

67. Отже, узагальнено висновки Верховного Суду щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, полягають у такому:

- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;

- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;

- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;

- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;

- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи, тощо.

Щодо можливості подання стороною незасвідченої копії з копії висновку слід виходити з такого.

68. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини друга та п`ята статті 91 ГПК України). Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина перша статті 81 ГПК України). Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).

69. Учасник справи повинен був надати засвідчені власноручним підписом копії письмових доказів, оригінали яких у нього є; подати за наявності копії письмових доказів, яких у нього немає, зазначивши, в якого учасника такі докази можуть бути витребувані судом, або заявити клопотання про витребування таких доказів (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 (провадження № 14-97цс22)). Для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №906/1336/19).

70. Отже, учасник справи має обов`язок підтверджувати відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього. Учасник справи може подати доказ в копії, що не засвідчена, якщо у нього відсутній оригінал, але у такому разі необхідно зазначити особу, в якій знаходиться оригінал письмового доказу, та заявити клопотання про витребування доказу з обґрунтуванням неможливості самостійно його надати.

71. Відповідач у справі цих вимог не дотримав, подана ним копія з копії висновку експерта не була засвідчена в порядку, встановленому чинним законодавством; клопотання про витребування доказу не заявляв. Позивач заперечував проти прийняття цього доказу, посилаючись на пропуск строку і клопотання про його поновлення; не засвідчення копії письмового доказу належним чином; не надсилання його копії позивачу; недопустимість доказу з підстав неможливості розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу (стаття 222 КПК України).

72. Копія з копії висновку експерта, що не була засвідчена належним чином стороною, не приймається судом до розгляду як письмовий доказ, що виключає його оцінку разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Суди дослідили цей доказ, водночас помилково зробили взаємовиключні висновки, що: "невідповідність вимогам процесуального закону наданого відповідачем документу зумовлює неможливість його прийняття судом як належного доказу у справі"; "наданий відповідачем документ не доводить поза розумним сумнівом факту наявності будь-яких обставин, що могли б вплинути на прийняття рішення у даній справі". Суди помилково оцінювали зміст висновку експерта. Проте це не може бути підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки не вплинуло на правильність висновку щодо неприйняття відповідного доказу.

73. За таких обставин Верховний Суд не вбачає порушення судами статті 91 ГПК України, які б призвели до ухвалення незаконного рішення.

74. Окрім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

75. Відповідно до статті 210 ГПК України, що має назву "Дослідження доказів", суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Порядок з`ясування обставин справи та дослідження доказів визначений у § 3 глави 6 Розділу ІІІ ГПК України.

76. Стаття 86 ГПК України, що має назву "Оцінка доказів", визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

77. Для кожного окремо взятого доказу законодавець установлює такі критерії оцінки як належність, допустимість та достовірність (статті 76-78 ГПК України); доказів у їх сукупності - вірогідність (стаття 79 ГПК України).

78. Тобто заключною стадією процесу доказування є дослідження та оцінка доказів судом. Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Оцінка доказів завершує весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення, в якому суд зобов`язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 369/6092/20 (провадження № 14-9цс23)).

79. Отже, поняття "дослідження доказів" та "оцінка доказів" не є тотожними за своїм змістом. Дослідження доказів виступає одним з етапів судового доказування, який передує оцінці доказів. Порушення правил оцінки доказів судом першої (апеляційної) інстанції може виражатися або в порушенні правил дослідження доказів, або в неправильній оцінці доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

80. У справі, що переглядаються, суди дослідили зібрані у справі докази, в тому числі й копію з копії висновку експерта. Аргументи скаржника про протилежне фактично зводяться до необхідності покладення в основу ухваленого судового рішення незасвідченої копії документа, що не відповідає вимогам статті 91 ГПК України. Суд касаційної інстанції не має права додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

81. Верховний Суд звертає увагу на те, що аргументи скаржника, що суду була подана копія висновку, яка засвідчена начальником слідчого відділу відділення поліції, в провадженні якого на той час знаходилась кримінальна справа, не відповідають дійсності. Відповідач подав копію з копії висновку, що взагалі не була засвідчена, без вказівки про особу, в якій знаходиться оригінал письмового доказу; клопотання про витребування доказу не заявляв. Відсутність у відповідача обов`язку підтверджувати відповідність копії письмового доказу оригіналу, який у нього знаходиться, не звільняє його від обов`язку доказування і подання доказів у порядку, встановленому Кодексом.

82. Скаржник необґрунтовано посилається на необхідність врахування висновку Верховного Суду у постанові від 23.06.2021 у справі № 904/4687/20.

83. Подібність матеріальних правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи щодо предмету спору. Для встановлення подібності спірних правовідносин щодо застосування процесуальних норм, слід виходити з того, що вони виникають лише під час судового вирішення спірного матеріального правовідношення як результат дій та осіб, які беруть участь у судовому процесі. Подібність розглядається в аспекті реалізації судом процесуальних прав та повноважень, настання процесуальних наслідків у разі вчинення (не вчинення) дій учасниками у порівнюваних ситуаціях.

84. У справі № 904/4687/20 позивач подав засвідчену копію договору. Відповідач (скаржник) оскаржував допустимість цього доказу з тих підстав, що оригінал було вилучено у сторін, тому позивач не міг зазначити про наявність у нього оригіналу письмового доказу та засвідчувати копію. Верховний Суд, розглядаючи такі аргументи касаційної скарги, зазначив, що згідно з частиною п`ятою статті 91 ГПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, тому суд повинен був перевірити відповідні аргументи відповідача і вирішити питання щодо належності доказів у справі, зокрема копії договору.

85. У цій постанові Верховний Суд не робив остаточний висновок щодо недопустимості поданого доказу, оригінал якого був вилучений, а доручив суду перевірити відповідні аргументи учасника справи. Верховний Суд також не розглядав питання можливості подання стороною незавіреної копії з копії висновку експерта в кримінальному провадженні, що є предметом оскарження у справі, що переглядається. Отже, визначена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

86. Щодо тверджень скаржника щодо можливості суду з власної ініціативи витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу відповідно до частини шостої статті 91 ГПК України, то Верховний Суд зауважує, що частина третя статті 310 ГПК України визначає виключний перелік порушень, які можуть бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд. Зокрема, такою підставою може бути, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідач таке клопотання про витребування не заявляв.

87. Право суду з власної ініціативи витребувати оригінал письмового доказу, визначене у частині шостій статті 91 ГПК України, стосується випадків, коли учасник справи подає копію, яку засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, а інший учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії. У такому разі суд витребуває у учасника справи, що подав копію доказу, його оригінал. Натомість, якщо учасник справи подає незасвідчену копію доказу, то у такому разі він має зазначити про особу, у якій зберігається оригінал письмового доказу, і, на виконання свого обов`язку довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, заявити клопотання про витребування у відповідної особи належним чином засвідчену копію.

Щодо зупинення провадження до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства

88. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

89. За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

90. Водночас відповідно до положень другого речення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

91. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має право самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

92. Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України).

93. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

94. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК суд має обов`язок зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості лише до вирішення іншої кримінальної справи. У розумінні статей 314, 317 КПК України кримінальною справою є матеріали, направлені до суду після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які включають, зокрема, обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

95. Системне тлумачення змісту наведених норм свідчить, що обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі пов`язується із наявністю саме судового провадження, яке завершується ухваленням відповідного судового рішення, а проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за своєю правовою природою таким провадженням не являється та під дію статей 227, 229 ГПК України не підпадає (постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 913/32/21, від 27.01.2022 у справі № 910/9721/18).

96. В аспекті вирішення питання щодо об`єктивної неможливості вирішення господарської справи, що переглядається, до вирішення іншої кримінальної справи № 206/2426/23 (обвинувальний акт по кримінальному провадженню, відомості, про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.06.2022 за обвинуваченням директора позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України), слід виходити з такого.

97. Обвинувальний вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 75 ГПК України).

98. За відсутності вироку такі обставини (факти) не є преюдиційними, а тому встановлюються/спростовуються у загальному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

99. Господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), проте зобов`язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи.

100. Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов`язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України (пункт 64 постанови Верховного Суду від 18.012024 у справі № 910/114/19).

101. Отже обставини належного виконання договору підряду є предметом доказування у справі, і господарський суд має повноваження самостійно встановити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, в тому числі шляхом оцінки матеріалів кримінального провадження у сукупності з іншими доказами. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

102. Наявність кримінальної справи, в межах якої при ухваленні вироку судом вирішуються питання, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, не звільняє сторону від обов`язку доказування і подання доказів в господарському суді, зважаючи на предмети і підстави позову у справі. Справа, що переглядається, не є справою про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої можливо буде ухвалений вирок у справі № 206/2426/23.

103. Водночас, встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі відповідно до пункту 2 частини другої статті 320 ГПК України є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

104. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі положень пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Щодо додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу

105. Скаржник зазначає, що суди не врахували вимоги статей 13, 86, 129, 236 ГПК України та не брали до уваги висновки Верховного Суду у подібних справах. Фактично скаржник оскаржує визначений судами розмір адвокатських витрат з підстав неврахування критеріїв реальності та розумності, а також майнового стану Залізниці, яка несе значні витрати по відновленню зруйнованої інфраструктури.

106. Колегія суддів зазначає, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18)).

107. Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (пункт 9.27 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).

108. Тому за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду, мають перевагу над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Верховного Суду.

109. Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

110. Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21.

111. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

112. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

113. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

114. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

115. Залізниця заяву про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не подавала, неспівмірніть витрат не доводила.

116. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами (пункт 6.41 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

117. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

118. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

119. З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (пункт 240 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

120. Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пунктах 42, 43 постанови від 12 вересня 2023 року у справі №925/1073/22 сформувала такі висновки:

- встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, що закріплені в частині другій статті 300 ГПК України;

- критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

121. Отже, Верховний Суд вже сформував практику щодо спірного питання. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

122. Суди першої та апеляційної інстанцій мають повноваження та кращі можливості для оцінки ситуації, поведінки сторін відповідно до конкретних обставин. З огляду на вже усталену та сформовану судову практику щодо критеріїв застосування норм статей 126, 129 ГПК України, роль Верховного Суду обмежується з`ясуванням того, чи не були відповідно до конкретних обставин справи спосіб застосування цих норм та наслідки їх тлумачення такими, що реалізація (чи навпаки не реалізація) судами першої та апеляційної інстанцій права на зменшення розміру витрат очевидно не узгоджується з загальним принципом справедливого розгляду, а висновки судів є явно необґрунтованими. У цьому контексті необхідно, зокрема, враховувати виконання судами обов`язку щодо мотивування оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для зменшення, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції. За відсутності таких виняткових обставин, слід виходити з того, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Неодноразовий розгляд судом касаційної інстанції повторюваного питання не узгоджується з основним заданням Верховного Суду.

123. У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, встановили, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, становить 50000,00 грн.

124. Цей розмір був визначений згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

125. Залізниця заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подавала. Суд не встановив підстави для відмови з власної ініціативи у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

126. Керуючись пунктом 3 частини четвертої статті 129 ГПК України, суд аргументовано поклав судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача 47321,05 грн.

127. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, Верховний Суд не бере до уваги аргументи касаційної скарги, що зводяться до необхідності додаткової перевірки доказів.

128. Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо майнового стану. Загальновідомим є факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022. Натомість майновий стан сторони в аспекті вирішення питання щодо можливості зменшення розміру судового витрат підлягає доведенню в загальному порядку. Відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

129. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

130. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

131. Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі вимог та доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування, тому касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат в суді касаційної інстанції

132. З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 № 910/3374/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко