Ухвала

від 08.01.2024 по справі 916/71/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"08" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/71/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши заяву (вх. № 2-32/24 від 04.01.2024) керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову

у справі № 916/71/24

за позовом керівника Чорноморської окружної прокуратури (68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 9/102Н)

в інтересах держави в особі:

1) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Берестейський, 14; код ЄДРПОУ 37472062),

2) Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83; 40477150)

до відповідачів:

1) Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169; код ЄДРПОУ 37840186),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20992104),

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та стягнення 3 337 433,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (позивач-1), Південного офісу Держаудитслужби (позивач-2) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (відповідач-2), в якому просить суд:

1) визнати недійсним рішення тендерного комітету Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», оформлене протоколом його засідання від 23.07.2020, про визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон»;

2) визнати недійсним Договір № 20/95-Т на закупівлю світильників, прожекторів, ліхтарів від 12.08.2020, укладений між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон»;

3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 3 337 433,28 грн, а з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», одержані ним за рішенням суду 3 337 433,28 грн, стягнути в дохід держави.

В обґрунтування позову прокурор посилається на опублікування відповідачем-1 оголошення про проведення відкритих торгів під № UA-2020-07-03-001827-b від 03.07.2020, винесення тендерним комітетом відповідача-1 рішення, оформленого протоколом його засідання від 23.07.2020, щодо визначення відповідача-2 переможцем торгів, укладення в подальшому між відповідачами Договору № 20/95-Т на закупівлю світильників, прожекторів, ліхтарів від 12.08.2020, поставку відповідачем-2 та отримання відповідачем-1 передбачених договором товарів, за які останнім було здійснено відповідний розрахунок на загальну суму 3 337 433,28 грн. Водночас прокурор зазначає про ухвалення адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення № 65/68-р/к від 22.12.2021 у справі № 24-02/2021, яким встановлено вчинення учасниками відкритих торгів Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайт Системс» порушення, передбаченого п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів закупівлі. Так, на переконання прокурора, відповідач-2, маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяв участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримав кошти в сумі 3 337 433,28 грн.

Ухвалою від 08.01.2024 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/71/24 за правилами загального позовного провадження.

Разом із позовною заявою у даній справі до Господарського суду Одеської області від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169; код ЄДРПОУ 37840186) в розмірі 3 337 433,28 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор посилається на те, що метою забезпечення позову у даному випадку є необхідність вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Також прокурор звертає увагу, що відповідач-2 продовжує вести господарську діяльність, витрачаючи кошти не для здійснення розрахунків з позивачем.

Розглянувши заяву (вх. № 2-32/24 від 04.01.2024) керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Разом з тим, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

08.01.2024 від представника відповідача-2 до суду надійшла заява (вх. № 714/24) із запереченнями проти вжиття заходів забезпечення позову.

Надаючи контраргументи проти заяви, відповідач-2 зазначає, що ТОВ «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» зареєстрований та до початку російського вторгнення в Україну здійснював свою діяльність за адресою: м. Херсон, вул.Перекопська,169. Незважаючи на окупацію м. Херсон та після звільнення міста підприємство відновило свою діяльність. Наразі здійснює господарську діяльність, виконує свої зобов`язання щодо сплати податків та інших платежів. Підприємство надає робочі міста, сплачує заробітну плату, належно та своєчасно сплачує податки, тощо. Накладення арештів на рахунки (враховуючи суму забезпечення в розмірі 3 337 433,28 грн) призведе до повного блокування коштів на рахунках, повного зупинення господарської діяльності підприємства, виникненню заборгованості по виплаті заробітної плати, податків, зборів тощо. Накладання арешту на кошти підприємства призведе до збитків, а саме: неможливості своєчасно виконувати зобов`язання перед контрагентами (нарахування штрафних санкцій), виплачувати заробітну плату працівникам, своєчасно сплачувати податки, збори та інші платежі та призведе до повної зупинки підприємства, ненадходження до державного бюджету податків.

Слід звернути увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, майнова вимога про стягнення з відповідача-2 в дохід держави грошових коштів у розмірі 3 337 433,28 грн, сплачених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» за спірним договором, укладеним між відповідачами за результатами відкритих торгів, які за доводами прокурора відбулися з порушенням, передбаченим п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 3 337 433,28 грн у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач-2 необхідну суму грошових коштів, тому застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому судом враховано вищевикладені висновки Верховного Суду про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Водночас відповідачем-2 наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду прокурор, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створять перешкоди господарській діяльності відповідача-2.

Разом з цим, арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача-2 і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача-2, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову у визначений ним спосіб, з метою забезпечення ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів держави.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідача-2 у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач-2 не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу (у даному випадку інтересам держави). Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.

Разом з цим, суд звертає увагу, що за наявності доказів, які б спростовували доводи прокурора щодо необхідності забезпечення позову, відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області із заявою про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності з ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування для юридичних осіб, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Так, з метою дотримання вимог Закону щодо належного оформлення ухвали про забезпечення позову як виконавчого документа, з урахуванням того, що заявник (Чорноморська окружна прокуратура) згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є юридичною особою, суд вважає доцільним визначити стягувачем за ухвалою Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є позивачем-1 у даній справі та до сфери управління якого належить відповідач-2 Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (п. 1 Статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 15.12.2017 № 449).

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. № 2-32/24 від 04.01.2024) керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 916/71/24 задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169; код ЄДРПОУ 37840186) в розмірі 3 337 433,28 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Стягувачем за цією ухвалою є: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Берестейський, 14; код ЄДРПОУ 37472062).

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169; код ЄДРПОУ 37840186).

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання у строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили 08 січня 2024 р. та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Волков Роман Володимирович