Рішення

від 08.01.2024 по справі 917/1912/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024 Справа № 917/1912/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Кльопова І.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", вул.Броварська, 152, смт.Велика Димерка, Броварський район, Київська область, 07442, код ЄДРПОУ 39369112

до Фізичної особи-підприємця Мовчан Ірини Вікторівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про Стягнення грошових коштів

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути 167641,64грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №2151/09ВР від 30.09.2022., у т.ч. 98059,94грн. сума основного боргу, 49029,97грн. - штраф, 19290,50грн. - пеня, 1261,23грн. - 3% річних.

24.10.2023 за вхід. №13587 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" надійшло клопотання. Позивач зазначає, що при формуванні позовної заяви було допущено технічну помилку, а саме позивачем не зазначено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем та просить суд взяти до уваги зазначене вище та вважати, що відповідачем по даній справі є Фізична особа-підприємець Мовчан Ірини Вікторівни.

Суд при розгляді матеріалів позовної заяви врахував дане клопотання позивача.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

20.11.2023 за вхід. № 14861 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач повідомив про часткову сплату заборгованості після відкриття провадження у справі, а саме у розмірі 13000,00грн., що підтвердив платіжними інструкціями від 24.10.2023, 26.10,2023, 27.10.2023, 30.10.21023, 02.11.2023 та просить суд зменшити розмір пені до 3000,00грн. та суму штрафу до 5000,00грн.

01.12.2023 за вхід. № 15473 від позивача надійшла відповідь на відзив Позивач підтвердив часткову сплату суми боргу відповідача та просить суд стягнути суму основного боргу у розмірі 85 059,94грн. проти зменшення суми пені та суми штрафу позивач заперечує.

Так, з врахуванням викладеного, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 85059,94грн. суми основного боргу, 49029,97грн. - штраф, 19290,50грн. - пеня, 1261,23грн. - 3% річних.

14.12.2023 за вхід. № 16154 до суду від відповідача надійшов лист з повідомленням, що з метою врегулювання спору, вирішується питання по укладенню сирової угоди між сторонами.

22.12.2023 за вхід. № 16576 від позивача надійшла заява, в якій позивач повідомив суд про те, що він не погоджується на підписання мирової угоди та просить суд стягнути з відповідача суму боргу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД» (надалі - Позивач, ПРОДАВЕЦЬ) та Фізичною особою-підприємцем Мовчан Іриною Вікторівною (Відповідач, ПОКУПЕЦЬ) було укладено Договір купівлі-продажу № 2151/09ВР від 30 вересня 2022 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого Позивач протягом терміну дії чинного Договору зобов`язується передавати у власність, а Відповідач зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах визначених цим Договором (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору визначено, що найменування, асортимент, кількість і вартість Товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 4.3. Договору оплата за отриманий товар здійснюється протягом 5 (п`ять) календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

На підставі Договору і згідно видаткових накладних № 0600378 від 01.03.2023 р., № 0670089 від 08.03.2023 р. № 0810095 від 22.03.2023 р. (не входять в межі позовних вимог), № 0880232 від 29.03.2023 р., № 1460041 від 26.05.2023 р., № 1460044 від 26.05.2023 р., № 1510555 від 31.05.2023 р. (входять в межі позовних вимог) Позивач відвантажив Відповідачу товар на загальну суму 216 980,75 грн (двісті шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 75 копійок).

Позивач зазначає, що Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 72 000,00 грн (сімдесят дві тисячі гривень 00 копійок)., що підтверджується Інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 08/06/2023218 від "08" червня 2023 p., № 16/06/2023223 від "16" червня 2023 p., № 28/06/2023232 від "28" червня 2023 p., № 15/07/2023247 від "17" липня 2023 p., № 11/08/2023284 від "11" серпня 2023 p., № 21/08/2023299 від "21" серпня 2023 p., № 25/08/2023311 від "28" серпня 2023 p., № 336 від "18" вересня 2023 p., № 383 від "17" жовтня 2023 p.

Зазначені отримані грошові кошти, керуючись методом бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей FIFO (від англ. First In, First Out, тобто поставки, що були здійснені раніше підлягають оплаті в першу чергу) та пунктом 4.8. Договору, Позивач зарахував наступним чином:

- 15 838,17 грн зараховано в якості часткової та остаточної оплати поставленого товару згідно видаткової накладної № 0600378 від 01.03.2023 р., у результаті чого заборгованість за видатковою накладною № 0600378 від 01.03.2023, з урахуванням попередніх оплат, відсутня;

- 51 082,90 грн зараховано в якості повної оплати поставленого товару згідно видаткових накладних № 0670089 від 08.03.2023 р. № 0810095 від 22.03.2023 р., у результаті чого заборгованість за видатковими накладними № 0670089 від 08.03.2023 р. № 0810095 від 22.03.2023 р. відсутня;

- 5 078,93 грн зараховано в якості часткової оплати поставленого товару згідно видаткової накладної № 0880232 від 29.03.2023 р., у результаті чого заборгованість за

видатковою накладною № 0880232 від 29.03.2023 р. зменшилась, та становить 29 250,96 грн (двадцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 96 копійок).

Також, відповідач сплатив 13000грн. платіжними інструкціями від 24.10.2023, 26.10,2023, 27.10.2023, 30.10.21023, 02.11.2023

Таким чином, у зв`язку із тим, що Відповідачем в повному обсязі не оплачено поставлений Позивачем товар, у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем за Договором в розмірі 85059,94гнр.

Несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу, а також 49029,97грн. - штрафу, 19290,50грн. - пені та 1261,23грн. - 3% річних.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані Договором купівлі-продажу 2151/09ВР від 30 вересня 2022 року

Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору сторонами не надано.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором купівлі-продажу 2151/09ВР від 30 вересня 2022 року, поставлено відповідачеві передбачений умовами договору товар.

Проте, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. За таких обставин є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 85059,94гривень основного боргу.

Іншого відповідачем не доведено.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 50% від несплаченої вартості переданого товару у розмірі 49029,97грн, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості товару у розмірі 19290,50грн. та 3% річних у розмірі 1261,23грн., нарахованих на підставі ст.625 ЦК України (розрахунки додаються).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Відповідно до п 4.5. Договору у випадку порушення Покупцем п. 4.3. чинного Договору, Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості переданого Покупцеві товару за кожний календарний день прострочення оплати. При цьому, нарахування пені за прострочення виконання зобов"язань не припиняється через шість місяців від дня, коли ці зобов"язання мали бути виконані.

Відповідно до п. 4.6. Договору у випадку порушення покупцем п.4.3 Договору більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 49025,97грн. та пеню у розмірі 19290,50грн.

Згідно ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем нараховано відповідачу 1261,23грн. - 3 % річних.

З урахуванням наведеного, суд здійснивши перевірку розрахунку позивача стосовно штрафу, пені та 3% річних, відповідно до договірних умов та врахувавши періоди оплати, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу та пені, суд зазначає наступне.

Відповідач, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій від суми здійсненого відповідачем розрахунку пені, посилаючись що він поніс збитки при відключенні електроенергії в листопаді 2022 під час атаки агресора на цивільну інфраструктуру, а також у березні 2023 року вийшла із ладу холодильна камера, у зв"язку з чим була зіпсована продукція.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Аналогічні висновки зроблені в постанові Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

За прострочення грошового зобов`язання за період, вказаний позивачем, розмір пені та штрафу, не підпадає під визначення "неспівмірної суми штрафних санкцій" порівняно з основною сумою боргу.

Крім того, відповідач посилається на відключення електроенергії 23-24 листопада 2022 року, на те, що вийшла з ладу холодильна камера 09.03.2023 ( на підтвердження чого відповідач надає акт списання зіпсованої продукції від 25.11.2022 та від 11.03.2023, Акт здачі-прийняття робіт надання послуг від 15.03.2023 (ремонт холодильного обладнання). Проте, слід зазначити, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла за Товар, поставлений в період 29.03.2023 по 31.05.2023, а строк оплати за останній товар настав 05.06.2023.

Таким чином, на переконання суду, відсутні законні підстави для зменшення пені та штрафу.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мовчан Ірини Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" (вул.Броварська, 152, смт.Велика Димерка, Броварський район, Київська область, 07442, код ЄДРПОУ 39369112) заборгованості за договором купівлі-продажу №2151/09ВР від 30.09.2022 - 85059,94грн. сума основного боргу, 49029,97грн. - штраф, 19290,50грн. - пеня, 1261,23грн. - 3% річних та 2 147,20грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

У зв"язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 08.01.2024

Суддя Кльопов І.Г.