Постанова

від 02.05.2024 по справі 917/1912/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Харків Справа № 917/1912/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

зрозглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача (вх.311П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 (суддя Кльопов І.Г., повний текст складено 08.01.2024) у справі №917/1912/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", смт.Велика Димерка Київської області,

до Фізичної особи-підприємця Мовчан Ірини Вікторівни, с.Мартинівка Полтавської області,

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" (далі ТОВ "Флагман Сіфуд") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця Мовчан Ірини Вікторівни (далі ФОП Мовчан І.В.), в якому просить суд стягнути заборгованість за договором купівлі-продажу №2151/09ВР від 30.09.2022, а саме 98 059,94 грн. - сума основного боргу, 49 029,97 грн. - штраф, 19 290,50 грн. - пеня, 1 261,23 грн. - 3% річних .

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 у справі №917/1912/23, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволено. В основу рішення покладено висновки суду про те, що позивач належним чином виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу №2151/09ВР від 30.09.2022, поставивши відповідачу передбачений умовами договору товар, а відповідач порушив зобов`язання за договором у частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Не погодившись із означеним рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 у справі №917/1912/23 у частині стягнення 49 029,97 грн. штрафу та 19 290,50 грн. пені та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій, а саме штрафу до 5 000,00 грн. і пені до 3 000,00 грн.

На переконання апелянта, враховуючи баланс інтересів сторін, значний розмір нарахованих та пред`явлених до стягнення пені (22,68% від фактичної заборгованості) та штрафу (57,64% від фактичної заборгованості), прохання відповідача зменшити суму основного боргу (за фактичної можливості), відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, місцевий господарський суд необгрунтовно дійшов висновку про відсутність виняткових обставин та підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу. При зменшенні пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку для свого фінансового стану. Позивачем заявлено до стягнення, а також визнаються відповідачем як правомірні вимоги щодо стягнення 3% річних, які в повній мірі компенсують втрати позивача від прострочення.

Апелянт також звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву посилався на відключення електроенергії 23-24 листопада 2022 року і на те, що вийшла з ладу холодильна камера 09.03.2023 (на підтвердження надано акт списання зіпсованої продукції від 25.11.2022 та від 11.03.2023, акт здачі-прийняття робіт надання послуг від 15.03.2023 (ремонт холодильного обладнання), внаслідок чого погіршилась платоспроможність відповідача. Місцевим господарським судом зроблено необґрунтований висновок, що за прострочення грошового зобов`язання за період, вказаний позивачем, розмір пені та штрафу не підпадає під визначення «неспівмірної суми штрафних санкцій» порівняно з основною сумою боргу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В.

Рух справи викладено в наявних у матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 у справі №917/1912/23 та постановлено розгляд означеної апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Через підсистему «Електронний суд» 14.03.2024 від ТОВ "Флагман Сіфуд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого заявник просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 у справі №917/1912/23 у частині стягнення суми основного боргу в розмірі 85 059,94 грн. зменшивши розмір основного боргу до 68 059,94 грн. Позивач зазначив, що після винесення оскаржуваного рішення відповідачем здійснено часткові оплати за товар у загальному розмірі 17 000,00 грн., внаслідок чого сума основного боргу відповідача перед позивачем зменшилася та становить 68 059,94 грн. До відзиву додано, зокрема, Інформаційні повідомлення про зарахування коштів CB08142574 від 19.01.2024 на суму 5 000,00 грн., CB08181656 від 07.02.2024 на суму 5 000,00 грн., CB08221007 від 23.02.2024 на суму 2 000,00 грн., CB08230908 від 28.02.2024 на суму 5 000,00 грн.

За коротким змістом відзиву позивач зауважує на наступному:

- відповідач зловживає своїми правами з метою відстрочення виконання в повній мірі зобов`язання перед позивачем та відстрочення відповідальності, яка покладена на нього внаслідок невиконання зобов`язань;

- безпідставними є посилання відповідача на те, що невиконання зобов`язань є наслідком відключення електроенергії 23-24 листопада 2022 року та виходу з ладу холодильної камери 09.03.2023. Так, усупереч положенням п.5.4 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, відповідач не повідомив позивача про виникнення обставин, які не дають можливості відповідачу виконати господарські зобов`язання щодо оплати за товар. До того ж заборгованість відповідача перед позивачем виникла за товар, що поставлений в період з 29.03.2023 по 31.05.2023, а строк оплати за останній поставлений товар настав 05.06.2023. Тобто, зазначені відповідачем обставини не мають жодного причинно-наслідкового зв`язку із тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачем;

- твердження відповідача про наявність підстав для зменшення неустойки є безпідставними. Відповідач наводить розрахунки відсоткового співвідношення між сумою

штрафу і пені та сумою основного боргу. Однак, при даних розрахунках суму основного боргу визначає в розмірі 85 059,94 грн., а не суму в розмірі 98 059,94 грн., яка бралася позивачем за основу для розрахунку при зверненні з позовом до суду. Крім того позивач при нарахуванні сум штрафу, пені, 3% річних не брав до уваги товар, за який на момент звернення до суду із позовною заявою відповідач розрахувався, але оплати за такий товар були здійснені із порушенням строку оплати, який погоджений сторонами в договорі;

- відповідач в апеляційній скарзі посилається на судову практику, яка не має відношення до обставин даної справи;

- згідно з п.4.3 договору оплата за отриманий товар здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної. Відповідач має прострочення по здійсненню повної оплати за отриманий товар з моменту настання строку оплати за отриманий товар по 05.02.2024, залежно від видаткової накладної, за якою у відповідача наявна заборгованість. Відповідач отримав товар від позивача і користується коштами, якими мав розрахуватися із позивачем;

- позивач не має статусу монополістичного положення на ринку, отже відповідач мав можливість не співпрацювати із позивачем та купувати товар в інших постачальників. Санкції, що передбачені в договорі, по змісту договору є очевидними і не прихованими, вони спрямовані на стимулювання покупця до дотримання платіжної дисципліни і не застосувалися позивачем до моменту звернення із позовною заявою до суду.

На поштову адресу суду 29.03.2024 від ФОП Мовчан І.В. надійшло клопотання, за змістом якого відповідач зазначає, що підтримує апеляційну скаргу. Крім того відповідач зауважує, що з 19.01.2024 по 29.02.2024 відповідач сплатив у рахунок основного боргу 17 000,00 грн., що підтверджується позивачем у відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, апелянт перерахував позивачу 5 000,00 грн. за квитанцією від 15.03.2024 та 5 000,00 грн. за квитанцією від 20.03.2024. Внаслідок означеного розмір основного боргу зменшено на 27 000,00 грн. до 58 059,94 грн. Враховуючи означене відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу; змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 у справі №917/1912/23 у частині стягнення основного боргу, зменшивши розмір суми основного боргу до 58 059,94 грн.

На підтвердження викладених у клопотання обставин відповідачем надано квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №СВ08266426/1 від 15.03.2024 на суму 5 000,00 грн., №СВ08277759/1 від 20.03.2024 на суму 5 000,00 грн.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Радіонової О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 26.04.2024, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

Відповідно до ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2022 між ТОВ "Флагман Сіфуд" (далі - продавець) та ФОП Мовчан Іриною Вікторівною (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №2151/09ВР (далі - договір), за умовами п.2.1 якого продавець на протязі терміну дії чинного договору зобов`язується передавати у власність, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору терміном «товар» у чинному договорі позначається рибна продукція.

Найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною даного договору (п.2.2).

Вартість товару та порядок розрахунків погоджені сторонами в розділі 4 договору. Так, за умовами п.4.2 договору покупець сплачує вартість отриманого товару згідно видаткових накладних у національній валюті України.

Покупець зобов`язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 5 (п`ять) календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної (п.4.3 договору).

Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем п.4.3 чинного договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості переданого покупцеві товару за кожний календарний день прострочення оплати. При цьому нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань не припиняється через шість місяців від дня, коли ці зобов`язання мали бути виконані.

Згідно з п.4.6 договору, у випадку порушення покупцем п.4.3 чинного договору більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

При наявності заборгованості у покупця перед продавцем за раніше отриманий товар, при надходженні оплати за товар, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується продавцем як оплата за раніше переданий, але не оплачений товар, або (на вибір продавця), у разі нарахування продавцем неустойки відповідно до п.4.4 або п.4.5 даного договору, згідно ст.534 Цивільного кодексу України, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується продавцем в першу чергу як оплата неустойки (п.4.8 договору).

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Даний договір укладено на невизначений строк. Сторона, яка бажає розірвати цей договір, повинна письмово сповістити про таке іншу сторону за 30 діб до моменту такого розірвання.

Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору матеріали справи не містять.

На виконання умов договору, на підставі видаткових накладних: №0600378 від 01.03.2023 на суму 62 758,98 грн. (з ПДВ), №0670089 від 08.03.2023 на суму 46 492,90 грн. (з ПДВ), №0810095 від 22.03.2023 на суму 4 590,00 грн. (з ПДВ) (не входять у межі позовних вимог), №0880232 від 29.03.2023 на суму 34 329,89 грн. (з ПДВ), №1460041 від 26.05.2023 на суму 22 717,86 грн. (з ПДВ), №1460044 від 26.05.2023 на суму 10 506,00 грн. (з ПДВ), №1510555 від 31.05.2023 на суму 35 585,12 грн. (входять у межі позовних вимог) ТОВ "Флагман Сіфуд" відвантажило ФОП Мовчан І.В. товар на загальну суму 216 980,75 грн.

Означені видаткові накладні підписані сторонами, підписи скріплені печатками. Факт здійснення поставки відповідачем не оспорюється.

Позивачем також долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні №0600378 від 01.03.2023, №0670089 від 08.03.2023, №0810095 від 22.03.2023, №0880232 від 29.03.2023, №1460041 від 26.05.2023, №1460044 від 36.05.2023, №1510555 від 31.05.2023. Перелічені товарно-транспортні накладні містять підписи сторін та відтиски їх печаток. Факт здійснення поставок відповідачем не оспорюється.

Як убачається з наданих позивачем станом на дату звернення з позовною заявою інформаційних повідомлень про зарахування коштів, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 72 000,00 грн., а саме за Інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №08/06/2023218 від 08.06.2023 на суму 2 000,00 грн., №16/06/2023223 від 16.06.2023 на суму 2 000,00 грн., №28/06/2023232 від 28.06.2023 на суму 2 000,00 грн., №15/07/2023247 від 17.07.2023 на суму 10 000,00 грн., №11/08/2023284 від 11.08.2023 на суму 16 000,00 грн., №21/08/2023299 від 21.08.2023 на суму 20 000,00 грн., №25/08/2023311 від 28.08.2023 на суму 10 000,00 грн., №336 від 18.09.2023 на суму 8 000,00 грн., №383 від 17.10.2023 на суму 2 000,00 грн.

Отримані грошові кошти, керуючись методом бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей FIFO (від англ. First In, First Out, тобто поставки, що були здійснені раніше, підлягають оплаті в першу чергу) та пунктом 4.8 договору, позивач зарахував наступним чином:

- 15 838,17 грн. зараховано в якості часткової та остаточної оплати поставленого товару згідно видаткової накладної №0600378 від 01.03.2023, унаслідок чого заборгованість за видатковою накладною №0600378 від 01.03.2023, з урахуванням попередніх оплат, відсутня;

- 51 082,90 грн. зараховано в якості повної оплати поставленого товару згідно видаткових накладних №0670089 від 08.03.2023, №0810095 від 22.03.2023, унаслідок чого заборгованість за видатковими накладними №0670089 від 08.03.2023 та №0810095 від 22.03.2023 відсутня;

- 5 078,93 грн. зараховано в якості часткової оплати поставленого товару згідно видаткової накладної №0880232 від 29.03.2023, у результаті чого заборгованість за видатковою накладною №0880232 від 29.03.2023 зменшилась та становить 29 250,96 грн.

Після подання позивачем позову до Господарського суду Полтавської області відповідач за змістом відзиву на позовну заяву повідомив про часткову сплату заборгованості, а саме у розмірі 13 000,00грн. На підтвердження означених обставин надав платіжні інструкції №393 від 24.10.2023 на суму 2 000,00 грн., №396 від 26.10.2023 на суму 2 000,00 грн., №400 від 27.10.2023 на суму 3 000,00 грн., №404 від 30.10.2023 на суму 3 000,00 грн., №406 від 02.11.2023 на суму 3 000,00 грн.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач підтвердив часткову сплату відповідачем суми боргу (13000грн) просив суд стягнути борг в розмірі 85059,94грн., що відповідає положенням п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України.

Суд першої інстанції, врахував зменшення позивачем своїх позовних вимог.

Наявність у ФОП Мовчан І.В. простроченої заборгованості за поставлений ТОВ "Флагман Сіфуд" товар у розмірі 98 059,94 грн. (станом на дату звернення ТОВ "Флагман Сіфуд" з позовом до суду) стала підставою для нарахування 49 029,97 грн. штрафу, 19 290,50 грн. пені, 1 261,23грн. 3% річних та звернення ТОВ "Флагман Сіфуд" з розглядуваним позовом до суду.

Судова колегія враховує наступне.

Укладений між сторонами правочин №2151/09ВР від 30.09.2022 за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу.

У контексті положень ст.655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу обов`язку продавця передати майно (товар) у власність покупцеві кореспондується обов`язок останнього прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.655, ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як убачається з наявних у матеріалах справи документів, вірно встановлено Господарським судом Полтавської області та не оспорюється сторонами, ТОВ "Флагман Сіфуд" належним чином виконало зобов`язання за договором купівлі-продажу №2151/09ВР від 30.09.2022, поставивши ФОП Мовчан І.В. передбачений умовами договору товар. Водночас, відповідач належним чином зобов`язання за договором у частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав. Станом на дату ухвалення Господарським судом Полтавської області рішення у справі №917/1912/23 заборгованість відповідача складала 85 059,94 грн., з огляду на що обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 85 059,94 грн. основного боргу.

У контексті приписів ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом апеляційної скарги ФОП Мовчан І.В. не оскаржує рішення Господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 у справі №917/1912/23 у частині стягнення основного боргу в розмірі 85 059,94 грн.

За змістом відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Флагман Сіфуд" просить зменшити розмір основного боргу до 68 059,94 грн., посилаючись на те, що після винесення оскаржуваного рішення відповідачем здійснено часткові оплати за товар у загальному розмірі 17 000,00 грн. У якості доказів до відзиву додано Інформаційні повідомлення про зарахування коштів CB08142574 від 19.01.2024 на суму 5 000,00 грн., CB08181656 від 07.02.2024 на суму 5 000,00 грн., CB08221007 від 23.02.2024 на суму 2 000,00 грн., CB08230908 від 28.02.2024 на суму 5 000,00 грн.

За змістом отриманого від ФОП Мовчан І.В. клопотання відповідач зауважує, що з 19.01.2024 по 29.02.2024 сплатив у рахунок основного боргу 17 000,00 грн. Крім того, апелянт перерахував позивачу 5 000,00 грн. за квитанцією №СВ08266426/1 від 15.03.2024 та 5 000,00 грн. за квитанцією №СВ08277759/1 від 20.03.2024 (відповідні квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки додані до клопотання). Враховуючи означене відповідач просить зменшити розмір стягнутої суми основного боргу до 58 059,94 грн.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз ст.80 ГПК України (подання доказів) та ст.269 ГПК України (межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції) свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. У свою чергу, на відповідача покладено обов`язок подати суду докази разом із поданням відзиву.

Така обставина, як відсутність доказів на момент ухвалення рішення суду, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Крім того, на час прийняття судом першої інстанції рішення, що оскаржується відповідачем, були відсутні обставини з погашення ним боргу за квитанціями від 15.03.2024 та від 20.03.2024. Ці обставини суду першої інстанції не повідомлялись і ним не розглядались, є новими обставинами. Оскільки долучені позивачем до відзиву на апеляційну скаргу Інформаційні повідомлення про зарахування коштів та долучені відповідачем до клопотання квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки не існували на час прийняття Господарським судом Полтавської області оскаржуваного рішення, відсутні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції означених документів як додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України та, відповідно, для зміни рішення місцевого господарського суду в частині розміру основного боргу, належного до стягнення з відповідача.

Позивачем також нараховано на підставі ст.625 ЦК України та пред`явлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 261,23 грн.

У контексті приписів ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Господарський суд Полтавської області, здійснивши перевірку розрахунків позивача стосовно 3% річних, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За змістом апеляційної скарги ФОП Мовчан І.В. не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 261,23 грн. Враховуючи приписи ч.1 ст.269 ГПК України рішення місцевого господарського суду в означеній частині не перевіряється.

ТОВ "Флагман Сіфуд", разом з іншим, заявлено до стягнення з ФОП Мовчан І.В. штраф у розмірі 50% від несплаченої вартості переданого товару на суму 49 029,97 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару у розмірі 19 290,50 грн.

За змістом ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218, 230 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати сплати пені та штрафу.

За умовами пунктів 4.5, 4.6 договору, у випадку порушення покупцем п.4.3 чинного договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості переданого покупцеві товару за кожний календарний день прострочення оплати. При цьому нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань не припиняється через шість місяців від дня, коли ці зобов`язання мали бути виконані. У випадку порушення покупцем п.4.3 чинного договору більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

Господарський суд Полтавської області за результатом перевірки наданих позивачем розрахунків штрафу та пені встановив, що останні здійснені відповідно до умов договору та з урахуванням періодів оплати, і, як наслідок, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Відповідач за змістом апеляційної скарги не виклав заперечень щодо обґрунтованості та вірності здійснених позивачем розрахунків пені та штрафу. Водночас, ФОП Мовчан І.В. зазначила, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував наявність виняткових обставин як підстав для зменшення заявлених до стягнення розмірів пені та штрафу.

Нормами ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України передбачено право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Так, частиною 3 ст.551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, та розмір такого зменшення.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст.2 ГПК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22.11.2023 у справі №910/1269/23.

Застосоване у ст.551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду справи місцевим господарським судом ФОП Мовчан І.В. за змістом відзиву на позовну заяву просила суд зменшити розмір пені до 3 000,00 грн. та суму штрафу до 5 000,00 грн., оскільки, на її переконання, стягнення в іншому розмірі призведе до покладення на відповідача надмірного тягаря і достатньо зменшить можливість сплати боргу. Відповідач зазначив, що заявлена до стягнення пеня становить фактично 22,68% від розміру заборгованості, а штраф - 57,64%. Позивачем заявлено до стягнення, а також визнаються відповідачем як правомірні вимоги щодо стягнення 3% річних, які в повній мірі компенсують втрати позивача від прострочення.

Відповідач також звернув увагу на те, що заборгованість зумовлена понесеними фінансовими втратами, пов`язаними з відключенням електроенергії в період з листопада 2022 по березень 2023 включно. Відповідач, разом з іншим, повідомив, що поніс збитки при відключенні електроенергії 23-24 листопада 2022 під час атаки агресора на цивільну інфраструктуру, а також 09.03.2023 вийшла з ладу холодильна камера (також у зв`язку із частими плановими та позаплановими відключеннями), що підтверджується актами списання зіпсованої продукції за 25.11.2022 та 11.03.2023 на загальну суму 75 758,75 грн., актом здачі-прийняття робіт надання послуг №ОУ-0000449 від 15.03.2023 (ремонт холодильного обладнання вартістю 25 870,00 грн.). Крім того відповідач зауважив про відсутності доказів понесення позивачем збитків.

Подібна доводи викладені ФОП Мовчан І.В. також в апеляційній скарзі, що розглядається.

ТОВ "Флагман Сіфуд", як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції проти зменшення суми пені та суми штрафу заперечує та наголошує на тому, що зазначені відповідачем обставини не мають причинно-наслідкового зв`язку із тим, що відповідач не виконав зобов`язання перед позивачем. На переконання позивача, твердження відповідача про наявність підстав для зменшення неустойки є безпідставними. Позивач наголошує, що відповідач наводить розрахунки відсоткового співвідношення між сумою штрафу і пені та сумою основного боргу, однак, при даних розрахунках суму основного боргу визначає в розмірі 85 059,94 грн., а не суму в розмірі 98 059,94 грн., яка бралася позивачем за основу для розрахунку при зверненні з позовом до суду.

Господарський суд Полтавської області, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення пені та штрафу. Суд першої інстанції зазначив, що за прострочення грошового зобов`язання за період, вказаний позивачем, розмір пені та штрафу не підпадає під визначення "неспівмірної суми штрафних санкцій" порівняно з основною сумою боргу.При цьому суд не вказав на підставі яких встановлених ним обставин дійшов такого висновку.

Східний апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для зменшення належних до стягнення з відповідача пені та штрафу з огляду на наступне.

Завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку обґрунтовано посилається апелянта, а також у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №917/612/23, від 10.01.2024 у справі №910/1041/23.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Подібний висновок міститься в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013, про який зазначає апелянт в апеляційній скарзі.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права та з урахуванням встановлених фактичних обставини справи, з огляду на функцію, що виконує неустойка, яка водночас не є каральною санкцією, та необхідність у дотриманні розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до боржника цивільної відповідальності у вигляді стягнення неустойки, враховуючи відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором, здійснення відповідачем часткових оплат за отриманий товар як до, так і після звернення ТОВ "Флагман Сіфуд" з розглядуваною позовною заявою до суду, стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних ., що певною мірою компенсує знецінення грошових коштів позивача, враховуючи неспівмірність суми нарахованих позивачем штрафних санкцій відносно суми основної заборгованості, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру належної до стягнення з ФОП Мовчан І.В. неустойки (пені та штрафу) на 60%, що з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.

Застосований Східним апеляційним господарським судом розмір зменшення стягуваної неустойки кореспондується як зі ступенем виконання спірного грошового зобов`язання (частковою оплатою боргу відповідачем), так і з майновими інтересами обох сторін, а отже відповідає принципу пропорційності у розумінні ст.15 ГПК України.

Отже, врахувавши встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість зменшення належних до стягнення з відповідача штрафу до 19 611,99 грн. та пені до 7 716,20 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 11 574,30 грн. та штрафу в розмірі 29 417,98 грн. з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, частиною 9 означеної статті передбачено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому колегія суддів враховує, що у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Означене відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постановах від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 14.06.2022 у справі №905/2135/19.

Враховуючи означене, судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мовчан Ірини Вікторівни задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 у справі №917/1912/23 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Мовчан Ірини Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" пені в розмірі 11 574,30 грн. та штрафу в розмірі 29 417,98 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд» щодо стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 11 574,30 грн. та штрафу в розмірі 29 417,98 грн. .

Резолютивну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 у справі №917/1912/23 викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мовчан Ірини Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт.Велика Димерка, вул.Броварська, буд.152; код ЄДРПОУ 39369112) заборгованість за договором купівлі-продажу №2151/09ВР від 30.09.2022, а саме 85 059,94 грн. сума основного боргу, 19 611,99 грн. - штраф, 7 716,20 грн. - пеня, 1 261,23 грн. - 3% річних та 2 147,20 грн. витрат по сплаті судового збору».

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 у справі №917/1912/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Суду першої інстанції видати наказ.

Повний текст постанови складено 02.05.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.В. Стойка