Ухвала

від 09.01.2024 по справі 922/68/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про передачу за підсудністю

09.01.2024м. ХарківСправа № 922/68/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Новаторг", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноресурс", м. Полтава про стягнення 21 103,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Новаторг", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноресурс", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 21 103,00 грн., з яких: 20 103,00 грн. вартість товару, який було пошкоджено та якість якого змінилась настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням та 1 000,00 грн. компенсації вартості перевезень замінного товару. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов довгострокового договору №ТП011223 перевезення вантажів від 01.12.2023 та заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №01/01 до договору від 01.12.2023.

В позовній заяві щодо обрання підсудності позивачем зазначено норму частини 5 статті 29 ГПК України, відповідно до якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Згідно із пунктом 6.12. договору містом виконання договору є місто Харків. Таким чином, враховуючи те, що спір у даній справі виникає з договору, місце виконання якого визначено місто Харків, позивач має право звернутися до Господарського суду Харківської області.

Щодо твердження позивача стосовно підсудності, суд зазначає наступне.

Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує кожному розгляд його справи судом, встановленим законом. Оскільки закон встановлює певні правила щодо того, який суд повинен розглядати ту чи іншу справу, то правильне визначення підсудності справи та її розгляд компетентним судом (до підсудності якого вона віднесена законом) є гарантією дотримання прав особи.

Поняття "суд, встановлений законом", стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування "суду", але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду) ("Coeme та інші проти Бельгії", № 3249296 та ін., рішення від 22.06.2000; "Gurov проти Молдови", № 3645502, рішення від 11.07.2006; "DMD Group A.S. проти Словаччини", № 1933403, рішення від 05.10.2010).

Так, принцип, закріплений ст. 6 Конвенції, щодо розгляду справи "законним судом", віддзеркалює принцип верховенства права, котрий є невід`ємною частиною системи правового захисту, запровадженої Конвенцією і її Протоколами. "Закон", у розумінні статті 6 § 1 Конвенції, включає, зокрема, законодавство щодо встановлення і компетенції судових органів ("Lavents проти Латвії", № 58442/00, § 114, 28.11.2002). Отже, якщо справа не підсудна певному суду відповідно до чинних положень національного права, такий суд не є "встановленим законом" у розумінні статті 6 § 1 Конвенції. Порушення судом внутрішньо-правових положень про встановлення і компетенції судових органів становить порушення статті 6 § 1 Конвенції. Правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ. Вислів "встановлений законом" стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах "Булут проти Австрії" (Виїиіс. Аиігіске) від 22.02.1996). Термін "закон", про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Правовий статус суду, його функції та суворо визначений порядок діяльності запорука точного й неухильного додержання процесуальної форми господарського провадження, гарантія забезпечення правосуддя стосовно всіх учасників розгляду.

Дотримання правил підсудності обов`язок суду, який не залежить від особистого волевиявлення сторін. За рахунок його запровадження забезпечується оптимальне функціонування судової системи, створюються умови для вирішення поставлених перед нею завдань щодо забезпечення прав людини та громадянина, захищається державний інтерес у справедливому судочинстві.

Натомість порушення правил підсудності, породжує всеосяжний спектр несприятливих для всієї системи правосуддя наслідків. Відповідно до ч. 2 ст. 278 ГПК України, порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З метою визначення місцезнаходження відповідача судом був замовлений витяг з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноресурс" є : 36011, місто Полтава, вул. Міщенка В., б. 7, кв. 13.

За загальним правилом, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 27 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням перевізника.

Враховуючи вищевикладене, положення частини 5 статті 29 ГПК України не можуть бути застосовані при визначенні підсудності даного спору.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що вказаний позов належить направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Згідно з ч. 9 ст. 176 ГПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, позовні матеріали підлягають направленню до Господарського суду Полтавської області не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. ст. 27, 29, 30, 31, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Новаторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноресурс" про стягнення 21 103,00 грн. разом з додатками, передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст. ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвала підписана 09 січня 2024 року.

Суддя Погорелова О.В.