Ухвала

від 09.01.2024 по справі 227/4058/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 січня 2024 року

м. Київ

справа № 227/4058/21

провадження № 61-232ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Резон», яка підписана представником Ремез Катериною Ігорівною, на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «Резон» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «Резон» (далі - СФГ «Резон») 03 січня 2024 року через підсистему Електронний суд подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Ремез К. І., на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року (повне судове рішення складено 07 грудня 2023 року).

На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі, особа, яка її подає, підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Однак, посилаючись у касаційній скарзі на підставу касаційного оскарження судового рішення на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, особа, яка подала касаційну скаргу, не указує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Окрім цього, у касаційній скарзі СФГ «Резон» зазначає про те, що головуючою суддею у суді першої інстанції було порушено положення статті 36 ЦПК України та пункту 2.5 Бангалорських принципів.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України).

Особі, яка подала касаційну скаргу, слід обґрунтувати підстави касаційного оскарження судових рішень у цій частині, зазначивши відповідну підставу, передбачену частиною першою статті 411 цього Кодексу.

Також, у касаційній скарзі, особа, яка її подає, посилається на постанови Верховного Суду.

Разом з тим, особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні та зазначити постанову Верховного Суду (дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування цієї норми права.

Посилаючись на постанови Верховного Суду, особі, яка подала касаційну скаргу, слід зазначити, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу і докази надсилання її копій та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, СФГ «Резон» просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення касаційним судом рішення у справі, мотивуючи тим, що у цій справі права відповідача були порушені, у тому числі, через відсутність неупередженого та справедливого судового розгляду, на що сторона відповідача не мала змоги вплинути жодним чином, а також тим, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Тлумачення статті 136 ЦПК України свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Аналіз клопотання про відстрочення сплати судового збору свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для його відстрочення. Оскільки в жодній мірі не характеризують майновий стан СФГ «Резон». До касаційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору та відсутності коштів для сплати судового збору на момент подання касаційної скарги. Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів), банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо. Тому клопотання задоволенню не підлягає.

За таких обставин, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред`явлення позову - 2021 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У цій справі заявлено одну вимогу немайнового характеру (про зобов`язання повернути земельну ділянку) та вимоги майнового характеру (про розірвання договору оренди земельної ділянки (5 881,64 грн х 3 роки - пункт 8 частини першої статті 176 ПК України)) та стягнення орендної плати у сумі 23 526,12 грн). Отже, розмір судового збору за подання позову за кожну вимогу немайнового характеру підлягав сплаті у сумі 704,80 грн.

Таким чином, ураховуючи ціну позову, розмір судового збору за подання позову майнового характеру становив 908,00 грн. За подання позову немайнового характеру судовий збір становив 908,00 грн за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином, ураховуючи характер позову та клопотання у скарзі, особі, яка подала касаційну скаргу необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі - 2 905,60 грн ((908,00 грн * 200% * 1 вимогу немайнового характеру) + (908,00 грн * 200%) * 0,8).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 136, 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання селянського (фермерського) господарства «Резон» про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Резон», яка підписана представником Ремез Катериною Ігорівною, на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат